Рішення № 80250021, 20.02.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1413/18

Провадження № 2/204/69/19 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю позивача за первісним позовом

і відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1

за участю її представника ОСОБА_2

за участю відповідача за первісним позовом

і позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3

за участю її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Третя дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Третя дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та усунення від права на спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого 26 лютого 2008 року, на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що вона є донькою ОСОБА_5 і ОСОБА_6. 26 лютого 2008 року її батько - ОСОБА_5 помер. На момент його смерті її батьки були розлучені. Після його смерті залишилися спадкоємці першої черги - вона сама, як єдина донька померлого, і його мати - ОСОБА_3. Після його смерті залишилася спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. 10 листопада 2008 року Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_3 на 1/2 частину спірної квартири. 03 червня 2008 року вона звернулась до Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Пізніше, вона звернулася до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку майна її померлого батька - ОСОБА_5. Однак, нотаріус, перевіривши надані нею документи, видав їй постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки нею не подано оригінал правовстановлюючого документу на зазначене спадкове майно. Вона не має можливості надати нотаріусу оригінали таких документів через їх відсутність у неї.

В червні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого 26 лютого 2008 року, на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, та усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_1, як таку, що ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві - ОСОБА_5, який через інвалідність і тяжку хворобу був у безпорадному стані. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що вона є матір'ю ОСОБА_5, який помер 26 лютого 2008 року. Після його смерті залишилися спадкоємці першої черги - вона сама, як рідна мати померлого, і його донька - ОСОБА_1. Після його смерті залишилася спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 був розірваний 03 жовтня 2007 року, але фактично, починаючи з 2003 року, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 почали жити окремо. Саме з 2003 року її син - ОСОБА_5 почав жити разом з нею, ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_2. Весь цей час його проживання разом з нею вона протягом тривалого часу (більше п’яти років) опікувалася та матеріально забезпечувала свого сина, надавала допомогу у лікуванні, бо її син через інвалідність і тяжку хворобу був у безпорадному стані та не міг сам за собою доглядати. Його дочка і дружина не бажали надавати йому допомогу, навіть не відвідували його. Тому, дочка її сина - ОСОБА_1 повинна бути усунена від права на спадкування за законом, оскільки вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який був у безпорадному стані.

Ухвалою суду первісний позов ОСОБА_1 і зустрічний позов ОСОБА_3 були об’єднані в одне провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги за первісним позовом та просили задовольнити їх в повному обсязі, а проти зустрічного позову заперечували і просили відмовити в його задоволенні.

ОСОБА_3 і її представник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги за зустрічним позовом та просили задовольнити їх в повному обсязі, а проти первісного позову заперечували і просили відмовити в його задоволенні.

Представник Третьої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 в судове засідання не з’явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, раніше надала суду заяву, в якій просила розглянути дану справу без її участі у зв’язку із виробничою завантаженістю.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, допитавши свідків, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.

У судовому засіданні встановлено, що 26 лютого 2008 року помер ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про його смерть ОСОБА_9 1-КИ № 210965, виданим 17.03.2008 року відділом реєстрації смерті ОСОБА_10 міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис про смерть № 1906 від 01.03.2008 року (а.с.8).

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, яке, серед іншого, складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20.07.1994 року, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження № 8/236-94 (а.с.73 на обороті).

Право власності на вищевказане нерухоме майно зареєстроване за спадкодавцем в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_10 обласної ради в реєстровій книзі № 193п за реєстровим № 45, що підтверджується штампом Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_10 обласної ради на самому свідоцтві (а.с.73 на обороті) та Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.10.2008 року за № 20555558 (а.с.73).

Співвласником спадкодавця у квартирі АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, зокрема їй належить інша 1/2 частина квартири, на підставі того ж самого свідоцтва про право власності на житло від 20.07.1994 року, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження № 8/236-94.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідною дочкою померлого ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про її народження ОСОБА_11 VІ-КИ № 439093, виданим 05.06.1991 року Кіровським відділом ЗАГС м. Дніпропетровська, актовий запис № 362 від 05.06.1991 року (а.с.11), ОСОБА_3 є рідною матір’ю померлого ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження спадкодавця ОСОБА_11 І-АГ № 1480282, виданим 19.09.1967 року Бречською селищною радою Корюківського району Черніговської області, актовий запис № 17 від 02.12.1965 року (а.с.69).

Вищевказані обставини також визнавалися і не заперечувалися сторонами у справі. , у зв’язку з чим вони не підлягають доказуванню в порядку ч. 1 ст. 82 ЦПК України, згідно якої, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином, судом встановлено, що спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого 26 лютого 2008 року, є ОСОБА_1 і ОСОБА_3, його рідні дочка і мати відповідно. Тобто, кожна з них має право на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

На підставі вищевказаного, ОСОБА_1 і ОСОБА_3, у встановленому законом порядку, звернулися до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5, померлого 26 лютого 2008 року. На підставі їхніх заяв була заведена відповідна спадкова справа за № 550/2008, копія якої знаходиться в матеріалах даної справи (а.с.49-91).

Проте, 07 лютого 2018 року державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька - ОСОБА_5, померлого 26 лютого 2008 року, на частину квартири АДРЕСА_1, оскільки нею не надані документи, що посвідчують право власності на спадкодавця на вказане нерухоме майно (а.с.7).

У зв’язку з вказаними обставинами, ОСОБА_1 була вимушена звернутися до суду.

В свою чергу, ОСОБА_3 вважає, що ОСОБА_1 повинна бути усунена від права на спадкування за законом, оскільки вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який був у безпорадному стані.

Відповідно до ч. ч. 5-6 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження своїх тверджень ОСОБА_3 надала суду документи, згідно яких вона поховала спадкодавця - ОСОБА_5, померлого 26 лютого 2008 року, зокрема: догові-замовлення № 013398 на організацію та проведення поховання від 27.02.2008 року (а.с.183); довідку про поховання від 28.02.2008 року (а.с.184); квитанцію від 27.02.2008 року; і накладну про оплату виготовленого пам’ятника від 21.08.2009 року (а.с.186).

Також, в судовому засіданні були допитані свідки з обох сторін:

Свідок ОСОБА_13, яка є дочкою ОСОБА_3, і яка вказала, що спірну квартиру отримала її родина, коли вони з братом були ще малими. З дружиною її брат жили погано, розходилися більше чотирьох разів. Всі складності були обумовлені його поведінкою, зокрема вони з братом успадкували від батька складності із здоров’ям, але їй (свідкові) вдавалося тримати тонус своїх м’язів, то її брат тримав такий тонус завдяки наркотичним речовинам. Проте, це не ніяким чином не позначалося на його розумі, він постійно працював, заробляв великі кошти, з дружиною жив поки в нього були кошти, коли вони скінчувалися, то вона його виганяла. Коли кошти знов з’являлася, дружина його повертала. Він купив дружині і дочці квартиру в Чехії, а також бізнес, за для чого він заклав свою квартиру в банку, яку потім сам викупав. Похованням займалися вони (свідок) з матір’ю, а дружина з дочкою лише стояли в стороні на похованні. Він працював виконробом у якогось депутата десь до кінця 2007 року. Потім не працював, допомагала йому тільки матір. Сім’ю утримував виключно він, коли не був у наркотичному стані. Його дружина не мала освіти, працювала домогосподаркою, інколи малером на будівництві. За поховання платили вони з матір’ю, а його дружина і дочка заплатили тільки за кафе, але потім ОСОБА_3 повернула їм кошти.

Свідок ОСОБА_14, яка є соціальним працівником, і яка вказала, що знає ОСОБА_15 з 2009 року. Її сина вона бачила лише декілька разів. Він погано ходив, в нього була хода інваліда, але з ним вона не спілкувалася. Знає вона тільки ОСОБА_15, її дочку і онуку Катерину. Коли вона (свідок) поступила на роботу до його матері, то ОСОБА_5 вже помер.

Свідок ОСОБА_16, яка є сусідкою ОСОБА_3, і яка вказала, що знає ОСОБА_15 більше 37 років, знала її сина, він повісився. Миколу у матері вона бачила часто, а останні два роки постійно. Він чимось хворів, в нього щось було із спиною. Мама йому постійно допомагала. Його дружину вона побачила вперше в суді. Він в безпорадному стані не був, але був в тяжкому стані, але вона бачила його на ногах. Про поховання спадкодавця їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_17, яка є знайомою ОСОБА_3, і яка вказала, що знає її більше 35 років, її дочку, знала її сина, він повісився. Від сина вона натерпілася, у зв’язку із способом його життя. Коли він одружився, то проживав там до того, як є гроші, а коли їх не було, то повертався до матері в поганому стані, мати його доглядала, а потім знов повертався в сім'ю. Його дружина була користувачем. Він часто зловживав спиртними і наркотичними речовинами. Його дружину і дочку вона (свідок) не знає. В нього був сколіоз, але він працював, виходив на вулицю. При цьому, вказала, що він був в безпорадному стані. Похованням займалася ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_6, яка є колишньою дружиною спадкодавця, і яка вказала, що вони із спадкодавцем були одружені вісімнадцять років, жили разом, як будь-яка родина. Вони мали бізнес, добре заробляли, спірну квартиру чоловік отримав з батьками, коли він ще був неповнолітнім. Вона бажала будувати житло за для ростучої дитини, але він був проти, оскільки казав, що його квартира і так залишиться дитині, його мати знала, що він бажає залишити квартиру дочці. Помер він вкоротивши собі віку через повішання. За життя він сильно пив, зловживав тяжкими наркотичними речовинами. Потім, оскільки він не бажав змінювати своє життя, в нього виявився гепатит С, вони розлучилися, після чого він переїхав до своїх батьків, а через пів року він повісився. Він виніс все з дому, оскільки кожного дня витрачав кошти на наркотичні речовини. Він спілкувався з нею і дочкою, приходив до них, ночував. Вказала також, що мати спадкодавця оплачувала його поховання, але вона (свідок) оплачувала поминки в кафе.

Свідок ОСОБА_18, який є дядьком позивача за первісним позовом, і який вказав, що він працював разом із спадкодавцем з 2001 року по 2005 рік, він був слабкий на наркотичні речовини. Людиною він був доброю, працьовитою, але він зловживав алкогольними і наркотичними речовинами. Він був ходячим в плоть до моменту смерті. Інвалідом він не був. Побив багато машин, його (свідка) сестра постійно сплачувала за нього кошти на відшкодування збитків від ДТП. Востаннє він бачив спадкодавця десь за тиждень до його смерті, коли останній приїздив до дружини і дочки. Він із сестрою возив ОСОБА_5 по наркодиспансерам, а сестра возила його в Трускавець, ОСОБА_19, Турцію. Він разом із сестрою їздив купляв домовину, вінки. Як йому відомо, у спадкодавця був цироз печінки і сколіоз.

Свідок ОСОБА_11, яка є сусідкою, і яка вказала, що ОСОБА_5 проживав ІНФОРМАЦІЯ_2, за вказаною адресою він проживав десь з 1989 чи 1990 року, а у своєї матері він проживав лише декілька місяців до своєї смерті. Дружина за ним завжди доглядала, він був доглянутий. Як їй відомо, він нічим не хворів, інвалідності не мав. Виглядав здоровою людиною. На похованні його вона була, але хто займався похованням вона не знає.

Свідок ОСОБА_20, яка є бабою позивача за первісним позовом, і яка вказала, що її дочка і ОСОБА_5 одружились, жили вони нормально. Працювали, будувались, її (свідка) чоловік відписав їм своє спадкове майно, де вони і стали проживати. ОСОБА_21 алкоголь і наркотики. Розлучилися вони, коли в нього виявили гепатит, а десь через пів року після розлучення він повісився. Вони постійно проживали разом, а до своєї матері він переїхав за декілька місяців до смерті, але він десь раз на два тижні приходив до дружини і дочки. Лежачим він не був. Інвалідом він не був, але в нього був горб на спині.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів).

Відповідно до абзаців 6, 7, 11 п. 4 ОСОБА_22 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вимога про усунення від права на спадкування за законом особи може бути пред'явлена лише після смерті спадкодавця. Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Аналогічна позиція викладена й в абзацах 1-3 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суду не доведені належними доказами, в порядку § 1 Глави 5 Розділу 1 чинного ЦПК України, ті обставини, що спадкодавець ОСОБА_5 дійсно перебував в безпорадному стані, потребував допомоги саме своєї дочки - ОСОБА_1, а та, в свою чергу, ухилялася від надання йому допомоги при можливості її надання. Більш того, суд враховує ті обставини, що на момент смерті спадкодавця його дочці виповнилося лише шістнадцять повних років, тобто вона ще була неповнолітньою і стороною ОСОБА_3 не зазначено, яку саме допомогу в такому віці могла надати дочка своєму батькові.

Згідно же з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суду не доведені вищевказані обставини, зазначені стороною ОСОБА_3, щодо ухиляння дочки від надання допомоги батькові, який був у безпорадному стані, а її твердження ґрунтуються на самих лише припущеннях і не підтверджуються належними доказами.

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, суд вважає необхідним відмовити ОСОБА_3 в задоволенні її позовних вимог за зустрічним позовом в частині усунення ОСОБА_1 від права на спадкування за законом, як таку, що ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві - ОСОБА_5, який через інвалідність і тяжку хворобу був у безпорадному стані.

В той же час, як було встановлено судом вище, після смерті ОСОБА_5, померлого 26 лютого 2008 року, відкрилася спадщина на належне йому майно, яке складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яка належала йому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20.07.1994 року, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження № 8/236-94.

А також, судом було встановлено, що спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого 26 лютого 2008 року, є ОСОБА_1 і ОСОБА_3, його рідні дочка і мати відповідно. Тобто, кожна з них має право на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до абзаців 14-17 п. 3.1 ОСОБА_22 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» - відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.

Оскільки нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, виник цивільно-правовий спір, який підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає можливим задовольнити повністю первісний позов і задовольнити частково зустрічний позов та визнати за ОСОБА_1 і ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого 26 лютого 2008 року, на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 за кожною з них.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 316, 328, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1224, 1261, 1268-1270, 1296 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Первісну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Третя дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого 26 лютого 2008 року, на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Третя дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та усунення від права на спадкування - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого 26 лютого 2008 року, на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 49000, АДРЕСА_3.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: 49000, АДРЕСА_2.

Третя дніпровська державна нотаріальна контора, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02890950, місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 22-А.

Суддя В.В. Самсонова