Рішення № 80229956, 27.02.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2820/18

27 лютого 2019 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Шумському районі ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_2, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного кадастрового реєстратора відділу у Шумському районі ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_2 в якому просив суд визнати протиправними дії державного кадастрового реєстратора Відділу у Шумському районі ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_2 щодо невнесення відомостей до Державного земельного кадастру, скасувати рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-6100313342018 від 28.11.2018 р., та №РВ-6100320902018 від 12.12.2018 р. і зобов'язати повторно розглянути заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ФОП ОСОБА_5 на підставі укладених договорів з ОСОБА_6 (договір №12 від 22.05.2018р.) і ОСОБА_7 (договір №18 від 21.09.2018р.) було виготовлено технічні документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та через Електронні сервіси Держгеокадастру 20.11.2018 р. і 02.12.2018 р. подано на державну реєстрацію земельних ділянок. Однак, рішеннями кадастрового реєстратора Відділу у Шумському районі ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_2 №РВ-6100313342018 від 28.11.2018 р., та №РВ-6100320902018 від 12.12.2018 р. відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про державний земельний кадастр» і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме: «У відповідності до ст.22 Закону України «Про державний земельний кадастр», документи, які є підставою для внесення відомостей до ДЗК мають відповідати законодавству. 1. Не враховано приписи ст.50 Закону України «Про землеустрій» - відсутній акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); подання заявником документів не в повному обсязі.».

Позивач зазначає, що вказані рішення є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства України, а тому дії кадастрового реєстратора є протиправними.

Ухвалою суду від 04 січня 2019 року відкрито провадження у справі та визначено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 22 січня 2019 року ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 13 лютого 2019 року. Залучено до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області в якості третьої особи.

Ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), в судовому засіданні 13 лютого 2019 року відкладено розгляд справи на 27 лютого 2019 року.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на заперечення від 02.10.2018. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач державний кадастровий реєстратор відділу у Шумському районі ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог ОСОБА_1 та просив відмовити в їх задоволенні. Свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву від 21.01.2019 р.

Представник третьої особи ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Тернопільській області в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, що викладені у поясненнях від 07.02.2019 р. та вказав, що державний кадастровий реєстратор діяв в межах визначених повноважень та прийняв мотивовані рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступне.

Відповідно до укладених договорів на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з ОСОБА_6 (договір №12 від 22.05.2018р.) і ОСОБА_7 (договір №18 від 21.09.2018р.), (надалі – Замовники), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі – Виконавець) було виготовлено технічні документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та через Електронні сервіси Держгеокадастру 20.11.2018 р. і 02.12.2018 р. подано на державну реєстрацію земельних ділянок.

За результатами розгляду поданих документів Рішеннями кадастрового реєстратора Відділу у Шумському районі ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_2 №РВ-6100313342018 від 28.11.2018 р., та №РВ-6100320902018 від 12.12.2018 р. відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про державний земельний кадастр» і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме: «У відповідності до ст.22 Закону України «Про державний земельний кадастр», документи, які є підставою для внесення відомостей до ДЗК мають відповідати законодавству. 1. Не враховано приписи ст.50 Закону України «Про землеустрій» - відсутній акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); подання заявником документів не в повному обсязі.».

Зокрема, відповідачем у спірних рішеннях рекомендовано: «Доповнити склад документації актом приймання-передачі межових знаків на зберігання, як обов’язкової складової проекту землеустрою (ст.50 Закону України «Про землеустрій»)».

Не погоджуючись з такими рішеннями суб’єкта владних повноважень Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Приймаючи рішення у справі, суд бере до уваги наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок № 1051), п. 67 якого встановлено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року №3613-VI (далі – Закон України №3613), державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Частиною 5 ст. 5 Закону України №3613 встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 9 Закону України №3613 внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів (ч.1 ст.11 Закону України №3613).

Частиною 4 статті 24 Закону України №3613 для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

У відповідності до ч.5 ст.24 Закону України №3613 державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Як слідує із спірних рішень – №РВ-6100313342018 від 28.11.2018 р., та №РВ-6100320902018 від 12.12.2018 р., відмовляючи у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, відповідач вказує на подання заявником документів не в повному обсязі, а саме відсутність актів приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Суд не погоджується з такими висновками державного реєстратора, з огляду на наступне.

Згідно із ч.6 ст.24 Закону України №3613 підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відповідно до ч.1,2 статті 55 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Частиною 10 статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об’єкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Згідно із п.2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У відповідності до п.2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт;

технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (додаток 1);

копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі його наявності);

матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки;

перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути;

у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2).

Системний аналіз вищезазначених норм, дає суду підстави прийти до висновку, про те що акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Суд додатково зазначає, що відповідно до п.3.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, межові знаки не встановлюються, зокрема, на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).

Як слідує з укладених договорів на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) №12 від 22.05.2018р. та №18 від 21.09.2018р. та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_6 та ОСОБА_7, враховуючи, що межі земельних ділянок громадян є наявні (встановлені) в натурі (на місцевості) і збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами, та те, що спори із суміжними землекористувачами відсутні, по бажанню замовників виконання робіт по закріпленню їх межовими знаками в кошторис робіт не включалось та відповідно не проводилось.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання державного реєстратора на невідповідність електронного документа встановленим вимогам, зокрема відсутність актів приймання-передачі межових знаків на зберігання є безпідставними та не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому дії кадастрового реєстратора є протиправними.

У відповідності до ч.2 ст.39 Закону України №3613 дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У ч. 2 ст. 77 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю. Визнати дії державного кадастрового реєстратора відділу у Шумському районі ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_2 щодо невнесення відомостей до Державного земельного кадастру протиправними.

Рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру № РВ-6100313342018 від 28.11.2018 р. І №РВ-6100320902018 від 12.12.2018 р. - скасувати.

Зобов'язати державного кадастрового реєстратора відділу у Шумському районі ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_2 повторно розглянути заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 березня 2019 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.