Рішення № 80240036, 05.03.2019, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/4035/18

2/323/177/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

05.03.2019 року м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Плечищевої О.В., за участю секретаря судового засідання Свириденко О.С., за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

позивача : ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, адреса проживання: 70500, Запорізька область, м.Оріхів, вул.Запорізька,72/79),

представник позивача: адвокат - ОСОБА_1 ( місце знаходження: 70500, Запорізька область, м.Оріхів, провул. Ювілейний, 5а),

до відповідача: ПАТ "Запоріжжяобленерго" ( ЄДРПОУ 00130926, місце знаходження: 69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд.14 ),

про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки ,який був уточнений, мотивуючи свої вимоги тим, що з13.02.2015 року по 31.10.2018 року він працював в ПАТ «Запоріжжяобленерго» водієм. На час звільнення працював на посаді заступника начальника району електричних мереж зі збуту електроенергії у Оріхівському районі електричних мереж.

Протягом 2017-2018 років відповідач систематично порушував свої зобов'язання зі своєчасної виплати заробітної плати працівникам підприємства. Зарплата виплачувалась з великими затримками, а останнім часом протягом деяких місяців не вплачувалась взагалі. Тим самим відповідачем не виконувались вимоги трудового законодавства, а саме ст. 115 КЗпПУ, відповідно до якої - заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У зв'язку з цим позивач був змушений звільнитись на підставі ч.3 ст.38 КЗпПУ за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником, або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

На час розгляду справи, з урахуванням виплаченої заборгованості по заробітній платі загальна сума заборгованості відповідача з виплати належної позивачу заробітної плати становить 80183,63 грн. Розмір заборгованості також підтверджується наданим відповідачем повідомленням про нараховану суму, належну працівнику при звільненні.

При звільненні відповідачем не було здійснено повного та своєчасного розрахунку з позивачем, чим грубо порушено вимоги ст.116 КЗпПУ, в якій зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

07 листопада 2018 року до Оріхівського районного суду Запорізької області було подано заяву про видачу судового наказу.

08 листопада 2018 року Оріхівським районним судом в справі № 323/3536/2018 видано судовий наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69000, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код за ЄДРПОУ 00130926, п/р 2600311111101 в ЗАП.РУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Запоріжжя, МФО 313399) на користь ОСОБА_3 (70500, АДРЕСА_1, НОМЕР_2, виданий 10.02.2000 р. Оріхівським РВ УМВС України в Запорізькій області, ІПН: НОМЕР_1) заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі 121041 (сто двадцять одна тисяча сорок одна) грн. 61 коп.

05.12.2018року ухвалою Оріхівського районного суду у справі № 2-с/323/3536/18 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» та вищезазначений судовий наказ скасовано.

Згідно довідки про середній заробіток, за період серпень 2018 року по вересень 2018 року, наданої відповідачем середньоденний доход позивача становить 884,91 грн.

На час розгляду справи станом на 20.02.2019 року сума середнього заробітку за весь час затримки становить 77 робочих дні, а потрібно 77 x 884,91= 68138,07 грн.

Тому позивач змушений звернутися до суду за захистом свого трудового права з даною позовною заявою.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість з виплати заробітної плати, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а також стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги уточнив, прохає стягнути з відповідача заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 80183,63 грн., середній заробіток за весь час затримки по 20.02.2019 в розмірі 54851,15 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 600,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, 09 січня 2019 року до суду надав відзив на позов, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Наведені обставини відповідно до ст. 280 ЦПК України у сукупності є підставою для заочного розгляду справи, про що судом було постановлено відповідну ухвалу.

Суд, заслухавши позивача, йогог представника, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст.ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго» з 13.02.2015 року по 31.10.2018 року, на час звільнення працював на посаді заступника начальника району електричних мереж зі збуту електроенергії у Оріхівському районі електричних мереж, що стверджується трудовою книжкою АТ-V №7919548 .

31.10.2018 року ОСОБА_2 звільнено за ч.3 ст.38 КЗпПУ за власним бажання у зв’язку із невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю та умов колективного договору, про що було видано наказ № 4398-к від 31.10.2018 року та внесено запис до трудової книжки АТ-V №7919548.(а.с.5-6).

Згідно повідомлення ПАТ «Запоріжжяобленерго» про нараховану суму, належну працівнику при звільнення, відповідач не в повному обсязі виплачував позивачу заробітну плату.(а.с.7).

На день звільнення позивача, борг відповідача по заробітній платі з урахуванням виплат станом на час розгляду справи становить 80183,63 грн.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче визначеної законом. Право на своєчасне отримання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, який не перевищує 14 календарних днів.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що підляга ють до сплати, проводиться в день звільнення.

Судом встановлено, що на час звільнення позивача відповідач не провів з ним розрахунок.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку

Згідно до довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго», середньоденна заробітна плата позивача складала 884,91 грн.(а.с.8).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року та від 01 березня 2017 року.

На день розгляду справи по суті позову сума середнього заробітку за весь час затримки становить 77 робочих дні, отже 77 х 884,91 = 68138,07 грн.

З урахуванням податків та зборів з вказаної суми має наступний вигляд:

- ПДФО - 18 % становить 12264,85 грн.

- військовий збір - 1,5 % становить 1022,07 грн.

Отже, сума заробітної плати (середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку/розгляду справи) до видачі має становити: 68138,07 - 12264,85 - 1022,07 = 54851,15 грн.

Стосовно перерахування до бюджету податків і зборів, то законодавець покладає цей обов"язок на роботодавця, тобто на ПАТ "Запоріжжяобленерго", якого в свою чергу суд має зобов"язати сплатити ПДФО - 18 % у розмірі 12264,85 грн. та військовий збір - 1,5 % у розмірі 1022,07 грн.

Крім цього, відповідач неналежним чином виконує свої обов"язки та згідно довідки Оріхівської філії Запорізької області Державного центру зайнятості інформація щодо сплати ЄСВ підприємством ПАТ "Запоріжжяобленерго" за період з червня 2018 року по жовтень 2018 року включно відсутня.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що уточнені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, як законні та обґрунтовані.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

На підставі п.1.ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст.141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

З розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу від 13.12.2018 року та квитанції №31 від 13.12.2018 року вбачається, що позивач здійснив витрати на правову допомогу у розмірі 600,00 гривень.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, беручи до уваги наведене вище, а також враховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт і послуг, що стосуються підготовки позову та розгляду справи в суді, час, витрачений адвокатом на надання послуг та обсяг таких послуг, а також значення справи для позивача, те, що представником позивача було заявлено клопотання про стягнення витрат на правову допомогу та було подано докази понесення таких витрат, суд приходить до висновку, що про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 600,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 43, 124 Конституції України, ст.ст. 47, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст.ст. 10, 12, 13, 81, 137, 141, 246, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-283, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, адреса проживання: 70500, Запорізька область, м.Оріхів, вул.Запорізька,72/79) до ПАТ "Запоріжжяобленерго" ( ЄДРПОУ 00130926, місце знаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд.14 ) про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, адреса проживання: 70500, Запорізька область, м.Оріхів, вул.Запорізька,72/79), заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 80183,63грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, адреса проживання: 70500, Запорізька область, м.Оріхів, вул.Запорізька,72/79) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ухвалення судом рішення в справі) в сумі 54851,15 грн. (сума зазначена без урахування всіх податків та зборів).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, адреса проживання: 70500, Запорізька область, м.Оріхів, вул.Запорізька,72/79) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 600,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926, місце знаходження: 69035, місто Запоріжжя, вулиця Сталеварів, 14) на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. ( Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Копію заочного рішення суду направити сторонам по справі в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області : ОСОБА_4