Рішення № 80242398, 04.03.2019, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/2353/18

Номер провадження 2/573/74/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частина)

04 березня 2019 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Білопільська міська рада Сумської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

Враховуючи складність у виготовленні повного тексту судового рішення, що потребує значного часу в обґрунтування доводів сторін, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії МА № 368483, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: м. Білопілля, вул. Ліски, буд. 21 Білопільського району Сумської області) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: м. Білопілля, вул. Ліски, буд. 21 Сумської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), третя особа: Білопільська міська рада Сумської області (місце знаходження: м. Білопілля, вул. Соборна, 70 Сумської області, код ЄДРПОУ: 04058019), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування будинком № 21 по вулиці Ліски в м. Білопілля Сумської області.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.

Суддя

Справа № 573/2353/18

Номер провадження 2/573/74/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст рішення)

04 березня 2019 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

позивача : ОСОБА_1,

відповідача : ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білопіллі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Білопільська міська рада Сумської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

26 грудня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Позовні вимоги мотивовані тим, що йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 1326 від 20 листопада 2018 року належить житловий будинок, який розташований за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. Ліски, буд. 21 Сумської області. Право власності на зазначений об’єкт нерухомості - житловий будинок зареєстровано 20 листопада 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Білопільською районною державною нотаріальною конторою. У зазначеному будинку окрім нього зареєстровані донька – ОСОБА_3 та колишня дружина – ОСОБА_2. Починаючи з 2007 року та до цього часу відповідач по справі - ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає та не з’являється, її особисті речі в будинку відсутні, участі в утриманні будинку та оплаті житлово-комунальних послуг не приймає. Реєстрація ОСОБА_2 у будинку порушує права позивача як власника. ОСОБА_2, яка не проживає за вказаною адресою, втратила право на користування будинком внаслідок своєю відсутності без поважних причин понад один рік. У добровільному порядку відповідач з реєстраційного обліку не знімається, у зв’язку з чим позивач позбавлений можливості вільно розпоряджатись своєю власністю та оформити субсидію на сплату комунальних послуг. Посилаючись на викладені вище обставини, позивач ОСОБА_1 просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком № 21, що знаходиться в м. Білопілля Сумської області по вул. Ліски.

Ухвалою від 09 січня 2019 року відкрито провадження та призначено до підготовчого засідання справу за вказаним вище позовом.

21 лютого 2019 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечила проти визнання позову, вважає, що вони є безпідставними та необґрунтованими і не підлягають задоволенню з наступних підстав. Зазначає, що вона зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюб між нею та позивачем розірвано у 2007 року. Після припинення шлюбних відносин вона виїхала із будинку та почала винаймати квартиру для проживання за іншою адресою : АДРЕСА_1. Стверджує, що вона періодично з’являлася за місцем реєстрації за адресою: м. Білопілля, вул. Ліски, буд. 21 для того щоб здійснювати роботи по господарству та обробляти земельну ділянку, консервувати.

Представник третьої особи – Білопільської міської ради Сумської області у судове засідання не з’явився. Міський голова письмовою заявою повідомив, що заперечень проти позову не мають, просить розглянути справу без участі представника міської ради (а. с. 40).

Свідки ОСОБА_4І та ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначили, що дійсно бачили відповідачку, яка приходила до даного господарства та обробляла земельну ділянку, здійснювала роботи по господарству. Щодо того факту, що остання користується саме житловим будинком стверджувати не можуть, оскільки бачили відповідачку лише біля двору та на городі.

Заслухавши позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4І та ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

При ухваленні рішення суд керувався наступними правовими нормами.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право використання помешканням для власного проживання та для проживання членів сім’ї, інших осіб належить його власнику, а за ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном (ст. 383 ЦК України).

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

У відповідності до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Частиною першою статті 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавства не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Таким чином, під час вирішення питання про втрату особою права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.

Судом встановлено, що 10 вересня 2007 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розірвано, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Білопільського районного управління юстиції в Книзі реєстрації розірвань шлюбу зроблено відповідний актовий запис за № 121 (а. с. 6).

ОСОБА_6 будинкової книги громадян, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за зазначеною адресою (а. с. 10-11).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 листопада 2018 року, зареєстрованого державним нотаріусом Білопільської районної державної нотаріальної контори в реєстрі за № 1326 спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_7, який помер 04 липня 1999 року, є його син – ОСОБА_1. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається із житлового будинку під № 21 по вулиці Ліски в місті Білопілля Сумської області, що належав спадкодавцю (а. с. 12).

Відповідно до ОСОБА_6 про реєстрацію у Спадковому реєстрі Білопільської районної державної нотаріальної контори Сумської області від 20 листопада 2018 року, після ОСОБА_7, який помер 04 липня 1999 року, заведена спадкова справа № 303/2018 та видано свідоцтво про право на спадщину (а. с. 13).

ОСОБА_6 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 листопада 2018 року вбачається, що власником об’єкта нерухомого майна – житлового будинку № 21, який розташований по вул. Ліски в м. Білопілля Сумської області є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 листопада 2018 року, виданого Білопільською районною державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 1326 (а. с. 14).

Відповідно до копії технічного паспорту власником будинку № 21 по вул. Ліски в м. Білопілля Сумської області є ОСОБА_1 на підставі номеру запису про право власності № 29007999 від 20 листопада 2018 року (а. с. 7-9).

З довідки, виданої виконавчим комітетом Білопільської міської ради Сумської області від 10 грудня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. За вказаною адресою зареєстровані, але фактично тривалий період не проживають: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 15).

Зі змісту письмових свідчень ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, завірених депутатом Білопільської міської ради округу № 18 ОСОБА_11, останні підтверджують той факт, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, однак за вказаною адресою не проживає з 2007 року (а. с. 16-18).

У судовому засіданні позивач підтвердив той факт, що його колишня дружина ОСОБА_2 зареєстрована у його будинку, що знаходиться за вказаною вище адресою, проте відповідач фактично не проживає за зазначеною адресою з 2007 року, участі в утриманні будинку та сплаті комунальних послуг не приймає. Дійсно, відповідач використовує земельну ділянку біля будинку, яку обробляє для власних потреб.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, заявлені відповідачем по справі, які проживають по сусідству із позивачем, підтвердили той факт, що ОСОБА_2 - колишня дружина ОСОБА_1 періодично відвідувала домогосподарство № 21 по вул. Ліски в м. Білопілля, оскільки свідки бачили її біля двору та на городі.

Підстав сумніватись у показах вищевказаних свідків у суду немає, так як вони не суперечать один одному і підтверджуються дослідженими судом письмовими матеріалами справи в їх сукупності.

За приписами ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, здійснюється зняття з реєстрації місця проживання особи.

Виходячи з положень статей 16, 391, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є співвласником або наймачем житлового будинку, розташованого в м. Білопілля Сумської області по вул. Ліски, буд. 21, який належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, понад рік без поважних причин не проживає у вказаному будинку, а лише зареєстрована у ньому, не приймає участі в утриманні житла та сплаті комунальних послуг, між сторонами не досягнуто будь-якої домовленості щодо укладення договору найму (оренди) житла. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, а знятися із реєстраційного обліку немає можливості, оскільки їй ніде зареєструватися.

Таким чином, суд вважає, що реєстрація відповідача у житловому будинку, що належить позивачу, порушує його права, оскільки перешкоджає здійсненню права користування та розпорядження своїм майном, як складовими частинами права власності, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд керується положеннями п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, згідно з яким судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку зі зверненням до суду з даним позовом ОСОБА_1 поніс судові витрати у виді судового збору у сумі 704 грн. 80 коп. (а. с. 1). Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст. ст. 9, 64, 71, 72, 150, 156 ЖК України, ст. ст. 316, 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 10, 81, 141, 247, 259, 265, 273, 354-355, ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії МА № 368483, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: м. Білопілля, вул. Ліски, буд. 21 Білопільського району Сумської області) до ОСОБА_2 ( паспорт серії МА № 904810, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце реєстрації: м. Білопілля, вул. Ліски, буд. 21 Сумської області, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9), третя особа: Білопільська міська рада Сумської області (місце знаходження: м. Білопілля, вул. Соборна, 70 Сумської області, код ЄДРПОУ: 04058019), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування будинком № 21 по вулиці Ліски в м. Білопілля Сумської області.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено і підписано 04 березня 2019 року.

Суддя