Рішення № 80245028, 21.02.2019, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/25045/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді – Козак О.В.,

при секретарі – Слободянюк А.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Хмельницькому справу за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору,

встановив:

В грудні 2017 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що 15.08.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» (правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №03-2/7265-К, відповідно до якого банк зобов’язався надати позичальнику кредитні кошти в сумі 45000 доларів США, а позичальник зобов’язується повернути банку кредит та сплатити проценти за кредит у порядку і на умовах, зазначених в кредитному договорі. Кінцева дата погашення кредиту встановлено 14.08.2037 року. За користування кредитними коштами встановлено процентну ставку в розмірі 11,95 % річних, а з 15.07.2008 року в розмірі 12,95% річних.

16.06.2015 року у зв’язку з проведенням реструктуризації простроченої заборгованості було укладено Додаткову угоду б/н до кредитного договору, згідно якої в період з 16.06.2015 року по 09.06.2016 року встановлено базову процентну ставку в розмірі 3,15% річних, а починаючи з 10.06.2016 року – 11,95% річних.

Банк виконав свої зобов’язання за кредитним договором в повному обсязі, відкрив позичальнику позичковий рахунок, на який надав позичальнику кредит відповідно до умов кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони було укладено Договір поруки №03-2/7265-П від 15.08.2007 року, Договір поруки б/н від 16.06.2015 року, за умовами яких поручитель зобов’язався перед кредитором відповідати за виконання боржником усіх його зобов’язань перед кредитором, що винили з кредитного договору та додатковими угодами до нього, укладеними між банком та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність боржника та поручителя є солідарною.

Станом на 15.11.2017 року заборгованість ОСОБА_1 становить 24498,22 доларів США та 9855,37 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту – 973,83 доларів США; сума дострокового стягнення кредиту – 21070,31 доларів США; відсотки – 2454,08 доларів США; пеня 9855,37 доларів США. Тому з врахуванням зміни позовних вимог позивач просить позов задоволити та стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором №03-2/7265-К в розмірі 24498,22 доларів США та 9855,37 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту – 973,83 доларів США; сума дострокового стягнення кредиту – 21070,31 доларів США; відсотки – 2454,08 доларів США; пеня 9855,37 грн..

26.02.2018 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до ПАТ «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору, в обґрунтування якого вказав, що 15.08.2007 року між ним та ВАТ «Банк Універсальний» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк») був укладений кредитний договір №03-2/7265-К. Проте, при укладені кредитного договору банк недотримався вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» і письмово не повідомив його про основні умови кредитування, чим позбавив можливості зробити свідомий і компетентний вибір щодо придбання фінансової послуги. В кредитному договорі не встановлено вартісну величину (ціну) фінансової послуги, що є істотною умовою кредитного договору. Зазначене свідчить про те, що сторонами спірного кредитного договору – не було досягнуто в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Також, зі змісту кредитного договору враховуючи специфіку наданої банком послуги, прослідковується його обмеженість в правах як позичальника, обсяг визначених відповідачем в кредитному договорі прав і обов’язків містить суттєву диспропорцію на користь відповідача, що суперечить принципу рівності сторін у договорі. В кредитному договорі за банком закріплено право на внесення змін (доповнень) до кредитного договору в односторонньому порядку, в той час як в нього такого права в разі порушення банком строків зарахування сплачених платежів або порушення інших умов договору немає.

Враховуючи акти законодавства та судову практику, прослідковується, що умови договору про валюту кредиту, сукупну вартість кредиту, в тому числі за кожним платіжним періодом, включаючи реальну процентну ставку і абсолютне значення подорожчання кредиту, розрахунок частки платежів у погашення основного боргу та в погашення відсотків, а також валютні ризики, є істотними споживчими властивостями і їх характеристика впливає на вибір споживача. Відсутність названих умов в кредитному договорі може бути визнано несправедливими умовами, оскільки ці умови вносять істотний дисбаланс у права та обов'язки сторін за договором на шкоду йому як споживачеві, з тих підстав, що сума витрат позичальника суттєво збільшилась під час виконання зобов'язань в порівнянні з очікуваною сумою витрат під час укладення кредитного договору.

Окрім того, валюта кредитного договору долар США і договір укладався на 30 років, а він як споживач - слабша сторона кредитного договору, яка не може володіти необхідним і достатнім обсягом інформації в такій сфері як кредитування в іноземній валюті, та не може врахувати усіх валютних ризиків, зокрема, різкого підняття курсу долара США стосовно гривні.

Відсутність в кредитному договорі умов про вартість кредиту, в тому числі за кожним платіжним періодом на момент його укладення, про валютні ризики викликано односторонніми діями (бездіяльністю) банку, який не забезпечив узгодження з ним як споживачем названих умов кредитного договору. У зв'язку з цим, подорожчання для нього кредитного продукту відносно його повної вартості у гривнях на момент прийняття на себе кредитних зобов'язань вносить істотний дисбаланс між договірними зобов'язаннями на шкоду споживача. Умови договору, які не були погодженні сторонами, з урахуванням абзацу першого ч.4 ст.18 Закону, є несправедливими в силу ч.2 ст.18 Закону. Отже, банком в належній формі не була доведена необхідна інформація про необхідні умови щодо кредитного продукту, оцінку можливих змін курсу іноземної валюти на майбутній час дії кредитного договору, а відтак банк, як сильна сторона договору, в порушення принципу добросовісності, фактично переклав шкідливі наслідки від невиконання своїх обов'язків щодо оцінки ризиків від надання валютного кредиту на споживача, як слабкої сторони договору, чим вніс істотний дисбаланс у права та обов'язки сторін за договором на шкоду споживача.

Враховуючи, що названі умови кредитного договору суперечать принципам свободи договору і добросовісності; що на момент укладення договору ці умови не були ним враховані та були узгоджені внаслідок неналежної інформованості, в тому числі зі сторони банку; що названі умови вплинули на його можливість свідомого і компетентного вибору фінансової послуги як споживача; що у даному випадку зміна ринкових умов, які впливають на сукупну вартість кредиту у гривнях, фактично призводить до зміни ціни послуги (у бік її підвищення), а відтак умов кредитного договору в частині суми основного боргу; що такі положення договору надали явну перевагу банку, внаслідок чого є явно обтяжливими для нього; що без названих умов він як позичальник не міг укласти спірний договір, кредитний договір підлягає визнанню недійсним. Окрім того, він вважає, що банк при укладенні кредитного договору ввів його оману, щодо кінцевої вартості кредиту, оскільки йому як споживачу не була надана в чіткій, повній і зрозумілій формі інформація, необхідна для свідомого вибору.

Отже, банк не дотримав та грубо порушив встановлені законами імперативні вимоги міжнародного права та діючого законодавства України, які визначені законом як істотні та необхідні для даного виду договорів, тому з врахуванням вищенаведеного, позивач просить визнати недійсним кредитний договір №03-2/7265-К від 15.08.2007 року, укладений між ним та ВАТ «Банк Універсальний» (правонаступник ПАТ "Універсал Банк").

Ухвалою суду від 02.03.2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання недійним кредитного договору, прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження зі справою за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 28.03.2018 року у справі призначено судову економічну експертизу.

12.12.2018 року до суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про відкликання клопотання про призначення судової економічної експертизи.

В судове засідання представник позивача-відповідача ПАТ «Універсал Банк» не з’явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти задоволення зустрічних вимог заперечив. У поданому до суду відзиві на зустрічну позовну заяву представник позивача за первісним позовом просив в задоволенні зустрічного позову відмовити, оскільки вважає позовні вимоги позивача незаконними та необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним подіям. Банк перед укладенням з ОСОБА_1 кредитного договору №03-2/7265-К від 16.08.2008 року повідомив йому всю необхідну інформацію, передбачену Законом України «Про захист прав споживачів» та позивач письмово підтвердив факт отримання її в повному обсязі ( в письмовій формі), що підтверджується: анкетою-заявою позичальника на отримання іпотечного кредиту, де своїм власним підписом підтвердив факт отримання в повному обсязі інформації щодо кредитування, що передбачена п.2 ст.11 Законом України «Про захист прав споживачів». Крім того, в момент укладання кредитного договору сторони повинні були та могли передбачати коливання курсу валют, виходячи із загальної ситуації України. Очевидним є факт того, що протягом двадцяти років можливе коливання курсів валют, а нехтування цим фактом є необачною поведінкою з боку сторін договору.

Відповідач-позивач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з'явились, ОСОБА_1 подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності та відсутності його представника, проти задоволення позову ПАТ «Універсал Банк» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором заперечив, та просив в його задоволенні відмовити, зустрічний позов про визнання недійсним кредитного договору задоволити в повному обсязі. Також подав заяву про застосування ч.3 ст.551 ЦК України та зменшення розміру пені до 300грн.

Відповідач за первісним позовом та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову ПАТ «Універсал Банк» заперечила та просить в його задоволенні відмовити, зустрічний позов ОСОБА_1 просить задоволити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання недійним кредитного договору, слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.08.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» (правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №03-2/7265-К, згідно якого банком позичальнику були надані грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування в сумі 45000 доларів США, терміном на 360 місяців, до 14.08.2037 року; процентна ставка - 11,95% річних.

Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, надав кредит у відповідності до умов кредитного договору, що підтверджується меморіальним ордером № 7_4 від 16.08.2007 року.

Відповідно до п.п.4.4, 4.5 Договору №03-2/7265-К від 15.08.2007 року, проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня видачі кредиту по день його повернення за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. День надання кредиту і день повернення кредиту при нарахуванні процентів рахуються як один день. Нарахування процентів за фактичну кількість календарних днів користування кредитом здійснюється щомісячно. Нарахування процентів за користування кредитом в поточному місці проводиться банком в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому дню поточного місяця. Нарахування процентів в останній робочий день року здійснюється за період з останнього робочого дня попереднього місяця по 31 грудня включно. Сплата процентів здійснюється позичальником не пізніше 10-го числа наступного за звітним місяцем. Проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користування кредитом, сплачуються одночасно з поверненням останньої суми кредиту. Сплата пені та інших платежів за даним договором, крім суми кредиту, процентів (які сплачуються в валюті отриманого кредиту), може здійснюватися як у валюті кредиту, так і в інших валютах. Перерахунок заборгованості в іншу валюту, ніж валюта кредиту, здійснюється банком за офіційним (обмінним) курсом НБУ, діючим на день здійснення платежу.

Сплата позичальником заборгованості, по кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення заборгованості по кредиту (Додаток №1), який є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно п. 6.1.1 Договору, позичальник зобов’язується своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені даним договором терміни, а також виконати інші свої зобов’язання згідного даного договору.

Відповідно до п. 10.3 Договору, банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені даним договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов даного договору, а позичальник зобов’язаний повернути банку суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти та штрафи, а також відшкодувати збитки, завдані банку в наступних випадках: якщо позичальник порушує терміни платежів, що встановлені даним договором; при невиконанні позичальником передбачених даним договором зобов’язань по цільовому використанню кредиту; якщо інформація та документи, що підлягають поданню позичальником банку у відповідності або в зв’язку з даним договором, представлені позичальником несвоєчасно, в неповному обсязі або якщо така інформація та документи або їх частина не відповідає дійсності; при виникненні обставин, які викликають загрозу своєчасному погашенню заборгованості по кредиту та/або сплаті процентів; невиконання позичальником зобов’язань, передбачених п.6.1.3 даного договору.

16.06.2015 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до Договору №03-2/7265-К від 15.08.2007 року, згідно якої сторони погодили, що в період з 16.06.2015 року по 09.06.2016 року включно встановлено базову процентну ставку в розмірі 3,15% річних, а починаючи з 10.06.2016 року – 11,95% річних.

15.08.2007 року та 16.06.2015 року між ВАТ «Банк Універсальний» (правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк") та ОСОБА_2 було укладено договори поруки №03-2/7265-П та б/н відповідно, згідно яких поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати по зобов’язаннях ОСОБА_1, далі «боржник», що випливають з кредитного договору №03-2/7265-К від 15.08.2007 року, укладеного між кредитором та боржником, за яким останній зобов’язаний до 14.08.2037 року повернути кредит у розмірі 45000 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 11,95% річних, комісію, штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором. А також, за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов’язань перед кредитором, що виникли з додаткової угоди б/н від 16.06.2015 року.

Згідно п.п. 4, 5 Договору поруки, поручитель і боржник несуть солідарну відповідність перед кредитором. Поручитель відповідає по зобов’язаннях боржника в повному обсязі, а саме за повернення кредиту, сплату процентів, за користування ним, комісії, сплату неустойки, а також за відшкодування збитків, завданих кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником умов кредитного договору.

Вказані обставини підтверджуються: кредитним договором №03-2/7265-К від 15.08.2015 року; Додатковою угодою б/н від 16.06.2015 року до Договору №03-2/7265-К від 15.08.2007 року; Договором поруки №03-2/7265-П від 15.08.2007 року; Договором поруки б/н від 16.06.2015 року; вимогами від 29.08.2017 року; розрахунком заборгованості; виписками по особових рахунках.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.553, ч.1 ст.554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.1 Кредитного договору передбачено, що при порушенні строків погашення кредиту або сплати процентів за користування коштами позичальник додатково сплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу за весь час прострочення.

Внаслідок порушення своїх зобов’язань за кредитним договором №03-2/7265-К від 15.08.2007 року, станом на 15.11.2017 року заборгованість ОСОБА_1 по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів та пені становить 24498,22 доларів США та 9855,37 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту – 973,83 доларів США; сума дострокового стягнення кредиту – 21070,31 доларів США; відсотки – 2454,08 доларів США; пеня - 9855,37 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем.

29.08.2017 року банком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було направлено вимоги з проханням негайного сплати простроченої заборгованості за кредитом, нарахованих процентів та штрафних санкцій. При цьому банком було повідомлено, що у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги, та банк буде вимушений стягнути всю суму кредиту в примусовому порядку.

Вказана вимога була отримана боржником ОСОБА_1 21.09.2017р., боржником ОСОБА_2 – 11.09.2017 року, проте заборгованість по кредиту погашена не була.

Вказані обставини підтверджуються: вимогами від 29.08.2017 року; рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів на спростування розрахунку заборгованості наданого позивачем.

Відповідач ОСОБА_1 хоча і не визнав позовних вимог ПАТ «Універсал Банк», проте подав заяву в якій просить застосувати ч.3 ст.551 ЦК України, враховуючи його майновий стан, те що він не працює та має на утриманні троє дітей. Однак, враховуючи, що розмір пені, яку просить стягнути позивач, значно менше розміру заборгованості за тілом кредиту, в т.ч. і простроченої, суд приходить до висновку, що підстав для зменшення пені не вбачається.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» слід стягнути солідарно заборгованість за кредитним договором №03-2/7265-К від 15.08.2007 року в розмірі 24498,22 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 21.02.2019 року складає 663411,79 грн., яка складається із: простроченої заборгованості по кредиту в сумі 973,83 доларів США; суми дострокового стягнення кредиту – 21070,31 доларів США; відсотків – 2454,08 доларів США, та пені – 9855,37 грн..

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору, слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частині 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ц ього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону, які не передбачають визнання недійсним кредитного договору.

Згідно ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суминадання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України).

Спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови. Перед укладенням кредитного договору в анкеті-заяві ОСОБА_1 власноручним підписом підтвердив факт отримання в повному обсязі інформації (в письмовій формі) щодо кредитування, що передбачена п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

При цьому ОСОБА_1 не скористався своїм правом на відкликання згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та не просив змінити або роз'яснити окремі положення оспорюваного кредитного договору.

Отже, з врахуванням наведеного посилання ОСОБА_1, як на підставу визнання недійсним кредитного договору, на неповноту інформації, наданої Банком перед укладенням договору, несправедливість умов кредитного договору не заслуговують на увагу. При цьому також слід зазначити, що умови спірного договору містять інформацію щодо розміру кредиту, розміру процентної ставки, порядку нарахування процентів, порядку погашення кредиту, періодичність платежів на весь час дії договору.

Щодо посилань ОСОБА_1, як на підставу для визнання кредитного договору недійсним на - не доведення банком необхідної інформація про необхідні умови кредитного продукту, оцінку можливих змін курсу іноземної валюти на майбутній час дії кредитного договору, а відтак банк, як сильна сторона договору, в порушення принципу добросовісності, фактично переклав шкідливі наслідки від невиконання своїх обов'язків щодо оцінки вказаних ризиків на споживача, слід зазначити наступне.

Укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони прийняли на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення кредитного договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що така зміна не настане.

Обставина зростання/коливання курсу іноземної валюти стосується обох сторін договору, позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Саме по собі неповідомлення банком про зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для визнання спірного договору про надання споживчого кредиту недійсним, з огляду на те, що позивач, добровільно погодившись на отримання кредиту в іноземній валюті, діяв на власний розсуд та ризик і сам повинен був передбачати у момент укладення договору можливість зміни курсу української гривні до іноземної валюти.

Також, у відповідності до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України відповідачем-позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оспорюваний правочин було укладено під впливом обману.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору, слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, слід стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 10165,15грн. судового збору, по 5082,57грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст.2,12,13,76,81,141,247,258,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.203,215,526, 546,549, 551,553, 554, 628,638,1050,1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя: 29000, АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жительки: 29000, м.Хмельницький, вул.Галана, 6 «а», кв.17) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (р/р №29095000202428 в ПАТ «Універсал Банк», МФО №322001, код ЄДРПОУ 21133352, 04114, м.Київ, вул.Автозаводська,54/19) заборгованість за кредитним договором №03-2/7265-К від 15.08.2007 року в розмірі 24498,22 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 21.02.2019 року складає 663411,79 грн., яка складається із: простроченої заборгованості по кредиту в сумі 973,83 доларів США; суми дострокового стягнення кредиту – 21070,31 доларів США; відсотків – 2454,08 доларів США, та пені – 9855,37 грн..

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (29000, АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (29000, м.Хмельницький, вул.Галана, 6 «а», кв.17) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (р/р №29095000202428 в ПАТ «Універсал Банк», МФО №322001, код ЄДРПОУ 21133352, 04114, м.Київ, вул.Автозаводська,54/19) 10165,15грн. судового збору, по 5082,57грн. з кожного.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата складання повного тексту рішення суду – 04.03.2019 року.

Суддя: