Ухвала суду № 80255211, 01.03.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

1-кс/359/622/2019

359/1858/19

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту

01.03.2019 м.Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

слідчого судді Кабанячого Ю.В.,

при секретарі судового засідання Вітківському Є.О.,

за участю прокурора Мойсієнко О.В.,

підозрюваного ОСОБА_1,

слідчого Іваніченка А.С.,

адвокат ОСОБА_2

розглянув клопотання слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110100001346 від 14.06.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, раніше судимого 21.06.2013 Любешівським районним судом Волинської області за ч. 1 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, оголошеного в розшук на підставі ухвали Любешівського районного суду Волинської області від 22.01.2016.

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.289 КК України,

в с т а н о в и в :

Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_1, близько 17 години 00 хвилин 13.06.2017, перебував на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: Київська область Бориспільський район с. Дударків вул. Прудкого, 13, де виконував ремонтні роботи та у нього виник злочинний умисел на незаконне заволодіння легковим автомобілем «Москвич 2141», реєстраційний номер Ю1731ДП, який належить ОСОБА_4

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_1 маючи вільний доступ до гаражного приміщення, в якому зберігався легковий автомобіль «Москвич 2141», реєстраційний номер Ю1731ДП, зайшов до гаража. Впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, сів до автомобіля «Москвич 2141», реєстраційний номер Ю1731ДП, завів двигун автомобіля за допомогою ключів, які знаходились в замку запалювання двигуна та поїхав на вказаному автомобілі у невідомому напрямку.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 24 690 грн.

Факт вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення підтверджується зібраною в ході досудового розслідування сукупністю доказів, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_4 від 14.06.2017; протоколом огляду місця події від 14.06.2017 за адресою: Київська обл. Бориспільський р-н с. Дударків вул. Прудкого, 13; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_4; протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_4 від 15.06.2017;протоколом допиту свідка ОСОБА_5; протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_5; висновком авто-товарознавчої експертизи.

Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Про наявність вказаних ризиків свідчать наступні факт ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчинений повторно, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, у нього відсутні міцні соціальні зв’язки, не працевлаштований, не має постійного джерела прибутку, у зв’язку з чим з метою уникнення покарання може переховуватись від слідства та суду; підозрюваний ОСОБА_1 раніше засуджувався за вчинення корисливого злочину, отже, перебуваючи на іншому запобіжному заході, може вчиняти інші злочини; з метою уникнути кримінальної відповідальності ОСОБА_1 може незаконно вплинути на свідків, потерпілого.

Отже, у даному випадку, до підозрюваного ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Встановлено, що запобігання ризикам переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та перешкоджання ним розгляду кримінального провадження становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні відправлення судочинства. Цей інтерес має превалююче значення та виправдовує обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Жоден із більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти їм.

В судовому засіданні прокурор підтримала дане клопотання та просила його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 просив не обирати йому запобіжний захід у вигляді арешту, а обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, так як він повністю визнає себе винним. Неофіційно працевлаштований. Проживає з цивільною дружиною за адресою АДРЕСА_1 і в даний час його цивільна дружина має чотири місяці вагітності. За місцем реєстрації він не проживає, так як це гуртожиток навчального закладу, в якому він колись навчався. Переховувався від слідства так як злякався відповідальності.

Захисник підозрюваного- адвокат ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні даного клопотання та застосувати до його підзахисного особисте зобов’язання, зважаючи на його молодий вік. Про обставини оголошення його в розшук ОСОБА_1 не знав, не видозмінював свою зовнішність та особисті документи з метою ухилення від відповідальності, а тому просив надати шанс виправитися.

Суд заслухав думку учасників процесу та прийшов до наступних висновків.

Встановлено, що слідчим відділом Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110100001346 від 14.06.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

16.08.2017 ОСОБА_1 винесена підозра та вручена 01.03.2019 і допитаний в якості підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

19.08.2017 по даному кримінальному провадженню ОСОБА_1 оголошений в розшук. 30.08.2017 досудове розслідування було зупинено в зв’язку з розшуком підозрюваного ОСОБА_1

Крім того, ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 22.01.2016, засуджений ОСОБА_1 був оголошений в розшук.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, у ході досудового розслідування прокурор переконав про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, усвідомлюючи тягар майбутнього покарання, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого злочину, крім того неодноразово був оголошений в розшук; підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення (злочин), оскільки не має постійної роботи та джерела заробітку. Крім того може впливати на свідків та потерпілого, з метою уникнення покарання.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 17 листа №511-550/0/4-13 від 04.04.2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Зважаючи на зібрані на день розгляду клопотання матеріали досудового розслідування, слідчий суддя, не даючи оцінку вини чи невинуватості підозрюваного, приходить до переконання, що підозра, яка була вручена ОСОБА_1, на день розгляду клопотання є обґрунтованою.

Слідчий суддя вбачає наявність суспільного інтересу в обранні найтяжчого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1, зважаючи на його стійку злочинну поведінку.

Підозрюваний ОСОБА_1 не має постійної роботи, проживання та стабільного джерела прибутку, тому відсутні підстави для обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Жоден з громадян не надав клопотання про взяття підозрюваного на поруки. Застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваного він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю. Виходячи з викладеного вище, відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 КПК України, слідчий суддя вважає за доведене, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України та є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_1, який вчинив інкриміноване йому тяжке кримінальне правопорушення (злочин), може вчиняти інші корисливі кримінальні правопорушення (злочини) та ухилятися від органу досудового розслідування та суду.

Єдиним запобіжним заходом на даний час, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та унеможливить реалізацію вищевикладених ризиків, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України, розмір якої, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, має бути визначений в розмірі, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зокрема, зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно врахувати практику Європейського суду з прав людини з аналогічних питань, а саме рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 № 12050/04, у якому Європейським судом підкреслено важливість оцінки, при визначенні розміру застави, шкоди завданої злочином, рівня відповідальності підозрюваного та тяжкості злочину. При цьому Європейським судом з прав людини визнано правильним підхід національного суду Іспанії щодо необхідності врахування вказаних чинників за наявності сумнівів у тому, що застава, сума якої визначатиметься виключно пропорційно до майнового стану підозрюваного, зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов’язків, передусім щодо участі у судовому розгляді справи. Сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується. Суд вважає, що забезпечення більш високого стандарту охорони прав людини вимагає більш суворості в оцінці порушень фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Відтак, професійне середовище, теж має братися до уваги при визначенні суми застави з метою забезпечення її ефективності як засобу попередження ухилення від юридичної відповідальності.

Враховуючи вищевикладені обставити, розмір застави ОСОБА_1 слід визначити 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зважаючи на суму збитку, заподіяного злочином. Даний розмір слідчий суддя вважає достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків.

В разі обрання запобіжного заходу у вигляді застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов’язки: прибувати до слідчого чи прокурора по їх виклику; не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний проживає, без дозволу слідчого чи прокурора; повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 176-177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України,

у х в а л и в:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, раніше судимого 21.06.2013 Любешівським районним судом Волинської області за ч. 1 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, утримуючи його у Державній установі «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України.

Строк дії ухвали шістдесят днів, рахується з моменту затримання 01 березня 2019 до 24 год. 29.04.2019 включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 55590 гривень та роз’яснити, що він або інша особа має право внести заставу на розрахунковий рахунок Бориспільського міськрайонного суду (отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області; код ЄДРПОУ: 26268119; розрахунковий рахунок; 37312095018661; банк отримувача: (ГУ ДКЄУ) Держказначейська служба України м. Київ; код банку (МФО): 820172).

У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки: прибувати до слідчого чи прокурора по їх виклику; не відлучатись із населеного пункту, в якому підозрюваний проживає, без дозволу слідчого чи прокурора; повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання.

Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п’яти днів з моменту її проголошення захисником, а особою, яка перебуває під вартою протягом п’яти днів з моменту вручення копії ухвали, безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя Ю.В.Кабанячий