Рішення № 80268196, 21.02.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 21.02.2019 Справа № 554/10131/18

Провадження №2/554/167/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

судді Чуванової А.М.

за участю секретаря Садошенко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживача; треті особи: Національний банк України в особі ОСОБА_2, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області в особі ОСОБА_3, ПрАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» в особі Голови правління ОСОБА_4,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у грудні 2018 року звернулася в суд з позовом до ПАТ «Акцент-Банк» про захист прав споживача, в якому просила визнати дії ПАТ «Акцент-Банк» протиправними; визнати заяву про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу №АВ00А-50130076 від 23.12.2015 року - недійсною, а договір фінансового лізингу – нікчемним; застосувати наслідки недійсності до нікчемного договору між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1; витребувати з ПАТ «Акцент-Банк» різницю коштів сплачених ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» за автомобіль марки «TOYOTA», модель: «RAV4», рік випуску: 2015, реєстраційний номер: AE 8265НК (офіційна вартість якого складає 850 000, 00 грн.) та повернути ці кошти до ОСОБА_1, як наслідок недійсності нікчемного договору фінансового лізингу № АВ00А-50130076 від 23.12.2015 року.

В обґрунтування вимог позивач вказала, що вона по рекомендації працівника ПАТ «Акцент-Банк», підписала заяву про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу №АВ00А- 50130076 від 23.12.2015 року. Згідно умов договору, вона отримала від ПАТ «Акцент-Банк» у платне користування автомобіль марки «TOYOTA», модель: «RAV4», рік випуску: 2015, реєстраційний номер: AE 8265НК та зобов'язалася сплачувати щомісячні платежі, пов'язані з виконанням договору лізингу, у строк та у розмірі, встановлених у Додатку 2 Графік лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору. Вказаний автомобіль відповідно до свідоцтва про реєстрацію належить на праві власності ПАТ «Акцент-Банк».

Також, згідно умов договору фінансового лізингу, з метою виконання зобов'язань за кредитним (лізинговим) договором, позивач оформила договір добровільного страхування наземного транспорту уПрАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ». Згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №ABH0CPS-16186UA від 08.02.2016 року, автомобіль був застрахований на сумму 850000,00 грн. Вигодонабувачем згідно договору страхування є ПАТ «Акцент-Банк». Всі страхові внески сплачувались за рахунок позивача та додавались до щомісячних виплат, які вона належним чином виконувала, згідно умов договору фінансового лізингу. На даний час ОСОБА_1 здійснена оплата на транзитний рахунок згідно договору у повному обсязі, заборгованості перед банком вона не має.

07.07.2018 року під час ДТП автомобіль був суттєво пошкоджений та вже непридатний до експлуатації. Дана пригода є страховим випадком та підлягає страховій виплаті.

Згідно п. 2.8.2.8.1 договору фінансового лізингу подією Дефолту вважається: випадок, якщо Предмет лізингу знищений, пошкоджений і не може бути відновлений (в т.ч. при повній конструктивній загибелі відповідно до умов страхування Предмету лізингу), незалежно від того був такий випадок визнаний страховим чи ні.

Відповідно до п. 2.8.2.8.2.1 Умов договору фінансового лізингу, у разі настання Події Дефолту лізингодавець надає лізингоодержувачу письмове повідомлення про настання Події Дефолту та повернення предмета лізингу.

Позивач повідомляла ПАТ «Акцент-Банк» про дорожньо-транспортну пригоду, а також надсилала висновок експерта про повне знищення предмета лізингу, а саме: автомобіля марки TOYOTA RAV4, реєстраційний номер: AE 8265НК. Також, вчасно була попереджена страхова компанія для оформлення необхідних документів задля отримання страхової винагороди. Але, всупереч умов договору, банк у 10-денний строк не надіслав їй повідомлення про дефолт та продовжував вимагати з неї кошти на щомісячні внески за користування предметом лізингу, відмовляючись передавати предмет лізингу у її власність або повернути вже сплачені кошти.

Згідно договору фінансового лізингу від 23.12.2015 року, укладеного між сторонами, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

ПАТ «Акцент-Банк» отримав кошти у вигляді страхової винагороди від ПрАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ». Згідно умов договору страхування, сума винагороди становить 850 000,00 грн., також вартість предмета лізингу складає 850 000,00 грн.

Тобто, враховуючи вже отриману сумму платежів від ОСОБА_1 та від страхової компанії, можна дійти до висновку, що позивач вже виконала умови Договору в повному обсязі.

Але, всупереч чинному законодавству, відповідач відмовився надати позивачу акти звірки взаєморозрахунків; страхової виплати, згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №ABH0CPS-16186UA від 08.02.2016 року на страхову суму 850000,00 грн.; надіслати для підписання акт переходу права власності.

Позивач вважає, що спірний договір не відповідає діючому законодавству та порушує права позивача лізингоотримувача як споживача, підписаний з приховуванням істотних умов договору, є несправедливим, а також при укладенні останнього сторонами не додержано вимог про нотаріальне посвідчення останнього, тому вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.12.2018 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 13.12.2018 року витребувано з ПрАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» інформацію про виплати, здійснені після настання страхового випадку ПАТ «Акцент-Банк».

Також, даною ухвалою витребувано з ПАТ «Акцент-Банк» інформацію про усі отримані платежі від ОСОБА_1

До суду через канцелярію на виконання ухвали суду від 13.12.2018 року від ПрАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» надійшла заява з матеріалами страхової справи по договору добровільного страхування від 08.02.2016 року (а.с.43-156).

У судове засідання позивач та її представник не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надав на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторони позивача відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що остання скористалась своїми процесуальними правами.

Відповідач ОСОБА_5 акціонерне товариство «Акцент-Банк» у судове засідання свого представника не направив, про місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяви про розгляд справи за відсутності представника від відповідача не надходило.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 21.02.2019 року постановлено про заочний розгляд справи за відсутності відповідача, що відповідає вимогам ст.ст.280,281 ЦПК України.

Треті особи: Національний банк України в особі ОСОБА_2, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області в особі ОСОБА_3, ПрАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» в особі Голови правління ОСОБА_4 про розгляд справи повідомлені належним чином, своїх представників до суду не направили.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача та її представника, представників відповідача та третіх осіб, на підставі наявних у ній даних і доказів.

Фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.5 ЦПК України).

В судовому засіданні достовірно встановлено, що 23.12.2015 року позивач підписала заяву про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу №АВ00А-50130076 (а.с.7 – заява).

Вказана заява містить тільки статтю 1 «Особливі умови» та статтю 2 «Юридичні адреси та підписи сторін».

Особливі умови заяви узгоджують: предмет лізингу згідно специфікації, викладеної у додатку №1; строк лізингу 60 місяців з моменту підписання додатку №2 (графік лізингових платежів); щомісячні платежі та порядок їх сплати: платіж по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу у розмірі згідно додатку №2 (графік лізингових платежів), винагорода за користування Предметом лізингу в розмірі згідно додатку №2 (графік лізингових платежів),якщо інше не зазначено в Умовах та правилах надання банківських послуг; винагорода за проведення щомісячного моніторингу Предмету лізингу в розмірі згідно додатку №2 (графік лізингових платежів) якщо інше не зазначено в Умовах та правилах надання банківських послуг; період сплати з 24 по 28 число кожного місяця; транзитний рахунок №29096057209159; інші платежі: щорічний платіж по відшкодуванню витрат лізингодавця, пов'язаних зі страхуванням за цим договором згідно додатку №2 (графік лізингових платежів), винагорода за проведення додаткового моніторингу в строки та розмірі, зазначеними в статті 2.8.4.13.8 договору; винагорода за проведення моніторингу для отримання інформації про наявність або відсутність заборгованості щодо предмета лізингу при внесенні останнього платежу в строки та розмірі, зазначеними в статті 2.8.4.2.21 договору на день внесення платежу; платежі по відшкодуванню лізингодавцю витрат, передбачених статтею 2.8.4.6.2.4 договору, які сплачуються в період сплати місяця, який слідує за місяцем, в якому лізингодавець здійснив витрати; після прийняття лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу лізиногодержувач вносить аванс у розмірі 260000,00 грн. на транзитний рахунок, вказаний в п.1.1.5 договору; страхування предмета лізингу: умови страхування зазначені в п.2.8.4.5 цього договору; договорами страхування за цим договором є: договір страхування цивільної відповідальності та договір страхування предмета лізингу; щомісяця в період сплати лізингоодержувач сплачує щомісячний платіж в розмірі 26191,67 гривень та відшкодовує лізингодавцю всі витрати лізингодавця, що пов'язані з виконанням договору та які виникли у лізингодавця протягом місяця, який передує поточний місяць; дата підписання заяви 23.12.2015 року; ця заява складена на українській мові, в 2-х примірниках для кожної зі сторін; додатки до цього договору є невід'ємною частиною цього договору: додаток 1 (специфікація) і додаток 2 (графік сплати лізингових платежів) (а.с.7).

Також, судом встановлено і сторонами не оспорювалось отримання позивачем предмета лізингу, а саме: автомобіля марки «TOYOTA», модель: «RAV4», рік випуску: 2015, реєстраційний номер: AE 8265НК, вартістю 850000,00 грн., згідно специфікації та акту приймання-передачі (додаток №1 до договору фінансового лізингу №АВ00А-50130076 від 23.12.2015 року (а.с.8).

Як вбачається із постанови Октябрського районного суду м.Полтави від 26.04.2016 року 09.04.2016 року сталася ДТП за участю, зокрема, автомобіля марки «TOYOTA», модель: «RAV4», реєстраційний номер: AE 8265НК, водій іншого автомобіля визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та піданний адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в сумі 340 гривень. Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с.50).

Згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №ABH0CPS-16186UA від 08.02.2016 року, автомобіль був застрахований на сумму 850 000,00 грн. Вигодонабувачем згідно договору страхування є ПАТ «Акцент-Банк» (а.с.10-13).

Зазначений договір укладений між ПАТ «Акцент-Банк» та ПрАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом - автомобілем марки «TOYOTA», модель: «RAV4», рік випуску: 2015, реєстраційний номер: AE 8265НК.

19.07.2018 року складено страховий акт, згідно якого описана подія є страховою, класифікується як ДТП; до виплати ПАТ «Акцент-Банк» встановлене страхове відшкодування в сумі 144146,52 гривень (а.с.154-156).

Згідно платіжного доручення №1031011 від 23.07.2018 року платник ПрАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» виплатило страхове відшкодування сумі 144146,52 гривень ПАТ «Акцент-Банк» (а.с.156).

Відповідно до платіжних документів, наданих позивачем, ОСОБА_1 перерахувала банку 690734,32 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1, 3, 5, 6ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж,Законом України «Про фінансовий лізинг».

Законом України «Про фінансовий лізинг» врегульовано, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ч.1 ст.2).

Договір фінансового лізингу має укладатись у письмовій формі з узгодженням усіх його істотних умов (ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як встановлено судом, у письмовій формі договір фінансового лізингу з узгодженням всіх його істотних умов між сторонами не укладався та не був нотаріально посвідчений, а заява позивача про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу не може замінювати собою укладений у письмовій формі договір, а тому він є недійсним, внаслідок чого кожна із сторін за таким договором зобов’язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року по справі №2766цс15.

Таким чином, зважаючи на недотримання сторонами форми укладеного правочину, що призвело до не чинності останнього, суд не вбачає підстав для встановлення чи містить останній несправедливі умови в контексті статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також, в судовому засіданні встановлено, що позивач, згідно вказаного графіку щомісяця сплачувала платежі за користування предметом лізингу згідно графіку сплати лізингових платежів, до складу якого входило: відшкодування частини вартості предмета лізингу, винагорода за користування предметом лізингу, винагорода за проведення щомісячного моніторингу предмету лізингу, відшкодування частини вартості, страхування предмету лізингу, загальний лізинговий платіж.

Проаналізувавши аргументи сторін, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, шляхом застосування ст.216 ЦК України, виходячи з наступного.

За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п.5 постанови Пленуму ВСУ №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (надалі – постанова), вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Позивач просить вищевказаний договір визнати недійсним, застосувати наслідки недійсності до нікчемного правочину та стягнути сплачені нею кошти, які відповідач набув за недійсним правочином.

Відповідно до ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків,крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Уразі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Пунктом 10 постанови роз’яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Отже, реституція є правовим наслідком недійсності правочину і способом захисту цивільних прав, який може бути застосовано до відносин зобов’язального характеру, за умови, якщо спір виник між сторонами недійсного правочину (договору).

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1)повернення виконаного за недійсним правочином; 2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3)повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Внесення ОСОБА_1 платежів за недійсним правочином в розмірі 690734,32 грн. підтверджується платіжними дорученням, квитанціями, відповідачем інших відомостей не надано та ці дані не спростовані.

Відтак, на підставі статей 216,1212 ЦК України, суд приходить до переконання про те, що відповідачем порушено право позивача на повернення їй цих коштів та задовольняє позовні вимоги, шляхом стягнення в її користь з ПАТ «Акцент-Банк» 690734,32 грн.

Такий висновок суду ґрунтується на правилах двосторонньої реституції, визначених ч.1 ст.216 ЦК України, яка застосовуються до двох сторін недійсного правочину.

Частиною 5 ст.216 ЦК передбачено, що суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, тобто навіть тоді, коли такі вимоги не містяться в позові.

Тому суд, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 за недійсним правочином, згідно специфікації та акту приймання-передачі (додаток №1 до договору фінансового лізингу №АВ00А-50130076 від 23.12.2015 року (а.с.8), передано автомобіль марки «TOYOTA», модель: «RAV4», рік випуску: 2015, реєстраційний номер: AE 8265НК, вважає за потрібне застосувати до виниклих між сторонами правовідносин двосторонню реституцію, шляхом повернення позивача і відповідача у попередній стан до укладення 23.12.2015 року договору фінансового лізингу.

Таким чином, ОСОБА_1 слід зобов’язати повернути ПАТ «Акцент-Банк» автомобіль марки «TOYOTA», модель: «RAV4», рік випуску: 2015, реєстраційний номер: AE 8265НК .

Що стосується позовних вимог про визнання дій ПАТ «Акцент-Банк» протиправними, суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими, враховуючи вирішення судом основних вимог про не чинність правочину і застосування наслідків недійсності договору між сторонами.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє часткове підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати у цивільній справі складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки, позивач був звільнений Законом України «Про захист прав споживачів» від сплати судового збору, на підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, із відповідача на користь держави слід стягнути 1762 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,211,223,259,263-265,268,280-283 ЦПК України, ст.ст.15,16,202,203,215,216,220,806 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживача; треті особи: Національний банк України в особі ОСОБА_2, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області в особі ОСОБА_3, ПрАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» в особі Голови правління ОСОБА_4, - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу №АВ00А-50130076 від 23.12.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 акціонерним товариством «Акцент-Банк».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», (місцезнаходження юридичної особи: 49074, м.Дніпро, вул.Батумська,11, код ЄДРПОУ 14360080) на користь ОСОБА_1, проживаючої за адресою: 36000, м.Полтава, вул.Огнівська,12/37, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, сплачені за договором фінансового лізингу 690734,32 гривень (шістсот дев’яносто тисяч сімсот тридцять чотири гривні 32 копійки).

Зобов’язати ОСОБА_1, проживаючу за адресою: 36000, м.Полтава, вул.Огнівська,12/37, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, повернути Публічному акціонерному товариству «Акцент-Банк» (місцезнаходження юридичної особи 49074, м.Дніпро, вул.Батумська,11, код ЄДРПОУ 14360080) автомобіль марки «TOYOTA», модель: «RAV4», рік випуску: 2015, реєстраційний номер: AE 8265НК .

В задоволенні інших вимог позову ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження юридичної особи 49074, м.Дніпро, вул.Батумська,11, код ЄДРПОУ 14360080) на користь держави судовий збір у сумі 1762 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1, проживаюча за адресою: 36000, м.Полтава, вул.Огнівська,12/37, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1;

відповідач: ОСОБА_5 акціонерне товариство «Акцент-Банк», (місцезнаходження юридичної особи 49074, м.Дніпро, вул.Батумська,11, код ЄДРПОУ 14360080);

третя особа: Національний банк України в особі ОСОБА_2, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Інститутська,9;

третя особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області в особі ОСОБА_3; місцезнаходження: 49027, м.Дніпро, пл..Шевченка,7;

третя особа: ПрАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» в особі Голови правління ОСОБА_4, місцезнаходження: 49100, м.Дніпро, узвіз Кодацький,2, код ЄДРПОУ: 332248430.

Суддя: А.М.Чуванова