Ухвала суду № 80272296, 15.01.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/15759/16-к

Провадження № 1-кп/638/256/19

УХВАЛА

І м е н е м У к р а ї н и

про продовження строку тримання під вартою

15 січня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

слідчого судді – Грищенко І.О.

за участю :

прокурора Божко О.В.

захисника ОСОБА_1

секретаря Самогньозд О.І.

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12016220480003425 внесеному до ЄРДР 15 липня 2016 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працевлаштованого , розлученого, на утриманні має дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, військовозобов"язаного, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України,

УСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого на строк до 60 днів, зазначивши, що ризики, які мали місце під час досудового розслідування кримінального провадження не втратили свою актуальність, продовжують існувати.

Обвинувачений та захисник просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора, тому що ризиків не існує.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов наступного.

Під час досудового слідства було встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що стало підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Стороною захисту на вказану ухвалу було подано апеляційну скаргу. Судом апеляційної інстанції апеляційна скарга залишена без задоволення, ухвала слідчого судді- без змін.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків, передбаченихп.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватися від суду та продовжувати вчиняти злочин,в якому обвинувачується.

Суд також оцінює сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 інкримінуємого йому злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у скоєні злочину, приймає до уваги, дані про особу обвинуваченого, який розлучений, офіційно не працевлаштований, не має офіційних джерел отримання прибутку.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги, що обвинувачений підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкцією ч. 2 ст. 187 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років .На дійсний час відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов"язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає та в якому здійснюється розгляд справи.

Також суд врахував практику ЄСПЛ, а саме те, що оцінка такого ризику має проводитися з посиланням на ряд факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов"язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв"язками та усіма видами зв"язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови § 58).

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд доходить висновку, що при наявності обґрунтованої підозри, та міри покарання, яка йому може загрожувати, обвинувачений може вчинити дії з метою переховування від суду . Тобто, існує ризик втечі обвинуваченого та відповідно, ухилення його від правосуддя.

Суд вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів на даний час неможливе, тому що ризик втечі від правосуддя поки існує.

За вказаних обставин клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволення . Для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд продовжує строк тримання його під вартою на 60 діб, який слід відраховувати з 12-00 години 16 січня 2019 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.. 177, 183, 331, 372 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 12-00 год 16 січня 2019 року, тобто до 12-00 год 16 березня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: І.О.Грищенко