Рішення № 80234343, 25.02.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.02.2019 Справа № 907/532/18Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 907/532/18 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (вул. Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 30019801) в особі структурного підрозділу Закарпатського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів “Прикарпаттрансгаз” (п/с 41 “Д”, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ідентифікаційний код 0153133),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування” (пр-т Курський, буд. 6, м. Суми, Сумська область, 40020, ідентифікаційний код 33699090),

про стягнення 3716293,44 грн. пені та штрафу за невиконання умов договору закупівлі № НОМЕР_1 від 31.07.2017, укладеного між сторонами,

представники сторін:

позивача в режимі відеоконференції – адвокат ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство “Укртрансгаз” в особі структурного підрозділу Закарпатського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів “Прикарпаттрансгаз” звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування” про стягнення 3716293,44 грн. пені та штрафу за невиконання умов договору № НОМЕР_1 від 31.07.2017, укладеного між сторонами, за яких: 1678725,00 грн. штраф, 2037568,44 грн. пеня, а також просить суд стягнути втрати по сплаті судового збору в сумі 55744,40 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.10.2018 відкрито провадження у справі № 907/532/18.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.11.2018 у справі № 907/532/18 клопотання представника позивача про продовження строків подання відзиву та оголошення перерви в підготовчому засіданні задоволено, продовжено строк на подання відзиву до 03.12.2018 та відкладено підготовче засідання у даній справі на 06.12.2018.

03.12.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 54-2018 від 03.12.2018, в якому представник відповідача посилаючись на вжиття відповідачем всіх можливих заходів щодо врегулювання спору, відсутності вини чи умислу з боку відповідача стосовно порушення ним своїх зобов’язань за договором, представник відповідача просить суд зменшити розмір належних до стягнення штрафних санкцій до 371629,30 грн. (в тому числі 167872,50 штраф, 203756,80 грн. пеня).

Ухвалою від 06.12.2018 у справі № 907/532/18 продовжено строк проведення підготовчого засідання на тридцять днів з 22 грудня 2018 року до 22 січня 2019 року та відкладено підготовче засідання на 17.01.2019, а також доручено Господарському суду Закарпатської області (вул. Коцюбинського, буд. 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) забезпечити проведення судового засідання у справі № 907/532/18 в режимі відеоконференції.

12.02.2019 до суду надійшли письмові пояснення позивача до відзиву на позовну заяву, в яких просить суд позов задовольнити, прийняти дані пояснення та врахувати їх при розгляді справи.

18.02.2019 представник позивача подав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких просить суд прийняти дані поясненна та врахувати їх при розгляді справи та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 1678725,00 грн., пеню в розмірі 2037568,44 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 55744,40 грн.

25.02.2019 представник відповідача подав суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що ураховуючи підтверджене належне виконання відповідачем договірного зобов’язання (не враховуючи порушення строку поставки), відсутність сприяння позивача у виконанні відповідачем визначених договором зобов’язань, співвідношення майнового стану позивача та відповідача, забороною застосування одного виду відповідальності за одне і теж порушення зобов’язання, просить суд врахувати ці додаткові пояснення при винесенні рішення у справі.

У судовому засіданні суд оглянув оригінали доказу про направлення на адресу позивача відповідачем відзиву та доданих до нього документів, а саме, оригінал поштового чеку та опису вкладення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд

31.07.2017 між ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» (покупець – позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування» (постачальник – відповідач) було укладено договір закупівлі № НОМЕР_1, за умовами якого постачальник протягом терміну дії цього договору зобов’язується поставити, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, визначених даним договором.

Відповідно п. 9.1. договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання зобов’язань, але в будь-якому випадку до 01.04.2018.

Під товаром, що є предметом поставки, розуміється: насоси та компресори (станція компресорна гвинтова пересувна) (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна, кількість та асортимент продукції, що поставляється, відповідно до специфікації (додаток 1).

Згідно п. 2.2. договору, загальна сума договору становить 17409000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2901500,00 грн.

Постачальник зобов’язується поставити товар, який є новим, не був в експлуатації, належить йому на праві власності, не знаходиться під заставою чи арештом, в строки не пізніше 30-ти календарних днів з моменту отримання рознарядки від покупця але в будь-якому випадку не пізніше 01.04.2018 (п. 4.1. договору).

Відповідно п. 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6 договору поставка продукції виконується транспортом постачальника та підтверджується наступними документами: а) товаро-транспортна накладна; б) накладна на кількість, ціну та асортимент продукції на ім’я покупця; в) податкова накладна. Місце поставки: постачальник здійснює поставку товару, зазначеного в специфікації, згідно рознарядки від покупця в місця призначення територією України відокремленим підрозділам покупця. Датою поставки вважається дата підписання представником покупця накладної. При виявленні недостачі, некомплектності або неналежної якості отриманої продукції покупець повинен направити постачальнику письмове повідомлення (акт, претензію) з додатком документів, що підтверджують недостачу чи неналежну якість продукції. Постачальник при виявленні недостачі, неналежної якості продукції гарантує її поставку, заміну в найкоротші технічно-можливі терміни за свій рахунок, але не більше десяти днів з дня виставлення претензії, або за бажанням покупця повернення її вартості.

Як свідчать матеріали справи, відповідач здійснив позивачу часткову поставку товару на загальну суму 6217500,00 грн., станом на 31.07.2018, що підтверджується видатковими накладними № 44 від 12.03.2018, № 63 від 15.05.2018, № 66 від 17.05.2018, № 65 від 17.05.2018, № 97 від 18.07.2018, № 95 від 18.07.2018, № 98 від 18.07.2018, № 96 від 18.07.2018, № 94 від 18.07.2018; податковими накладними № 16 від 17.05.2018, № 22 від 18.07.2018, № 20 від 18.07.2018, № 21 від 18.07.2018, № 69 від 12.03.2018, № 15 від 17.05.2018; товарно-транспортними накладними № Р10701 від 18.07.2018, № Р10704 від 18.07.2018, № Р10703 від 18.07.2018, № Р10705 від 18.07.2018, № Р44 від 12.03.2018, № Р65 від 17.05.2018, № Р66 від 17.05.2018, №Р63 від 15.05.2018, №Р10702 від 18.07.2018, незважаючи на те, що згідно рознарядки № 2601 ВИХ-18-337 від 21.02.2018 відповідач повинен був поставити 28 станцій компресорних гвинтових пересувних ВВП-12/7 У1 на загальну суму 17409000,00 грн., в тому числі ПДВ 2901500,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3. договору за порушення термінів поставки, передбачених даним договором, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день прострочки.

Пунктом 7.4. договору за порушення термінів поставки, вказаних в цьому договорі, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 10% від вартості не поставленого в строк товару.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 2037568 грн. 44 коп. за період з 01.04.2018 по 03.08.2018, штраф в сумі 1678725 грн. 00 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 371629,30 грн., мотивуючи тим, що розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення становить 21% від загальної вартості договору, що є неспіврозмірним, в той же час як неустойка як засіб розумного стимулювання виконання грошового зобов’язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, просить суд зменшити розмір пені та штрафу.

Відповідно до дилерської угоди № МЕ-23/2017 від 08.05.2017 відповідач є дилером АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» та відповідно до п. 5.1. цього договору зобов’язаний придбавати обладнання, яке замовив позивач, лише у АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» або учасників Авторизованої дилерської мережі. Поставка товару від виробника дилеру здійснюється на умовах, встановлених в окремій угоді (договорі).

На виконання договору закупівлі № НОМЕР_1 від 31.07.2017, укладеного між позивачем та відповідачем, між ТОВ «МІКЕМ» та АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» 04.08.2017 укладено договір поставки № МЕ-241 щодо виробництва та постачання 28 станцій компресорних пересувних ВВП-12/7 У1 у строк не пізніше 25-ти календарних днів від письмового звернення покупця, але у будь-якому разі до 01.04.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2017 відповідач отримав від АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» лист з інформацією про те, що 27.06.2017 невстановленими особами за допомогою шкідливого комп’ютерного вірусу «Petya» відбулось втручання у роботу комп’ютерної техніки сервісного та мережевого обладнання АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш», що призвело до втрати та блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації та порушення порядку її маршрутизації. У зв’язку з цим виробництво компресорних станцій ВВП-12/7 У1 знаходиться під загрозою зриву, оскільки знищено конструкторську документацію, на відновлення якої потрібен тривалий час.

21.08.2017 відповідач звернувся з листом до виробника АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» із запитом щодо можливості отримання станцій компресорних гвинтових пересувних ВВП-12/7У1 зі складу в інших членів дилерської мережі та щодо крайніх термінів виробництва та поставки 28 станцій під замовлення позивача. На вказаний лист отримано відповідь № 07-000/86 від 28.08.2017 про відсутність подібного обладнання у членів авторизованої дилерської мережі та повідомив про неможливість виготовити обладнання за договором з відповідачем від 04.08.2017 у повному обсязі у визначені строки.

Отже відповідач був позбавлений можливості вплинути на належне виконання умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Істотна зміна обставин у договірних взаємовідносинах між позивачем та відповідачем підтверджується довідкою ЗЕЗ-46 про істотну зміну обставин (hardship) № 46 від 26.03.2018 Сумської торгово-промислової палати.

Позивачу було направлено вищезазначену довідку Торгово-промислової палати України ЗЕЗ-46 про істотну зміну обставин (hardship) № 46 від 26.03.2018, проте відповіді позивачем не було надано.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою належного виконання договірних зобов’язань відповідач звертався до позивача листами № 15/026-003860 від 19.03.2018 та № 15/026-003860 від 19.03.2018 з проханням погодити передачу майнових прав за договором у заставу банку (з метою залучення кредитних коштів для додаткового фінансування виробництва Товару). На вказані звернення позивачем надано відповідь № 2601ВИХ-18-597 від 23.03.2018 про відмову в передачі майнових прав за договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями відповідно до частини 1 статті 230 цього Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 статті 199 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Відповідно до правової позиції «Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій» (п. 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) та наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, суд повинен з’ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об’єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Судом встановлено, що довідкою ЗЕЗ-46 від 26.03.2018 Сумської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин підтверджено настання істотної зміни обставин, що вплинули на можливість виконання ТОВ «МІКЕМ» договору закупівлі № НОМЕР_1 від 31.07.2017 у частині строку поставки станцій компресорних гвинтових пересувних ВВП-12/7 У1. У зв’язку із настанням істотної зміни обставин, на підставі п. 11.4 договору закупівлі № НОМЕР_1 від 31.07.2017 та ч. 1 ст. 652 ЦК України, ТОВ «МІКЕМ» має право звертатися до філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» з питань зміни умов договору закупівлі № 170800000 від 31.07.2017 у частині умов поставки товару (необхідність подовження строку поставки) та строку дії договору (необхідність подовження строку дії договору).

Господарський суд, дослідивши зібрані у справі докази та обставини справи в їх сукупності, перевіривши всі доводи сторін, урахувавши наведені положення законодавства, встановивши наявність обставин, які мають істотне значення для визначення розміру штрафних санкцій та їх зменшення у цьому випадку, зокрема, те, що невчасне виконання відповідачем договірних зобов'язань виникло з об'єктивних причин і позивач не надав доказів понесення збитків у зв'язку із таким простроченням, а також зважаючи на розмір заявлених штрафних санкцій і його співрозмірність наслідкам порушення, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме в сумі 371629,30 грн.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку судовий збір покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 5574,44 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 178, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування» (40020, м. Суми, просп.. Курський, 6, код ЄДРПОУ 33699090) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) в особі структурного підрозділу Закарпатського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» (88000, м. Ужгород, п/с 41 «Д», код ЄДРПОУ 0153133) штраф в розмірі 371629 грн. 30 коп., 5574 грн. 44 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.03.2019.

Суддя ОСОБА_4