Рішення № 80251411, 27.02.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/5181/18

Провадження 2/206/100/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року в залі суду в м.Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Панюшкіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3, треті особи: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство банк «Фінанси та кредит» про визнання прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна недійсними та застосування наслідків недійсності правочину,

за участі представника

відповідача ОСОБА_2 ВДВС міста Дніпра

ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_5,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_6 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У грудні 2016 року їй стало відомо, що належне її нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира №6, розташована у будинку №20 по вулиці Космонавта Волкова в місті Дніпропетровську, було продано на Електронних торгах, проведених на замовлення ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції в рамках виконавчого провадження ВП № 30479380. Вказані торги відбулися в онлайн-режимі у період з 9:00 год. 15.12.2014 року по 00:00 год. 16.12.2014 року за реєстраційним номером лоту № 19138, про що Організатором торгів - Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України було складеного Протокол проведення електронних торгів №22842 від 16.12.2014 року. Переможцем Електронних торгів визнано ОСОБА_4. Дії ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України під час підготовки та проведення реалізації арештованого майна на прилюдних торгах, не відповідають положенням законів і підзаконних нормативних актів, оскільки правочин, який відбувається у формі торгів повинен відповідати порядку здійснення примусового відчуження майна. Крім цього правовідносини з приводу примусового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, окрім Цивільного кодексу України, регулюються, зокрема Законом України «Про виконавче провадження». В провадженні ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції знаходилось виконавче провадження ВИ №30479380 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2009 року №27/298-09 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 22268,89 гри. Будь-яких документів, які свідчили про наявність виконавчих проваджень відносно її чоловіка ОСОБА_3 на їх адресу не надходило. Тому їй не було відомо про наявність виконавчих проваджень, а також проведення виконавчих дії. Таким чином, державним виконавцем порушені вимоги статей Закону України «Про виконавче провадження» щодо належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження. Також вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 з 05 жовтня 1986 року. За час шлюбу та за спільні кошти сім’ї ними придбана двокімнатна квартира №6, розташована у будинку №20 по вулиці Космонавта Волкова в місті Дніпропетровську. Право власності на цю квартиру за згодою подружжя було оформлено на чоловіка - ОСОБА_3 Отже, перед тим, як здійснювати дії з приводу передачі на прилюдні торги квартири №6, розташованої у будинку №20 по вулиці Космонавта Волкова в місті Дніпропетровську, якою вона володіла спільно з чоловіком на праві спільної власності, державний виконавець повинен був спочатку, звернутися до суду із поданням про визначення частки із цього спільного майна, а лише потім цю частку передати на реалізацію у порядку примусового стягнення. Такі дії відповідачем вчинені не були. Таким чином, оскільки відчуження спільного нерухомого майна подружжя відбулося з порушенням процедури підготовки проведення прилюдних торгів, то це порушило її право власності. Керуючись викладеним та з урахуванням уточнень позивач просить визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна,а саме: квартири №6, розташованої у будинку №20 по вулиці Космонавта Волкова в місті Дніпро, що були проведені Державним підприємством «Інформаційний цент Міністерства юстиції України і оформлені Протоколом №22842 від 16.12.2014 року. Визнати недійсним Протокол №22842 від 16.12.2014 року, сформований Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції Україні за результатами проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна, саме: квартири №6, розташованої у будинку №20 по вулиці Космонавта Волкова в місті Дніпро (а.с.1-3, 23-26, 75-77).

Заперечуючи проти задоволення позову, представник відповідача ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_5 подав відзив на позовну заяву у якому вказав, що на примусовому виконанні у ОСОБА_2 відділі державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебувало зведене виконавче провадження за ВП 43748570 у відношенні боржника ОСОБА_3 на підставі виконавчих документів: наказу №27/298-09 виданого 29.12.2009 року господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 заборгованості 21814,74 грн., витрат по сплаті державного мита 218,15 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., а всього 22268,89 грн. ВП 30479380 від 21.12.2011 року - дата відкриття виконавчого провадження; виконавчого листа №2-12660/2010, виданого 10.09.2013 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» боргу в сумі 274 116,56 грн. ВП 43738665 від 18.06.2014 року - дата відкриття виконавчого провадження. Державним виконавцем виконавчі дії з вище зазначеного виконавчого документа провадились в повному обсязі та у чіткій відповідності до норм діючого законодавства, зокрема Закону України «Про виконавче провадження». Боржник ОСОБА_3 під час виконання зведеного виконавчого провадження за ВП 43748570 у ОСОБА_2 відділі ДВС, неодноразово був ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження, рішення суду з 2009 року не виконано. В ході вжитих виконавчих дій, відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об’єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців, було виявлено нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира № 6, розташована у будинку №20 по вул. Космонавта Волкова у м. Дніпропетровську, яка належить на праві власності боржнику ОСОБА_3 (приватна, частка власності 1/1) Ні боржником ОСОБА_8 ні ОСОБА_1 під час відкритого виконавчого провадження на адресу ОСОБА_2 відділу будь яких заяв, клопотань щодо питання про нерухоме майно не надходило, хоча матеріали виконавчого провадження містять підтвердження про отримання кореспонденції від державного виконавця. Також ухвалою Самарського районною суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2017 року, яка залишена без змін апеляційною і касаційною інстанцією у задоволенні скарги ОСОБА_3 про визнання неправомірними дії ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, пов’язані із підготовкою проведення торгів з реалізації арештованого майна, право власності на яке було зареєстровано за ним, а саме: двохкімнатної квартири №6, розташованої у будинку №20 по вул. Космонавта Волкова у м. Дніпро (Дніпропетровську) відмовлено (а.с.31-34).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надав,хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Цивільного процесуального кодексу України, через оголошення, розміщене на офіційному сайті «Судова влада» і судові повістки, в матеріалах справи міститься конверт який направлявся відповідачу з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Треті особи Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство банк «Фінанси та кредит» не використали своє право бути присутніми у судовому засіданні, письмових заяв або пояснень не надходило, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Цивільного процесуального кодексу України.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

19 вересня 2018 року ухвалою судді дану позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків(а.с.16).

11 жовтня 2018 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків (а.с.20-21).

12 жовтня 2018 року у даній справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання (а.с.29).

09 листопада 2018 року представником відповідача ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_5 подано відзив на позовну заяву (а.с.31-34). 10 січня 2019 року представником позивача подано уточнення до позовної заяви (а.с.15-77).

26 лютого 2019 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності (а.с.91-92).

27 лютого 2019 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності (а.с.93).

Під час розгляду справи судом заслухано сторін, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

27 лютого 2019 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

05 жовтня 1986 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, серії ІІІ-КИ № 386276 від 05 жовтня 1986 року (а.с.7).

16 січня 2007 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_10 і ОСОБА_11 квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 16.01.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 , зареєстровано в реєстрі за № 3-151 (а.с.9).

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.03.2007 року право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.01.2007 року зареєстровано за ОСОБА_8 (а.с.9).

Постановою державного виконавця Самарського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 21.12.2011 року відкрито виконавче провадження ВП №30479380 з виконання наказу №27/298-09 виданого 29.12.2009 року господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 заборгованості 21814,74 грн., витрат по сплаті державного мита 218,15 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., а всього – 22268,89 грн. (а.с.38).

Відповідно до виконавчого листа виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська від 10.09.2013р. рішенням суду від 03.11.2010р. було стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №011/07-ФЛ/11 в розмірі 274 116,56 грн. (а.с.36).

Постановою державного виконавця Самарського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 18.06.2014 року відкрито виконавче провадження №43738665 з виконання виконавчого листа №2-12660/2010, виданого 10.09.2013 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк «Фінанси та кредит» боргу в сумі 274116,56 грн. та встановлено ОСОБА_3 строк до 24.06.2014 року для самостійного виконання рішення, а саме сплати боргу в розмірі 274 116,56 грн. (а.с.37).

В подальшому постановою державного виконавця Самарського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 24.06.2014 року вищезазначені виконавчі провадження були об'єднані у зведене виконавче провадження №43738665.

Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об’єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавцев від 04.09.2014 року нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира № 6, розташована у будинку №20 по вул. Космонавта Волкова у м.Дніпропетровську належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с.41-42).

На підставі акта опису й арешту майна боржника ОСОБА_3 (двокімнатна квартира № 6, розташована у будинку № 20 по вул. Космонавта Волкова у м.Дніпропетровську) вчиненого 08 квітня 2013 року за зведеним ВП 43748570 копія якого надіслана 09.04.2013 року за вих. №4209 на адресу ОСОБА_3 (а.с.43).

Відповідно до звіту суб’єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_13 про оцінку нерухомого майна, а саме: двокімнатна квартира № 6, розташована у будинку №20 по вул. Космонавта Волкова у м.Дніпропетровську, яка належить на праві власності ОСОБА_3 вартість квартири складає 216906,00грн. без урахування ПДВ (а.с.44).

23.06.2014 року державним виконавцем Селютою О.О. за вих. № 8409, що підтверджується реєстром заказаної кореспонденції ОСОБА_2 відділу ДВС боржнику ОСОБА_3 було направлено копію звіту про оцінку нерухомого майна та повідомлення сторін зведеного виконавчого провадження (боржника: ОСОБА_3. стягувачів ОСОБА_9, ПАТ Банк «Фінанси та кредит» про право оскарження в 10 денний строк з моменту отримання звіту про оцінку манна в порядку ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.45).

Інформацію про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна ОСОБА_3 було розміщено 14 листопада 2014 року управлінням ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на веб-сайті Системи електронних торгів під номером лоту 19138, а 15 грудня 2014 року відбулися електронні торги з продажу належної заявникові квартири за ціною 425 135,76 грн., що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 22842 та актом про проведення електронних торгів від 05.01.2015р. (а.с.10-11, 47).

З акту про проведення електронних торгів від 05 січня 2015 року переможцем електронних торгів став ОСОБА_4.

ОСОБА_3 був обізнаний про наявність виконавчих проваджень, про що свідчать його заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 16.08, 2012р., 13.08.2013р., пояснення скеровані начальнику ОСОБА_2 ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_14 від 14.08.2012р., 09.12.2014р., а також поштові повідомлення про вручення боржником кореспонденції від ОСОБА_2 відділу ДВС за адресою АДРЕСА_2 (а. с.48-51).

Постановою Верховного Суду від 18 липня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_15, залишено без задоволення. Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року залишено без змін (а.с.53-56).

Цією постановою встановлено, ОСОБА_3 був обізнаний про наявність виконавчих проваджень, які були відкриті на підставі виконавчих документів, виданих з метою стягнення грошових коштів з останнього. У добровільному порядку ОСОБА_3 боргові зобов’язання не погасив, що призвело до примусової реалізації належного боржнику майна у межах процедури, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження». ОСОБА_8 не доведено факту порушення його прав діями або бездіяльністю державних виконавців Самарського ВДВС Дніпропетровського МУЮ.

ІV. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Звертаючись до суду з даним позовом позивачем підставами визнання електронних торгів з реалізації арештованого майна недійсними визначено – порушення державним виконавцем вимог щодо належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, а також порушення процедури підготовки проведення прилюдних торгів чим порушено її право власності, як співвласника майна.

Вирішуючи справу по суті, суд виходить з наступного. Закон України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяв на момент виникнення оспорюваних правовідношень, визначає загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також учасників виконавчого провадження, закріплює їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження. Питання щодо здійснення підготовки державним виконавцем та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а також реалізації арештованого майна визначені у п. п. 5.11, 5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158 (далі – Інструкція), яка розроблена на виконання Закону України «Про виконавче провадження» і визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів регулюється Законом України «Про виконавче провадження» та Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України «Про проведення експерименту із запровадження порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» N 656/5 від 16.04.2014р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 р. за N 427/25204.

Відповідно до частини 1 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення оспорюваних правовідношень) реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

На підставі статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2014 року № 332-р «Про проведення експерименту із запровадження нової системи реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 затверджено Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 року за № 427/25204 (надалі - Тимчасовий порядок).

Згідно з частиною 7 пункту 1 тимчасового порядку електронні торги - це прилюдні торги, що здійснюються в електронній формі в Системі.

Реалізація арештованого майна, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, що регулюється нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Правовий аналіз положень указаного Закону та Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими визначається порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна. Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця – учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином. Такий висновок узгоджується з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (ст. 34 Закону України «Про нотаріат», редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин). Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч. ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу). При цьому підставою для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів. В той же час, звертаючись до суду із позовом, позивачем не зазначено жодних порушень проведення електронних торгів, передбачених порядком.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення електронних торгів, зокрема неповідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та направлення боржнику оцінки майна, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають окремому оскарженню в порядку, передбаченому Законом й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Між тим слід зазначити, що матеріалами справи підтверджено, як направлення так і отримання боржником ОСОБА_8 про відкриття виконавчого провадження, висновку про оцінку майна.

Крім цього боржником ОСОБА_8 подавалася до суду скарга на дії державного виконавця і при розгляді скарги було встановлено, що ОСОБА_3 був обізнаний про наявність виконавчих проваджень, які були відкриті на підставі виконавчих документів, виданих з метою стягнення грошових коштів з останнього. У добровільному порядку ОСОБА_3 боргові зобов’язання не погасив, що призвело до примусової реалізації належного боржнику майна у межах процедури, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Щодо порушення державним виконавцем процедури підготовки проведення прилюдних торгів, що порушило право власності позивача, як співвласника квартири суд приходить до наступного.

Так, дійсно відповідно до ч.1,2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

А згідно ст. 73 СК України за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, тільки тоді, якщо судом буде встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебувають у шлюбі з 05 жовтня 1986 року та в період шлюбу була придбана у 2007р. квартира АДРЕСА_3, отже дана квартира є їхньою спільною сумісною власністю.

Можливість звернення стягнення на частку майна боржника у випадках, коли він володіє майном спільно з іншими особами, передбачено ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої стягнення на майно боржника звертається в розмірі й обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Отже, вирішення такого процесуального питання необхідне для примусового виконання рішення у разі звернення стягнення на майно. Про необхідність вчинення дій щодо визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, зазначено також в п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження».

Порядок визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, встановлено ст. 379 ЦПК України (в редакції чинній на час виникнення оспорюваних правовідношень).

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця. Отже, згідно зі ст. 379 ЦПК право на звернення до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, має лише державний виконавець. При цьому суд за правилами ст. 379 ЦПК України не просто визначає, а саме виділяє частину майна з метою подальшого звернення стягнення на неї.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм права, державний виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з'ясовувати питання чи не володіє він даним нерухомим майном спільно з іншими особами та чи мають право на користування даним майном інші особи в тому числі і неповнолітні діти, після чого вирішувати питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Чи було дане питання держаним виконавцем в повній мірі з'ясовано матеріали справи не містять.

Проте, судом встановлено, що Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.11.2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №011/07-ФЛ/11 в розмірі 274 116,56 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Враховуючи викладене та те, що кошти від реалізації квартири пішли в рахунок сплати боргу за виконавчим провадженням, де позивач ОСОБА_1 є солідарними боржником, суд доходить висновку, що проведені електронні торги не порушують її права.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1), РНОКПП НОМЕР_1 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, 6-в), ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1), РНОКПП НОМЕР_2, треті особи: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство банк «Фінанси та кредит» про визнання прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна недійсними та застосування наслідків недійсності правочину - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 березня 2019 року.

Суддя А.О. Сухоруков