Рішення № 80255208, 08.01.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/10122/17

Провадження №2/359/211/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 січня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Коробові О.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інрум» до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_4, про визнання особи такою, що втратила право користування домоволодінням,

встановив:

В грудні 2017 року ТОВ «Інрум» звернулось до суду з вказаним позовом та обґрунтовувало його тим, що позивач є власником домоволодіння по вул. Гоголя, 4 в с. Гора Бориспільського району. Однак в цьому об’єкті нерухомого майна зареєстровано місце проживання ОСОБА_3 Тому ТОВ «Інрум» просило суд визнати відповідача таким, що втратив право користування домоволодінням по вул. Гоголя, 4 в с. Гора Бориспільського району, та примусово зняти ОСОБА_3 з реєстраційного обліку в цьому об’єкті нерухомого майна.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 21 серпня 2018 року (а.с.58-59) провадження у цивільній справі в частині вимоги про примусове зняття відповідача з реєстраційного обліку було закрито. Водночас, розгляд цивільної справи продовжений в частині іншої вимоги про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування домоволодінням.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримує позов та наполягає на його задоволенні.

ОСОБА_3 жодного разу не з’явився у судові засідання. Водночас, він неодноразово у встановленому порядку повідомлявся про час та місце розгляду цивільної справи. Ця обставина підтверджується судовою кореспонденцією (а.с.35-36, 44) та оголошеннями на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.45, 49, 78, 82).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_2 також підтримує позов та наполягає на його задоволенні.

Вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, а також дослідивши подані ними письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_3 був власником домоволодіння по вул. Гоголя, 4 в с. Гора Бориспільського району.

8 жовтня 2013 року відповідач уклав з ОСОБА_4 договір позики (а.с.16, 60), за яким ОСОБА_4 передала йому грошові кошти в розмірі 1342320 гривень, що були еквівалентні 168000 доларів США, а ОСОБА_3 зобов’язався повернути ОСОБА_4 грошові кошти в цьому ж розмірі до 8 квітня 2014 року.

В той же день відповідач уклав з ОСОБА_4 іпотечний договір (а.с.17-22, 61-66), за яким з метою забезпечення належного виконання договору позики ОСОБА_3 передав в іпотеку домоволодіння по вул. Гоголя, 4 в с. Гора Бориспільського району.

Як вбачається з п.5.3 вказаного договору, у випадку неповернення відповідачем позики в обумовлений строк ОСОБА_4 набувала право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності на домоволодіння в рахунок погашення боргу за договором позики. Право власності на вказаний об’єкт нерухомого майна переходило до ОСОБА_4 після спливу 40-денного строку з моменту надсилання ОСОБА_3 письмової вимоги про усунення порушення договору позики та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З копії квитанції (а.с.67), а також опису вкладення у цінний лист (а.с.70) вбачається, що 27 квітня 2016 року ОСОБА_4 надіслала відповідачу письмову вимогу про виконання грошових зобов’язань за договором позики та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. 29 квітня 2016 року ОСОБА_3 отримав вказаний документ. Ця обставина підтверджується відстеженням пересилання поштових відправлень (а.с.71).

10 червня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 прийняв рішення №30005996 про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на домоволодіння по вул. Гоголя, 4 в с. Гора Бориспільського району. Ця обставина підтверджується копіями інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №61191671 від 10 червня 2016 року (а.с.13, 72).

23 вересня 2016 року ОСОБА_4 та позивач склали акт приймання-передачі майнового вкладу (внеску) до статутного капіталу ТОВ «Інрум» (а.с.7), за яким ОСОБА_4 передала у власність позивача домоволодіння по вул. Гоголя, 4 в с. Гора Бориспільського району.

30 вересня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 прийняв рішення №31656231 про державну реєстрацію за ТОВ «Інрум» права власності на домоволодіння по вул. Гоголя, 4 в с. Гора Бориспільського району. Ця обставина підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №69448356 від 30 вересня 2016 року (а.с.12).

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користуван-ня та розпоряджання своїм майном.

Згідно з п.8 ч.1 ст.346 цього ж Кодексу право власності припиняється у випадку звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника.

Встановлено, що внаслідок звернення стягнення на домоволодіння по вул. Гоголя, 4 в с. Гора Бориспільського району припинилось право власності ОСОБА_3 на цей об’єкт нерухомого майна. Право володіння та користування перебувають в прямій залежності від права власності на домоволодіння. Ці обставини свідчать про те, що у зв’язку з припиненням права власності відповідача на цей об’єкт нерухомого майна у нього одночасно припинилось право володіння та користування домоволодінням.

З огляду на це суд вважає допустимим визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування домоволодінням по вул. Гоголя, 4 в с. Гора Бориспільського району.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що ТОВ «Інрум» сплатило судовий збір в розмірі 1600 гривень. Ця обставинна підтверджується квитанцією №0.0.914101907.1 від 12 грудня 2017 року (а.с.25). Пред’явлений ним позов задоволений в повному обсязі.

З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_3 на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 1600 гривень.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інрум» до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_4, про визнання особи такою, що втратила право користування домоволодінням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_3таким, що втратив право користування домоволодінням по вул. Гоголя, 4 в с. Гора Бориспільського району.

Стягнути з ОСОБА_3на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інрум» витрати на оплату судового збору в розмірі 1600 гривень.

Повний текст заочного рішення складений 18 січня 2019 року.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення його в повному обсязі.

Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення до Бориспільського міськрайонного суду протягом 30 днів з дня складення його в повному обсязі. У разі відмови у задоволенні цієї заяви відповідач набуде право оскаржити заочне рішення до Київського апеляційного суду в загальному порядку.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_6