Рішення № 80266978, 04.03.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/3218/17

Провадження № 2/361/59/19

04.03.2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 березня 2019 р. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Селезньової Т.В., при секретарі Коваль А.В., розглянувши у судовому засіданні в м.Бровари з участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н, укладеним 13.06.2012 р., в сумі 13564,22 грн., в тому числі заборгованість за кредитом, відсотками, пеню і штрафи, мотивуючи тим, що 13.06.2012 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредитні кошти у сумі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим строком повернення. Що відповідає строку дії картки. Відповідачка кредит отримала, але допустила прострочення в платежах, внаслідок чого у неї перед позивачем утворилась заборгованість у зазначеному розмірі.

Відповідачка подала заяву про застосування строку позовної давності, за змістом якої зазначила, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості заборгованість за тілом, процентами, пенею і штрафами виникла з 2012 року, позивач звернувся до суду у травні 2017 року зі спливом майже 5 років, тобто позовна давність як за вимогами щодо тіла кредиту і процентів, так і спеціальна позовна давність щодо неустойки позивачем пропущена, з даних підстав просила відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на заяву про застосування строку позовної давності за змістом якого зазначив, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки. Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки – 13.06.2012 р. відповідачці була видана кредитна картка з терміном дії до 02/16, 25.09.2013 року була видана кредитна картка строком дії до 07/17, 18.12.2013 року була видана кредитна картка строком дії до 11/17. Позов подано до суду 30.05.2017 р., тобто в межах трирічного строку позовної давності. Крім того, відповідно до п.1.7.31 Умов строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди ,неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Тому, на думку позивача підстави для відмови у позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності відсутні.

Відповідачка відзиву на позов на подала.

Представник позивача в судовому засіданні зазначав, що відповідачка надала банку анкету – заяву від 13.06.2012 р. про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та оформлення на її ім’я картки «Універсальна». Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердила факт ознайомлення з договором про надання банківських послуг до його укладення та погодилась з його умовами, а також з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку. Відповідачці був виданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту 5000 грн. на кредитну картку. Проценти за користування кредитом нараховувались у відповідності до Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Станом на момент укладення кредитного договору з відповідачкою за даним тарифним планом діяла відсоткова ставка 2,5 %, яка нараховувалась на залишок заборгованості щомісячно. З 01.09.2014 р. відсоткову ставку визначено на рівні 2,9 % на місяць на суму залишку заборгованості, з 01.04.2015 р. – на рівні 3,6 % на місяць. Після зміну умов кредитування у 2015 році, на картковому рахунку відповідачки були відсутні кошти для погашення щомісячних платежів, тому вся прострочена заборгованість за тілом кредиту, за відсотками, комісією за зняття готівкових коштів зарахована на тіло кредиту. Пеня нарахована за період з 01.09.2016 р. за ставкою 0,29 % на день на суму заборгованості відповідно до п.2.1.1.12.6.1 Умов, крім того нараховувалась пеня у фіксованому розмірі 50 грн. за перше прострочення щомісячного платежу, за кожним наступним випадком прострочення нараховувалась пеня 100 грн. Комісія нараховувалась за кожне зняття позичальником готівки. Щодо застосування строку позовної давності представник позивача зазначив, що позов пред'явлено в межах строку позовної давності, строк дії останньої перевипущеної картки до 11/2017 р., що відповідає строку дії договору. Відповідачка використовувала кредитні кошти з моменту видачі їй кредитної картки – 13.06.2012р. – здійснювала розрахунки за допомогою картки на придбання товарів та послуг, поповнювала картковий рахунок , тощо, останнє поповнення рахунку здійснене позичальником 25.04.2016р. Позов подано до суду 30.05.2017р., тобто в межах строку позовної давності. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що його довірителька ОСОБА_4 не заперечує факт отримання кредиту у Приватбанку у розмірі встановленого кредитного ліміту 5000 грн. на кредитну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», також не заперечувала факту обізнаності з тарифами Приватбанку щодо обслуговування кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», разом з тим зазначив, що ОСОБА_4 під час укладення кредитного договору з умовами кредитування Приватбанку не була ознайомлена і їх не підписувала.. Не оспорював наявність заборгованості по кредиту. Не заперечував той факт, що останній платіж у розмірі 520 грн. був здійснений відповідачкою 25.04.2016р. Після зазначеної дати відповідачка жодних платежів не здійснювала, що обумовлено складними сімейними обставинами, хворобою дитини і відсутністю коштів. Вимоги в частині заборгованості за відсотками не визнає з тих підстав, що станом на день подання позову до суду заборгованість за процентами була відсутня, крім того з поданого розрахунку не можливо перевірити правильність нарахування процентів, розмір процентної ставки, за якою нараховувались відсотки, та не видно, на які саме суми такі відсотки нараховані. Також вважав, що за позовними вимогами про стягнення пені пропущено строк позовної давності. Крім того, одночасне стягнення двох видів неустойки пені і штрафу за одне й те саме порушення суперечить положенням ст. 61 Конституції України.

Суд, дослідивши докази, дійшов наступних висновків:

Відповідно до анкети-заяви, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

У анкеті – заяві міститься підпис відповідача про те, що він був повністю проінформований про умови кредитування в Приватбанку.

З витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» встановлено що пільговий період складає 55 днів, базова % ставка в місяць становить 2,5 % на залишок заборгованості за кредитом, з 01.09.2014 р. – 2,9 %, з 01.04.2015 р. – 3,6%; обов'язковий щомісячний платіж 7% від заборгованості (але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості), з 01.04.2014 р. щомісячний платіж 5 % від заборгованості (але не менше 100 грн. та не більше залишку кредиту); пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів нараховується за ставкою 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується кожен день прострочення кредиту) + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн., також тарифами передбачено нарахування пені за ставкою 0,24 % від загальної заборгованості (нараховується кожен день прострочення кредиту) + 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше. Також тарифами передбачено нарахування штрафу за порушення строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

З довідки АТ КБ «Приватбанк» встановлено, за кредитним договором № б/н ,укладеним між АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_4, позичальнику були видані кредитні картки: №5211537312218949, дата відкриття 13.06.2012 р., строк дії 02/16; № 5168755335695769, дата відкриття 25.09.2013 р., строк дії до 07/17; № 4149437116305572, дата відкриття 18.12.2013 р., строк дії 11/17.

Таким чином, з наданих документів встановлено, що 13.06.2012р. між позивачем і відповідачем був укладений кредитний договір № б/н, за яким кредитор надав відповідачу (позичальнику) кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з щомісячною сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі базової процентної ставки згідно Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».

Відповідач не заперечує факт отримання кредиту і використання кредитних коштів.

До матеріалів справи долучений витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, разом з тим даний витяг не містить підпису позичальника і позивач заперечує, що саме на зазначених умовах 13.06.2012р. був укладений кредитний договір, також заперечує факт ознайомлення із зазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг під час укладення договору.

Позивач не надав доказів того, що під час укладення договору позичальник була ознайомлена із зазначеними умовами кредитування і що саме ці умови та правила діяли на момент укладення з позичальником кредитного договору, тому долучений до матеріалів справи витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку судом як доказ не приймається.

Факт отримання кредиту і використання кредитних коштів також підтверджується випискою по картковому рахунку позичальника, з виписки вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами – здійснювала розрахунки за товари та послуги, знімала готівку, поповнювала рахунок, останнє поповнення рахунку здійснене позичальником 25.04.2016р. на суму 520 грн. Після зазначеної дати відповідачка жодних операцій по картковому рахунку не здійснювала.

З наданого розрахунку заборгованості встановлено, що станом на 18.04.2017 р. відповідач має заборгованість за договором кредиту, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 3658,67 грн., за нарахованими процентами за користування кредитом – 2839,68 грн., за пенею – 5943,76 грн., а також нараховано штрафи 500 грн. (фіксована частина) + 622,11 грн. (процентна складова).

Так, за змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 2 вказаної статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до вимог ч.1-3 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. За змістом ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв'язку. Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст.627 ЦК - сторони є вільними в укладанні договору. Згідно ст.638, ст..639 ЦК – якщо сторони досягли домовленості і уклали договір, в якому передбачені певні зобов’язання, то вони мають виконуватись і вважатись такими, що момент домовленості настав. Згідно ч.1ст.631 ЦК- строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки у відповідності з договором. Згідно ч.4 ст.631 ЦК - збіг строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Згідно ст.1048, ч.1 ст.1054 ЦК – позикодавець має право на одержання від позичальника процентів на умовах договору. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.615 ЦК - не припустима одностороння відмова від зобов’язання. Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав, надав позивачу кредит. Відповідач визнала факт отримання кредиту у зазначеному розмірі і використання кредитних коштів, також відповідачем не заперечувався факт наявності заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3658,67 грн., утворення заборгованості обумовлює відсутністю коштів, тяжких матеріальним становищем і хворобою дитини.

Відповідач (позичальник) свої зобов’язання за договором кредиту не виконала належним чином, допустила прострочення в платежах і заборгованість у вказаній в розрахунку сумі - в тому числі заборгованість за тілом кредиту. Разом з тим, відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності, оскільки заборгованість за тілом, процентами, пенею і штрафами виникла з 2012 року, позивач звернувся до суду у травні 2017 року зі спливом майже 5 років, тобто позовна давність як за вимогами щодо тіла кредиту і процентів, так і спеціальна позовна давність щодо неустойки позивачем пропущена, з даних підстав просила відмовити у задоволенні позову.

Згідно ст..256 ЦК України, - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст..257 ЦК - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ст..258 ЦК - для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, зокрема позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258). Згідно ст..259 ЦК - позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як видно з наданого позивачем розрахунку заборгованості і виписки по рахунку позичальника – остання операція по картковому рахунку здійснена 25.04.2016 р. – поповнення готівкою на суму 520 грн. у терміналі самообслуговування: м. Бровари, вул. Гагаріна, 9. Відділення банку. Платник: картка 51**69.

З довідки Приватбанку встановлено, що остання картка № 4149437116305572 перевипущена 18.12.2013 р., строк дії 11/17.

З даним позовом до суду позивач звернувся 30.05.2017 р., тобто вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту пред’явлені позивачем у межах строку позовної давності. Тому відсутні підстави для відмови у позові за пропуском позовної давності - як про це заявив відповідач. У зв’язку з цим суд розглядає позов по суті.

Заборгованість за тілом кредиту не погашена відповідачем, тобто, на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання основного зобов’язання за договором не настав, а отже строк позовної давності за основним зобов’язанням вважається таким, що не сплив і позивач має право вимагати від позивача повернення кредиту (за наданим розрахунком – в сумі 3658,67 грн.).

Таким чином, позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом , то суд виходить з наступного:

Як пояснив позивач у судовому засіданні , заборгованість за відсотками утворилась за період з 01.09.2016 р. по 18.04.2017 р., і станом на кінець розрахунку на 18.04.2017 р. склала 2839,68 грн. Станом на момент укладення кредитного договору з відповідачкою за даним тарифним планом діяла відсоткова ставка 2,5 %, яка нараховувалась на залишок заборгованості щомісячно. З 01.09.2014 р. відсоткову ставку визначено на рівні 2,9 % на місяць на суму залишку заборгованості, з 01.04.2015 р. – на рівні 3,6 % на місяць.

Відповідач позов в частині стягнення заборгованості за процентами не визнав, зазначає, що станом на момент пред'явлення позову в нього була відсутня заборгованість за процентами, з поданого позивачем розрахунку заборгованості не можливо встановити дійсну проценту ставку , за якою нараховувались проценти за користування кредитними коштами, на яку: прострочену чи строкову - заборгованість нараховувались відсотки. Відповідач зазначає, що кредитором застосована процентна ставка, яка не передбачена умовами договору і явно завищена, нарахування процентів здійснювалось не лише на залишок по кредиту (як передбачено законом), а і на інші суми (зокрема на проценти, пеню, комісію).

Суд погоджується з відповідачем у тому, що з наданого розрахунку заборгованості по процентам (враховуючи заборгованість за кредитом 3638, 67 грн., і розмір нарахованих процентів за період з 01.09.2016 р. по 18.04.2017 р. у сумі 2839,68 грн., можна дійти єдиного логічного висновку, що в даному розрахунку в дійсності застосована не передбачена умовами договору і явно завищена процентна ставка та нарахування процентів не лише на залишок по кредиту (як передбачено законом), а і на інші суми (зокрема на прострочені проценти, пеню, штрафні санкції).

Наданий позивачем розрахунок, тобто документ, створений представником позивача, який не містить у собі достатньої інформації, необхідної для перевірки достовірності і правильності відомостей, зазначених у ньому, ні який з даним причин оспорюється другою стороною, враховуючи принцип диспозитивності і рівності сторін перед судом, - такий документ не може прийматись судом безумовно і підлягає дослідженню та аналізу. Проаналізувавши наданий розрахунок заборгованості (по процентам), надану виписку по рахунку, проаналізувавши умови договору і їх відповідність вимогам закону, що регулює дані правовідносини, суд погоджується з відповідачем у тому, що наданий розрахунок не відповідає умовам договору щодо застосованих відсоткових ставок, розрахунок не відповідає зазначеним у ньому відсотковим ставкам (в тому числі підвищеним), і такий розрахунок суперечить вимогам закону щодо нарахування процентів за користування кредитом – що передбачає нарахування процентів на суму кредиту (у даному випадку за умовами договору - на залишок по тілу кредиту).

Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості по процентам у тій сумі, в якій просить позивач. Дана сума процентів необґрунтована, не доведена, явно завищена, не відповідає умовам договору і закону.

Разом з тим, за умовами договору передбачено обов’язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом, такі умови договору відповідають вимогам закону. Відповідач не заперечує, що умовами укладеного договору кредиту було передбачено нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Перевіряючи правильність розрахунку процентів за користування кредитом, суд виходить з процентної ставки, яка передбачена Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», періоду заборгованості за процентами.

З розрахунку заборгованості встановлено, що за період з 01.09.2016р. по 18.04.2017р. заборгованість складає 2839,68 грн., базова процентна ставка згідно Тарифів - 3,6 % на місяць.

Ствердження позивача, що Умовами та правилами передбачено право банку підвищувати відсоткову ставку у випадку прострочення боржником сплати обов'язкових щомісячних платежів, судом до уваги не приймаються, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з Умовами та правилами надання банківських послуг, витяг з яких долучений до позову. Відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

У витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», - які відповідачем не оспорені, і які судом розглядаються як складові укладеного між сторонами договору та умови цього договору, - не передбачено право банку на нарахування підвищених відсотків, тому суд виходить з того, що протягом періоду , за який виникла заборгованість за процентами за користування кредитом, діяла базова процентна ставка 3,6 % на місяць, або 43,2 % річних.

Розрахунок процентів здійснюється за такою формулою: [%] = [Сума боргу за тілом кредиту] : 365 днів х [кількість днів прострочення сплати процентів] х [процентна ставка 43,2 % річних], тобто 3658,67 грн.: 365 днів х 230 днів прострочених х 43,2 % річних = 995,96 грн.

Тобто стягненню з відповідача на користь позивача за даним договором підлягають відсотки за період з 01.09.2016 р. по 18.04.2017 р. в розмірі 995,96 грн.

Підстав для звільнення відповідача від сплати відсотків суд не вбачає. Підстав для стягнення з відповідача відсотків у зазначеному позивачем розмірі 2839,68 грн. суд також не вбачає. Позивач не обґрунтував правильність і алгоритм нарахування відсотків у такому розмірі, а наведена ним сума боргу по відсоткам – при будь-якому перевірочному розрахунку не відповідає дійсності і є явно завищеною. При цьому суд враховує, що саме позивач зобов’язаний обґрунтувати і довести суму позову, в тому числі наявність заборгованості відсоткам у вказаному позивачем розмірі. Тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу за неналежне та несвоєчасне виконання зобов’язань за договором кредиту, то суд дійшов таких висновків.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за пенею 5943,76 грн., і штраф 500 грн. плюс 622,11грн.

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України – у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені умовами договору або законом, зокрема сплата неустойки (п.3).

Враховуючи, що відповідач порушив строки виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, допустив прострочення у платежах, суд вважає, що, в даному випадку, позивач має право вимагати сплати неустойки відповідно до умов договору.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивач нарахував відповідачу штраф 500 грн. (фіксована частина) + 5 % від суми позову 622,11 грн., що становить 1122,11 грн.

Суд не вбачає передбачених законом підстав для звільнення відповідача від зобов’язань по сплаті неустойки за неналежне виконання ним грошових зобов’язань по поверненню кредиту.

Перевіряючи правильність розрахунку штрафу, зокрема його процентної складової, суд виходить лише з розміру пред’явлених позовних вимог, які є обґрунтованими та підлягають задоволенню, зокрема виходячи з вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту. Таким чином, підлягає стягненню з відповідача штраф 500 грн.- фіксована частина, 232,73 грн. (3658,67 грн. (заборгованість за кредитом) + 995,96 грн. (заборгованість за відсотками) х 5%) –процентна складова, всього штраф складає 732,73 грн.

З розрахунку заборгованості видно, що станом на 18.04.2017р. позичальнику нараховано також пеню в розмірі 5943,76 грн.

Разом з тим, з представленого суду розрахунку заборгованості не можливо перевірити алгоритм нарахування пені та обґрунтованість її розрахунку, зокрема , не можливо визначити суми простроченої заборгованості, на які вона нараховувалась, враховуючи, що пеня – згідно вимог цивільного законодавства - є неустойкою, що поточно (за кожен день просочення) нараховується на прострочену заборгованість, і що вона нараховується лише по таким простроченим платежам, як кредит і проценти. Позивач у судовому засіданні пояснив, що пеня нарахована за період з 01.09.2016р. по 18.04.2017р. за ставкою 0,29 % на день на суму заборгованості відповідно до п.2.1.1.12.6.1 Умов, крім того нараховувалась пеня у фіксованому розмірі 50 грн. за перше прострочення щомісячного платежу, за кожним наступним випадком прострочення нараховувалась пеня 100 грн. Судом до уваги не приймаються Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку, витяг з яких долучений до позову, оскільки даний витяг не містить підпису позичальника і позивач заперечує, що саме на зазначених умовах 13.06.2012р. був укладений кредитний договір. А згідно тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» передбачена сплата пені у розмірі 0,24 % на день на суму простроченої заборгованості. Позивач не надав суду доказів на підтвердження правомірності застосування ставки пені 0,29 % на день. Крім того, з наданих суду розрахунків заборгованості не можливо встановити, в якому розмірі нарахована пеня і за якою ставкою, і вказана у позовній заяві сума не відповідає сумам про заборгованість, вказаним в кінці розрахунку. Суд виходить з того, що рішення має ґрунтуватись на доказах, і не може ґрунтуватись на припущеннях, а обов’язок по доведенню позовних вимог, в тому числі по доказуванню обґрунтованості здійснених нарахувань, покладається на позивача.

Крім того, відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, зокрема, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України); пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Таким чином, неустойка (штраф або пеня) є санкцією за порушення боржником грошового зобов’язання і є видом матеріальної відповідальності.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тобто позивачем застосовано одночасно два види неустойки (пеню та штраф) за одне й те саме порушення умов договору – несвоєчасне та не в повному обсязі виконання договірних зобов'язань. Враховуючи вищевикладене, а також відповідно до статті 549 ЦК України, згідно якої штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності (неустойки), а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – прострочення виконання грошових зобов’язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. При таких обставинах суд не вбачає підстав для покладення на відповідача одночасно зобов’язання і по сплаті штрафу, і по сплаті пені, за один і той самий вид порушення: порушення строків сплати.

При наведених вище підставах і враховуючи закон, що регулює спірні правовідносини, а також виходячи з наведених позивачем у позовній заяві обґрунтувань і мотивування стягнення пені, розглядаючи справу лише в межах заявлених позовних вимог і на підставі лише поданих доказів, дотримуючись принципу диспозитивності і рівності сторін, суд не вбачає підстав для стягнення нарахованої позивачем пені. В цій частині у позові суд відмовляє.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту – 3658,67 грн., по відсоткам – 995,96 грн., і неустойка у вигляді штрафу – 732,73 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено 1600 грн. Позов задоволено на 40 %. Тому відшкодуванню підлягають судові витрати на 40 %, що становить 640 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 549, 550, 611, 613,615, 627, 629, 631, 638,639, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 263-265, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково;

стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження – м. Бровари Київської області, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання – АДРЕСА_1, зареєстроване місце проживання – Чернігівська область, Бобровицький район, с. Марківці, вул. Жовтнева, 24, на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором № б/н від 13.06.2012р. заборгованість по тілу кредиту – 3658,67грн., по відсоткам – 995,96грн., штраф – 732,73грн., всього 5387,36грн. і судові витрати 640грн., всього стягнути 6027,36грн. (шість тисяч двадцять сім гривень 36 копійок);

в іншій частині в позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи мають право оскаржити рішення в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Повне рішення суду виготовлено 6 березня 2019 року.

Суддя Т.В. Селезньова