Рішення № 80230005, 25.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

25 лютого 2019 р. справа № 520/10776/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання – Поволяєвій К.В.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (62466, Харківська область, Харківський район, смт.Хорошеве, пров. Червоноармійський, б.44, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування наказу, вимоги, рішення та податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати наказ ГУ ДФС у Харківській області №4363 від 18.06.2018 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 10.12.2018 року було відкрито провадження у справі в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 року прийняти до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову у адміністративній справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування наказу, рішення та податкових повідомлень - рішень, відповідно до якої позовні вимоги викладені у наступній редакції:

- скасувати наказ ГУ ДФС у Харківській області №4363 від 18.06.2018 року;

- скасувати рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску №00007371306 від 28.12.2018р. в сумі 32445,12 грн.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення №00007251306 від 27.12.2018р. про збільшення грошових зобов’язань з військового збору в сумі 11470,93грн., штрафна санкція в сумі 2867,76 грн.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення №00007261306 від 27.12.2018р. про збільшення грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 141730,64грн., штрафна санкція в сумі 35432,66 грн.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення №00000241306 від 05.09.2018р. на суму 170 грн.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення №00000251306 від 05.09.2018р. на суму 510,0 грн.;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00000711306 від 28.12.2018р. на суму 171098,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Головним управлінням ДФС в Харківській області проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 За результатами перевірки складено акт перевірки №3189/20-40-13-15-07/НОМЕР_1 від 06.08.2018 року. Перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства проводилась за період 01.01.2015 по 31.12.2017 року відповідно до наказу ГУ ДФС у Харківській області №4363 від 18.06.2018р. Термін проведення перевірки продовжувався згідно до наказу №5391 від 26.07.2018 року на 5 робочих днів. Позивач вважає, що накази ГУ ДФС у Харківській області №4363 від 18.06.2018р. та №5391 віл 26.07.2018р. є протиправними, такими, що прийняті з порушенням норм Податкового кодексу України. Також позивач вважає прийняті за наслідками перевірки податкові повідомлення - рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач зазначив, що контролюючим органом в акті перевірки зроблено висновки, які суперечать нормам податкового законодавства України, ґрунтуються виключно на бездоказовій інформації перевіряючих, яка не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи.

Через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, оскаржувані рішення прийняті з огляду на встановлені фактичні порушення позивачем податкового законодавства.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якому підтримав позицію, викладену у адміністративному позові.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав та мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - СО ОСОБА_3М.) зареєстрований в якості фізичної особи – підприємця 27.01.1998 року, перебуває на податковому обліку в Харківській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області з 31.03.1999, зареєстрований як платник ПДВ - свідоцтво від 13.08.2007 № 100058425. Основний вид діяльності - роздрiбна торгiвля в неспецiалiзованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

На підставі п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI, відповідно до наказу про проведення планової виїзної перевірки від 18.06.2018 року №4363, наказу від 26.07.2018 року №5391 «Про продовження терміну проведення планової виїзної перевірки СО ОСОБА_3М.» та направлення від 16.07.2018р. №1745 виданого ГУ ДФС у Харківській області та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб’єктів господарювання на 2018 рік, фахівцем контролюючого органу в період з 16.07.2018 року по 03.08.2018 року проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності самозайнятої особи ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками перевірки складено акт від 06.08.2018 року №3189/20-40-13-15-07/НОМЕР_1 "Про результати документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_3, податковий номер НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року та правильності нарахування та обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року", за висновками якого встановлені наступні порушення:

1. пункт 177.2, пункт 177.3, пункт 177.4 статті 177 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суми валового доходу, завищення суми валових витрат, донараховано податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р. у розмірі 218032,04 грн., у тому числі: за 2015р. у сумі 50557,57 грн., за 2016р. у сумі 120618,97 грн., за 2017р. у сумі 46855,50 грн.;

2. пункт 2 частини 1 статті 7, пункт 3 статті 9 Закону України від 08.07.2010р № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, що призвело до заниження суми єдиного внеску нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р. у розмірі 209067,54 грн., у тому числі: за 2015р. у сумі 77491,36 грн., за 2016р. у сумі 74308,32 грн., 2017р. у сумі 57267,86 грн.;

3. п.161 (підрозділ 10) Розділу ХХ Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями внесеними Законом України №1621, що призвело до заниження військового збору за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р. у розмірі 18161,01 грн., у тому числі: за 2015р. у сумі 4204,80 грн., за 2016р. у сумі 10051,58 грн., за 2017р. у сумі 3904,63грн.;

4. п.9 ст.3 Закону України від 01.06.2000р. № 1776 «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не забезпечивши зберігання фіскальних звітних чеків;

5. п.п. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 та п.44.3 ст. 44 Податкового Кодексу України, не надання на перевірку первинних документів в повному обсязі (фіскальних звітних чеків);

6. п. 63.3 ст.63 Податкового кодексу України, не подання повідомлення за формою № 20-ОПП.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Головним управлінням ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення - рішення від 05.09.2018 року №0000241306, №0000251306, №0000261306, №0000271306, рішення від 05.09.2018 року №00000231306 про застосування штрафних санкцій та вимога від 05.09.2018 року №Ф-00000021306 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

За наслідками адміністративного оскарження вказаних рішень, рішенням про результати розгляду скарги ДФС України від 28.11.2018 року №18624/Ф/99-99-11-05-01-14, скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 05.09.2018 №0000261306 в частині зайво нарахованого військового збору на суму 6690,08 грн. і штрафних санкцій – 1672,50 грн., №0000271306 в частині зайво нарахованого податку на доходи фізичних осіб у сумі 76301,40 грн. і штрафних санкцій – 19075,35 грн., в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення №0000241306, №0000251306 – залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_3 – частково задоволено. Окрім цього зазначено, що ГУ ДФС у Харківській області необхідно врахувати дане рішення при опрацюванні рішення ДФС від 05.11.2018 №17196/Ф/99-99-11-02-02-25, яким рішення від 05.09.2018 року №00000231306 про застосування штрафних санкцій та вимога від 05.09.2018 року №Ф-00000021306 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску залишені без змін.

З урахуванням вказаних рішень ДФС України, відповідачем винесені оскаржувані в межах даної справи рішення.

Стосовно посилань представника позивача на те, що до податкових повідомлень рішень, винесених відповідачем за наслідками адміністративного оскарження не було додано розрахунків податкових зобов’язань, суд зазначає, що незважаючи на недотримання вимог закону щодо необхідності надіслання розрахунку податкового зобов'язання разом із податковим повідомленням-рішенням, таке формальне порушення порядку надіслання податкового повідомлення-рішення (без розрахунку нарахованих зобов'язань) не призводить до його протиправності.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.12.2018 року по справі №814/3655/15.

Відносно позовної вимоги скасувати наказ ГУ ДФС у Харківській області №4363 від 18.06.2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що СО ОСОБА_3 допустив посадову особу ГУ ДФС у Харківській області до проведення перевірки на підставі наказу №4363 від 18.06.2018 року.

Між тим, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, позивач, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження наказу про проведення виїзної перевірки, скасування якого за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав СО ОСОБА_3, оскільки права останнього можуть бути порушені лише наслідками проведення такої перевірки у вигляді рішень контролюючого органу.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.03.2018 року по справі №804/1113/16.

Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім цього суд критично відноситься до тверджень позивача про наявність з боку контролюючого органу порушень відносно проведення невиїзної перевірки (у приміщенні контролюючого органу) замість виїзної (за адресою позивача) як визначено наказом, оскільки листом (вх/13101/ФОП_ІНШЕ від 11.07.2018) ФО-П ОСОБА_3 просив провести планову перевірку господарської діяльності саме у приміщенні ГУ ДФС у Харківській області.

Таким чином суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Відносно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення - рішення №00007261306 від 27.12.2018 року про збільшення грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 141730,64грн., штрафна санкція в сумі 35432,66 грн., суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р. СО ОСОБА_3 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування, а саме: роздрібну торгiвлю алкогольними напоями, тютюновими виробами за готівкові та безготівкові кошти з використанням праці найманих працівників.

СО ОСОБА_3 до складу витрат за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р. віднесено: закупівлю ТМЦ (алкогольні напої, тютюнові вироби), послуги з охорони, послуги з обслуговування РРО, відсотки банку, витрати на оплату праці, єсв та інше.

Згідно наданих декларацій про майновий стан і доходи за перевіряємий період СО ОСОБА_3 задекларована сума витрат у розмірі 17 173 920,83 грн., у тому числі: за 2015р.- 3 606 628,70 грн., за 2016р.- 5 115 289,13 грн., за 2017р.- 8 452 003,00 грн.

Значна частина цих витрат складається з вартості ТМЦ (алкогольні напої, тютюнові вироби), а саме: на загальну суму 14 865 587,63 грн.(без ПДВ) у т.ч за 2015р. у розмірі 3 071 093,00 грн. (без ПДВ), за 2016р. у розмірі 4 522 095,07 грн. (без ПДВ), за 2017р. у розмірі 7 272 399,56 грн. (без ПДВ).

Відповідно до наявної інформації що містить ІС „Податковий блок” ДФС України, а саме: згідно декларацій акцизного податку (додаток 6) СО ОСОБА_3 у період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р. було реалізовано ТМЦ на загальну суму 19 997 830,99 грн.(з ПДВ):

- у 2015р. на загальну суму 4 213 039,00 грн. (з ПДВ), у т.ч. лікеро-горільчана продукція на суму 1 106 389,00 грн. (з ПДВ), виноробна продукція на суму 461 316,00 грн. (з ПДВ), пиво на суму 155 277,00 грн. (з ПДВ), тютюнові вироби на суму 2 490 057,00 грн. (з ПДВ);

- у 2016р. на загальну суму 5 923 722,00 грн. (з ПДВ), у т.ч. лікеро-горільчана продукція на суму 1 842 288,00 грн. (з ПДВ), виноробна продукція на суму 568 128,00 грн. (з ПДВ), пиво на суму 268 231,00 грн. (з ПДВ), тютюнові вироби на суму 3 245 075,00 грн. (з ПДВ);

- у 2017р. на загальну суму 9 861 069,99 грн. (з ПДВ), у т.ч. лікеро-горільчана продукція на суму 1 826 339,96 грн. (з ПДВ), виноробна продукція на суму 424 487,59 грн. (з ПДВ), пиво на суму 903 979,08 грн. (з ПДВ), тютюнові вироби на суму 6 706 263,36 грн. (з ПДВ).

Головним управлінням ДФС у Харківській області СО ОСОБА_3 засобами поштового зв’язку рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 26.07.2018р. надіслано запит №7667/ФОП/20-40-13-15-14 від 25.07.2018р. про надання інформації щодо розміру націнки. СО ОСОБА_3 будь якої інформації надано не було.

Суд зазначає, що положеннями п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 статті 44 ПК України визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п.44.6 зазначеної статті у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Зміст наведених правових норм свідчить, що обов’язок контролюючого органу здійснювати виїзну перевірку на: підставі первинних документів кореспондується з обов’язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органам державної податкової служби. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст.44 ПК України прирівнюється до їх відсутності.

Зазначена позиція викладена також у Постанові Вищого адміністративного суду від 13.01.2016 року по справі №0670/1865/12 (К/800/1420/13).

Згідно наявних у контролюючого органу документів, наданих СО ОСОБА_3 до перевірки, перевіркою встановлено, що середня націнка на алкогольні напої складає 30%, на тютюнові вироби складає 12%.

Відповідно до п. 177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, до переліку витрат належать тільки ті витрати, які пов’язані з господарською діяльністю підприємця та безпосередньо пов’язані з отриманням доходу.

В ході перевірки було зроблено аналіз середньої націнки реалізованого товару. Відповідно проведеного аналізу отриманого доходу, понесених витрат та середньої націнки на реалізований товар було встановлено віднесення до витратної частини витрат за товар, який безпосередньо не пов’язаний з отриманням доходу.

Отже перевіркою встановлено завищення позивачем вартості придбаних ТМЦ (алкогольні напої, тютюнові вироби) на загальну суму 764728,04 грн. (без ПДВ), а саме: за 2015р. на 113896,37 грн. (без ПДВ), за 2016р. на 390523,34 грн. (без ПДВ), за 2017р. на 260308,33 грн. (без ПДВ).

Згідно наданих декларацій про майновий стан і доходи за 2015р., 2016р., 2017р. СО ОСОБА_3М задекларована сума витрат у розмірі 17173920,83 грн., у тому числі: за 2015р.- 3606628,70 грн.: ТМЦ – 3071093,00 грн., оплата праці - 453239,70 грн., інші витрати - 82296,00 грн.; за 2016р.- 5115289,13 грн.: ТМЦ – 4522095,07 грн., оплата праці - 460288,39 грн., інші витрати - 132905,67 грн.; за 2017р.- 8452003,00 грн.: ТМЦ – 7272399,56 грн., оплата праці - 1069728,49 грн., інші витрати - 109874,95 грн..

Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходу, за результатами перевірки у 2015р. визначено на загальну суму 3492732,33 грн.: ТМЦ – 2957196,63 грн.; Оплата праці - 453239,70 грн.; Інші витрати - 82296,00 грн.

Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходу, за результатами перевірки у 2016р. визначено на загальну суму 4724765,79 грн.: ТМЦ – 4131571,73 грн.; Оплата праці - 460288,39 грн.; Інші витрати - 132905,67 грн.

Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходу, за результатами перевірки у 2017р. визначено на загальну суму 8191694,67 грн.: ТМЦ – 7012091,23 грн.; Оплата праці - 1069728,49 грн.; Інші витрати - 109874,95 грн.

Таким чином, за даними перевірки встановлено, що СО ОСОБА_3М було завищено склад валових витрат у періоді з 01.01.2015р. по 31.12.2017р. на загальну суму 764728,04 грн., у т.ч. за 2015р. на 113896,37 грн., за 2016р. на 390523,34 грн., за 2017р. на 260308,33 грн., які безпосередньо не пов’язані з отриманням доходу, чим було порушено п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, первинні документи, що запитувались контролюючим органом надані на перевірку не були. Також відсутні докази та обґрунтування щодо надання цих документів до прийняття оскаржених податкових повідомлень - рішень.

Позивач жодним чином не спростовує відсутність (ненадання) первинної документації в ході перевірки та до винесення рішень.

Відповідно, висновки контролюючого органу щодо ненадання позивачем первинної документації в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи.

При цьому суд наголошує, що позивачем не наведено та не надано жодного доказу в спростування висновків акту перевірки. Під час розгляду справи судом встановлено, що висновки акту перевірки ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених контролюючим органом.

Позовні вимоги ґрунтуються виключно на припущеннях позивача щодо порушення відповідачами процедури проведення перевірки, однак вказані твердження не беруться судом до уваги оскільки не спростовують правомірність підстави для проведення перевірки.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивачем до проведення планової виїзної документальної перевірки не надано документи, які спростовують висновки акту перевірки, а отже відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України вважається, що такі документи були відсутні у позивача під час проведення перевірки.

З огляду на те, що позивач не спростовує встановлених актом перевірки порушень, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття Головним управлінням ДФС України податкового повідомлення - рішення №00007261306 від 27.12.2018 року.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.07.2018 року по справі №820/4725/17 та постанові від 24.01.2018 року по справі №2а-0870/1667/11.

Відповідно до п. 177.2. ст. 177 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Згідно п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України:

- у 2015р. „ставка податку становить 15% бази якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата). Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20%”. Мінімальна заробітна плата, станом на 1 січня 2015 року складала 1218,00 грн., десять мінімальних заробітних плат складають 12180,00 грн.

- у 2016р., 2017р. „ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п.167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат і винагород, які нараховуються платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за ці вільно-правовими договорами.

Загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу.

В ході документальної перевірки зроблений перерахунок податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період згідно п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями та збільшено грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 141730,64 грн., одночасно застосована штрафна санкція в сумі 35432,66 грн.

Доказів, що спростовують вказаний висновок перевірки позивачем під час проведення перевірки не надано, відповідно суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відносно правомірності визначення податкового зобов’язання відповідно до податкового повідомлення - рішення №00007251306 від 27.12.2018р. про збільшення грошових зобов’язань з військового збору в сумі 11470,93 грн., штрафна санкція в сумі 2867,76 грн., судом встановлено наступне.

Законом №1621 підрозділ 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу доповнено п.16-1, яким запроваджено військовий збір. Згідно з п.1.1 цього пункту платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 ПКУ, а саме: фізичні особи – резиденти (нерезиденти), які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, та податкові агенти.

Об’єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

При перевірці дотримання вимог п.16 1 (підрозділ 10) Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755, зі змінами та доповненнями внесеними Законом України №1621, щодо повноти нарахування та своєчасності перерахування СО ОСОБА_3 військового збору встановлено, що за рахунок невірно визначеного чистого оподатковуваного доходу (об’єкту оподаткування) позивачем занижено військовий збір в сумі 11470,93 грн.

Таким чином, відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення - рішення №00007251306 від 27.12.2018 року, підстави для його скасування відсутні.

Стосовно правомірності винесення відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску №00007371306 від 28.12.2018р. в сумі 32445,12 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00000711306 від 28.12.2018р. на суму 171098,40 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон №2464), визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до зазначених норм, позивач є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, у якому отримано дохід (прибуток), в той час як мінімальним страховим внеском є сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Фізичні особи підприємці, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, формують і подають до органів Пенсійного фонду звіт згідно з таблицею 1 додатка 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010р № 22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.1.2010р за №1014/18309, від 09.09.2013р №454 (далі Порядок), та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міндоходів від 09.09.2013р №455 за себе і таблицю 4 додатка 5 до Порядку за членів сім’ї, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності.

У графі 2 таблиці 1 додатка 5 до Порядку „Сума чистого доходу (прибутку), яка заявлена в податковій декларації фізичної особи-підприємця” в рядках календарних місяців зазначається як середньомісячний річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом ділення річного чистого доходу (прибутку) на кількість календарних місяців (чотири), протягом яких він отриманий.

В результаті підсумкова сума місячних доходів у додатку №Д5 (рядок „Усього” графи 2) дорівнюватиме загальному річному оподатковуваному доходу, заявленому в Декларації про майновий стан і доходи відповідного періоду.

У графі 3 таблиці 1 додатка 5 до Порядку „Сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини” платником відображається самостійно сума доходу в розрізі кожного місяця відповідного року, в межах максимальної величини.

До зазначеної суми, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, застосовується відповідна ставка, зазначена у частині 11 статті 8 Закону № 2464.

У графі 5 таблиці 1 додатка 5 до Порядку „Сума нарахованого єдиного внеску” відображається сума, яка визначається як добуток відповідного розміру єдиного внеску на суму, зазначену в графі 3 в розрізі кожного місяця. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отриманого дохід (прибуток).

Згідно ч. 11 ст. 8 Закону № 2464 для фізичних осіб - підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок установлюється у розмірі 34,7 відсотка суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб (з 01.01.2016 у розмірі 22 відсотка). При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, в якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно, розрахунок наведений позивачем з урахуванням ставки 22% за 2015 рік не відповідає вимогам законодавства та не є підставою для скасування спірних рішень.

Відповідно до ч.3 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Згідно ч.12 ст.9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених Законом № 2464, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3 ст.25 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно п.3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування органом доходів: зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Згідно внесених змін до п.3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 з 01.01.2015 за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу, що є базою для нарахування єдиного внеску, що призвело до заниження суми єдиного внеску, відповідно підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні.

Відносно позовної вимоги щодо скасування податкового повідомлення - рішення №00000241306 від 05.09.2018р. на суму 170 грн., судом встановлено наступне.

Пунктом 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України визначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про зміну основного місця обліку великого платника податків.

Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.»

Відповідно до п. 8.1 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Інформація про об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, подається у вигляді повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (додаток 11 до Порядку № 1588).

Повідомлення за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після реєстрації, створення чи відкриття об'єкта оподаткування або об'єкта, пов'язаного з оподаткуванням або через який провадиться діяльність, до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Перевіркою встановлено, що СО ОСОБА_3 в порушення п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України, повідомлення за формою № 20-ОПП до Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області не надано на наступні об’єкти оподаткування:

- магазин за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Високий, вул.Київська, буд.10;

- магазин за адресою: Харківська область, Балаклійський район, смт.Андріївка, вул.Першотравнева, буд.91;

- магазин за адресою: Харківська область, Зміївський район, смт.Зідьки, вул.Ковтуна, буд.103/Б;

За порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170,00 гривень.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів надання позивачем повідомлення за формою № 20-ОПП до Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, відповідно вказане порушення підтверджується наявними матеріалами справи, підстави для скасування спірного податкового повідомлення - рішення - відсутні.

Щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення - рішення №00000251306 від 05.09.2018р. на суму 510,0 грн. судом встановлено наступне.

Фахівець контролюючого органу в акті перевірки зазначив, що згідно п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. із змінами та доповненнями, суб’єкти господарювання повинні вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів ( послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно п.9 ст. 3. Розділу II „ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ” Закону України від 01.06.2000р. № 1776 «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зі змінами та доповненями: „Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

В ході перевірки було встановлено не забезпечення зберігання в книгах обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків за переліком, зокрема за 2013 рік та фіскальні звітні чеки №1229,1231 за 23.06.2017 року.

Судом встановлено, що перевірка здійснювалась за період 01.01.2015 по 31.12.2017 року, відповідно перевіряючими неправомірно та поза межами дослідженого періоду встановлено порушення позивачем, що полягають у не забезпеченні зберігання в книгах обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків за 2013 рік.

Відповідно до положень п.9 ст.3 Розділу II „ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ” Закону України від 01.06.2000р. № 1776 «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції Закону N 71-VIII ( 71-19 ) від 28.12.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом N 569-VIII ( 569-19 ) від 01.07.2015), суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

Вказана норма станом на 2017 рік не визначала обов’язку позивача забезпечувати зберігання фіскальних звітних чеків в книгах обліку розрахункових операцій.

Таким чином суд приходить до висновку про неправомірність застосування у відношенні позивача штрафної санкції за порушення, не передбачене чинним законодавством України.

З огляду на викладене, податкове повідомлення - рішення №00000251306 від 05.09.2018 року на суму 510,0 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Суд зазначає, що оскаржувані рішення, за виключенням податкового повідомлення - рішення №00000251306 від 05.09.2018 року, винесені контролюючим органом на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірними. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення №00000251306 від 05.09.2018 року. В іншій частині позовних вимог підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (62466, Харківська область, Харківський район, смт.Хорошеве, пров. Червоноармійський, б.44, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування наказу, вимоги, рішення та податкових повідомлень - рішень – задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000251306 від 05.09.2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (62466, Харківська область, Харківський район, смт.Хорошеве, пров. Червоноармійський, б.44, рнокпп НОМЕР_1) судовий збір у сумі 5 (п’ять) грн. 10 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 05.03.2019 року.

Суддя Біленський О.О.