Рішення № 80266824, 22.02.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року Справа № 915/1794/18

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

розглянувши без виклику сторін

справу № 915/903/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “СЕРВІСНА КОМПАНІЯ “ШЕВРОН”, 03124, м. Київ, вул. Миколаїв, буд. 7-А,

до державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “ЗОРЯ”-“МАШПРОЕКТ”, пр. Богоявленський (Жовтневий), 42-а, м. Миколаїв, 54018,

про стягнення нарахувань у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України та на підставі п. 7.15 договору, а всього грошових коштів у сумі 10434 грн. 81 коп. за договором поставки від 10.08.2016 № 3735,-

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “СЕРВІСНА КОМПАНІЯ “ШЕВРОН” пред'явлено позов до державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “ЗОРЯ”-“МАШПРОЕКТ” (далі – ДП “НВКГ “ЗОРЯ”-“МАШПРОЕКТ”) про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 10434 грн. 81 коп., із яких: 461 грн. 44 коп. - 3 % річних, 4432 грн. 89 коп. - сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, 5540 грн. 48 коп. - пені, з посиланням на порушення відповідачем грошових зобов'язань за укладеним між ними договором поставки від 10.08.2018 № 3735, а саме, зобов'язань щодо оплати товару, поставленого за договором, внаслідок чого позивачем здійснено нарахування, суми, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховано пеню у порядку п. 7.15 договору, а також позивач просить про стягнення грошових коштів на відшкодування судових витрат, зокрема, з оплати позовної заяви судовим збором та витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 22.12.2018 відкрито провадження в даній справі і визначено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.

У наданому відповідачем відзивом на позовну заяву від 10.01.2019 за № 17/1-165 ДП “НВКГ “ЗОРЯ”-“МАШПРОЕКТ” просить суд про зменшення розміру пені та відмовити у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи, що такі витрати не підтверджено належними доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Сторонами у справі укладено договір від 10.08.2018 № 3735 (далі – договір), за умовами якого та специфікації № 1 до нього ТОВ “СЕРВІСНА КОМПАНІЯ “ШЕВРОН” (постачальник) зобов’язалося поставити ДП “НВКГ “ЗОРЯ”-“МАШПРОЕКТ” (покупцю) промислові гази (далі – товар), загальною кількістю та вартістю зазначеними у специфікації № 1 до договору, а покупець – прийняти та оплатити поставлений товар у порядку та строки, передбачені договором (п.п. 1.1-1.2 договору).

Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом позивача згідно правил Інкотермс-2010 на умовах DDP, склад покупця; строк поставки товару: протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання Специфікації (п.п. 3.1-3.2, 3.8 договору).

Приймання товару здійснюється за Інструкцією про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_1 міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6, а по якості – Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_1 міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (п. 6.1-6.2 договору).

Сума договору складається із вартості товару за погодженими сторонами специфікаціями, сума договору може збільшуватись шляхом підписання відповідних додаткових специфікацій (п.п. 4.1-4.4 договору).

Розрахунки по договору здійснюються в безготівковій формі, на підставі рахунка на оплату в національній валюті, наданого постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника наступним чином: 100% від вартості товару покупець сплачує на протязі 10 банківських днів від дати поставки товару на склад відповідача, що підтверджується підписанням зі сторони покупця видатковою накладною. Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.п. 5.1-5.3 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов’язання (п. 10.1 договору).

Сторонами у специфікації № 1 до договору погоджено поставку товару – аргон рідкий вищого сорту 1 ГОСТ 10157-79 у кількості 7750 кг, вартістю 88 350 грн. 00 коп. з ПДВ.

На виконання умов договору нього ТОВ “СЕРВІСНА КОМПАНІЯ “ШЕВРОН” поставлено відповідачу товар за видатковою накладною від 31.08.2018 № 2843.

Рахунок на суму 88 350 грн. 00 коп. з ПДВ, ДП “НВКГ “ЗОРЯ”-“МАШПРОЕКТ” оплатило несвоєчасно, у зв’язку з чим ТОВ “СЕРВІСНА КОМПАНІЯ “ШЕВРОН” на суму допущеного відповідачем прострочення нараховано пеню, стягнення якої є предметом даного спору.

Господарським законодавством визначено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення стороною зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 2 ст. 193 ГК України, ст. 611 ЦК України). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6. ст. 231 ГК України).

Укладеним сторонами договором передбачено, що у випадку порушення строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати (пп. 7.15 договору).

Отже, нарахування пені на суму допущеного відповідачем прострочення виконання грошових зобов’язань відповідає умовам договору, чинному законодавству і обставинам справи. Поданий позивачем розрахунок пені в сумі 5540 грн. 48 коп., нарахованої за період 14.09-20.11.2018, суд визнає правильним.

Разом з тим, виходячи з інтереси обох сторін, суд ураховує складне фінансове становище відповідача через утрати ринків збуту товарів після прийняття Верховною ОСОБА_1 України постанови від 27.05.2015 № 129-VIII “Про звернення Верховної ОСОБА_1 України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_1 Європи, Парламентської ОСОБА_1 НАТО, Парламентської ОСОБА_1 ОБСЄ, Парламентської ОСОБА_1 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором”, а також суму основного боргу та строк прострочення, які є незначними, і, що порушенням відповідачем договірних зобов’язань не завдано позивачу збитків.

Викладені обставини суд визнає винятковими, які мають істотне значення і дають право суду зменшити суму пені, виходячи із положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, якими передбачено право суду зменшити розмір неустойки, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, суд вважає, що нарахована пеня є непропорційною допущеному правопорушенню, а тому її розмір належить зменшити до суми 500 грн.

Суд також вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахувань на суму основного боргу: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних.

Так, чинним законодавством передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Суд погоджується і з поданими позивачем розрахунком суми, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції - 4432 грн. 89 коп. та 3 % річних у сумі 461 грн. 44 коп. нараховані на суму за період прострочення оплати за поставлений товар, і визнає, що вимоги про стягнення зазначеної суми також належить задовольнити.

Отже, позов ТОВ “СЕРВІСНА КОМПАНІЯ “ШЕВРОН” належить задовольнити повністю.

Визначаючи розмір судових витрат, суд виходить із наступного. Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України). Витрати ТОВ “СЕРВІСНА КОМПАНІЯ “ШЕВРОН” на оплату позовної заяви судовим збором за платіжним дорученням від 16.11.2018 № 1851 у сумі 1762 грн., яка є мінімальним розміром судового збору, передбаченого законодавством про судовий збір для оплати вимог майнового характеру, належить відшкодувати за рахунок відповідача.

У позовній заяві та заяві від 12.12.2018 позивач указує, що його витрати на професійну правничу допомогу складають суму 6000 грн. Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України). Витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України).

Позивачем на підтвердження понесення судових витрат у вищевказаних сумах подано суду: 1) договір від 21.09.2018 № 2109-1/18 про надання правової допомоги, укладений товариством з адвокатським бюро “МАЙСТЕР ПРАВА”, згідно якого адвокатське бюро прийняло на себе зобов’язання зі здійснення правового захисту інтересів позивача, а ТОВ “СЕРВІСНА КОМПАНІЯ “ШЕВРОН” зобов’язалося оплатити таку допомогу в сумі 6000 грн.; 2) платіжне доручення від 05.12.2018 № 4707 про перерахування позивачем адвокатському бюро платежу в сумі 6000 грн.; 3) копію свідоцтва про право на зайняття ОСОБА_2 адвокатською діяльністю, виданого 15.02.2018 серія ЗР № 21/1348; 4) акт прийому-передачі виконаних адвокатським бюро послуг від 22.11.2018, згідно якого останнім надано позивачу такі послуги: вивчення матеріалів справи та за необхідності діючого законодавства, судової практики з аналогічних спорів та аналіз справи на предмет визначення її судової перспективи; надання консультації та роз’яснення щодо шляхів вирішення спірних питань; визначення орієнованої вартості послуг та підготовка договору про надання правничої допомоги; підготовка претензії, розрахунок штрафних санкцій позовної заяви та подача документів до суду; представництво інтересів позивача в суді під час розгляду справи та ознайомлення за необхідності з матеріалами судової справи.

Відповідач у наданому відзиві заперечує проти задоволення адвокатських послуг.

Суд визнає, що понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оскільки адвокатський об’єднанням взагалі не визначено витраченого часу на надання даних послуг (погодинний розрахунок вартості послуг бюро), до того ж, суд розглядав справу без повідомлення сторін за наявними матеріалами, тобто без представництва інтересів позивача адвокатом, а тому суд вважає, що позивачем доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн., яка й підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “СЕРВІСНА КОМПАНІЯ “ШЕВРОН” задовольнити .

2. Стягнути з Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря-Машпроект”, просп. Богоявленський, 42А, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 31821381, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “СЕРВІСНА КОМПАНІЯ “ШЕВРОН”, вул. Миколи Василенка, буд. 7-А, м. Київ, 03124, ідентифікаційний код 37552383, грошові кошти в сумі 500 (п’ятсот) грн. – пені; 461 (чотириста шістдесят один) грн. 44 коп. - 3 % річних, 4432 (чотири тисячі чотириста тридцять дві) грн. 89 коп. - сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. та грошові кошти в сумі 4000 (чотири тисячи) грн. – на відшкодування витрат з оплати професійної правничої допомоги.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 04.03.2019.

Суддя С.М.Коваль.