Рішення № 80267224, 06.03.2019, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/755/17

Номер провадження: 2/365/12/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.03.2019 року смт. Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі :

головуючого - судді ХИЖНОГО Р.В.

за участю секретаря судового засідання НОСОВОЇ О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на земельні ділянки та житловий будинок в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Згурівського районного суду Київської області із вищезазначеною позовною заявою посилаючись на те, що 22.09.2009 року померла мати позивачки та відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 – ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина за законом. До складу спадщини входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,7801 га, яка розташована на території Войківської сільської ради Згурівського району Київської області, згідно Державного акту на право власності на землю серії Р1 № 246195, виданого на ім”я ОСОБА_4 На час смерті разом з ОСОБА_4 проживали її чоловік та батько позивачки - ОСОБА_5, який спадщину прийняв шляхом спільного постійного проживання із померлою на час відкриття спадщини, проте свої спадкові права у нотаріуса не оформив. 20.09.2012 року помер ОСОБА_5 До складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5, входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,8199 га, яка розташована на території Войківської сільської ради Згурівського району Київської області, згідно Державного акту на право власності на землю серії Р1 № 246174, виданого на ім”я ОСОБА_5 та житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований по вул. Єдності, 25 в с. Софіївка Згурівського району Київської області, який належав померлому згідно записів погосподарських книг. Житловий будинок побудований у 1965 році. Свідоцтва про право власності на житловий будинок ОСОБА_5 не отримав, право власності не зареєстрував. До складу спадщини також входить земельна ділянка згідно Державного акту на право власності на землю серії Р1 № 246195, успадкована ним після смерті ОСОБА_4 На час смерті батька позивачка проживала з ним у спадковому будинку, а тому є такою, що спадщину прийняла. Інші спадкоємці, відповідачі у справі - ОСОБА_2, ОСОБА_3 спадщину не приймали, строк для прийняття спадщини закінчився. Позивачці було відмовлено нотаріальною конторою у видачі свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно у зв”язку із ненаданням доказів прийняття спадщини. Позивачка позбавлена можливості оформити свої спадкові права в досудовому порядку. Враховуючи вищевикладене, позивачка просить суд визнати за нею в порядку спадкування право власності на спірні земельні ділянки та житловий будинок, а також не стягувати з відповідачів судові витрати.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з"явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, направила до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала повністю та просила позов задовольнити.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3В не з"явились, про дату, час і місце розгляду справи відповідачі повідомлені у встановленому законом порядку, заяв та заперечень проти позову до суду не направили. Представник відповідачів ОСОБА_6 направив до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнав взагалі, невизнання позову нічим не обґрунтовував.

Суд визнав можливим розглядати справу без участі позивачки та відповідачів, оскільки у справі є достатньо даних про права та правовідносини сторін та їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,7801 га, яка розташована на території Войківської сільської ради Згурівського району Київської області, згідно Державного акту на право власності на землю серії Р1 № 246195 (копія Державного акту – а.с.8).

ОСОБА_4 померла 22.09.2009 року (копія свідоцтва про смерть – а.с.11). Після її смерті відкрилась спадщина за законом на вищезазначену земельну ділянку. Спадщину у встановленому законом порядку прийняв чоловік померлої – ОСОБА_5 Інші спадкоємці у встановленому законом порядку спадщину не прийняли. Спадкова справа до майна померлої ОСОБА_4 не заводилась, строк для прийняття спадщини закінчився (копія свідоцтва про одруження – а.с.10, копія свідоцтва про народження – а.с.10, копія свідоцтва про шлюб – а.с.15, довідка Войтівської сільської ради – а.с.14, витяги з погосподарських книг – а.с.16-17, інформаційна довідка із Спадкового реєстру – а.с.27).

ОСОБА_5 на праві власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,8199 га, яка розташована на території Войківської сільської ради Згурівського району Київської області, згідно Державного акту на право власності на землю серії Р1 № 246174 (копія Державного акту – а.с.9).

Крім того, ОСОБА_5 на праві власності належав житловий будинок з господарськими спорудами та надвірними будівлями, який розташований по вулиці Ватутіна (після перейменування – вулиця Єдності) в селі Софіївка Згурівського району Київської області, свідоцтво про право власності чи інший правовстановлюючий документ ОСОБА_5 не отримував, право власності у встановленому законом порядку зареєстрував, що встановлено з витягів з погосподарських книг (а.с.16-17), копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (а.с.222-228).

Після смерті ОСОБА_5, померлого 20.09.2012 року, спадщину за законом прийняла позивачка ОСОБА_1, шляхом постійного проживання із померлим на час відкриття спадщини. Інші спадкоємці, відповідачі у справі - ОСОБА_2, ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не прийняли, постійно з померлим на час відкриття спадщини не проживали, у встановлений законом строк до нотаріуса із відповідною заявою не звертались. До складу спадщини померлого входять зазначені вище житловий будинок та земельні ділянки, зокрема земельна ділянка успадкована ним після смерті ОСОБА_4 Спадкова справа до майна померлого не заводилась, заповіти ним не складались (копія свідоцтва про народження – а.с.10, копія свідоцтва про шлюб – а.с.15, довідка Войтівської сільської ради – а.с.13, витяги з погосподарських книг – а.с.16-17, інформаційна довідка із Спадкового реєстру – а.с.26).

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 05.09.2018 року, яке набрало законної сили 18.10.2018 року, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було відмовлено у позові про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (копія рішення – а.с.177-178).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов”язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В силу п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5 підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадковий житловий будинок суд керується законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самого спадкодавця на момент закінчення будівництва будинку, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов : якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов : якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

В силу ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Стаття 126 ЗК України, в редакції яка діяла до 01 січня 2013 року, передбачала, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

В пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 N 7 передбачено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 фактично на праві власності належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: село Софіївка, вулиця Єдності (Ватутіна), 25, Згурівського району Київської області. Свідоцтво про право власності чи інший правовстановлюючий документ на житловий будинок ОСОБА_5, як власник, не отримував, право власності на житловий будинок своєчасно не зареєстрував в реєстраційних органах. На момент побудови житлового будинку у 1965 році чинне законодавство не передбачало обов”язкового отримання свідоцтва про право власності на будинок та державної реєстрації права власності на нього, а тому підтвердженням належності ОСОБА_5 на праві власності житлового будинку є відповідні записи в погосподарських книгах та видана на їх підставі довідка сільської ради, на території якої розміщений спірний житловий будинок. Право власності у такому випадку визнається дійсним, незалежно від наявності державної реєстрації права власності.

ОСОБА_5 на праві власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,8199 га, яка розташована на території Войківської сільської ради Згурівського району Київської області, згідно Державного акту на право власності на землю серії Р1 № 246174.

Крім того, ОСОБА_5 після смерті дружини ОСОБА_4, яка померла 22.09.2009 року, була успадкована земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,7801 га, яка розташована на території Войківської сільської ради Згурівського району Київської області, згідно Державного акту на право власності на землю серії Р1 № 246195.

Земельні ділянки та житловий будинок входять до складу спадщини померлого 20.09.2012 року ОСОБА_7 Єдиним спадкоємцем, яка у встановленому законом порядок прийняла спадщину є позивачка ОСОБА_1 Інші спадкоємці – відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 спадщину у встановленому законом порядку не прийняли, на час смерті разом із спадкодавцем не проживали, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини своєчасно не звернулись, підстави для поновлення строку для прийняття спадщини відсутні.

Позивачка позбавлена можливості оформити свої спадкові права в нотаріальних органах через відсутність правовстановлюючих документів, які б підтверджували належність житлового будинку на праві власності спадкодавцю – ОСОБА_5 На даний час отримати свідоцтво про право власності чи інший правовстановлюючий документи на ім’я померлого не можливо, а так само здійснити державну реєстрацію права власності за ним.

Суд вважає за необхідне, визнати за позивачкою ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно Державного акту серії Р1 № 246195 та Державного акту серії Р1 № 246174, а також житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований по вул. Єдності, 25 в с. Софіївка Згурівського району Київської області.

Суд вважає за можливе не застосовувати до відповідачів ст. 141 ЦПК України та понесені судові витрати залишити за сторонами.

Керуючись ст.ст.328,1217,1218,1225,1261,1268 ЦК України, ст.ст. 81,116,152 ЗК України,

ст.ст.141,198,247,263-265,273 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на земельні ділянки та житловий будинок в порядку спадкування – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителькою с. Софіївка, вул. Єдності, 25, Згурівського району Київської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5, померлого 20.09.2012 року, право власності на:

-земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,7801 га, яка розташована на території Войківської сільської ради Згурівського району Київської області, згідно Державного акту на право власності на землю серії Р1 № 246195, виданого на ім”я ОСОБА_4;

-земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,8199 га, яка розташована на території Войківської сільської ради Згурівського району Київської області, згідно Державного акту на право власності на землю серії Р1 № 246174, виданого на ім”я ОСОБА_5;

-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по вул. Єдності, 25 в с. Софіївка Згурівського району Київської області.

Не застосовувати ст. 141 ЦПК України понесені судові витрати залишити за сторонами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ Р.В. ХИЖНИЙ