Рішення № 80258006, 05.03.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Житомир справа № 240/5238/18

категорія 3.1.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Олевського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про зобов'язання внести зміни до актового запису,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Олевського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису № 61 від 01.08.1974 про її народження, складеного Білокоровицькою сільською радою Олевського району Житомирської області, шляхом виправлення національності матері з "українка" на "полька".

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазнає, що в актовому записі про її народження № 61 від 01.08.1974, складеному Білокоровицькою сільською радою Олевського району Житомирської області помилково вказано національність її матері - ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_3) ОСОБА_4 як "українка", хоча за національністю вона є "полькою", оскільки в актовому записі про її народження № 147 від 02.09.1952 та відповідно й у свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 від 02.09.1952 зазначено національність її матері (баби позивача) ОСОБА_3 - полька. Аналогічна інформація міститься також і у Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження НОМЕР_2 від 05.02.2016. Надалі, з метою відновлення свого етнічного походження, оскільки мати позивача, на її думку, за національністю є "полькою", позивач звернулася до відповідача із заявою про внесення зазначених змін в актовий запис про своє народження № 61 від 01.08.1974, однак їй було відмовлено у задоволенні такої заяви. В якості підстави для відмови Олевський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у своєму висновку зазначив, що внести виправлення до актового запису про народження ОСОБА_1 № 61 від 01.08.1974, зокрема, змінити національність її матері - ОСОБА_2 з "українка" на "полька" неможливо за відсутності документів, що підтверджують даний факт. Оскільки, на переконання позивача її баба та її мати були поляками, сповідували римо-католицьку віру і, проживаючи в Україні, дотримувались культурної і мовної самобутності притаманної полякам, тому ОСОБА_1 вважає вищезазначену відмову у внесенні змін до актового запису протиправною та такою, що порушує її права, у зв'язку з цим вона звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 22 листопада 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

03 грудня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що Олевський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області не порушив норм законодавства при розгляді заяви позивача про внесення змін, так як в результаті аналізу наданих позивачем документів було встановлено, що в актовому записі про шлюб батьків позивача № 1, складеного виконавчим комітетом Білокоровицької сільської ради Олевського району Житомирської області 13.01.1973 на ОСОБА_5 та ОСОБА_2, національність нареченої вказано "українка", а в актовому записі про смерть матері позивача № 23, складеного виконавчим комітетом Новобілокоровицької селищної ради Олевського району Житомирської області 26.05.2010 на ОСОБА_2 графа "національність" не передбачена. З огляду на зазначене представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.41- 43).

Розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Олевського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області із заявою про внесення виправлень до актового запису про її народження №61 від 01.08.1974, складеного Білокоровицькою сільською радою Олевського району Житомирської області, а саме: змінити національність її матері - ОСОБА_2 з "українка" на "полька".

За результатами розгляду заяви відповідачем було встановлено, що в актовому запису про народження ОСОБА_1 №61 від 01.08.1974, складеному Білокоровицькою сільською радою Олевського району Житомирської області, зазначено національність її матері ОСОБА_2 - "українка". Натомість, здійснивши аналіз документів, представлених заявником, Олевський районний відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного теритиріального управління юстиції у Житомирській області встановив, що в актовому записі про шлюб батьків заявниці - ОСОБА_5 та ОСОБА_7 №1 від 13.01.1973 року, складеного Новобілокоровицькою селищною радою Олевського району Житомирської області графа національність не передбачена. З огляду на зазначене відповідачем було складено висновок від 25.10.2018 про неможливість внесення виправлень до актового запису про народження №61 від 01.08.1974, складеного Білокоровицькою сільською радою Олевського району Житомирської області, зокрема, внесення змін до національності матері - ОСОБА_2 з "українка" на "полька", через відсутність документів, що підтверджують даний факт (а.с.20).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, регулюються Законом України від 01.07.2010 № 2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі - Закон № 2398-VI), згідно зі статтею 2 якого актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

Державній реєстрації відповідно до вказаного вище Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Частиною першою статті 3 Закону № 2398-VI визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

За змістом статті 6 Закону № 2398-VI передбачено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

При цьому, статтею 9 Закону № 2398-VI визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 2398-VI внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Згідно з статтею 11 Закону України від 25.06.1992 № 2494-XII "Про національні меншини в Україні" громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.

Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно положень статей 1, 3 Закону № 2494-XII Україна гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення. Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах. При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини. До національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Відповідно до частини другої статті 300 Цивільного кодексу України фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Таким чином, зміна персональних даних є суб'єктивним особистим немайновим правом громадянина, яке за своєю природою реалізується за власним волевиявленням особи.

Статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, ратифікованої Законом України від 09.12.1997 № 703/97-ВР, визначено, що кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Водночас, суд звертає увагу на те, що в межах цієї справи суд не встановлює факту належності матері позивача - ОСОБА_2 до певної національності, а підтверджує наявність чи відсутність у позивача підстав для реалізації права вільного вибору національності, що потребує внесення змін до актового запису про народження № 61 від 01.08.1974, складеного Білокоровицькою сільською радою Олевського району Житомирської області.

Частиною п'ятою статті 9 Закону № 2398-VI визначено, що правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

Так, наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (далі - Правила № 96/5).

Частиною другою статті 22 Закону № 2398-VI передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

Аналогічні положення закріплені в пункті 2.5 Правил № 96/5.

При цьому суд звертає увагу, що особа може звертатися щодо внесення змін в актовий запис, складений відносно цієї особи; при цьому самі зміни можуть стосуватися персональних даних іншої особи. Водночас особа, якій належать персональні дані, не може вимагати їх зміни в актових записах, складених відносно іншої особи, крім випадків, коли один із батьків, опікун чи піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, представник органу опіки та піклування звертається з відповідною вимогою в інтересах та стосовно актового запису щодо особи, яка має право на подання такої заяви, однак внаслідок недієздатності (обмеженої, часткової чи неповної дієздатності) не може скористатися цим правом особисто.

Пунктом 2.6 Правил № 96/5 визначено, що разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

Згідно з пунктом 2.7 Правил № 96/5 на підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому.

Відповідно до пункту 2.11 Правил № 96/5 факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів.

За приписами пункту 2.12 Правил № 96/5 на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

З аналізу позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що підставою звернення до суду слугувала відмова відповідача щодо внесення змін до актового запису про її народження № 61 від 01.08.1974, складеного Білокоровицькою сільською радою Олевського району Житомирської області, виправивши національності її матері - ОСОБА_2 з "українка" на "полька".

Дослідивши належні та допустимі докази у справі, суд встановив, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Білокоровичі, Олевського району Житомирської області, про що свідчить копія паспорта серії НОМЕР_4, виданого Олевським РВ УМВС України у Житомирській області 26.03.1996 (а.с. 11).

Батьками позивача є ОСОБА_5 та ОСОБА_2, про що свідчить копія свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_5 від 01.08.1974 (а.с.13).

З вищезазначеного свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 01.08.1974 та актового запису про народження № 61 від 01.08.1974, складеного Білокоровицькою сільською радою Олевського району Житомирської області, вбачається, що в графі національність батька позивача - ОСОБА_5 вказано "українець", а графі національність матері позивача - ОСОБА_2 вказано "українка".

При цьому, в свідоцтві про укладення шлюбу між батьками позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_2 серії НОМЕР_7 від 13.01.1973 (а.с.16) та актовому записі про шлюб №1 від 13.01.1973 року, складеному Новобілокоровицькою селищною радою Олевського району Житомирської області графа національність чоловіка та дружини не передбачена.

Не визначена національність матері позивача - ОСОБА_2 і у свідоцтві про її смерть серії НОМЕР_6 від 26.05.2010, виданому виконавчим комітетом Новобілокоровицької селищної ради Олевського району Житомирської області (а.с.18)

Крім того, як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00016283167 від 05.02.2016 у актовому записі про народження матері позивача - ОСОБА_2 № 147 від 02.09.1952, складеному Білокоровицькою сільською радою Олевського району Житомирської області її національність не вказана. Зазначено лише, що баба позивача та відповідно мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 за національністю є полькою.

Водночас, актовий запис про народження є первинним документом, що підтверджує факт народження особи. В свою чергу, актові записи цивільного стану, що були складені після актового запису про народження (про шлюб, народження дітей, про смерть) є другорядними при вирішенні питання про внесення змін.

В контексті наведеного суд відмічає, що актовому записі ОСОБА_2 про видачу первинних документів (свідоцтва про народження) не містяться відомості про належність матері позивача до польської національності, що свідчить про те, що мати позивача за життя не виявляла бажання свого визначення про належність до польської національності.

Більш того, в жодну наданому позивачем до суду документі про цивільний стан, не зазначено, що мати позивача - ОСОБА_2 була за національністю полькою.

Верховних Суд у постанові від 28.11.2018 по справі № 822/1064/17 (провадження №К/9901/23292/18) зазначив, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які відображають певні особисті немайнові права особи, після смерті особи не можуть здійснюватися на захист прав померлої особи. Спадкоємець померлої особи, звертаючись щодо внесення таких змін стосовно померлого, має на меті захист свої власних прав, свобод та інтересів. При розгляді справ про внесення змін до актових записів щодо персональних даних батьків позивача необхідно брати до уваги і власне ставлення цих інших осіб до таких змін. Особливо обережно слід ставитися у таких випадках до зміни персональних даних померлих осіб, власна воля яких щодо цих питань не може бути встановлена.

Так, матеріали справи не містять належних та обґрунтованих доказів на підтвердження того, що в документах матері позивача ОСОБА_2, які є первинними та похідними від них не вказано іншої національності ніж "українка". Крім того, суд відмічає, що за життя ОСОБА_2 до суду з подібним позовом не звертався, волевиявлення щодо внесення змін відносно своєї національності у відповідних документах не виявляла, інших осіб на такі дії також не уповноважував, у зв'язку з чим у суду немає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та внесення змін до актового запису про її народження № 61 від 01.08.1974, складеного Білокоровицькою сільською радою Олевського району Житомирської області, виправивши національності її матері - ОСОБА_2 з "українка" на "полька".

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем під час розгляду справи доведено та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів підтверджено правомірність дій щодо відмови у внесенні змін до актового запису про народження ОСОБА_1 № 61 від 01.08.1974, складеного Білокоровицькою сільською радою Олевського району Житомирської області, шляхом виправлення національності її матері - ОСОБА_2 з "українка" на "полька", а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Олевського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (вул. Володимирська, 5, смт. Олевськ, Житомирська область, 11000; код ЄДРПОУ 33367371) про зобов'язання внести зміни до актового запису - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович