Рішення № 80236628, 28.02.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/3821/18

Провадження № 2/127/2086/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно – комунікаційної інфраструктури «Діпрозв’язок» про зобов’язання вчинити дії, стягнення коштів та моральної шкоди, –

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно – комунікаційної інфраструктури «Діпрозв’язок» про зобов’язання вчинити дії, стягнення коштів та моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1, працював у відповідача на різних посадах (остання- провідний інженер) з 2008 року. На цей час відкрито провадження №128/3282/16ц з питань зміни дати звільнення, вимушеного прогулу за невірно оформлену трудову книжку, а також вимог повернення компенсаційних коштів по справі №128/4727/14ц. По сьогоднішній день позивач звільнений з роботи, але отримавши невірно оформлену трудову книжку, недоплачені кошти, кошти, що нараховані згідно рішення суду, не можу працевлаштуватись, перерахувати пенсію. Також, при нарахуванні пенсії з вини відповідача, зменшено страховий стаж, що вплинуло на розмір коштів. Середня зарплата, що розрахована згідно довідок наданих відповідачем в інших справах, і відповідно сума позову з урахуванням обов'язкових платежів (ЄСВ) до ПФУ потребує коригуванню після отримання від відповідача розрахункових листів по справі №128/616/16ц. Преюдиційно судовими справами доведено, що вимушений прогул через (не)звільнення позивача з роботи та невидачу трудової книжки відбулися з вини роботодавця. Вінницький райсуд стягнув з відповідача на користь позивача кошти відповідно справ 1)№203-180-2012р.(суддя Шевчук Л.П) - 42780,45грн, 2)№128-1539-2013ц (суддя Гриценко І.Г.)-12396,85грн. 3)№ 4727- 14р. (суддя Ганкіна І.А.)-83261,78грн, та 4) №128\616\16ц (суддя Карпінська Ю.Ф)- 98784,75 грн. Зазначені кошти відповідач частинами, зі значними запізненнями, позивачу виплатив, але до пенсійного фонду, податки не перераховував, ЄСВ не сплачував, чим наніс позивачу значні збитки. Пенсійний Фонд не врахував стаж та кошти вимушеного прогулу, що значно вплинуло на розмір пенсії. Зазначене, окрім матеріальної, наносить позивачу і моральну шкоду, оскільки розмір пенсії незначний, а за відсутності трудової книжки він не можу працевлаштуватись, сім’я перебуває у скрутному матеріальному становищі, через що позивач переніс інсульт, моральні страждання до цих пір тривають. Також, через свідомо зроблені помилки в трудовій книжці позивача, останньому не можуть перерахувати розмір коштів пенсії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено право на перерахунок пенсії, на повне та вчасне отримання коштів, згідно судового рішення, з урахуванням інфляції. 29.03. 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки для перерахунку пенсії, однак він відмовив. Згідно п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для перерахунку пенсії, відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, довідка про дохід видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей. Довідка видана не була, що є порушенням. Окрім того, за період 2011-18 рр. неодноразово підвищувались посадові оклади працівникам, індексувались і пенсії, проте зазначені підвищення до позивача відповідачем, не враховувались. При відсутності перерахунку пенсії з 2012 року з вини відповідача, позивачу було протиправно занижено її розмір на 1 731,52 грн, у зв'язку-з чим він щомісяця, протягом 4-х років, недотримував належні суми пенсії і не отримував доходу, який би мав у разі, якби його право на отримання пенсії в установленому законом розмірі не було порушено відповідачем, який не перераховував єдиного внеску до пенсійного Фонду (ЄСВ до ПФУ). З метою проведення перерахунку пенсії 22.01.2018 року позивач отримав в управлінні Пенсійного фонду довідку з сумами відрахувань із заробітної плати у пенсійний фонд і з'ясувалось, що за 2012-2018рр. відповідач не сплатив податки за позивача до пенсійного фонду. Так як відповідач подавав невірні відомості до пенсійного фонду, позивач вважаю, що він повинен здійснити перерахунок ЄСВ на пенсійний рахунок та подати ПФУ скасовуючі документи нові достовірні відомості згідно законодавства України. Пенсійний фонд України листом від 12.06.2012 р. N 13484/03-30 Щодо нарахування ЄСВ на суму зарплати, нарахованої згідно з рішенням суду повідомляє, що «...ч.2 ст. 7 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" передбачено, що для осіб, яким згідно з рішенням суду нараховано середню заробітну плату за вимушений прогул, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення доходу на кількість місяців, за які він нарахований. «...Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким нараховано дохід згідно з рішенням суду - за вимушений прогул». Згідно листа ДФС від 04.08.2017 р. № 1502/6/99-99-13-02-03-15/ІПК обчислення та нараховання ЄСВ працівникам, що отримують дохід згідно з рішенням суду, розраховують шляхом ділення виплаченого доходу, на кількість місяців, за які він нарахований. Тобто, в судових рішеннях №№ 203/180/12ц, 128-1539/13ц, 128-4727/14 та 128- 616/16ц, суди не зазначили про необхідність утримання ЄСВ, так як суми коштів утримання податків уже ними враховані при визначені нарахувань згідно довідок відповідача. Неправомірні дії відповідача щодо сплати коштів за час вимушеного прогулу призвели до несплати відповідачем позивачу у повному обсязі щомісячних страхових внесків до Пенсійного Фонду України і зменшення страхового стажу позивача на 7 років, що суттєво впливає на розмір коштів пенсії. Відповідач злочинно та свідомо затягує виконання судових рішень, не бажає виконати рішення суду. Відкрите провадження в лютому 2016 року, рішення суду 1-ї інстанції 08.07.2016р. станом на 20.04.2013 року, рішення апеляційної від 01.12.2016 року. Термін затягування провадження 1 рік 11 місяців, сума коштів до сплати згідно рішення суду - 98 967,75грн. на цей час оплата повністю не проведена, а інфляція галопуюче триває, що шкодить позивачу і є підставою згідно ст. 43 ГПК, вжити заходів для запобігання злісними зловживаннями процесуальними правами і судовими диверсіями відповідача. З загальної суми позивачуі на банківську картку 25.01.2018р. перераховано кошти в сумі 73941,10 грн., з них комісія становить 369,71 грн. Недонараховано, тобто, станом на 19.02.2018р. існує борг в сумі -25026,55 грн. В наданих відповідачем квитанціях (є в справах №128\4727 та 616\16у) зазначено, що він перераховував мені «чисті» кошти згідно рішень судів, а не врахував комісійні. По справі №128\4727 з загальної суми 81261,68 позивачу перераховано через кошти в сумі, але яка з них комісія невідомо. По справам №180 та 1539 інформація теж відсутня, так як перерахування були хаотичні і не усі. У бухгалтерії відповідача, є така інформація і суд може зобов’язати його провести розрахунки. По справі №128\616\16ц з загальної суми 98 967,65 позивачу на банківську картку перераховано через Приватбанк кошти в сумі 73941,10 грн. , з них комісія становить 369,71 грн. Недонараховано 25 026.55 грн. Провадження відкрито в лютому 2016 року, -рішення суду 1 ї інстанції — від 08.07.2016р. станом на 20.04.2013 року, рішення апеляційної інстанції - від 01.12.2016р. Також, вважаю, що на мою на користь підлягає стягненню відповідно до статті 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, компенсація до вимог статті 34 Закону України «Про оплату праці» та статті 3 Закону України «Про компенсації громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» та моральна шкода на підставі статті 237-1 КЗпП України (правова позиція ВСУ №6-788цс16 -невиконань рішення суду є підставою для покладення на власника відповідальності, передбачені статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати). Оскільки обов'язок по виплатам коштів лежить на організації, з якою працівник перебуває трудових відносинах, то позивач пропонує відповідачу надати розрахунків або спростувати. Такі протиправні дії відповідача завдали позивачу непоправимої моральної шкоди, внаслідок чого у нього розвинулися у гострій формі гіпертонічна хвороба та серцеві розлади, що призвели до психологічних розладів, інсульту, позивач став інвалідом. Такими протизаконним діями відповідача позивачу завдана моральна шкода, яку він оцінюю у розмірі 15 000 грн. Просить зобов'язати відповідача, відповідно законодавства, усунути порушення його соціального права шляхом одночасної подачі до Управління пенсійного фонду м. Вінниці необхідних скасовуючих документів по звітності з ЄСВ щодо виявлених недостовірних відомостей про ОСОБА_1 та початкових документів із зазначеними вірними відомостями на ОСОБА_1 з пояснювальною запискою щодо зміни відомостей відповідно до листів ПФУ від 12.06.2012 р. N 13484/03-30 Щодо нарахування ЄСВ на суму нарахованої згідно з рішенням суду та ДФС від 04.08.2017 р. № 1502/6/99-99-13-02-03-15/ІПК про нараховання ЄСВ згідно з рішеннями судів. Зобов’язати відповідача оподаткувати на обов’язкове державне соціальне страхування відповідно до чинного законодавств нарахованих та частково виплачених мені коштів на підставі рішень судових справ Вінницького районного суду, а саме -1)№203-180-12-ц, 2)№180-1539-13-ц, 3) №180-4727-14-ц та 4) №128\616\16-ц визначити в рішенні суду, що виплата ЄСВ за 2012-2018 роки повинна розбиватись по місяцям, а неразово, так як стаж враховуватись має за весь період вимушеного прогулу з 2011року. Нарахувати суми коштів, згідно судових рішень до даних персоніфікованого обліку пенсійного фонду ОСОБА_1 за 2012-2018 роки, та зобов'язати відповідача провести розрахунок нанесеної мені шкоди через вчасно не перераховану, непроіндексовану пенсію за зазначений період, стягнути з відповідача кошти недовиплат. Включити в місячну звітність до ПФУ за роки вимушеного прогулу дані про суми виплат в розрізі кожного місяця прогулу. Згідно ст.625 ЦКУ (за період затримки) інфляційні збитки за період затримки виконання рішення суду - тривають. Стягнути з відповідача на його користь кошти за затримку виконання судових рішень згідно розрахунків по справі №128\616\16ц станом на 05.02.2018р. , а саме кошти - 2.1) 32719,09 грн.- інфляційні збитки за період затримки виконання рішення суду, 2.2)-3% річних із просроченої суми - 3636,00 грн. (згідно розрахунку калькулятора). Невиконання рішення суду про стягнення невиплаченої зарплати є підставою для покладення відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП (Правовий висновок ВСУ у справі№6-788ис16). Наявність судового рішення, яке не виконане боржником, не позбавляє права на штрафні санкції (висновок ВСУ в Постанові №311/3310/14-ц). Згідно розрахунків по ст.117 КЗпП розмір компенсаційних коштів (за період затримки виплат) за 477 днів(08.07.2016р.-05.02.2018) становить-104524 грн. Стягнути з відповідача на мою користь кошти недоплат згідно судових рішень по справам №№203\180\12,128\1539\13,128\4727\14,128\616\16ц (сума коштів буде визначена після отримання від відповідача довідки про перерахування коштів вимушеного прогулу). Стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 15 000 грн відповідно до ст. 237-1 КЗпП України. Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 24.05.2018 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

05.12.2018 року ухвалою справою закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився надав суду відзив на позов згідно якого просить розглядати справу у його відсутність, позов не визнав.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та матеріали цивільних справ витребуваних з вінницького районного суду Вінницької області, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 19.12.2012року рішенням Вінницького районного суду Вінницької області визнано незаконним та скасовано наказ № 288/к від 14.12.2011року ВАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку «Діпрозв’язок» про звільнення з посади інженера з охорони праці №07 ОСОБА_1 Поновлено ОСОБА_1 на роботі в ПАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку «Діпрозв’язок» на посаді провідного інженера з охорони праці №07. Стягнуто з ПАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку «Діпрозв’язок» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 33 780,45грн., 3000,00грн. відшкодування завданої моральної шкоди, а також 6000,00грн. витрати на правову допомогу.

31.01.2013 року ухвалою апеляційного суду Вінницької області рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19.12.2012року залишено без змін.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03.12.2013року стягнуто з ПАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно – комунікаційної інфраструктури «Діпрозв’язок» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 9896,85грн., 1500грн. моральної шкоди та 1000грн. витрат на правову допомогу, а всього 12396,85грн.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 21.01.2014року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03.12.2013року змінено. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції. Стягнути з ПАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно – комунікаційної інфраструктури «Діпрозв’язок» на користь ОСОБА_1 оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника в сумі 5988,78грн., 1500,00грн. моральної шкоди та 1000,00грн. витрат на правову допомогу, а всього 8488,78грн.

02.06.2015року рішенням Вінницького районного суду Вінницької області зобов’язано ПАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку «Діпрозв’язок» здійснити звільнення з роботи ОСОБА_1 шляхом видачі наказу про звільнення з роботи на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України після закінчення відпустки строком в 27 календарних днів (за період з 2012-2013р.р.) з 20.05.2013р. Стягнуто з ПАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку «Діпрозв’язок» на користь ОСОБА_1 оплату відпускних за 27 календарних днів в розмірі 3365,55грн. Стягнуто з ПАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку «Діпрозв’язок» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу на суму 9195,78грн. Стягнуто з ПАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку «Діпрозв’язок» на користь ОСОБА_1 оплату за час затримки розрахунку за 499 днів на суму 62200,35грн. Стягнуто з ПАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку «Діпрозв’язок» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду частково на суму 1000грн.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 21.07.2015року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02.06.2015 року скасовано. Увалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

20.01.2016року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення апеляційного суду Вінницької області від 21.07.2015року скасовано, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02.06.2015року залишено в силі.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 08.07.2016 року змінено дату звільнення ОСОБА_1 з роботи з ПАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку «Діпрозв’язок» з 20.05.2013 року на день повернення трудової книжки – 17.05.2016р. Зобов’язано ПАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку «Діпрозв’язок» внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 про дату звільнення з 20.05.2013р. на 17.05.2016р. Стягнуто з ПАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку «Діпрозв’язок» на користь ОСОБА_1 кошти за час затримки трудової книжки та вимушеного прогулу за період з 20.05.2013 р. по день повернення трудової книжки – 17.05.2016р. в розмірі 91617,75грн. з відрахуванням всіх належних виплат на обов’язкові платежі та збори. Стягнути з ПАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку «Діпрозв’язок» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3000,00грн. та 4350,00грн. витрати на правову допомогу.

01.12.2016 року ухвалою апеляційного суду Вінницької області рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 08.07.2016року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.11.2017 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 08.07.2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 01.12.2016року залишено без змін.

Вимоги ОСОБА_1 щодо зобов’язання відповідача подати УПФ м. Вінниці необхідні скасовуючі документи по звітності з ЄСВ та зобов’язати відповідача оподаткувати нараховані та частково виплачені кошти на підставі рішень судових справ № 203-180-12-ц, 180-1539-13-ц, 180-4727-14-ц, 128/616/16-ц та нарахувати суми коштів, згідно вказаних рішень до даних персоніфікованого обліку пенсійного фонду задоволенню не підлягають з таких підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску визначений розділом ІІІ Закону, а в частині адміністрування – Податковим кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ст. 8 Закону).

Контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 2 ч. 2 ст. 12 Закону).

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску регулюється статтею 9 Закону, відповідно до якого сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями ( у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Крім того, відповідно до ст. 13 Закону органи доходів і зборів мають право проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а також від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів.

Крім того, відповідно до ст. 14 Закону органи доходів і зборів зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 12-1 Закону на органи Пенсійного фонду покладено функції по контролю за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Також повноваження органів Пенсійного фонду визначені ст.ст. 14-1, 23 Закону.

Разом з тим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 13-1 Закону Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право, зокрема, у разі виявлення за результатами перевірки поданих страхувальником недостовірних відомостей про застрахованих осіб видавати приписи щодо усунення цих порушень.

Рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами (ст. 25 Закону). Крім того, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка є виконавчим документом.

Проте, в судовому засіданні ні позивачем ні відповідачем не було доведено, про звернення позивача до уповноважених органів з приводу проведення перевірки достовірності відомостей про нього як про застраховану особу, також не було доведено, що відносно відповідача виносився припис на усунення цих порушень.

Суд враховує, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в разі ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків ці страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999року « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає до стягнення, без утримання податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, позивач фактично отримав більші суми, ніж ті, що підлягали до виплати із відрахуванням обов`язкових платежів, тому зобов`язання відповідача сплатити єдиний соціальний внесок із виплачених позивачу сум, призведе до подвійної грошового стягнення. Роботодавець та працівник не позбавлені можливості укласти угоду (письмову чи усну) про внесення працівником внеску, нарахованого з виплаченої йому за рішенням суду суми, до каси працедавця (з наступним перерахуванням страхувальником цієї суми до органу доходів і зборів).

Таким чином, суд вважає, що позивачем обраний невірний спосіб захисту прав, тому його позов задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних збитків та штрафних санкцій за невиконання рішень суду задоволенню не підлягають, оскільки згідно постанов державних виконавців виконавчі провадження по виконавчим листам № 203/180/12, 180/1539/13, 180/4727/14 та 128/616/16 закінчені в зв’язку з фактично повним виконанням вказаних виконавчих листів, а тому відсутні підстави для стягнення інфляційних збитків та штрафних санкцій.

Позовна вимога про стягнення моральної шкоди в розмірі 15000,00гривень задоволенню не підлягає, оскільки вона пов’язана з іншими позовними вимогами, в задоволенні яких суд відмовляє.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, згідно Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст. ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», суд –

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно – комунікаційної інфраструктури «Діпрозв’язок» про зобов’язання вчинити дії, стягнення коштів та моральної шкоди – відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 05.03.2019року.

ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1.

Приватне акціонерне товариство Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку «Діпрозв’язок», м. Київ, вул. Солом’янська,3, код ЄДРПОУ 01168185.

Суддя: