Рішення № 80237686, 26.02.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/1305/19

Провадження № 2/234/1262/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Данелюк О.М.,

при секретарі Антоненко О.В.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кравченко С.О.

представника третьої особи Листопад С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську за правилами загального провадження цивільну справу за позовом:

ОСОБА_4, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1

до

Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», юридична адреса: м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, 2

третя особа:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення УВДФСЦ в Донецькій області, юридична адреса: м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 37,

про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві, -

Обставини справи:

25.01.2019 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення УВДФСЦ в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві.

Із позову вбачається, що ОСОБА_4, з 2003 року, після закінчення ПТУ №42 м.Краматорськ, став працювати учнем ливарника у ливарному цеху ПрАТ«Старокраматорський машинобудівний завод», де працював до звільнення у січні 2019 року. З 01.04.2004 року до 24.12.2014 рік, він працював обрубником на обробці литва наждаком та вручну, а з 24.12.2014 року до 19.01.2019 року газорізальником в ливарному цеху ПрАТ «СКМЗ», ці обставини підтверджено записами у трудовій книжці, копія якої додається до позову.

За час роботи на ПрАТ «СКМЗ зі шкідливими та небезпечними умовами праці, він отримав професійне захворювання, яке вперше встановили 18.11.2014 року, і у зв'язку з чим, він змушений був спочатку змінити посаду, а 18.01.2019 року взагалі звільнитись згідно ст.40 п.2 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю виконуваної роботи, внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи. Ці обставини підтверджуються трудовою книжкою, актами розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (форми П-4) від 25 листопада 2014 року та 11 грудня 2018 року, довідками МСЕК, виписками з історії хвороби, висновками спеціалістів (додано до позову).

Позивач перебував у трудових правовідносинах з ПрАТ «СКМЗ», 18 років 4 місця 1 день, де відпрацював в умовах впливу дії шкідливих чинників, 15 років 5 місяць 27 днів, що підтверджується копією трудової книжки та актом форми П-4 (додається до позову). Працював він зі шкідливими та небезпечними умовами праці, в умовах перевищуючих гранично - допустимий рівень пилу, шуму, вібрації, фізичних навантажень. Внаслідок такої праці отримав професійне захворювання та змушений був звільнитись з ПрАТ «СКМЗ», за станом здоров'я.

У зв'язку з погіршенням здоров'я, починаючи з 2012 року, він неодноразово стаціонарно проходив курси лікування, як за місцем проживання у місцевій лікарні так і у обласній клінічній лікарні профзахворювань м. Донецька та м. Києва, де згодом його визнали хворим та встановили професійне захворювання.

Під час проходження, у 2014 року, обов'язкового щорічного медогляду у КМЗ «Міська лікарня №1» м.Краматорська, позивачу було встановлено діагноз на підозру у професійному захворюванню: вібраційна хвороба.

У листопаді 2014року (з 13 по 20 листопада), він вперше пройшов стаціонарне обстеження в обласній клінічній лікарні профзахворювань м. Донецька (КЛПУ «ОКЛПЗ») пр-кт Ілліча 104, де, згідно медичного висновку центральної лікарсько-експертної комісії за №1261/1184 від 18.11.2014 року, йому було вперше встановлено професійне захворювання: вібраційна хвороба першого-другого ступеня, периферична ангіодістонія верхніх кінцівок з вираженими ангіоспазмами.

Факт професійного захворювання в подальшому було підтверджено і комісією, яка в місті Краматорську, Донецької області, на ПрАТ «СКМЗ», склала акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25 листопада 2014 року (за формою П-4). Згідно вказаного акта (пункт 16), встановлено, що професійне захворювання виникло в період тривалої роботи позивача при таких обставинах: « працюючи обрубником підлягав дії комплексу шкідливих виробничих чинників: локальної вібрації пилу, шуму; у зимовий період року - несприятливого мікроклімату.

А причинами професійного захворювання, згідно пункту 17 акту, стало: «тривала робота в умовах дії шкідливих виробничих чинників: в т.ч. локальної вібрації, рівні якої перевищувачи ГДР...».

03.12.2014 року обласна медіко-соціальна (експертна) комісія у м. Донецьк, вперше визнала його захворювання професійним,з 30 (тридцять) % втрати працездатності та встановила третю групу інвалідності. Цей факт підтверджено довідкою до акту огляду МСЕК серії 10ААБ №431197 від 03.12.2014р., випискою до довідки МСЕК серії 10ААА №244716 від 03.12.2014 р. та пенсійним посвідченням НОМЕР_1 від 13.01.2015р., копії яких додаються до позову.

У листопаді 2016 року він повторно пройшов стаціонарне обстеження в клініці професійних захворювань Держаної установі «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва національної академії медичних наук України») КПЗ ДУ ІМПНАМНУ) у м.Києві, на вул. Саксаганського, де згідно медичного висновку центральної лікарсько-експертної комісії за №40/1019 від 29.11.2017 року підтверджено професійне захворювання: вібраційна хвороба першого-другого ступеня, периферична ангіодістонія верхніх кінцівок з вираженими ангіоспазмами.

05.01.2017 року обласна профпаталогічна медіко-соціальна експертна комісія у м. Краматорськ, Донецької області, повторно визнала моє захворювання професійним з 30 (тридцять) % втрати працездатності та підтвердила третю групу інвалідності. Цей факт підтверджено довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ №0605606 від 05.01.2017р., довідкою МСЕК серії АБ №0045666 від 05.01.2017р. та пенсійним посвідченням НОМЕР_1 від 13.01.2015р., копії яких додаються до позову.

У листопаді 2018 року, він знову пройшов стаціонарне обстеження в клініці професійних захворювань Держаної установі «Інститут медицини праці національної академії медичних наук України») КПЗ ДУ ІМПНАМНУ) у м. Києві, де згідно медичного висновку центральної лікарсько-експертної комісії за № 44/1026 від 20.11.2018 року було встановлено нове професійне захворювання: 1.) хронічний бронхіт II ст. в фазі затихаючого загострення. Прикореневий пневмосклероз. ЛН І-ІІ (першої - другої) ст. 2.) Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість початкові явища) І ст.) за класифікацією ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та підтверджено діагноз попереднього професійного захворювання: вібраційна хвороба І-ІІ ст. (периферична ангіодістонія верхніх кінцівок з вираженими ангіоспазмами).

Факт нового професійного захворювання в подальшому було підтверджено і комісією, яка в місті Краматорську, Донецької області, на ПрАТ «СКМЗ», склала акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11 грудня 2018 року(за формою П-4). Згідно вказаного акта (пункт 16), встановлено, що професійне захворювання виникло в період його тривалої роботи обрубувачем за таких обставин:« впливу на організм пилу фіброгенної дії та виробничого шуму, концентрації та рівні яких перевищували гранично допустимі».

А причинами професійного захворювання (пункт 17 акту) стало: «робота протягом тривалого часу ОСОБА_4 в умовах дії шкідливих факторів -15 років 4 місяця 20 днів, в тому числі у якості обрубувача, зайнятого на обрубці лиття наждаком і вручну ливарного цеху ПрАТ «СКМЗ» -10 років 8 місяців 25 днів; газорізальника- 3 роки 11 місяців 18 днів, в умовах впливу на організм пилу фіброгенної дії.

16.01.2019 року обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія у м. Слов'янськ, Донецької області, визнала захворювання позивача професійнимз 60 (шістдесят) % втрати працездатності (30% вібраційна хвороба, 25% хронічний бронхіт, 5% приглухуватість) та підтвердила третю групу інвалідності (професійне захворювання). Цей факт підтверджено довідкою МСЕК серії 12ААА №082591 від 16.01.2019р., довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААБ №062565 від 16.01.2019р. та пенсійним посвідченням НОМЕР_1 від 13.01.2015р., копії яких додаються до позову.

Хворіти позивач почав вже з 2012 року, але коли у нього з'явилися сильні болі, оніміння, мерзлякуватість кистей рук, а також сухий кашель, задуха, зниження слуху, то йому прийшлось проходити курси лікування у лікарнях профзахворювань. У 2014 році він пройшов стаціонарне лікування у лікувальній установі м. Донецька КЛПУ «ОКЛПЗ», що підтверджує виписка з амбулаторної карти №5084 від 20.11.2014р., а у 2018році стаціонарне лікування у м.Києві інституті медпраці імені Кундієва, виписка №1158 від 21.11.2018р. (копії додано до позову). Періодично, у зв'язку з отриманим професійного захворюванням, позивач змушений знаходитися на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, проходити курси реабілітації, обстеження та консультації лікарів (копії висновків та виписок додаються до позову). Необхідність проходження курсу лікування йому встановлено за результатами огляду МСЕК, згідно висновку якого, позивачу для підтримки здоров'я, необхідно проходження медикаментозного лікування. Внаслідок погіршення стану здоров'я, позивач неодноразово проходив стаціонарне лікування та медичний огляд, а саме: в обласній клінічній лікарні профзахворювань м. Донецька (КЛПУ ОКЛПЗ») з 13.11.2014р. по 20.11.2014р.; у клініці професійних захворювань Держаної установі Інститут медицини праці національної академії медичних наук України» м. Києва: у листопаді 2016 року та з 05.11.2018р. по 19.11.2018р., також у місцевій лікарні №2 м.Краматорська: багаторазово: у 2012 року з 09 по 19 листопада; у 2014 році з 26 березня по 4 травня; у 2017 році: з 4 по 14 травня; у 2018 році з 20 по 29 вересня; у 2019 році з 02 по 11 січня. У 2017 році. Проходив лікування у м. Бердянськ, Запорізької області, санаторій «Нафтохімік України»: з 21 вересня по 14 жовтня.

У зв'язку з отриманим професійного захворювання, позивач зазнав фізичних страждань та емоційних переживань, що призвело до завдання моральної шкоди. Стан здоров'я є невідновним, внаслідок чого позивач отримав психологічну травму. Внаслідок такого захворювання змінився його життєвий уклад, життя зазнало суттєвих змін: позивач частково втратив працездатність, обмежений під час вибору міста праці, час від часу відчуває фізичну біль у суглобах, стан здоров'я дуже незадовільний, він не витримує тривалих фізичних навантажень. Він не може вести нормальний спосіб життя, порушилась душевна рівновага, та зв'язки із оточуючими, стало неможливо продовжувати активний спосіб життя. Після звільнення позивачу призначена пенсія по інвалідності у сумі 2030грн. Ці обставини негативно відобразились і на його сімейному житті. З 2010 року він перебував у цивільному шлюбі, у 2014 році народилась донька, яку він дуже кохає. У лютому 2017 року вони припинили сімейні стосунки, після чого колишня дружина стала проживати окремо від позивача та перешкоджає зустрічатися з донькою, тому він вимушений був звертатись до суду про усунення перешкод у вихованні дитини.. Однією з вагомих причин такої трагедії, він вважає його професійне захворювання, тому він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Після захворювання та звільнення з ПрАТ «СКМЗ», він зареєструвався у міському центру зайнятості, але у зв'язку з медичними обмеженнями при виборі умов праці, він й досі не знайшов постійного місця праці. Працедавці, під різними приводами, відмовляють у працевлаштуванні, дізнавшись про його хворобу.

Моральна шкода, яка заподіяна позивачу і, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері в сім'ї, фізичному болю та стражданнях, які він зазнав безпосередньо під час роботи обрубником та які відчуває і на теперішній час.

Вважає, що моральна шкода у сумі 60000 (шістдесят тисяч) грн. буде малою компенсацією за завданий душевний та фізичний біль, тому що він втратив 60% працездатності, а це більше половини. Ціна враховує в себе усі страждання, які довелося перенести, зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров'я, а також моральних страждань, пов'язаних з професійним захворюванням.

Визначену суму моральної шкоди у розмірі 60000,00грн., вважає мінімальною компенсацією за перенесені душевні страждання.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 28.01.2019 року провадження по цивільній справі за позовомОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення УВДФСЦ в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві відкрито та призначено попередній судовий розгляд по справі у судовому засіданні на 13.02.2019 року.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 18.02.2019 року зазначену цивільну справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.02.2019 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, надала письмові пояснення із яких вбачається, що позивач працював на ПрАТ «СКМЗ» з 21.07.2003 року до 18.01.2019 року. Позивач був обізнаний зі шкідливими умовами праці, але добровільно погодився на це. За весь період праці ПрАТ «СКМЗ» позивача забезпечувало безоплатно за встановленими нормами спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також мийними засобами. Згідно з колективним договором ПрАТ «СКМЗ» для робітників працюючих на роботах зі шкідливими умовами праці видавало молоко. Відповідач виконував всі зобов'язання згідно з КЗпП України, відносно сплати заробітної плати, лікарняних листів, відпусток. Відповідач виконував відповідно до ст.9 ЗУ «Про охорону праці» свої зобов'язання, а саме у разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій. Тому ПАТ «СКМЗ» постійно надавало роботу та організовувало навчання за професіями, які відповідали медичним висновкам, наданих позивачем. На підставі медичних висновків у позивача третя група інвалідності, тобто здатність до самообслуговування, а також здатність до виконання трудової діяльності, за спеціальністю відповідно до медичних рекомендацій. Позивач втратив частково працездатність, тобто він може працювати и забезпечувати свою родину. (Наказ МОЗ України №183 від 07.04.2004 року). МСЕК визначає групу інвалідності на обумовлений термін або безстроково. Переогляд інвалідів з нестійкими зворотними морфологічними змінами, та порушеннями функцій органів і систем організму з метою визначення ефективності відновного лікування та реабілітаційних заходів, стан здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться через 1-3 роки. МСЕК визначило позивачу третю групу інвалідності з черговим переоглядом 31.01.2022 року. Тобто стан здоров'я може покращитись. Також Позивач зазначає що у нього була психологічна травма, психологічна травма - це травма, що виникла в результаті дії на психіку людини особисто значущої інформації; емоційна дія, яка викликала психічний розлад; шкода, нанесена психічному здоров'ю людини в результаті інтенсивного впливу несприятливих факторів середовища або гостроемоційних, стресових впливів інших людей на її психіку.Професійне захворювання - це хронічне або гостре захворювання, причиною якого стало тривалий вплив на працівника шкідливих виробничих факторів. У позовній заяві Позивач стверджує, що діями Відповідача завдана моральна шкода, та завданий душевний та фізичний біль. Ціна позову враховує в себе всі страждання, які довелося перенести Позивачу та членам його сім'ї. А також сам факт отримання робітником професійного захворювання при виконанні трудових обов'язків свідчить про завдання йому моральних страждань. Але на підставі Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»:

- п.4 та відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. При недотриманні позивачем зазначених вимог настають наслідки, передбачені ст.139 ЦПК;

- п.5 Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Позивач повинен підтвердити факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

- п.9 Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На підставі вищенаведеного, з урахуванням того, що згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивач не довів саме які фізичні та моральні страждання він зазнав з вини ПрАТ «СКМЗ», як само підприємство порушило законні інтереси позивача, не довів факт моральної шкоди, не обґрунтував суму заподіяної шкоди, характер та обсяг страждань, в чому саме зміни у життєвих стосунках, тобто не довів заподіяну йому моральну шкоду, а також розрахунок суми, та не надав документи, які підтверджують психічні та емоційні

Враховуючи вище наведе, вважають, що немає правових підстав для компенсації моральної шкоди позивачу.

В судовому засіданні представник третьої особи просив винести рішення на розсуд суду, надав письмові пояснення по справі, із яких вбачається, що Потерпілий на виробництві ОСОБА_4 перебуває на обліку в Краматорському міському відділенні з 18 листопада 2014 року.

За висновком МСЕК від 03 грудня 2014 року серія 10 ААА № 244716 потерпілому встановлена стійка втрата працездатності 30% та 3 група інвалідності внаслідок професійного захворювання, яке отримане за час роботи на підприємстві Приватне акціонерне товариство «Старокраматорський машинобудівний завод».

На підставі статті 21, 28, 34 Закону України №1105-XIV (в редакції, яка діяла на той час) постановами Краматорського міського відділення 0536/4186/4186/2, 0536/4186/4186/2 від 17.12.2014 року було призначено одноразову допомогу в сумі 82824,00грн. (вісімдесят дві тисячі вісімсот двадцять чотири грн., 00коп.) та щомісячні страхові виплати в розмірі 2076,16грн. (дві тисячі сімдесят шість грн. 16коп.).

Під час повторного переогляду за висновком МСЕК від 05 січня 2017 року серія АБ №0045666 потерпілому на виробництві ОСОБА_4 встановлена стійка втрата професійної працездатності 30% та 3 група інвалідності, з повторним оглядом 05 січня 2019 року, внаслідок професійного захворювання, яке отримане за час роботи на підприємстві Приватне акціонерне товариство «Старокраматорський машинобудівний завод».

Таким чином, постановою Краматорського міського відділення 0536/4186/4186/14 від 05 січня 2017 року потерпілому на виробництві ОСОБА_4 продовжено виплати раніше призначеної щомісячної страхової виплати в розмірі 2076,16грн. (дві тисячі сімдесят шість грн. 16коп.).

Постановою Краматорського міського відділення №0526/4186/4186/20 від 14 жовтня 2017 року потерпілому на виробництві ОСОБА_4 призначено санаторне-курортне лікування.

Також варто зазначити, що потерпілому на виробництві неодноразово надавалась медична та соціальна допомога, так останньою постановою Краматорського міського відділення №0526/4186/4186/26 від 30.09.2018 року «Про призначення фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу потерпілому», потерпілому на виробництві ОСОБА_4 призначено фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме витрати на стаціонарне лікування.

28.12.2014 року в Закон України №1105-XIV були внесені зміни №77-VIII, на підставі чого з 01.01.2015 року Фонд працює на підставі з діючим Законом.

Відповідно до частини 7 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності:

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Положеннями частини 8 статті 36 зазначеного Закону України №1105-XIV передбачено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Так, постановою Верховного Суду України від 21.08.2018 року у справі №579/951/16ц (провадження №61-8699зпв18) задоволено заяву відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Конотоп Сумської області: скасовано рішення Кролевецького районного Сумської області від 07.06.2016 року, ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 16.08.2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.12.2016 року.

Позивачу відмовлено у позовних вимогах до відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Конотоп Сумської області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання.

У зазначеній постанові Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України. Пункт 1 частини другої статті 10 Закону України №1105-XIV передбачає обов'язок страховика - Фонду виплачувати тільки ті страхові виплати, які передбачені цим законом.

Отже, Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд відповідно до ст.279 ч.8 ЦПК України вислухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами матеріали, вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Так судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 працював з01.04.2004 року до 24.12.2014 рік обрубником на обробці литва наждаком та вручну, а з 24.12.2014 року до 19.01.2019 року газорізальником в ливарному цеху ПрАТ «СКМЗ». (а.с.9-10).

Згідно медичного висновку центральної лікарсько-експертної комісії за № 1261/1184 від 18.11.2014 року, в обласній клінічній лікарні профзахворювань м. Донецька (КЛПУ «ОКЛПЗ») пр-кт Ілліча 104, позивачу було вперше встановлено професійне захворювання: вібраційна хвороба першого-другого ступеня, периферична ангіодістонія верхніх кінцівок з вираженими ангіоспазмами.

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25 листопада 2014 року(за формою П- 4), встановлено, що професійне захворювання виникло в період тривалої роботи позивача при таких обставинах: « працюючи обрубником підлягав дії комплексу шкідливих виробничих чинників: локальної вібрації пилу, шуму; у зимовий період року - несприятливого мікроклімату.

А причинами професійного захворювання, згідно пункту 17 акту, стало: «тривала робота в умовах дії шкідливих виробничих чинників: в т.ч. локальної вібрації, рівні якої перевищували ГДР...» (а.с.15-16).

03.12.2014 року обласна медіко-соціальна (експертна) комісія у м. Донецьк, вперше визнала захворювання позивача професійним,з 30 (тридцять) % втрати працездатності та встановила третю групу інвалідності. Цей факт підтверджено довідкою до акту огляду МСЕК серії 10ААБ №431197 від 03.12.2014р., випискою до довідки МСЕК серії 10ААА №244716 від 03.12.2014 р. та пенсійним посвідченням НОМЕР_1 від 13.01.2015р., копії яких додаються до позову (а.с.11-14).

У листопаді 2016 року позивач повторно пройшов стаціонарне обстеження в клініці професійних захворювань Держаної установі «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва національної академії медичних наук України») КПЗ ДУ ІМПНАМНУ) у м.Києві, на вул. Саксаганського, де згідно медичного висновку центральної лікарсько-експертної комісії за №40/1019 від 29.11.2017 року підтверджено професійне захворювання: вібраційна хвороба першого-другого ступеня, периферична ангіодістонія верхніх кінцівок з вираженими ангіоспазмами (а.с.17).

У листопаді 2018 року, позивач пройшов стаціонарне обстеження в клініці професійних захворювань Держаної установі «Інститут медицини праці національної академії медичних наук України») КПЗ ДУ ІМПНАМНУ) у м. Києві, де згідно медичного висновку центральної лікарсько-експертної комісії за №44/1026 від 20.11.2018 року було встановлено нове професійне захворювання: 1.) хронічний бронхіт II ст. в фазі затихаючого загострення. Прикореневий пневмосклероз. ЛН І-ІІ (першої - другої) ст. 2.) Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість початкові явища) І ст.) за класифікацією ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та підтверджено діагноз попереднього професійного захворювання: вібраційна хвороба І-ІІ ст. (периферична ангіодістонія верхніх кінцівок з вираженими ангіоспазмами) (а.с.19).

Факт нового професійного захворювання в подальшому було підтверджено і комісією, яка в місті Краматорську, Донецької області, на ПрАТ «СКМЗ», склала акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11 грудня 2018 року (за формою П-4). Згідно вказаного акта (пункт 16), встановлено, що професійне захворювання виникло в період його тривалої роботи обрубувачем за таких обставин:« впливу на організм пилу фіброгенної дії та виробничого шуму, концентрації та рівні яких перевищували гранично допустимі».

А причинами професійного захворювання (пункт 17 акту) стало: «робота протягом тривалого часу ОСОБА_4 в умовах дії шкідливих факторів - 15 років 4 місяця 20 днів, в тому числі у якості обрубувача, зайнятого на обрубці лиття наждаком і вручну ливарного цеху ПрАТ «СКМЗ» - 10 років 8 місяців 25 днів; газорізальника- 3 роки 11 місяців 18 днів, в умовах впливу на організм пилу фіброгенної дії (а.с.20-21).

16.01.2019 року обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія у м. Слов'янськ, Донецької області, визнала захворювання позивача професійнимз 60 (шістдесят)% втрати працездатності (30% вібраційна хвороба, 25% хронічний бронхіт, 5% приглухуватість) та підтвердила третю групу інвалідності (професійне захворювання). Цей факт підтверджено довідкою МСЕК серії 12ААА № 082591 від 16.01.2019р., довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААБ № 062565 від 16.01.2019 р. та пенсійним посвідченням НОМЕР_1 від 13.01.2015р. (а.с.11-14).

Представленими позивачем копіями медичних документів підтверджується факт його неодноразових стаціонарних лікувань та проведенням оздоровлень.

З огляду на наведені в позовних вимогах обґрунтування, позивач ОСОБА_4 вимагає від роботодавця ПрАТ «СКМЗ» відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отриманих професійних захворювань.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов'язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Нормами Конституції України, зокрема ст.ст.21, 43, 46 передбачені права працівників на охорону їх життя та здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні та здорові умови праці.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року №20-рп/2008 у справі №1-32/2008 (про страхові виплати), статтею 237-1 КЗпП України потерпілим надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.22 Конституції України.

Згідно ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Як вбачається зі змісту даної норми, право на відшкодування моральної шкоди виникає у працівника у разі, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Частиною 2 цієї статті встановлено, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як вбачається зі змісту даної норми, право на відшкодування моральної шкоди виникає у працівника у разі, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому суд набуває висновку про те, що позивачу внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, які позивач поніс у зв'язку з цим.

Даний висновок суду відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9рп/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) згідно з яким, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з каліцтвом. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

З огляду на викладене, сам факт отримання робітником професійного захворювання при виконанні трудових обов'язків свідчить про завдання йому моральних страждань. Законодавець у даному випадку не ставить право потерпілого на відшкодування немайнової шкоди в залежність від вини самого робітника або роботодавця.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд погоджується з розміром грошового відшкодування, який визначив для себе позивач, оскільки на думку суду він відповідає тяжкості отриманих позивачем профзахворювань, у зв'язку з чим суд вважає, що з підприємства на відшкодування моральної шкоди слід стягнути 60000грн.

Таке відшкодування суд вважає розумним та справедливим по відношенню до глибини моральних страждань позивача, погіршення його фізичних здібностей, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.10, 17, 18, 263, 265, 273, 351, 352, 354 ЦПК України, ст.23 ЦК України, ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням на виробництві - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ: 05763642, 84305, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, 2) на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану професійним захворюванням, в розмірі 60000грн. (шістдесят тисяч гривень 00коп.)

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ: 05763642, 84305, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, 2) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім гривень) 40коп. на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд.

Суддя Краматорського

міського суду: О.М. Данелюк