Рішення № 80230243, 27.02.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/160/19

РІШЕННЯ

іменем України

27 лютого 2019 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І.

за участю:секретаря судового засідання Матвійчук А.М., представника позивача адвоката ОСОБА_1, розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 18.12.2018 № 22/680,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом №65 від 11.01.2019, в якому покликається на порушення відповідачем ОСОБА_2 законів про працю України, Цивільного кодексу України та його прав, і просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №22/680 від 18.12.2018 року, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області ОСОБА_3, про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧВ АГРО" штрафу в розмірі 1340280 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ДФС у Хмельницькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" з питань дотримання податкового та валютного законодавства і складено ОСОБА_4 за №1661/22-01-14-02/34978673 від 27.11.2018. У цьому акті контролюючий орган в тому числі робить висновок про неналежне оформлення трудових відносин товариства з громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 18.12.2018 Управління Держпраці у Хмельницькій області винесло постанову про накладення штрафу від 18.12.2018 № 22/680, при цьому не взяло до уваги надані письмові заперечення і додатки до нього, яким підтверджено протиправність цієї постанови. Оскаржувана постанова підлягає скасуванню, так як товариство уклало із згаданими громадянами договори про виконання робіт, які є цивільно-правовими, а не трудовими, що видно із цих правочинів. Додатково звертає увагу, що норми ПК України не наділяють контролюючий орган правом тлумачити правочин, і надавати їм оцінку. Управління Держпраці у Хмельницькій області не повинно було приймати до уваги висновки ДФС у Хмельницькій області, зроблені в її акті, та, відповідно, були відсутні підстави для притягнення товариства до відповідальності на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

24.01.19 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначив підготовче судове засідання на 25.02.2018.

Відповідно до ухвали від 18.02.2019 суд забезпечив позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу - постанови Управління Держпраці у Хмельницькій області від 18.12.2018 № 22/680, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" накладено штраф у розмірі 1340280,00 гривень до часу набрання законної сили рішення у справі №560/160/19 (арк. спр.146-148, т.2).

Згідно з ухвалами від 25.02.2019 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про роз'яснення ухвали від 18.02.2019, закрив підготовче провадження, і призначив справу до розгляду на 27.02.2019 (арк. спр.174-176, т.2).

12.02.2019 відповідач надав відзив на позов від 11.02.2019, в якому вказує, що штраф на ТОВ "ЛЕТИЧІВ АГРО" був накладений згідно абз.5 п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМ України №509 від 17 липня 2013 року, а саме на підставі акту документальної виїзної перевірки територіального органу ДФС, в ході якої були виявлені порушення законодавства про працю. Позивач ці висновки органу ДФС не оскаржив, але вважає їх неправильними. Відповідач погоджується з цими висновками, які вставлені органом ДФС та задокументовані нею. В процесі розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в порядку ч.2 ст.265 КЗпП України на підставі акту документальної виїзної перевірки ДФС не передбачено порядком №509 по новому встановлювати відповідні порушення КЗпП України, встановлені ДФС. Просить відмовити у задоволенні позову, так як заступником керівника Управління Держпраці у Хмельницькій області законно накладено штраф на ТОВ "ЛЕТИЧІВ АГРО" (арк. спр.128-131, т.2).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, покликаючись на ті ж обставини і докази, які вказані у позові.

Відповідач представника у судове засідання не направив, хоч належно був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить розписка від 25.02.2019 (арк. спр.177, т.2).

З'ясувавши обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог, так і заперечень, оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Відповідно до абз.5 п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМ України від 17.07.2013, №509 (далі - Порядок №509), штрафи можуть бути накладені на підставі акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно з п.3 Порядку №509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Пунктом 4 Порядку №509 визначено, що справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідно до п.6 Порядку №509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно з п.8 Порядку №509, розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Отже, посадовою особою територіального органу Держпраці розглядаються в тому числі справи за актом документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно з Витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1005058707 від 27.02.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро", ідентифікаційний код 34978673, має такі види діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, відтворення; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна (арк. спр.181-186, т.2).

Відповідно до Акту ГУ ДФС у Хмельницькій області №1661/22-01-14-02/34978673 від 27.11.2018 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро" (ПН 34978673, телефон/факс (03875) 20092 податкового законодавства за період з 01.07.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.06.2018" контролюючий орган в тому числі зробив висновок про порушення ТОВ "Летиів Агро": "7. ст.2,3, 21, 24 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" трудові відносини ТОВ "Летичів Агро" та громадянами (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16М.) належним чином оформлені не були - трудові договори не укладено, про допуск найманих працівників до роботи завчасно органи ДФС у встановленому порядку не повідомлено." ( арк. спр.112-123, т.2).

Позивач дійсно у 2016-2017 роках уклав ряд договорів з громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 (виконавці) про виконання робіт (надання послуг) з проведення охорони об'єктів, що належать товариству (замовник) чи ним орендуються. Згідно з п.1.3 договорів, на виконавця не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку замовника. Розділом 4 договорів передбачена відповідальність сторін за порушення договору. Додатками до цих правочинів є ОСОБА_4 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), якими також визначено їх вартість (арк. спр. 28-153, т.1).

Відповідно до Податкових розрахунків суд доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого них податку (форма 1ДФ), які були подані ТОВ "Летичів Агро" контролюючому органу, підтверджені суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і суми утриманого з них податку в тому числі по правочинах з громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 (арк. спр.196-211, т.1).

Згідно з платіжними дорученнями підтверджено оплату ПДФО, ЄСВ та військовий збір (арк. спр.154-195, т.1).

Відповідач фактично погоджується з висновком Актом ГУ ДФС у Хмельницькій області №1661/22-01-14-02/34978673 від 27.11.2018 про належним чином не оформлення трудових договорів з громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, і не вважає правочини, укладені з цими громадянами, цивільно-правовими, відповідно до Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №595 від 07.12.2018 (арк. спр. 101-107, т.2), що видно із їх змісту, який практично однаковий.

18.12.2018 управлінням Держпраці у Хмельницькій області на підставі абз.2 ч.2 ст. 265 ОСОБА_2 законів про працю України прийнята постанова №22/680, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1340280 гривень (арк. спр. 75-87, т.2). При цьому, описова частина цієї постанови практично ідентична Рішенню щодо розгляду справи про накладення штрафу №595 від 07.12.2018 та висновку Акту ГУ ДФС у Хмельницькій області №1661/22-01-14-02/34978673 від 27.11.2018.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч.1,3 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.626 та ч.1 ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього ОСОБА_2, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 т.906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1-2 ст.265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

У пунктах 40-42 постанови Верховного Суду від 26 вересня 2018 року по справі №822/723/17 зроблено правовий висновок про те, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Отже, за наявності ознак, характерним трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, характерним цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Виконавці за договорами надавали послуги з проведення охорони об'єктів, за результатами яких оформлялись акти їх приймання-передачі, та за якими проводиться їх оплата.

Суд зазначає, що вищевказані договори позивачем укладались для виконання конкретної роботи (послуги з охорони об'єктів позивача). Отже, предметом укладених договорів є кінцевий результат, а не процес праці. Відповідачем не встановлено, що фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк (графік), а також не встановлено того, що відносини між позивачем та вказаними фізичними особами після підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) продовжувалися, так як не надано доказів цього.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів того, що позивач забезпечував умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, а працівники самостійно не організовували роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідним посадовим особам. Крім того, відповідальність виконавця послуг була передбачена в договорах на виконання робіт (надання послуг).

Щодо посилання відповідача на те, що взаємовідносини між позивачем та фізичними особами мали ознаки трудових відносин, оскільки виконання роботи з охорони передбачає отримання відповідної ліцензії, суд вважає необґрунтованим, оскільки це не встановлено Управлінням Держпраці у Хмельницькій області. А саме, що позивач проводив ці роботи, адже сам відповідач стверджує, що роботи по охорону об'єктів проводили фізичні особи. Також не встановлено, що товариство чи фізичні особи проводили господарську діяльність, яка підлягає ліцензуванню, без ліцензії у порушення вимог законодавства, і притягнення за це до відповідальності.

Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Мінпраці України від 29.12.2004, № 336 "Про затвердження Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" визначені завдання, обов'язки і кваліфікаційні вимоги охоронника.

Згідно з пунктом 30 ч.1 ст.7 Закону України від 02.03.2015, № 222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності" (далі - Закон №222-VIII), ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як охоронна діяльність.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №222-VIII, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену ОСОБА_2 України про адміністративні правопорушення.

Відповідач також не враховує вимоги ст.204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, і ч.1 ст.227 ЦК України, згідно якої правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Доказів недійсності правочинів, які укладено без спеціального дозволу відповідач суду не надав, тому у суду за встановлених обставин не має підстав вважати їх недійсними та погоджуватись з доводами відповідача про те, що ці правочини вказують на наявність трудових відносин товариства з фізичними особами по укладених цивільно-правових договорах.

Крім цього, за виконану роботу позивачем було сплачено податок на доходи фізичних осіб, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами, ЄСВ та військовий збір, що підтверджується платіжними дорученнями.

Також відповідачем не були використані жодні повноваження, надані згідно з Порядком здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017. Зокрема, відповідачем жодним чином не встановлено, де знаходиться робоче місце охоронника (охоронників) у позивача, і яким чином воно створене; не опитали жодної фізичної особи-охоронника на предмет перебування у трудових відносинах з даним товариством, наявності постійного робочого місця, графіку роботи, отримання винагороди, тощо.

Доводи відповідача про тривалість здійснення охоронної діяльності (що свідчить про систематичне виконання трудових функцій) не є достатньою підставою для висновку про існування між суб'єктами цивільно-правової угоди трудових відносин через відсутність у суб'єкта владних повноважень інших доказів, які б однозначно підтверджували його доводи.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього ОСОБА_2.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд, з урахуванням правової позиції Верховного Суду у справі №822/723/17, дійшов висновку, що позивач довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів наявність трудових правовідносин між позивачем та фізичними особами, і, відповідно, законність винесення постанови №22/680 від 18.12.2018, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього ОСОБА_2, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено 1921 гривень судового збору за подання позовної заяви, тому такі витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" №65 від 11.01.2019 задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.12.2018 № 22/680.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" судовий збір у розмірі 1921 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04 березня 2019 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" (а/с 13,смт. Летичів,Летичівський район, Хмельницька область,31500 , код ЄДРПОУ - 34978673) Відповідач:Управління Держпраці у Хмельницькій області (вул. Кам'янецька, 74,Хмельницький,Хмельницька область,29013 , код ЄДРПОУ - 39793137)

Головуючий суддя ОСОБА_4