Рішення № 80243027, 05.03.2019, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6998/17

Провадження № 2/591/119/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2019 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання - Майбороди А.О.,

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в загальному позовному порядку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ПАТ АБ «Укргазбанк» 04 грудня 2017 року звернулося до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного кредитного договору №463/08-АКНФ від 16 вересня 2008 року ОСОБА_3 було надано кредит на придбання автомобіля іноземного виробництва моделі Hyundai i30, 2008 року випуску, в сумі 21 450 доларів США зі сплатою 13,5% річних з кінцевим терміном повернення 10 вересня 2015 року.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ПАТ АБ «Укргазбанк» та відповідачем було укладено договір застави (транспортних засобів) №406/08-3ТЗФ від 16 вересня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №2075 (договір застави). Відповідно до умов застави позивачу було передано в заставу легковий автомобіль іноземного виробництва моделі Hyundai i30, 2008 року випуску, чорного кольору, тип – легковий універсал – В, реєстраційний номер ВМ 79795 АК, що належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВМС №052476 від 11 вересня 2008 року.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 травня 2013 року по справі №1805/12699/2012 позов банку задоволено та постановлено стягнути з відповідача на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 11614,24 долари США та 12740,32 грн. – заборгованість за кредитним договором, а також стягнути понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1055,73 грн.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 вересня 2016 року по справі №591/5213/15-ц позов банку задоволено, та постановлено стягнути з відповідача на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 3494,92 дол. США, 166737,11 грн. – пені, а також стягнути понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2435,09 грн.

Посилається на те, що на даний час рішення суду не виконано, користування кредитними коштами не припинено, при цьому існує заборгованість, яка виникла після 09 липня 2015 року.

Загальна заборгованість відповідача за період з 10 липня 2015 року по 05 листопада 2017 року становить: 3182,47 доларів США – заборгованість по процентах прострочена; 215474,18 грн. – пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності; 122397,46 грн. – пеня за несвоєчасну сплату процентів.

Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №463/08-АКНФ від 16 вересня 2008 року в сумі 3182,47 доларів США та 337871,64 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 11 грудня 2017 року відкрите провадження у справі за вказаною позовною заявою, справа призначена до розгляду на 15 січня 2018 року о 09 год. 00 хв.

Під час судового засідання 15 січня 2018 року від представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_5 надійшов відзив на позов, відповідно до якого зазначає, що відповідач не визнає жодної заявленої позовної вимоги. Вказує на те, що рішеннями Зарічного районного суду м. Суми від 27 травня 2013 року по справі №1805/12699/2012 та від 13 вересня 2016 року по справі № 591/5213/15-ц на користь позивача було стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором №463/08 – АКНФ від 19 вересня 2008 року. Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 30 травня 2017 року було затверджено заяву відповідача про розстрочку виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 травня 2013 року та встановлений графік погашення заборгованості. На даний час відповідач здійснює погашення заборгованості перед позивачем, відповідно до затвердженого графіку погашення. Тому вважає посилання позивача на відсутність у відповідача дій направлених на повернення кредитних кошів надуманими та такими, що вводять суд в оману.

Зазначає, що позовна давність щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) становить один рік. Позивач довідався про порушення свого права 10 липня 2016 року, позов зареєстровано 04 грудня 2017 року, тобто на даний час вимоги позивача щодо покладення на відповідача обов’язку сплатити пеню за прострочення сплати кредиту та процентів не підлягає задоволенню у зв’язку з закінченням строків позовної давності.

Згідно п. 7.4 договору №463/08 –АКНФ від 19 вересня 2008 року строк його дії, з моменту набрання ним юридичної сили, закінчується 10 вересня 2016 року. Вказаний кредитний договір не передбачає можливість нарахування пені та процентів після закінчення строку дії договору, після спливу строку позовної давності.

Вказує також на те, що в період укладання кредитного договору №463/08 –АКНФ від 19 вересня 2008 року курс валюти (долар США) по відношенню до національної валюти України був значно менше. За 2013-2017 рік курс долара США по відношенню до гривні виріс за офіційним курсом майже втричі, а за неофіційним – більш ніж втричі до 29 гривень за 1 долар США. Попри ці обставини відповідач намагається виконувати умови договору. Вважає таке положення на валютному ринку України форс-мажорною обставиною.

15 січня 2018 року в судовому засіданні вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, вважати зазначене судове засідання підготовчим, оголошено перерву до 08 лютого 2018 року у зв’язку з клопотанням представника позивача про надання часу для надання заперечень на відзив.

22 січня 2018 року на адресу суду від представника АБ «Укргазбанк» надійшла відповідь на відзив, в якій зауважує, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Отже, здійснення відповідачем погашення заборгованості згідно графіку погашення є виконанням покладеного на нього цивільним законодавством обов’язку по виконанню рішення суду, а не добровільним погашенням заборгованості перед позивачем. Окрім того, виконання ухвали про розстрочку виконання рішення не можна вважати належним, оскільки платежі здійснюються з порушенням встановленого графіку.

Також зазначає, що посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності є хибним, оскільки відповідно до вимог статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного або одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу строку позовної давності, до нового строку не зараховується. Отже вважати датою початку перебігу строку позовної давності 10 липня 2015 року, як про це зазначає відповідач, є недоцільним, оскільки АБ «Укргазбанк» двічі звертався до суду, що є підставою для переривання строку позовної давності та в подальшому її перебіг починається заново та при розгляді вказаних позовних заяв відповідачем чи його представником не було заявлено про застосування строків позовної давності.

Окрім того, п. 5.8 Кредитного договору № 463/08-АКНФ від 16 вересня 2008 року передбачено, що строк позовної давності за цим договором встановлюється сторонами в три роки, в тому числі вимоги по поверненню: процентів за користування кредитом та суми заборгованості по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту, штрафів та всіх видатків понесених банком під час виконання умов цього договору. Таким чином, сторони скористалися правом наданим ст. 259 ЦК України, та змінено тривалість позовної давності щодо стягнення пені з одного року на три роки.

Крім того вказує, що п. 5.5. кредитного договору передбачено, що сторони погодились, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили), що не залежать від волі сторін, як: війни, військові дії, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції, валютні обмеження, інші дії держави, що створюють неможливість виконання сторонами своїх зобов’язань, пожежі, повені, інші стихійні лиха або сезонні природні явища, сторони звільняються від виконання своїх зобов’язань на період дії зазначених обставин. П. 5.4 кредитного договору встановлено, що позичальник не відповідає за порушення зобов’язання, якщо доведе, що це сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий відповідним державними органами (п. 5.6 кредитного договору). В України наявність форс-мажорних обставин посвідчується Торгово-промисловою палатою України, у відповідності до ст. 14 ЗУ «Про торгово-промислові палати України» № 671/97-ВР від 02 грудня 1997 року. Посилання відповідача на рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» не можна вважати належним підтвердженням наявності форс-мажорних обставин.

08 лютого 2018 року розгляд справи відкладено на 02 березня 2018 року у зв’язку із клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи.

02 березня 2018 року розгляд справи відкладено на 27 березня 2018 року у зв’язку із клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи, зобов’язано представника відповідача надати суду докази на підтвердження поважності причин неявки в судові засідання 08 лютого 2018 року та 02 березня 2018 року.

Під час судового засідання 27 березня 2018 року представником відповідача надано письмові пояснення, в яких зазначає, що після вступу в силу судового рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 травня 2013 року про дострокове стягнення заборгованості за кредитом, строк кредитного договору закінчується, а відтак з цього моменту позивач втрачає право на нарахування процентів за користування кредитом та неустойки. Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків після направлення вимоги про дострокове припинення кредиту.

27 березня 2018 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 03 квітня 2018 року у зв’язку з клопотанням представника відповідача надати час для мирного врегулювання спору.

03 квітня 2018 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 20 квітня 2018 року у зв’язку з клопотанням представника відповідача надати час для мирного врегулювання спору.

20 квітня 2018 року закрито підготовче судове засідання, призначено справу для розгляду по суті 21 червня 2018 року.

21 червня 2018 року розгляд справи відкладено на 30 липня 2018 року у зв’язку із клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи, зобов’язано представника відповідача надати суду докази на підтвердження поважності причин неявки в судові засідання, роз’яснено наслідки неявки в судове засідання.

30 липня 2018 року оголошено перерву до 14 вересня 2018 року для надання додаткових доказів по справі.

14 вересня 2018 року розгляд справи відкладено на 24 жовтня 2018 року у зв’язку із клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи, роз’яснено наслідки неявки в судове засідання.

24 жовтня 2018 року розгляд справи відкладено на 21 грудня 2018 року у зв’язку із клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи, роз’яснено наслідки неявки в судове засідання.

21 грудня 2018 року розгляд справи відкладено на 22 лютого 2019 року у зв’язку із клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи, роз’яснено наслідки неявки в судове засідання.

22 лютого 2019 року від представника відповідача – адвоката ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов'язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки наділений суд задля усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань. Вказуючи на ст. 551 ЦК України просить врахувати те, що розмір неустойки більш ніж у двічі перевищує суму процентів за користування кредитом, а також відсутність підтверджень про настання негативних наслідків внаслідок прострочення виконання зобов'язання відповідачем, та зменшити суму пені, нараховану за вказане порушення умов кредитного договору до 3182,47 доларів США, що відповідає розміру заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитними коштами.

Згідно з п. 1.1. Кредитного договору кредит надається на строк з 16 вересня 2008 року по 10 вересня 2015 року. Таким чином, ПАТ «Укргазбанк» використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись у травні 2013 року до суду із позовом про примусове стягнення боргу у судовому порядку з відповідача. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки. З моменту пред'явлення кредитором до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, шляхом звернення до суду з позовом про стягнення боргу у 2013 році, у 2016 році, ПАТ «Укргазбанк» втратило право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку (пеню).

В судовому засідання 22 лютого 2019 року представник позивача позов підтримала у повному обсязі, представник відповідача з позовом не погодилася з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду в судове засідання не з’явився.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, які з’явилися в судове засідання, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору №463/08-АКНФ від 16 вересня 2008 року (далі – кредитний договір) ОСОБА_3 було надано кредит на придбання автомобіля іноземного виробництва моделі Hyundai марки i30, 2008 року випуску в сумі 21450 доларів США зі сплатою 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення 10 вересня 2015 року (а.с. 11-14).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 травня 2013 року по справі №1805/12699/2012 стягнуто з ОСОБА_3 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 11614,24 долари США та 12 740,32 грн. – заборгованість за кредитним договором, а також стягнуто понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1055,73 грн. (а.с. 17). З вказаного рішення суду вбачається, що заборгованість визначена судом згідно розрахунку станом на 01 квітня 2013 року.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 вересня 2016 року по справі №591/5213/15-ц постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 3494,92 доларів США, 166737,11 грн. – пені, а також понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2435,09 грн. за розрахунком позивача за період з 01 квітня 2013 року по 09 липня 2015 року (а.с. 16).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 30 травня 2017 року розстрочено виконання рішення по справі №1805/12699/2012 від 27 травня 2013 року про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в сумі 11614,24 доларів США та 12740,32 грн. заборгованість за кредитним договором та понесені витрати по сплаті судового збору згідно графіка заборгованості (а.с.45-47).

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість за кредитним договором за період з 10 липня 2015 року по 05 листопада 2017 року становить: 3182,47 доларів США – заборгованість по процентах прострочена; 215474,18 грн. – пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності; 122397,46 грн. – пеня за несвоєчасну сплату процентів.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Пунктом 7.4 кредитного договору встановлено строк його дії з моменту набрання ним юридичної сили по 10 вересня 2016 року.

Згідно п. 3.2.4 кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання зобов’язань позичальника за цим договором, забезпеченою заставою, у разі, зокрема порушення строків/термінів сплати будь-яких платежів за цим договором, в тому числі сплати процентів, комісій, повного/часткового повернення кредиту та інших платежів, передбачених цим договором та договорами застави/іпотеки.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами п. 3.3.4. кредитного договору встановлено обов’язок позичальника щомісячно не пізніше 10-го числа місяця наступного за місяцем користування кредитом сплачувати проценти за користування кредитом, розмір яких визначений в п. 1.1. кредитного договору і становить 13,5% річних.

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

ПАТ «Укргазбанк» використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись 23 листопада 2012 року, як повідомив представник позивача, до суду з позовом про примусове стягнення вказаних коштів в судовому порядку з відповідача.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги банку.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Саме такі висновки містяться у постанові ОСОБА_6 Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року (справа № 14-318цс18).

В зв’язку з ухваленням судових рішень про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, припинилось зобов’язання за цим кредитним договором, а тому підстави для нарахування процентів, також як і обумовленої договором неустойки, відсутні.

За таких обставин необхідно у задоволенні позову ПАТ «Укргазбанк» відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду Сумської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», місцезнаходження: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, буд. 4, код ЄДРПОУ 23697280

Відповідач: ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Повний текст рішення виготовлений 05 березня 2019 року.

Суддя А.П. Сидоренко