Ухвала суду № 80233467, 04.03.2019, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.03.2019 Справа № 908/491/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову у справі № 908/491/19

за позовом: Дніпровської міської ради (просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 26510514)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діолог-Плюс» (пр. Соборний, буд. 158, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 21921336)

про стягнення збитків у сумі 161549,53 грн.

Без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою від 26.02.2019 № 7/11-680 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діолог-Плюс» про стягнення збитків у сумі 161549,53 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2019 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

28.02.2019 Дніпровською міською радою до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить:

- заборонити засновникам (учасникам), службовим і посадовим особам товариства з обмеженою відповідальністю «Діолог-Плюс» та іншим особам вчиняти дії щодо зміни місцезнаходження та припинення в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Діолог-Плюс» до закінчення розгляду справи;

- заборонити державному реєстратору вчиняти дії з проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зі зміни місцезнаходження та припинення в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Діолог-Плюс» до закінчення розгляду справи.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову Дніпровська міська рада зазначає, що Дніпровська міська рада звернулась до суду за захистом свого порушеного права оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Діолог-Плюс» ухиляється від укладення додаткової угоди щодо договору про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська № 8 від 10.03.2011, у зв’язку з чим міському бюджету завдано збитки (упущена вигода) через недоотримання коштів пайової участі, які відповідач зобов’язаний сплатити до прийняття об’єкту будівництва в експлуатацію. Також, вказує, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач змінив місцезнаходження на адресу: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158, та з 10.01.2019 перебуває у стані припинення. Вважає, що оскільки, зміна місцезнаходження та початок ліквідації юридичної особи відповідача відбулися після направлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Діолог-Плюс» претензії щодо сплати залишку заборгованості– є підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України). За змістом ч. 1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За змістом норм чинного законодавства у вирішенні питання про забезпечення позову особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, Дніпровської міської ради не обґрунтовано доцільність вжиття вказаних заходів із забезпечення позову, та не вказано як вони (заходи) узгоджуються із приписами ст. 137 ГПК України.

З урахуванням викладеного суд, у відповідності до статті 140 ГПК України, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову.

Враховуючи положення статті 129 ГПК України та Закону України «Про судовий збір», оскільки заяву про вжиття заходів забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору в розмірі 960,50 грн., відшкодуванню та поверненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Дніпровській міській раді у забезпеченні позову.

2. Відповідно до ст.ст. 140, 255-257 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання в порядку встановленому ст. 257 цього Кодексу, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

3. Ухвала підписана 04.03.2019.

Суддя Т.А. Азізбекян