Рішення № 80254788, 27.02.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12198/18

2/357/1092/19

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 лютого 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О. І. ,

за участі секретаря – Сокур О. В.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4,

представника третьої особи – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 1 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

17.10.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_3, третя особа: комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 1 про відшкодування шкоди, посилаючись на наступні обставини.

Вона, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.03.2011 р., є власницею квартири 21 розташованої у будинку 99 бульвар Олександрійський в місті Біла Церква, Київської області, у вказаній квартирі вона зареєстрована та фактично проживає.

ОСОБА_3 (далі - Відповідач) проживає поверхом вище у квартирі № 23 того ж будинку.

В ніч на 19 серпня 2018 року її квартиру було затоплено. Вода потоками бігла по стінах житлової кімнати (вітальні), коридору, ванної кімнати, туалету та кухні, затопивши підлогу в усіх цих приміщеннях її квартири протягом понад 3-х годин поспіль.

Згідно з актом про залиття від 22 серпня 2018 року, складеного комісією «КП БМР ЖЕК №1» у складі: інженер з ЕРЖФ ОСОБА_6, юрист Шаня Д.В., майстер дільниці №1 ОСОБА_7, у присутності власниці кв. №23 (ОСОБА_3Р.) та власниці кв. №21 (ОСОБА_1В.) причиною затоплення була поломка сантехнічного обладнання в квартирі Відповідача.

Відповідно до зазначеного акту їй завдано таку майнову шкоду: Пошкодження паркетної підлоги, мокрі жовті плями на стелі вітальні, коридору, кухні, ванної й туалету, відшарування шпалер та оздоблення у вітальні, коридорі, кухні, відшарування кахлю у ванній та туалетній кімнаті.

Причиною поломки сантехнічного обладнання у квартирі Відповідача згідно з указаним актом є недбалість Відповідача, що призвела до виходу з ладу водопровідного шлангу в туалетній кімнаті Відповідача, а саме утворення тріщини в гумовому водопровідному шлангу з металевою обмоткою - подача холодної води на зливний бочок.

Згідно із звітом про незалежну оцінку вартості заподіяної шкоди внаслідок залиття, складеним ТОВ «Люкс-Експерт» від 11.09.2018, відповідно до якого при візуально-інструментальному обстеженні оздоблювального покриття стін, стель і покриттів підлог, які були пошкоджені в наслідок залиття квартири встановлено: руйнування заповнень підвісної стелі і насичення паперово-шаруватого покриття вологою на загальній площі до 47%; потьоки темно-бежевого кольору на поверхні шпалер до 35%; розшарування і прогин в сторону вільного простору по краях ламінованих панелей, скрип при ходьбі і відхилення від горизонталі поверхні паркетної дошки на всій площі квартири. Для дерев'яних конструкцій характерні деформації у вигляді викривлення і перекосів. Також присутні сліди залиття у ванній кімнаті, туалеті та кухні. Шляхом проникнення води ушкоджено штукатурне покриття та декор при укладанні кахлю. Відповідно до звіту вартість витрат на проведення ремонтно-будівельних робіт по відновленню конструктивних елементів квартири становить - 47 844,00 (сорок сім тисяч вісімсот сорок чотири) грн.

За проведення незалежної оцінки нею було сплачено 2000 (дві тисячі) грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

Загальний розмір заподіяної мені матеріальної шкоди становить 49 844,00 грн.

У зв’язку з залиттям квартири та завданням матеріальних збитків, позивач наголошує, що збоку відповідачу останній також було заподіяно і моральну шкоду.

Просила суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1

Валентинівни матеріальну шкоду у розмірі 49 844,00 грн., стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати ( а. с. 2-5 ).

Ухвалою судді 17 грудня 2018 року постановлено прийняти до провадження зазначену цивільну справу та провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін ( а. с. 90-91 ).

17.01.2019 року в підготовчому засіданні відповідачем надано відзив на позовну заяву позивача, в якій остання просила суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити мотивуючи тим, що в акті складеного представниками ЖЕК № 1 зазначені завдані збитки та кімнати які були пошкодженні залиттям, а в Звіті про незалежну оцінку вартості нанесених збитків шляхом залиття квартири були зазначені набагато більші пошкодження ніж зазначені в Акті, складеного працівниками ЖЕК № 1 ( а.с. 98 ).

В підготовчому засіданні 17.01.2019 року представника позивача заперечувала проти долучення відзиву, оскільки відзив поданий з порушенням наданого судом строку, про що відображено у протоколі судового засідання ( а. с. 103-105 ).

28.01.2019 року за вх. № 3526 судом отримано від третьої особи КП БМР ЖЕК №1 пояснення, в яких останні просили суд не брати до уваги відзив ОСОБА_3 на позовну заяву про відшкодування шкоди через наявність численних порушень норм процесуального права при подачі та написанні такої заяви по суті.

Ухвало суду від 31 січня 2019 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 в забезпеченні позову було відмовлено ( а. с.117-119 ).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 кожний окремо підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просили суд задовольнити вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засідання позовні вимоги позивача визнала частково, підтвердила, що дійсно мале місце залиття квартири позивача, сталося це у зв’язку з тим, що в її квартирі відбулася поломка сантехнічного обладнання. Однак, вважала, що дійсно заподіяла шкоду, але матеріальну шкоду визнала у сумі 6000 – 7000 гривень. В задоволенні моральної шкоди просила відмовити в повному обсязі. Підтвердила, що при складанні Акту працівниками ЖЕК № 1 була присутньою, заперечень з її боку не надходило.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 в судовому засіданні наголошував на тому, що в акті складеного представниками ЖЕК № 1 зазначені завдані збитки та кімнати які були пошкодженні залиттям, а в Звіті про незалежну оцінку вартості нанесених збитків шляхом залиття квартири були зазначені набагато більші пошкодження ніж зазначені в Акті, складеного працівниками ЖЕК № 1. Вважав, що повинно бути відшкодовано лише ті пошкодження, які зазначені в Акті, складеного працівника ЖЕК № 1.

Представник третьої особи КП БМР ЖЕК № 1 ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивачки, наголошував на тому, що дійсно залиття відбулося з вини відповідачки. Наголошував на тому, що експертна оцінка є головним доказом спричинення шкоди, а Акт, який був складений ЖЕК № 1 є лише візуальним спостереженням. Після залиття через деякий час можливі прояви інших дефектів. Працівники ЖЕК № 1 не є фахівцями і не могли виявити всі дефекти, які були спричинені залиттям. Звернув увагу на те, що залиття квартири позивача було сильним, так як водою було залито і нижчу квартиру, яка розташована під квартирою позивача ОСОБА_1

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.03.2011 року є власницею квартири № 21 розташованої у будинку № 99, бульвар Олександрійський в місті Біла Церква, Київської області ( а. с. 9), а відповідач ОСОБА_3 проживає поверхом вище у квартирі № 23 того ж будинку та за тією ж адресою. Вказана квартира належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, що підтверджується наявною в матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а. с. 11-12 ).

Встановлено, що в ніч на 19 серпня 2018 року квартиру позивача було затоплено з квартири відповідача.

Згідно з Актом про залиття від 22 серпня 2018 року, складеного комісією КП БМР ЖЕК №1 у складі: інженер з ЕРЖФ ОСОБА_6, юрист Шаня Д.В., майстер дільниці №1 ОСОБА_7, у присутності власниці кв. № 23 відповідача ОСОБА_3 та власниці кв. № 21 позивача ОСОБА_1 причиною затоплення була поломка сантехнічного обладнання в квартирі відповідача.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження зазначеного факту та не було спростовано сторонами, а навпаки підтверджено самою відповідачкою в судовому засіданні під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до вищезазначеного Акту при візуальному огляді працівниками ЖЕК № 1 було зазначено наступні пошкодження: пошкодження паркетної підлоги, мокрі жовті плями на стелі вітальні, коридору, кухні, ванної й туалету, відшарування шпалер та оздоблення у вітальні, коридорі, кухні, відшарування кахлю у ванній та туалетній кімнаті. Причиною поломки сантехнічного обладнання у квартирі відповідача згідно з указаним актом є недбалість відповідача, що призвела до виходу з ладу водопровідного шлангу в туалетній кімнаті відповідача, а саме утворення тріщини в гумовому водопровідному шлангу з металевою обмоткою - подача холодної води на зливний бочок ( а. с. 10 ).

Згідно із Звітом про незалежну оцінку вартості заподіяної шкоди внаслідок залиття, складеним ТОВ «Люкс-Експерт» від 11.09.2018 року, відповідно до якого при візуально-інструментальному обстеженні оздоблювального покриття стін, стель і покриттів підлог, які були пошкоджені в наслідок залиття квартири встановлено:руйнування заповнень підвісної стелі і насичення паперово-шаруватого покриття вологою на загальній площі до 47%; потьоки темно-бежевого кольору на поверхні шпалер до 35%; розшарування і прогин в сторону вільного простору по краях ламінованих панелей, скрип при ходьбі і відхилення від горизонталі поверхні паркетної дошки на всій площі квартири. Для дерев'яних конструкцій характерні деформації у вигляді викривлення і перекосів. Також присутні сліди залиття у ванній кімнаті, туалеті, кухні. Шляхом проникнення води ушкоджено штукатурне покриття та декор при укладанні кахлю. Відповідно до звіту вартість витрат на проведення ремонтно-будівельних робіт по відновленню конструктивних елементів квартири становить - 47 844,00 гривень ( а. с. 16-34 ).

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

У відповідності до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно до ч. 1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому вказана норма встановлює підставу для звільнення завдавача шкоди від обов'язку її відшкодування, а саме, якщо він доведе, що шкоду завдано не з його вини.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої бути протиправними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина особи.

Таким чином, для відшкодування майнової шкоди, позивачка повинна довести наявність заподіяної шкоди, так і вину заподіювача шкоди.

Як докази заподіяння шкоди позивач надала Акт обстеження її квартири, складений комісією, в якому причиною поломки сантехнічного обладнання у квартирі відповідача згідно з указаним актом є недбалість відповідача, що призвела до виходу з ладу водопровідного шлангу в туалетній кімнаті відповідача, а саме утворення тріщини в гумовому водопровідному шлангу з металевою обмоткою - подача холодної води на зливний бочок ( а. с. 10 ), що доводить факт заподіяння позивачці збитків з вини відповідача.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, а позивач у свою чергу повинен довести наявність шкоди та її розмір.

Крім того, статтями 151,177,179 ЖК України та статтями 322, 323 ЦК України передбачений обов'язок громадян забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно - технічного та іншого обладнання, дотримуватися Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (з наступними змінами).

Зокрема, пунктом 7 Правил передбачено обов'язок власника квартири або користувача дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, санітарних норм і правил, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання, не допускати дій, які порушують умови проживання громадян.

Отже, тягар утримання майна, тобто обов'язок здійснювати за свій рахунок поточний та капітальний ремонти квартири, лежить на власнику квартири і саме власник приватизованого житла зобов'язаний забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень квартири, при наявності несправностей вживати заходів щодо їх усунення.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до вимог ст. 103 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов’язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

З боку відповідача не спростовано і розмір шкоди, який встановлений належним та допустимим доказом, яким є у відповідності до вимог ст. 106 ЦПК України висновок спеціаліста.

Стосовно посилань представника відповідача у відзиві на те, що в акті складеному представниками ЖЕК № 1 зазначені завдані збитки та кімнати які були пошкодженні залиттям, а в Звіті про незалежну оцінку вартості нанесених збитків шляхом залиття квартири були зазначені набагато більші пошкодження ніж зазначені в Акті, складеного працівниками ЖЕК № 1, то з цього приводу суд приходить до наступного.

Ухвалою судді від 17 грудня 2018 року постановлено прийняти вищезазначену цивільну справу до розгляду та відрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін. Відповідачу було роз’яснено про право подати до суду відзив проти позову протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення зазначеної ухвали суду ( а. с. 90 ).

З наявних матеріалів справи убачається, що відповідачка ОСОБА_8 отримала вищезазначену ухвалу суду, позовну заяву з додатками та судову повстку 28 грудня 2018 року ( а. с. 93, 95 ).

Отже, останній строк подачі відзиву на позовну заяву позивача з дня отримання зазначеної ухвали, строк який був встановлений судом у п’ятнадцять днів, сплив у відповідача 14.01.2019 року.

Всупереч зазначеному, відповідач надала до суду відзив у підготовчому судовому засіданні лише 17.01.2019 року.

Крім того, в порушення вимог статті 178 ЦПК України відповідач повинна була направити зазначений відзив в строк встановлений судом з одночасним направленням іншим учасникам справи, що не було вчинено з боку відповідача.

З цього приводу, як позивач так і третя особа заперечували проти того, щоб судом даний відзив був врахований, оскільки був поданий з порушенням норм чинного законодавства.

У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Надаючи зазначений відзив з порушенням встановлених судом строків, з боку відповідача не було надано до суду жодного належного та допустимого доказу поважності причин такого пропуску.

Крім того, були заперечення і з боку представника позивача та третьої особи щодо долучення відзиву та його врахування, оскільки відзив поданий з порушенням наданого судом строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, наданий відзив відповідача з порушенням встановлених строків не враховується судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Отже, в судовому засіданні під час розгляду справи знайшло своє підтвердження того факту, що залиття сталося з вини відповідача, що підтверджується наявними доказами та не спростовано самою відповідачкою, у зв’язку з чим, позивачу було заподіяно матеріальної шкоди.

Крім того, судом враховується і та обставина, що зазначені в Акті представниками ЖЕК № 1 пошкодження під час залиття квартири є візуальними, а самі представники комісії, які складали Акт не є фахівцями, на що також наголошував представник ЖЕК № 1 в судовому засіданні і тому при складанні Звіту та обстеженні квартири позивача фахівцями було враховано всі зазначені дефекти, які були отримані під час залиття.

Тому, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 матеріальну шкоду завдану залиттям квартири у сумі 47 844 гривень є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 понесених позивачем витрат у сумі 2000 гривень за проведення незалежної оцінки, то такі вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутній оригінал, який підтверджує понесення зазначених витрат.

Стосовно позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 заподіяної моральної шкоди, яка була завдана останній спричиненням шкоди, а саме залиттям квартири у сумі 10 000 гривень, то суд приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Судом при вирішенні даної справи і визначенні моральної шкоди враховуються положення п. п. 5, 14 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

З огляду на положення вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: а) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б)неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в) причинного зв'язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вини заподіювача шкоди.

Враховуючи факт залиття, суд вважає, що винними діями відповідача позивачу, як власнику житла, була заподіяна моральна шкода, яка полягає у пошкодженні майна, необхідності проведення ремонту по відновленню наслідків залиття, що призвело до порушення життєвого укладу позивача, істотних вимушених негативних змін у її житті, тривалістю порушеного права, та, виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, а саме стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на – відповідача.

Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені останньою судові витрати у сумі 1 409,60 гривень, які документально підтверджуються наявними в матеріалах справи квитанціями ( а. с. 6, 82 ).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 151, 177, 179 ЖК України, ст.ст. 23, 322, 323,1167, 1192 Цивільного кодексу України, 2, 12, 13, 19, 81, 82, 106, 133, 141, 178, 258, 259, 263, 265, 273, 353, 354 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного суду України № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 1 про відшкодування шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 47 844 гривень, моральну шкоду у розмірі 500 гривень, судовий збір у сумі 1409,60 гривень, загалом 49 753,60 гривень ( сорок дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят три гривні шістдесят копійок ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області потягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса реєстрації та проживання: 09100, Київська область, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, б. 99, кв. 21, ІПН: НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_3 ( адреса реєстрації та проживання: 09100, АДРЕСА_1 );

Третя особа: Комунальне підприємство БМР ЖЕК № 1 ( адреса місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Підвальна, буд. 28, ЄДРПОУ: 19420176 ).

Повний текст судового рішення суду виготовлено 04 березня 2019 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяОСОБА_9