Рішення № 80248574, 22.02.2019, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

Справа № 209/3987/18

Провадження № 2/209/300/19

РІШЕННЯ

іменем України

"22" лютого 2019 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лобарчук О.О.

при секретарі Золотих Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області цивільну справу № 209/3987/18 (номер провадження 2/209/300/19) за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Дніпровського району ОСОБА_2 міської ради , треті особи: ОСОБА_2 державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, про визнання права власності на 1/3 частку квартири в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею як спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4, померлої 02 січня 1996 року, право власності на 1/3 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 52,9 кв.м., житловою площею 29,2 кв.м., що є підставою для реєстрації права власності в органах державної реєстрації нерухомого майна.и

В обґрунтування свого позову вказала, що 02 січня 1996 року померла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була двоюрідною сестрою її бабусі. Її бабуся, ОСОБА_5, померла в 1971 році. Її батьки та вона завжди підтримували родинні стосунки, як при житті, так і після смерті бабусі з її двоюрідною сестрою, яка була зовсім одинокою людиною, так як її чоловік та син давно померли, інших родичів вона не мала. В 1990 році ОСОБА_4 виповнилося 84 роки і вона вже не могла самостійно себе обслуговувати, відмовляли ноги, їй було важко пересуватися і вона просила, щоб вони забрали її до себе у сім’ю. Порадившись з чоловіком, вони вирішили забрати бабусю до себе та здійснювати догляд за нею. У грудні 1990 року вони забрали ОСОБА_6 до себе у сім’ю, у квартиру за адресою: пр. Дружби Народів, 49-6 у м. Дніпродзержинськ (нині ОСОБА_2), де мешкали з чоловіком ОСОБА_7 та донькою ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7) ОСОБА_3. З того часу проживали однією родиною, були рівноправними членами сім’ї, піклувались про ОСОБА_4 Пізніше, а саме 01.12.1991 року, зареєстрували її в квартирі АДРЕСА_2, як члена сім’ї, як бабусю. В 1994 році вирішили приватизувати квартиру, що і зробили, зібрав необхідні документи, зі згоди всіх членів сім’ї. 08.07.1994 року було отримано свідоцтво про право власності на житло, видане відділом обліку та розпорядження житлової площі Дніпродзержинського міського виконкому, згідно розпорядження № 02743. На підставі цього свідоцтва вона, її донька ОСОБА_8 та бабуся ОСОБА_4 стали співвласниками, на праві спільної сумісної власності, квартири за адресою пр. Дружби Народів, 49-6, загальною площею 52,6 кв.м., житловою площею 29,2 кв.м. В цій квартирі до смерті і проживала бабуся, та була зареєстрована разом з нею та її донькою. Після смерті ОСОБА_4, яка померла 02.01.1996 року, відкрилась спадщина на належну їй частку квартири, а саме: на 1/3 частку, так як при приватизації квартири вони не обговорювали будь-які інші умови, окрім визначення їм рівних часток у праві власності, тобто, визнання за трьома членами сім’ї права власності на 1/3 частку квартири за кожним. Крім неї, спадкоємців ні за законом, ні за заповітом немає. Проживаючі в квартирі однією сім’єю, знаючи, що ближче ніж вона у бабусі немає нікого, вона не вважала за необхідне при житті бабусі вирішувати питання стосовно іі частки в квартирі. Після її смерті, вона, фактично прийнявши спадщину, користуючись житловим приміщенням за призначенням та підтримуючи його в належному санітарно-технічному стані, сплачуючи всі комунальні платежі по квартирній платі, не звернулась одразу до нотаріальної контори, так як згідно ч.1 ст, 549 ЦК України (в редакції ЦК 1963 року) визначається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном, на протязі шести місяців з часу відкриття спадщини. Вона вступила фактично у володіння спадщиною. До Другої ОСОБА_2 нотаріальної контори вона звернулась із заявою про видачу свідоцтва про право власності після смерті ОСОБА_4 в серпні 2018 року. Постановою Держнотаріуса Другої ОСОБА_2 Державної нотаріальної контори від 29.08.2018 року їй відмовлено у вчинені нотаріальної дії, в зв’язку з відсутністю підстав для закликання її як спадкоємця до спадкування за законом та рекомендовано звернутись до суду. Змінилось законодавство з моменту відкриття спадщини, минув значний час і зараз вона не має можливості надати докази їхніх родинних відносин із спадкодавцем, адже всі члени сім'ї старшого покоління померли, а документи не збереглись, але вона має докази того, що на протязі п’яти останніх років життя спадкодавця вони проживали однією сім’єю, мали спільний бюджет, вели спільне господарство. Адже сторонню людину не забирають до себе в квартиру, проживати однією сім’єю, надаючи їй догляд та всіляку допомогу, із чужою людиною не приватизують в рівних частках квартиру, в якій проживають сім’єю і яка є єдиним постійним місцем проживання. Все це відбувалось в їхній сім’ї дійсно між людьми, пов’язаними родинними відносинами, бабусю вона догляділа та поховала, спадщину фактично прийняла та користуюсь по теперішній час і вважає, що судом може бути визнано право власності в квартирі, на 1/3 частку, яка належала члену сім’ї на праві власності, зважаючи на те, що до смерті ОСОБА_4 вони мешкали однією сім’єю більше п’яти років.

Позивач ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Надали заяву про розгляд справи без участі представника адміністрації Дніпровського району ОСОБА_2 міської ради та ухвалити рішення на розсуд суду.

Представник Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори в судове засіданні не з'явився.

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Суд, враховуючи думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню по наступним підставам.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло видане 08.07.1994 року Відділом обліку та розпорядження житлової площі Дніпродзержинського міського виконкому, згідно розпорядження № 02743 квартира за адресою пр. Дружби Народів, 49-6, загальною площею 52,6 кв.м., житловою площею 29,2 кв.м. належить на праві спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_9, та членам її сім'ї ОСОБА_10, ОСОБА_4. (а.с.14).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії І-КИ № 054651, 12 червня 1998 року ОСОБА_10 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 та змінила прізвище на "Реутова".(а.с.12).

Згідно довідки про реєстрацію та склад сім'ї № 1/28078 від 27.09.2018 року квартиронаймачем квартири за адресою: АДРЕСА_3 - є ОСОБА_9.(а.с.15).

02 січня 1996 року померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 20).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належну їй частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3.

Постановою Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори, від від 29.08.2018 року ОСОБА_9 відмовлено у вчинені нотаріальної дії, в зв’язку з відсутністю підстав для закликання її як спадкоємця до спадкування за законом та рекомендовано звернутись до суду (а.с.18)

Згідно довідки про реєстрацію та склад сім'ї № 1/28077 від 27.09.2018 року виданої про те, що на момент смерті померла 02.01.1996 року ОСОБА_4 була зареєстрована за адресю: АДРЕСА_3, де також були зареєстровані: ОСОБА_9, ОСОБА_3. (а.с.16).

Згідно акту про проживання від 03.12.2018 року встановлено, що ОСОБА_4 з 06.12.1991 року була зареєстровна та мешкала за адресою: АДРЕСА_3, до моменту смерті. (а.с.19).

Згідно ч.2 ст.3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Згідно з ст.328 ЦК України громадянин набуває права власності на майно на підставах, що не заборонені законом.

У відповідності до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

У відповідності до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справа про спадкування» - при вирішення спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК (2947-14) про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.1216,1217,1264,1268 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Адміністрації Дніпровського району ОСОБА_2 міської ради, треті особи: ОСОБА_2 державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, про визнання права власності на 1/3 частку квартири в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю .

Визнати за ОСОБА_1, як спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4, померлої 02 січня 1996 року, право власності на 1/3 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 52,9 кв.м., житловою площею 29,2 кв.м., що є підставою для реєстрації права власності в органах державної реєстрації нерухомого майна.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду до або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 04 березня 2019 року.

Суддя О.О. Лобарчук