Рішення № 80266265, 04.03.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.2019 Справа № 905/135/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Барбаш Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108, код ЄДРПОУ 40081237)

до відповідача: товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені ОСОБА_1 Московської» (85201, Донецька область, місто Дзержинськ, вулиця Фестивальна, будинок 1; код ЄДРПОУ 36182252)

про стягнення штрафу в сумі 32 550,00 грн., -

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 – за довіреністю № 2154 від 30.10.2018;

від відповідача: не з’явився.

С У Т Ь С П О Р У

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені ОСОБА_1 Московської» про стягнення штрафу в сумі 32 550,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невірне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладною № 52626116 від 01.11.2018, що підтверджується комерційним актом №454502/118/335 від 04.11.2018.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/135/19.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

01.03.2019 на адресу господарського суду Донецької області від представника позивача надійшла заява, в якій останній повідомив про те, що в позовній заяві від 18.12.2018 № НЮС – 1/351 було допущено технічну помилку – зазначено невірну провізну плату за вагон №65947871 та, як наслідок, невірно зазначено суму позову. Зважаючи на викладене, представник позивача просив суд вважати вірною провізну плату за вагон № 65947871 відповідно до накладної № 52626116 у розмірі 6601,00 грн. та, як наслідок, внести виправлення до позовної заяви та вважати вірною суму позову у розмірі 33 005,00 грн. (6601,00 грн. * 5 = 33005,00 грн.).

Дослідивши вказану заяву, суд відмовляє у її задоволенні з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту вказаної заяви, позивачем було невірно визначено ціну позову з огляду на неправильне визначення провізної плати при розрахунку штрафу.

Згідно приписів ст. 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюванню за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Як вбачається з позовної заяви, сума позову складає 32 550,00 грн., в розрахунку суми позову позивач застосовував провізну плату в розмірі 6 510,00 грн. замість 6 601,00 грн., як зазначено в накладній № 52626116 від 01.11.2018 у вагоні № 65947871. Таким чином, заявлена до стягнення сума є наслідком невірного здійсненого розрахунку позовних вимог.

У зв’язку з цим, за висновками суду, дана заява за своїм змістом фактично є заявою про збільшення позовних вимог на 455,00 грн. (33 005,00 грн. – 32 550,00 грн.).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зауважує, що перше судове засідання по даній справі відбулось 16.01.2019, в той час як вказана заява надійшла на адресу господарського суду Донецької області 05.02.2019, тобто з порушенням визначеного законом строку.

Зважаючи на викладене суд відмовляє у прийнятті заяви позивача б/н б/д, яка надійшла на адресу господарського суду Донецької області 01.03.2019.

06.02.2019 на адресу господарського суду Донецької області від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та розгляд справи без участі представника. Відповідач в зазначеному клопотанні посилався на те, що оскільки підвищеного навантаження на рухомий склад не було, позивач не зазнав жодних збитків, які були б тим чи іншим чином пов’язані з встановленим залізницею порушенням, це не потягнуло будь-яких негативних наслідків для жодної із сторін, не створило жодної небезпеки на залізничному транспорті. Також посилаючись на ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» зазначив, що сертифікат Торгово-промислової палати України від 13.10.2014 № 858, яким засвідчено настання обставин непереборної сили з 14.04.2014 при здійсненні господарської діяльності ТДВ «ОП «Шахта імені ОСОБА_1 Московської» на території Донецької області є єдиним, належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань. У зв’язку з зазначеним, просив зменшити штрафні санкції за неправильно визначену масу вантаж до однієї провізної плати – 6510,00 грн. Також у вказаному клопотанні представник відповідача просив розглянути справу без його участі на підставі матеріалів справи.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

01.11.2018 товариством з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені ОСОБА_1 Московської» (вантажовідправник), зі станції Кривий Торець Донецької залізниці на станцію Авдіївка Донецької залізниці, було відвантажено на адресу ПрАТ «Авдіївський КХЗ» (вантажоодержувач) за залізничною накладною № 52626116, вантаж – вугілля кам'яне марки ж-жирний. При оформленні залізничної накладної №52626116 відповідачем у вагоні № 65947871 вказано масу вантажу: нетто – 69000кг, тара – 23000кг. Завантаження вантажу у вагон здійснювалось засобами відправника. Маса визначена на вагонних вагах (150т), заводський №1177.

При проходженні вагону № 65947871 на станції Павлоград І Придніпровської залізниці було здійснено контрольну перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вищезазначеному вагоні з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №52626116.

Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній, засвідчено комерційним актом № 454502/118/335 складеним 04.11.2018, в розділі «Д» якого зазначено: «В дійсності виявилось: вантаж вугілля кам’яне, брутто 90800кт, тара з документу 23000кг, нетто 67800кг, що менше маси зазначеної в документі на 1200кг. Зважування проводилось без відчеплення при повній зупинці на справних повірених 150т вагонних вагах № 7 ст. Павлоград І (повірка 26.07.2018) прийомоздавальником ОСОБА_3, в присутності ДС ОСОБА_4, оператора СТЦ ОСОБА_5, приймальника поїздів ОСОБА_6 Зважування проводилось двічі комісією в цьому складі, маса брутто 90800кг не змінилась. Навантаження в вагоні вище бортів 40-50см. Вантаж слабо марковано вапном, маркування не порушене, без вибірок та поглиблень. Вагон в технічному відношенні справний, без дверний, люка зачинені, течі та слідів течі вантажу не має».

Крім того, відомості щодо розходження в масі вантажу визначеної відправником між масою вантажу визначеного залізницею після контрольного зважування, містяться в акті загальної форми №704 від 04.11.2018, складених станцією Павлоград І Придніпровської залізниці.

Згідно технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (далі - ЗВВТ) – вагонних ваг, вид ЗВВТ - механічні, заводський №1177, міжповірочний інтервал ЗВВТ становить 6 місяців, інтервал між оглядами-перевірками – 3 місяці. 19.10.2018 була проведена державна повірка зазначених ваг.

На станції призначення (ст. Авдіївка Донецької залізниці) був заповнений розділ «Є» комерційного акту 454502/118/335 від 04.11.2018, відповідно до якого, при переважуванні вантажу перевірки вантажу різниці між комерційним актом, складеним на станції Павлоград І Придніпровської залізниці не виявлено.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов’язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 6 Статуту залізниць України (далі - статут) визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у Додатку 1 до цих Правил.

Згідно з п.1.2. Правил, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Пунктом 1.3. Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

У графі 55 Правильність внесених відомостей підтверджує представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

У відповідності до статті 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно з ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до ст.122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з абз.2 п.2.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі – Правила № 644), маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

Пунктом 5.5. Правил № 644 закріплено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Частиною 1 статті 118 Статуту встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Позивачем за неправильно зазначену у залізничній накладній №52626116 масу вантажу у вагоні №65947871 нарахований штраф відповідачу в розмірі 32 550,00 грн. із розрахунку: 6510,00*5 = 32 550,00 грн.

Проте, як свідчать матеріали справи, провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №65947871 складає 6601,00 грн.

Отже, позивачем невірно здійснений розрахунок суми штрафу, оскільки у накладній №52626116 зазначено про те, що провізна плата у вагоні № 65947871 складає 6601,00 грн., в той час як у розрахунку позивача провізна плата складає 6510,00 грн.

Оскільки позивачем при розрахунку суми штрафу неправильно визначено провізну плату 6510,00 грн., в той час як у накладній № 52626116 від 01.11.2018 у вагоні № 65947871 провізна плата зазначена у сумі 6601,00 грн., суд застосовує провізну плату в розмірі 6601,00 грн. як належну та таку, яка відповідає провізному документу, що не є виходом за межі позовних вимог у розумінні ст. 237 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, за висновками суду, максимальна сума штрафу, розрахована відповідно до ст.ст. 118, 122 Статуту, у даному випадку повинна складати 33 005,00 грн. Враховуючи, що під час розгляду справи суд обмежений предметом позову ( у даному випадку – заявленою сумою штрафу у розмірі 32 550,00 грн.), суд розглядає позовні вимоги саме в межах заявленої суми.

Відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008 №01-8/211 зазначено, що при застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

На підтвердження настання обставин непереборної сили відповідачем надано сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили № 858 від 13.10.2014 Торгово-промислової палати України для відповідача при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відправлення вагону № 65947871 згідно накладної № 52626116 відбувалося на станцію Авдіївка Донецької залізниці.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Дзержинськ, де проводить свою господарську діяльність відповідач, та смт. Щербинівка (станція Кривий Торець), де здійснювалося навантаження вагонів та заповнення накладних.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого також включено м.Дзержинськ (нині Торецьк), де проводить свою господарську діяльність відповідач, а також смт. Щербинівка (станція Кривий Торець), де здійснювалося навантаження вагонів та заповнення накладних. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053».

З огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, відповідачем на підтвердження обставин непереборної сили як на підставу для звільнення відповідальності за неналежне виконання зобов’язань відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» надано сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили № 858 від 13.10.2014 Торгово-промислової палати України, а також враховуючи, що фактична маса вантажу виявилась меншою за масу вантажу, яка зазначена в накладній, що, в свою чергу, не створювало небезпеку на залізничному транспорті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та зменшує розмір штрафу до 1 провізної плати в розмірі 6601,00 грн., зазначеної у накладній № 52626116 від 01.11.2018.

Крім того, судом прийнято до уваги, що Наказом Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07.10.2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», Донецька область визначена як район проведення антитерористичної операції.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на його неправильні дії, що призвели до виникнення спору та змусили позивача звернутися до суду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» до товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені ОСОБА_1 Московської» про стягнення штрафу в сумі 32 550,00 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені ОСОБА_1 Московської» (85201, Донецька область, місто Дзержинськ, вулиця Фестивальна, будинок 1; код ЄДРПОУ 36182252) на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108, код ЄДРПОУ 40081237) штраф у розмірі 6601,00 грн., судовий збір в сумі 1762,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 04.03.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2019.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова