Ухвала суду № 80266696, 04.03.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.03.2019 р. Справа № 5015/1584/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши в судовому засіданні

заяву ОСОБА_1 приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “Гелікон”

про відстрочення виконання рішення суду

у справі №5015/1584/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Приватні інвестиції”

до відповідача ОСОБА_1 приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “Гелікон”

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про стягнення 5202802,67 грн. (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог вх.1300/18 від 15.05.2018р.)

За участю представників сторін:

від заявника ОСОБА_3

від стягувача ОСОБА_4

від третьої особи не з?явився

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “Гелікон” про відстрочення виконання рішення суду у справі №5015/1584/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Приватні інвестиції” до відповідача ОСОБА_1 приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “Гелікон” про стягнення 5202802,67 грн.

Розгляд заяви призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.03.2018р.

Представник заявника подав супровідний лист (вх.№8987/19 від 01.03.2019р.) із долученими до нього балансом підприємства станом на 31.12.2018р. та звітом про фінансові результати за 2018р.

Представник заявника в судовому засіданні заяву про відстрочку виконання рішення суду підтримав повністю, зокрема просив відстрочити виконання рішення суду на шість місяців до 05.09.2019р.

Представник стягувача проти задоволення заяви заперечив з підстав, що викладені у поданому запереченні (вх.№9060/19 від 04.03.2019р.), в якому Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Приватні інвестиції” просить відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Третя особа в судове засідання не з?явилася, подала заяву (вх.№8989/19 від 01.03.2019р.) про розгляд заяви за відсутності третьої особи. У поданій заяві ОСОБА_2 визнає вимоги заяви про відстрочення виконання судового рішення.

Роглянувши заяву про відстрочення виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.09.2018р. у справі №5015/1584/11 вирішено стягнути з ОСОБА_1 приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» 3481903,13 грн. (з яких 1834812,65 грн. – заборгованість по кредиту, 595407,65 грн. – заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1051682,83 грн. – інфляційні нарахування), 40311,21 грн. – витрат по сплаті судового збору та 236,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з відстрочкою виконання рішення на шість місяців до 05.03.2019р.

Боржник звертає увагу суду на необхідність відстрочення виконання рішення у даній справі з метою забезпечення можливості виконання такого судового рішення та уникнення для останнього несприятливих наслідків.

Заявник стверджує, що згідно із звітом про фінансові результати, чистий фінансовий результат ОСОБА_1 приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “Гелікон” є збитковим.

Відповідач відзначає, що відстрочення судом виконання рішення суду від 04.09.2018р. в даній справі до 05.03.2019р. припало на зимовий період опалювального сезону. В наданий судом період відстрочення виконання рішення суду у даній справі, витрати відповідача на утримання майна значно зросли, у зв'язку з необхідністю понесення значних витрат на опалення та електроенергію, що спричинило неможливість акумулювати достатньо коштів для погашення заборгованості перед позивачем.

Так, за період з жовтня 2018 року по січень 2019 року включно, боржнику нараховано та сплачено ним за постачання та розподіл природного газу 796648,42 грн. Разом з тим, протягом літнього періоду з травня по вересень 2018 року включно, витрати відповідача на оплату послуг газопостачання в середньому за місяць становив приблизно 50 тис. грн.

Окрім цього, боржник зазначив, що в зимовий період також значно зросли витрати на електроенергію. За період з жовтня 2018 року по січень 2019 року включно, підприємству нараховано послуг по електропостачанню на суму 28975,65 грн. При цьому, як зазначив боржник, в літній період (червень-вересень 2018 року) витрати відповідача за електроенергію становили 12 тис. грн.

Разом з тим, заявник зазначає, що із завершенням до 15 квітня 2019 року опалювального сезону, витрати підприємства на послуги газопостачання та електроенергію значно зменшаться, тому за рахунок зекономлених коштів відповідач матиме можливість сплачувати заборгованість за рішенням суду від 04.09.2018р. у даній справі.

Отже, як зазначає заявник, надання судом відстрочення виконання рішення суду від 04.09.2018р. у справі №5015/1584/11 на шість місяців після 05.03.2019р., дозволить відповідачу акумулювати кошти для сплати заборгованості згідно із рішенням суду від 04.09.2018р. у даній справі, або ж врегулювати спірні правовідносини із позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які, за твердженням заявника, виникли у сторін по взаємним грошовим зобов’язанням. В іншому випадку, виконання рішення суду в даній справі може призвести до банкрутства боржника.

Також заявник звертає увагу на те, що згідно із доказами, що містяться в матеріалах даної справи, на нерухоме майно, що належало підприємству на праві власності, ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» було звернено стягнення шляхом реалізації застережень про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в договорах іпотеки, якими забезпечувались зобов’язання підприємства за кредитними договорами. Проте, доказами наявними в матеріалах справи підтверджується, що щодо зазначеного майна станом на сьогодні існують судові спори, у зв'язку з чим вказане нерухоме майно продовжує обліковуватися на балансі підприємства, а також усі витрати по його обслуговуванню, утриманню в належному стані й амортизації, несе відповідач – МПП ВКФ «Гелікон».

Крім того, заявник зазначає, що згідно із розрахунками, які наводились відповідачем у попередній заяві про відстрочення виконання рішення суду в даній справі, при набутті у власність предмету іпотеки, ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», відповідно до вимог ч.5 ст.37 Закону України «Про іпотеку», зобов’язане сплатити на користь МПП ВКФ «Гелікон» перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог стягувача, що становить 49732796,40 грн.

Як стверджує відповідач МПП ВКФ «Гелікон», ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» не виконало своїх зобов’язань щодо сплати на користь МПП ВКФ «Гелікон» перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя в розмірі 49732796,40 грн. При цьому, заявник зазначає, що заборгованість позивача перед відповідачем по сплаті вказаного боргу виникла ще у 2014-2015р.

Заявник відзначає, що розрахунок вартості предмета іпотеки та розрахунок боргу ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» перед МПП ВКФ «Гелікон» здійснений відповідачем на підставі висновків судової експертизи про визначення ринкової вартості предметів іпотеки на момент набуття їх у власність стягувачем, про що зазначалось у попередній заяві про відстрочення виконання рішення суду в даній справі.

Відповідач звертає увагу також на те, що доказами наявними у справі підтверджується, що протягом розгляду даної справи, відповідач вживав заходи спрямовані на позасудове врегулювання спору, що виник між позивачем та відповідачем. Проте, ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» не прийнято жодної із пропозицій МПП ВКФ «Гелікон» щодо мирного вирішення спору між сторонами.

На думку заяника, вищевикладені обставини та скрутне матеріальне становище відповідача створюють загрозу банкрутства останнього у разі якщо судом не буде відстрочено виконання судового рішення у даній справі.

Так, згідно рішення господарського суду від 04.09.2018р. у даній справі вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 3481903,13 грн.

Згідно з ч.3 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів – грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» встановлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня – 4173,00 гривні.

Таким чином, станом на 2019 рік розмір безспірних вимог кредитора до боржника достатній для порушення справи про банкрутство становить 1251900,00 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем за рішенням суду у даній справі є більш ніж достатньою для порушення стосовно відповідача справи про банкрутство за заявою позивача.

Разом з тим, як зазначив боржник, звітами про фінансові результати відповідача підтверджується, що відповідач буде не в змозі виконати рішення суду в даній справі шляхом сплати заборгованості в розмірі 3481903,13 грн. без відстрочення його виконання.

Заявник звертає увагу, що примусове виконання рішення суду призведе до ще більшого погіршення фінансового стану боржника, оскільки розмір заборгованості збільшиться на суму виконавчого збору, шо розраховується від суми заборгованості стягненої за відповідним рішенням суду.

Як зазначив відповідач, відкриття виконавчого провадження призведе до арешту коштів боржника, що знаходяться на його банківських рахунках, що в свою чергу спричинить неможливість виплати підприємством заробітної плати працівникам, сплати податків та оплати поточних розрахунків із контрагентами.

Крім того, заявник відзначив, що як свідчить баланс (звіт про фінансові результати) відповідача, коштів на банківських рахунках відповідача недостатньо для погашення заборгованості перед позивачем та виконавчою службою.

Суд погоджується із твердженням заявника, що за наведених обставин примусове виконання рішення суду про стягнення заборгованості у даній справі не призведе до його фактичного виконання на користь позивача, а навпаки свідчить про існування ймовірності загрози банкрутства відповідача без відстрочення судом виконання рішення суду у даній справі.

Відповідач звертає увагу суду на те, що відстрочення виконання рішення у даній справі для відповідача є єдиною можливістю уникнути банкрутства та врегулювати спірні правовідносини із позивачем.

Також відповідач зазначає, що він не в змозі одноразово в найближчий час без оголошення банкрутства виконати рішення в даній справі про стягнення заборгованості, оскільки це матиме своїм наслідком зупинення діяльності підприємства та накопичення нових боргів при неможливості їх погашення.

Натомість заявник стверджує, що відстрочення виконання рішення дозволить стабілізувати тяжке фінансове становище відповідача та дозволить йому сплатити заборгованість на користь позивача за рахунок зменшення фінансового навантаження по сплаті послуг газопостачання та електроенергії. При цьому, відповідач відзначає, що в даному випадку відстрочка виконання рішення суду це не спосіб уникнути підприємством відповідальності.

Відповідно до ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 ст.331 ГПК України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч.4 ст.331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч.5 ст.331 України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Частиною 7 ст. 331 ГПК України передбачено, що про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відстрочка – це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо ( п. 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

В п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ГПК не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Так, в силу приписів до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р. вказано, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувана і боржника.

За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та обставини, наявність доказів підтвердження існування обставин, які ускладнюють виконання рішення суду відповідачем, враховуючи ймовірність загрози банкрутства відповідача, з урахуванням балансу майнових інтересів як боржника, так і стягувача, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи фінансовий стан МПП «ВКФ «Гелікон», з метою недопущення погіршення економічної ситуації підприємства та зупинки його діяльності, суд прийшов до висновку про необхідність відстрочення виконання судового рішення на три місяці до 05.06.2019р.

Надаючи відповідачу відстрочення виконання рішення суду, судом також береться до уваги той факт, що боржником вживалися заходи для добровільного врегулювання спору у даній справі.

Як вбачається із рішення суду від 04.09.2018р. у даній справі, відповідачем було подано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог вих. № 05/04-1 від 05.04.2018 р. та заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог вих. №11/06-1 від 11.06.2018 р.

В якості зустрічних однорідних вимог відповідач у своїх заявах про зарахування зустрічних однорідних вимог вих. № 05/04-1 від 05.04.2018 р. та вих. №11/06-1 від 11.06.2018 р. визначає заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Приватні інвестиції” по сплаті 90 відсотків різниці між вартістю предметів іпотеки, набутих у власність на підставі застережень “договорів про задоволення вимог іпотекодержателя”

викладених в договорах іпотеки від 20.03.2009 року №731, від 05.02.2007 року №983, від 27.05.2009 року №1156 над розміром заборгованості ОСОБА_1 приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “Гелікон” за кредитним договором № 28 від 05.02.2007 року.

Так, судом встановлено, що позивач не визнає наявного у нього обов'язку зі сплати 90 % різниці вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, у зв'язку з чим на розгляді Господарського суду м. Києва перебуває справа № 914/3019/15 за позовом МПП ВКФ “Гелікон” до ТзОВ “Фінансова компанія “Приватні інвестиції” про стягнення різниці між вартістю предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог іпотекодержателя.

У судовому засіданні встановлено, що розгляд справи № 914/3019/15 за позовом МПП ВКФ “Гелікон” до ТзОВ “Фінансова компанія “Приватні інвестиції” про стягнення різниці між вартістю предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог іпотекодержателя не завершено.

З огляду на викладене, твердження стягувача про те, що заявник умисно не виконує свої грошові зобов’язання спростовується обставинами наведеними вище. Разом з тим, до прийняття рішення у справі № 914/3019/15, що розглядається Господарським судом м. Києва, встановити яка із сторін понесе більші збитки від інфляційних втрат, про які зазначає у запереченні стягувач, неможливо.

Тим не менше, із матеріалів справи вбачається, що боржником вчинялися певні дії для запобігання виникнення заборгованості, яка була предметом спору у даній справі №5015/1584/11, що слід також враховувати при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суду у даній справі.

Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2018р. у справі №5015/1584/11 задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2018р. у справі №5015/1584/11 на три місяці до 05.06.2019р.

Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Петрашко М.М.