Вирок № 8026119, 06.04.2009, Суворовський районний суд м.Херсона

Справа № 1-227/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2009 року Суворовський райсуд м. Херсона у складі:

головуючого судді Слюсаренко О.В.

при секретарі Фроловій О.А.

за участю прокурора Мельника В.В.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2 19.12.1960 р. уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий, працює, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_3 у скоєні злочину, передбаченого ст. 382 ч1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, будучи учасником/засновником, а також відповідно до протоколу загальних зборів засновників № 4 від 10.09.2007 р. директором ТОВ НВФ „ Агротон”, юридична адреса: АДРЕСА_1, в компетенцію якого входило відповідно до п 10.6.1 статуту товариства вирішення всіх питань діяльності товариства , п 10.6.6. директор вправі виконувати без доручення дії від імені товариства і т.д., тобто виконуючи організаційно - розпорядчі і адміністративно - господарські функції і, таким чином являючись посадовою особою , умисно в період з 20.09.07р. по 24.06.2008 р. перешкоджав виконанню рішення Господарського суду Херсонської області від 27.07.2007 р.

Так рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.07.07 р. за позовом ВАТ Херсонське АТП 16563 з ТОВ „ Агротон” стягнуто на користь позивача борг в сумі 22199 грн., 32 коп. і судові витрати.

Старшим державним виконавцем Порошиним П.В. 06.09.07 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження , а 20.09.07р. складено акт опису та арешту майна, а саме автомобіля НОМЕР_1, в якому визначено заборону на реалізацію і використання даного автомобіля, який було передано на відповідальне зберігання головному інженеру ТОВ НВФ „ Агротон” ОСОБА_3 ОСОБА_4 через декілька днів доповів директору ТОВ НВФ „ Агротон” ОСОБА_2 про арешт автомобіля КАМАЗ 5320 д/н ВТ 07.04 АС і передав йому копію акту опису та арешту майна.

Але в період з 20.09.07 р. по 24.06.08 р. директор ТОВ НВФ „ Агротон” ОСОБА_2 достовірно знаючи про рішення Господарського суду Херсонської області від 27.07.07 р. і про накладення державним виконавцем арешту на автомобіль КАМАЗ 5320 з забороною використовувати і реалізовувати автомобіль , умисно користуючись своїм посадовим становищем з метою перешкоджати виконанню вказаного судового рішення наказав підлеглому ОСОБА_5 розукомплектувати вказаний автомобіль, що останній і зробив.

24.06.08 р. державний виконавець ВДВС Суворовського РУЮ здійснив виїзд за місцем зберігання автомобіля КАМАЗ 5320 для його вилучення з метою оцінки і реалізації в рахунок погашення заборгованості, однак було встановлено, що вказаний автомобіль знаходиться у розукомплектованому вигляді, при цьому на автомобілі відсутні деякі частини, а саме двигун, коробка передач, радіатор водяного охолодження, таки чином автомобіль був у неналежному стані і не міг самостійно рухатися і тому була проведена його буксировка в Херсон.

Дії ОСОБА_2 органом досудового слідства були кваліфіковані за ст. 382 ч 1 КК України – умисне перешкоджання виконанню посадовою особою рішення суду, що набрало законної сили.

В ході судового слідства підсудний пояснив, що зі слів ОСОБА_3 йому стало відомо, що було накладено арешт на автомобіль КАМАЗ. Опис та арешт майна здійснювався без його присутності. В подальшому від ОСОБА_3 він отримав копію акту і арешту майна. Автомобіль КАМАЗ як і на момент опису майна, так і на момент його вилучення був у несправному стані, він не міг самостійно пересуватися. Умислу на невиконання чи перешкоджання виконанню рішення суду він не мав. Мав намір здійснити ремонт автомобіля, і вважав, що це не заборонено законом. Державний виконавець в акті не забороняв ремонт автомобіля. Під час вилучення автомобіля державному виконавцю було вказано на належність до автомобіля двигуна і коробки передач, однак ці деталі державний виконавець не забрав. Після вилучення автомобіля державному виконавцю було направлено лист з проханням забрати і запасні частини від автомобіля. Пояснив, що в ході досудового слідства визнавав свою вину в тому, що попросив ОСОБА_4 провести ремонт автомобіля, для чого були зняті запасні частини. Ремонт своїми силами провести не могли , в зв’язку зі складністю поломки, а грошей на підприємстві не було. Однак в тому, що умисно перешкоджав виконанню рішення суду вину не визнавав.

Орган досудового слідства на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч 1 ст. 382 КК України посилається на показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_3, акт опису і арешту майна, акт державного виконавця від 24.06.08 р., висновок експерта від 16.07.2008 р.

? Свідок ОСОБА_6 в ході судового слідства показав, що він здійснював примусове виконання рішень судів про стягнення з НВФ „Агротон” заборгованості. В червні 2008 р. в с. Єлізаветівка склав акт про те, що КАМАЗ був у розібраному стані. КАМАЗ був відбуксирований в Херсон. Здійснена його оцінка. Направив подання до прокуратури, в якому вказав, що ОСОБА_2 перешкоджав виконанню рішення суду.

? Свідок ОСОБА_7 показав, що в його провадженні був виконавчий лист про стягнення заборгованості з НВФ „ Агротон”. Виїхав для опису автомобіля в с. Єлізаветвка. Склав акт опису та арешту майна. ОСОБА_8 оглянув зовні і було видно, що він цілий. ОСОБА_2 не був присутній при опису та арешті ОСОБА_8. Автомобіль був переданий на зберігання ОСОБА_3.

? Свідок ОСОБА_3 показав, що і на момент опису і на момент вилучення автомобіля він в НВФ „ Агротон” не працював, так як звільнився 31.10.2006 р. На той час він працював в зовсім іншій фірмі- ТОВ дослідно- насінницьке господарство „ Агротон”. Був присутній при описі майна, так як КАМАЗ знаходився на тракторній бригаді фермерського господарства. КАМАЗ на момент опису був у неробочому стані. На час опису водій вже не працював. Державний виконавець технічний стан автомобіля при опису не перевіряв, а просто зовні візуально оглянув автомобіль. Зазначив, що повідомляв державного виконавця про те, що автомобіль несправний і він не може рухатися. Директор НВФ „ Агротон” на час опису присутній не був. Пізніше він його повідомив про накладення арешту. Державний виконавець передав йому на зберігання. Вказав, що його не можна продавати і їздити на ньому. Про заборону ремонту не зазначав. Державний виконавець після опису майна не мав наміру забирати автомобіль, ключі від авто він не просив, сказав, що заберуть пізніше. ОСОБА_2 через деякий час запропонував відремонтувати автомобіль. З метою ремонту зняли двигун , але побачили, що відремонтувати самостійно його не зможуть. Двигун і коробку передач поклали в ангар. Автомобіль весь цей час після опису не використовувався. В черві 2008 р. державний виконавець приїхав забирати автомобіль. На той момент він також був у неробочому стані. Державному виконавцю вказував на те, щоб він забрав двигун і коробку передач, але той відмовився. Пояснив, що ОСОБА_2 не давав йому ніяких вказівок, оскільки вже не був його керівником. Просто вони вирішили відремонтувати його і знімали запчастини для ремонту, а не для того, щоб замінити якісь деталі , чи зменшити вартість автомобіля, чи якимось чином перешкодити у його вилученні.

? З акту опису та арешту майна від 20.09.2007 р. ( а.с. 29-30) вбачається, що державний виконавець вказує, що при описі майна був присутній гол. інженер ТОВ „ Агротон” ОСОБА_3, тоді як останній в ТОВ „ Агротон” вже не працював. В акті зазначено, що описано і накладено арешт на КАМАЗ 5320 д/н НОМЕР_2, модель двигуна 740.

? Висновок експерта від 16.07.08 р. містить дані про , що техзасіб несправний, не на ходу, має дефекти, потребує ремонту з заміною деталей. Відсутні двигун, КПП. Вартість автомобіля визначена 14803, 32 грн ( а.с. 32-35)

Ст. 382 ч 1 КК України передбачає відповідальність особи за умисне невиконання службовою особою вироку , рішення, ухвали суду, що набрали законної сили або перешкоджання їх виконанню. Перешкоджання виконанню судового рішення має місце тоді, коли службова особа, використовуючи свої службові повноваження, заважає особам, які виконують рішення, робити це( заборона підлеглим виконувати судове рішення, підкуп, обман, погрози, насильство) . Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

Оцінивши в сукупності зазначені вище докази, які орган досудового слідства надав на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину, суд враховує наступне.

Підсудний не визнає вини і заперечує наявність в нього умислу на перешкоджання виконанню рішення суду і вказує на те, що двигун і коробка передач була знята з метою ремонту, а не з метою розукомплектувати автомобіль, чи замінити деталі, що призвело б до зменшення його вартості, чи будь - яким іншим чином перешкоджати виконанню рішення суду . Автомобіль був у несправному стані. І на час опису і на час вилучення він не міг самостійно пресуватися, про що було повідомлено державним виконавцям.

Будучи допитаним в ході досудового слідства ОСОБА_2 вказував, що будучи директором ТОВ НВФ „ Агротон” він сказав ОСОБА_3, щоб той розібрав КАМАЗ з метою його ремонту для подальшої експлуатації . В подальшому він зрозумів, що своїми діями перешкоджав у виконанні рішення суду ( а.с. 62, 63) Вказані показання ОСОБА_9 суд не може покласти в основу обвинувачення, оскільки вони не відповідають встановленим в ході судового слідства обставинам справи , не підтверджуються дослідженими у справі вищевказаними доказами, і не підтверджують наявність прямого умислу на вчинення злочину.

Докази , зібрані органом досудового слідства не підтверджують винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину.

Так, всупереч вимогам п 6.6. Інструкції про проведення виконавчих дій , затвердженою наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 р. державний виконавець Порошин не зазначив відмінні ознаки описаного автомобіля , зокрема ступінь зносу, комплектність автомобіля, чи знаходиться він в робочому чи неробочому стані, тощо . Таким чином зазначений акт опису і арешту майна від 20.09.2007 р. не може бути належним доказом того, що автомобіль КАМАЗ станом на 20.09.2007 р. був в належному , комплектному , робочому стані і міг їхати своїм ходом, а не потребував буксировки. Той факт, що технічний стан автомобіля при його описі не перевірявся, підтверджує свідок ОСОБА_7 і в ході судового слідства, вказуючи на те, що він автомобіль при описі не був вилучений , так як не міг зрушити з місця. В поданні про притягнення до кримінальної відповідальності № 83 від 26.08.2008 р. (а.с. 12) державний виконавець зазначає, що описане майно знаходиться у неналежному стані на момент опису та арешту.

З показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6, а також показань підсудного вбачається, що на момент вилучення державним виконавцем автомобіля КАМАЗ 24.06.2008 р. двигун, коробка передачі були в наявності, і були лише зняті з автомобіля. ОСОБА_3 вказував державному виконавцю на необхідність забрати і запчастини, однак державний виконавець цього не зробив. ОСОБА_2 направив листа до ВДВС про необхідність забрати запасні частини до автомобіля , про що є відповідна відмітка ВДВС і цей факт підтверджується показаннями вказаних свідків.

Факт порушення ОСОБА_2 обмежень встановлених державним виконавцем також не знайшли свого підтвердження, оскільки в акті від 20.09.07 р. державний виконавець зазначив, що описане майно прийняв на відповідальне зберігання ОСОБА_3 і що державний виконавець встановив обмеження права користуватися описаним майном - без права користуватися, продажу та ін. Відповідно до вимог ст. 55 Закону України „ Про виконавче провадження „ та п 6.6.Інструкціїї про проведення виконавчих дій державний виконавець повинен зазначити в акті опису та арешту вичерпний перелік обмежень, які встановлюються для використання описаного майна. При цьому ці обмеження повинні бути зазначені для конкретних осіб - власника, володільця чи зберігача. Даний акт опису не містить вказівок для кого визначені ці обмеження. Крім того, оскільки перелік обмежень має бути вичерпний, то з акту і пояснень вищезазначених свідків вбачається, що обмеження на проведення ремонту описаного автомобіля державний виконавець не встановлював.

Суд також приймає до уваги те, що чинним законодавством порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, а не його власника, чи як у даному випадку керівника підприємства- власника. ( ст 55 Закону „ Про виконавче провадження ”) . Зберігачем описаного майна був ОСОБА_3

ОСОБА_2 обвинувачується органом досудового слідства в тому, що він використовуючи своє службове становище дав наказ підлеглому ОСОБА_3 розукомплектувати автомобіль КАМАЗ. Зазначене не відповідає обставинам справи, оскільки з 31.10.06 р. ОСОБА_3 не працював в ТОВ НВФ „ Агротон” і не був підлеглим ОСОБА_10 З 01.11.2006 р. ОСОБА_3 прийнятий на посаду головного інженера ТОВ дослідно-насінницьке господарства “ Агротон” ( код 24168545) ОСОБА_2 обвинувачується в тому він вчинив злочин, використовуючи службове становище як директор ТОВ Науково- виробнича фірма “ Агротон” ( код 24946259)

Відповідно до вимог ст. 64 КПК України обставинами, які підлягають доказуванню в кримінальній справі є подія злочину, винність обвинуваченого у вчиненні злочину, обставини, що впливають на ступінь тяжкості, обставини, що характеризують особу , характер і розмір шкоди, завданої злочином. Суд зобов’язаний оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності. Ніякі докази для суду не мають наперед встановленої сили.

За змістом ст. 74 КПК України показання обвинуваченого в т.ч. такі в яких він визнає себе винним підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є у справі.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином з досліджених у справі доказів суд встановив, що підсудний і зберігач майна ОСОБА_11 не перебували у трудових відносинах , ОСОБА_3 не був підпорядкований ОСОБА_2 як директору і тому, ОСОБА_2 не міг , використовуючи своє службове становище , давати наказ ОСОБА_3 вчиняти будь- які дії. Державний виконавець всупереч вищезазначеним нормативним актам під час опису не перевірив технічний стан , комплектність автомобіля і не зазначив про це в акті , що підтверджують і свідки, тому суд вважає, що орган досудового слідства не надав доказів перебування автомобіля на час його опису у справному стані і можливості самостійно рухатися. Натомість свідок ОСОБА_3 і підсудний прямо зазначають, що автомобіль на момент його опису був у несправному стані, не міг самостійно рухатися, в зв’язку з поломкою стояв посеред подвір’я тракторної бригади. Орган досудового слідства не надав жодного доказу, який би спростовував ці показання. Двигун і коробка передач з автомобіля КАМАЗ були зняті ОСОБА_3 на прохання , а не за наказом ОСОБА_2 з метою проведення ремонту, а не з метою розукомплектувати автомобіль для зменшення його вартості, заміни запчастин , з метою його знерухомлення , чи з метою перешкоджання державному виконавцю його реалізовувати і, що на момент опису державному виконавцю була вказано на необхідність забрати і запасні частини. Після вилучення автомобіля державному виконавцю було направлено листа з проханням забрати запасні частини до автомобіля. Цей факт підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3, показаннями підсудного і показаннями свідка ОСОБА_6, який не зміг пояснити суду, чому він не забрав двигун та коробку передач під час вилучення автомобіля і після надходження листа ОСОБА_2 з таким проханням. Вказані дії ОСОБА_2 не можуть бути розцінені судом як умисні дії з використанням службового становища які направлені на перешкоджання державному виконавцю виконати рішення суду. Доказів умисних дій ОСОБА_2 направлених на розукомплектацію автомобіля з метою перешкодити його вилученню орган досудового слідства не надав. Висновок експерта від 16.07. 2008 р. , акт державного виконавця від 24.06.08 р. лише констатують факт відсутності коробки передач і двигуна на автомобілі, але не підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину. Відповідно до змісту ст. 55 закону України “ Про виконавче провадження” після передачі державним виконавцем описаного майна, особі, яка є не боржником ( в даному випадку ОСОБА_3 не був працівником боржника ТОВ НВФ “Агротон” ) відповідальність за збереження описаного майна несе зберігач, а не власник майна.

Дослідивши в ході судового слідства всі обставини відносно події інкримінованого злочину ( час, місце, спосіб , шкідливі наслідки, причинний зв”язок між діями та шкідливими наслідками, форма вини, спрямованість умислу, мотиви злочину ), оцінивши в сукупності всі досліджені у справі докази суд приходить до висновку, що дії підсудного не мали прямого умислу на перешкоджання виконанню рішення суду, вони не потягли за собою наслідки , а саме створення перешкод у виконанні рішення , і не містять складу злочину , передбаченого ст. 382 ч 1 КК України, а саме перешкоджання у виконанні рішення суду, що набрало законної сили.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_2 за пред’явленим обвинуваченням за ч 1 ст. 382 КК України в зв’язку з відсутністю в його діях ознак злочину.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ: ОСОБА_12 за пред’явленим обвинуваченням за ст. 382 ч 1 КК України виправдати в зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ч 1 ст. 382 КК України.

Міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд скасувати.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Херсонської області протягом 15 діб з моменту оголошення через Суворовський райсуд м. Херсона.

Суддя