Рішення № 80258358, 01.03.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2019 р. справа № 0940/2494/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Арабчук В.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів та рішення про коригування митної вартості товарів від 19.12.2018, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2018/00157 від 19.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2018/000082/2 від 19.12.2018, з підстав їх протиправності.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки Opel, модель Astra Sports Tourer, номер кузова НОМЕР_1, об’єм двигуна 1598 см3, та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206020/2018/00157 від 19.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206020/2018/000082/2 від 19.12.2018. Позивач стверджує, що на підставі рахунку №507-18 від 03.12.2018 оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 5000,00 EUR, про що отримав відповідні документи. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання ОСОБА_1, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував банківські платіжні документи, які стосуються оцінюваного товару, достовірно знаючи, що рахунок по купівлі автомобіля не оплачувався через фінансові установи, а готівкою, на підтвердження чого і було подано рахунок №507-18 від 03.12.2018. Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 5000,00 EUR до 8150,00 EUR суттєво порушує права позивача. На підставі наведеного позивач просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Івано-Франківська митниця ДФС скористалась правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 18.01.2019 (а.с.40-49). Згідно вказаного відзиву представник відповідача зазначив, що під час митного оформлення позивачем автомобіля марки Opel, модель Astra Sports Tourer, номер кузова НОМЕР_1, об’єм двигуна 1598 см3, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. Зокрема, не надано документи, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за даний товар. На підставі наведеного посадовою особою митниці 19.12.2018 скероване декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання інформації з інтернет джерел за місцем придбання транспортного засобу та додаткових документів для підтвердження митної вартості: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності, - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару. У відповідь декларант повідомив відповідача, що зазначені документи надати немає можливості та надаватись не будуть. За вказаних обставин відповідачем прийнято спірні картку відмови та рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена резервним методом в сумі 8150,00 EUR. Окрім цього, представник Івано-Франківської митниці ДФС вказав на невідповідність інформації, вказаної в декларації країни відправлення щодо одержувача товару. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення такими, що прийнятті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

24.01.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої вказав на безпідставність доводів представника Івано-Франківської митниці ДФС. Зокрема ОСОБА_1 зазначив, що подані до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам частини 2 статті 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності інформації щодо вартості автомобіля марки Opel, модель Astra Sports Tourer, номер кузова НОМЕР_1, об’єм двигуна 1598 см3 (а.с.72-74).

28.01.2019 до суду надійшло клопотання позивача, в якому ОСОБА_1 просив розгляд даної справи проводити в судовому засіданні з викликом сторін (а.с.78).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 визначено розгляд даної справи здійснювати в судовому засідання, яке призначено на 15.02.2019.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у письмовому запереченні, просила суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

На підставі рахунку №507-18 від 03.12.2018 ОСОБА_1 придбав 03.12.2018 в Німеччині у нерезидента S.B.Automobile e.K (іnh. Sual Basekin Seilerstrasse 9, 64319 Pfungsladt) транспортний засіб - легковий автомобіль, марки Opel, модель Аstra, бувший у використанні, номер кузова – W0LPD8E65G8011021, об’єм двигуна – 1598 см3 за 5000,00 євро (а.с.23-24).

Декларантом фізичною-особою підприємцем ОСОБА_4, в інтересах позивача, подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №206020/2018/401612 від 19.12.2018, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль, марки Opel, модель Аstra Sports Tourer, бувший у експлуатації, номер кузова – W0LPD8E65G8011021, кількість посадочних місць, включаючи місце водія - 5, кількість дверей – 5, тип кузова універсал, тип двигуна – дизельний об’ємом 1598 см3 (а.с.67).

В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме рахунок №507-18 від 03.12.2018, укладеного між ОСОБА_1 та нерезидентом S.B.Automobile e.K (іnh. Sual Basekin Seilerstrasse 9, 64319 Pfungsladt), згідно якого позивач придбав автомобіль, бувший у вжитку, марки Opel, модель Аstra Sports Tourer, номер кузова – W0LPD8E65G8011021, країна виробник Німеччина, вартість 5000,00 євро.

Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, було надано такі документи: рахунок №507-18 від 03.12.2018 (а.с.23, 24); декларацію про походження товару №0380 від 03.12.2018; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/70824 від 08.12.2018 (а.с.22); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу EN376550 (а.с.29); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ZBI223849234 (а.с.30); сервісну книжку (а.с.31-33); паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; митну декларацію країни відправлення №18DE323096414677E1 від 03.12.2018 (а.с.25-28).

Як зазначено представником відповідача, аналізуючи подані документи під час здійснення митного оформлення товару, представник Івано-Франківської митниці ДФС дійшов висновку, що декларантом не було подано повний перелік первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, підтверджуючих митну вартість вищевказаного транспортного засобу.

Івано-Франківською митницею ДФС розпочату процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (а.с.54-56).

На вказане електронне повідомлення декларант повідомив, що дані документи надати немає можливості та надаватись не будуть (а.с.65).

Відповідач, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації №206020/2018/401612 від 19.12.2018 відмовив у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до оскаржуваної Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206020/2018/00157 від 19.12.2018. Згідно даної Картки відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України. Другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів чотири та п'ять (статті 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: ризик, згенерований АСАУР ДФС – митна вартість товару нижча вартості ідентичних товарів. Обов’язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN кодами: W0LPD8E65G8011021, валюта – EUR, вартість – 8150. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с.14-15).

У зв'язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2018/000082/2 від 19.12.2018, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 8150,00 EUR (а.с.16, 17).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2018/00157 від 19.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2018/000082/2 від 19.12.2018.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як встановлено судом вище, декларантом фізичною-особою підприємцем ОСОБА_4 в інтересах позивача були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення як обов'язкові, так і можливі додатково витребувані, як то, рахунок №507-18 від 03.12.2018 (а.с.23, 24); декларацію про походження товару №0380 від 03.12.2018; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/70824 від 08.12.2018 (а.с.22); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу EN376550 (а.с.29); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ZBI223849234 (а.с.30); сервісну книжку (а.с.31-33); паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; митну декларацію країни відправлення №18DE323096414677E1 від 03.12.2018 (а.с.25-28). Вказані документи були надані в формі оригіналу, належним чином завірені печатками відповідних організацій, а їх зміст підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку №507-18 від 03.12.2018.

Тобто, судом встановлено, що подані 19.12.2018 декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Що стосується інших документів, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, суд звертає увагу на таке.

Виходячи із доводів позивача, у спірних відносинах не мало місце укладення зовнішньоекономічного контракту (договору) з придбання товару, а також його переміщення до митного кордону України за допомогою перевізника. Отож, подання документів, визначених пунктами 2, 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України об’єктивно є неможливим.

Щодо переліку документів, визначений в пунктах 7-8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (ліцензія на імпорт товару, страхові документи), то такі документи не стосуються спірних правовідносин.

Що стосується документів, визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку), необхідність подання яких при процедурі консультації із декларантом вимагав відповідач, суд вважає їх витребування безпідставним, так як сплата за автомобіль здійснена готівкою, про що зазначено нижче.

Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Як встановлено судом вище, декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Наведені документи вказані представником відповідача в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2018/00157 від 19.12.2018. Зокрема, окрім рахунку №507-18 від 03.12.2018, митному органу була надана копія митної декларації країни відправлення №18DE323096414677E1 від 03.12.2018 (а.с.25-28), яка також підтверджує митну вартість автомобіля, марки Opel, модель Аstra Sports Tourer, бувший у експлуатації, номер кузова – W0LPD8E65G8011021, кількість посадочних місць, включаючи місце водія - 5, кількість дверей – 5, тип кузова універсал, тип двигуна – дизельний об’ємом 1598 см3, країна виробник Німеччина.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов’язані між собою особи або хоч і пов’язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №206020/2018/401612 від 19.12.2018, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Позивач зазначив, що на час подання митної декларації №206020/2018/401612 від 19.12.2018 рахунок №507-18 від 03.12.2018 був єдиним документом, що виданий продавцем S.B.Automobile e.K (іnh. Sual Basekin Seilerstrasse 9, 64319 Pfungsladt), і який засвідчував дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 5000,00 EUR. Інші документи, які б визначали числові значення митної вартості придбаного транспортного засобу у ОСОБА_1 на час подання митної декларації №206020/2018/401612 від 19.12.2018 були відсутні.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку №507-18 від 03.12.2018, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Республіки Німеччина інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом S.B.Automobile e.K (іnh. Sual Basekin Seilerstrasse 9, 64319 Pfungsladt) автомобіля марки Opel, модель Аstra Sports Tourer, бувший у експлуатації, номер кузова – W0LPD8E65G8011021, та отримання або не отримання від позивача готівкою коштів в сумі 5000,00 EUR та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Відтак, системний аналіз змісту тексту перекладеного документу - рахунку №507-18 від 03.12.2018, свідчить, що позивач, 03.12.2018, при виданні нерезидентом S.B.Automobile e.K (іnh. Sual Basekin Seilerstrasse 9, 64319 Pfungsladt) рахунку №507-18 від 03.12.2018 на купівлю автомобіля марки Opel, модель Аstra Sports Tourer, бувший у експлуатації, номер кузова – W0LPD8E65G8011021, сплатив нерезиденту вартість товару саме готівкою в сумі 5000,00 EUR.

Розрахунок через фінансову установу не здійснювався, а тому обґрунтованими є доводи позивача про відсутність будь яких банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, на необхідність подання яких наполягав відповідач.

На спростування даного висновку відповідач не надав жодного доказу.

Натомість, позивач надав суду копію квитанції №507-18, згідно якої ОСОБА_1 сплатив S.B.Automobile e.K (іnh. Sual Basekin Seilerstrasse 9, 64319 Pfungsladt) за автомобіля марки Opel, модель Аstra, номер кузова – W0LPD8E65G8011021, 5000,00 EUR (а.с.34-35).

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Що стосується доводів представників відповідача про невідповідність інформації, вказаної в декларації країни відправлення щодо одержувача товару, то в судовому засіданні суд встановив наступне.

Згідно митної декларацію країни відправлення №18DE323096414677E1 від 03.12.2018 одержувачем вказано ОСОБА_5, який є довіреною особою позивача (а.с.25-28). При цьому, адреса отримувача відповідає адресі ОСОБА_1

З огляду на зміст рахунку №507-18 від 03.12.2018 та квитанції №507-18, покупцем автомобіля марки Opel, модель Аstra, номер кузова – W0LPD8E65G8011021, зазначено позивача і саме останній здійснив оплату за покупку наведеного автомобіля в сумі 5000,00 EUR.

Щодо зауважень представника Івано-Франківської митниці ДФС про те, що в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 23.10.2015 EN 376550 власником автомобіля зазначено ОСОБА_6, а транспортний засіб продала юридична особа S.B.Automobile e.K (іnh. Sual Basekin Seilerstrasse 9, 64319 Pfungsladt), то в судовому засіданні представник відповідача самостійно спростувала наведені доводи, оскільки в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 23.10.2015 EN 376550, марки Opel, модель Аstra, номер кузова – W0LPD8E65G8011021, вказано відомості про юридичну особу S.B.Automobile e.K (іnh. Sual Basekin Seilerstrasse 9, 64319 Pfungsladt) (а.с.29-30).

Згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206020/2018/00157 від 19.12.2018, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України. Другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів чотири та п'ять (статті 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: ризик, згенерований АСАУР ДФС – митна вартість товару нижча вартості ідентичних товарів.

В матеріалах справи наявна копія службової записки головного державного інспектора Івано-Франківської митниці ДФС про формування модулем автоматизованої системи аналізу та управління ризиками Державної фіскальної служби України переліку митних процедур за митною декларацією №206020/2018/401612 від 19.12.2018, згідно якої вказано, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів (а.с.93-94).

Тобто, митна вартість автомобіля, марки Opel, модель Аstra Sports Tourer, бувший у експлуатації, номер кузова – W0LPD8E65G8011021, кількість посадочних місць, включаючи місце водія - 5, кількість дверей – 5, тип кузова універсал, тип двигуна – дизельний об’ємом 1598 см3, країна виробник Німеччина, порівнювалась з ідентичними автомобілями. В той же час, відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206020/2018/00157 від 19.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206020/2018/000082/2 від 19.12.2018, другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), що суперечить вищевказаним обставинам.

При цьому, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Також, представник Івано-Франківської митниці ДФС не надав суду жодних доказів про те, що при прийнятті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206020/2018/000082/2 від 19.12.2018 за резервним методом, було враховано стан транспортного засобу (пошкодження автомобіля, показники одометра, які зазначені в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/70824 від 08.12.2018).

В даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку №507-18 від 03.12.2018.

На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку №507-18 від 03.12.2018, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу марки Opel, модель Аstra Sports Tourer, бувший у експлуатації, номер кузова – W0LPD8E65G8011021, кількість посадочних місць, включаючи місце водія - 5, кількість дверей – 5, тип кузова універсал, тип двигуна – дизельний об’ємом 1598 см3, країна виробник Німеччина, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом (залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу), лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим та безпідставним.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувані картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2018/00157 від 19.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2018/000082/2 від 19.12.2018 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1409,60 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206020/2018/00157 від 19.12.2018.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206020/2018/000082/2 від 19.12.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС України (код 39640261, вул. К.Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, вул. Дружби, 8, м. Івано-Франківськ, 76009) сплачений судовий збір в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.

Рішення складене в повному обсязі 06.03.2019.