Рішення № 80229954, 27.02.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2863/18

27 лютого 2019 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб'юка П.М.

за участю: секретаря судового засідання Косюк О.П.

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1М.) із позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області (далі - відповідач, Управління Держпраці в Тернопільській області) в якому просить:

скасувати як незаконну постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ТР1631/414/АВ/ТД-ФС від 13.12.2018, якою на позивача накладено штраф в розмірі 223380 гривень;

стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20 листопада 2018 року проведено інспекційне відвідування готелю “Едем”, в якому позивач здійснює підприємницьку діяльність, з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю України. В ході інспекційного відділення виявлено ознаки порушення окремих вимог чинного трудового законодавства України, про що складено акт інспекційного відвідування від 21.11.2018. 13 грудня 2018 року за результатами розгляду справи на підставі акта про виявлення ознак порушення законодавства про працю уповноваженою особою - заступником начальника Управління Держпраці у Тернопільській області на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 223380,00 грн. згідно з абзацом другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, про що складено постанову за №ТР1631/414/АВ/ТД-ФС.

Позивач вважає прийняте рішення уповноваженої особи Управління Держпраці у Тернопільській області протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернувся із даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 28.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з (викликом) сторін.

Відповідач 16.01.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (аркуші справи 35-37).

В обґрунтування зазначив, що, в порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 ФОП ОСОБА_1 фактично допустила до роботи на об’єкті своєї підприємницької діяльності – готелі “Едем” без укладення трудового договору в письмовій формі, відповідно до вимог п.6 ч.1 ст. ст. 24 КЗпП України та без повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби двох працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які на день інспекційного відвідування працювали в готелі.

Відповідач вважає, що постанова від 13.12.2018 про накладення штрафу уповноваженими особами Управління Держпраці у Тернопільській області винесена у відповідності до закону.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив (аркуші справи 71-72), просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Зокрема, позивач зазначила, що вказаний готель є її приватною власністю і місцем проживання її сім'ї. Враховуючи те, що в приміщенні будинку є лише одна кухня та одне підсобне приміщення, вона та члени її сім'ї використовують їх як для власних цілей, так і для здійснення нею підприємницької діяльності. В її готелі є три наймані працівники - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які працюють на посаді адміністраторів позмінно, інших працівників у неї немає. Звернула увагу суду на те, що на час проведення інспекційного відвідування в приміщенні готелю, окрім адміністратора Леськів С.Я., яка була в цей час на роботі, знаходились також її подруги ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які допомагали їй по господарству, а саме, у приготуванні святкової вечері та прасуванні білизни.

Вважає, що при проведенні інспекційного відвідування інспектором не в повній мірі було з'ясовано підстави та причини перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в приміщенні готелю, не відібрано від них письмових пояснень. Повідомла, що працівники її готелю мають спеціальну форму із логотипом "Едем" та носять бейджики, а ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не були одягнені у таку форму та не мали на собі бейджиків.

Звернула увагу, що при проведенні інспекційного відвідування жодна особа, яка була присутня у готелі, не дала пояснень про те, що присутні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 працюють там, а навпаки, пояснювали, що вони друзі власниці готелю та знаходяться там не на роботі, а прийшли до неї як до приватної особи та жодного відношення до обслуговування клієнтів готелю вони не мають. Однак, інспектор не бажав брати до уваги такі пояснення і прийшов висновку про те, що вона використовує найманих осіб без укладення із ними трудових договорів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені у відзиві на позов (аркуші справи 35 -37), запереченнях та додаткових поясненнях (аркуші справи 77-78).

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач зареєстрована як фізична особа – підприємець (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців серії ААВ №410029, аркуш справи 8).

Управлінням Держпраці у Тернопільській області 19.11.2018 видано наказ №742 про проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 (аркуш справи 39).

Цього ж дня, 19.11.2018 відповідачем видано направлення №ТР/1631/414 на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційного відвідування), яке отримано позивачем 20.11.2018 (аркуш справи 40).

21 листопада 2018 року інспектором праці ОСОБА_9 проведено інспекційне відвідування позивача з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю України.

За результатами складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ТР 1631/414/АВ від 21.11.2018 (аркуші справи 11-15).

В ході інспекційного відвідування виявлено ознаки порушення окремих вимог чинного трудового законодавства України, зокрема:

- в порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України ФОП ОСОБА_1 фактично допустила о роботи на об'єкті своєї підприємницької діяльності – готелі “Едем” без повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби та без укладення трудового договору у письмові формі відповідно до вимог п.6 ч.1 ст. 24 КзПП України двох працівників – ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які на день відвідування 20.11.2018 працювали у готелі та не мали укладеного з ФОП ОСОБА_1 трудових договорів, тобто не перебували в трудових відносинах з роботодавцем;

- в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу” від 17.06.2015 №413 ФОП ОСОБА_1 до початку роботи зазначених працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5М не подано до територіального орган ДФС України повідомлення про прийняття працівників на роботу за встановленою формою.

Також, 22.11.2018 інспектором праці ОСОБА_10 складено протокол про адміністративне правопорушення №ТР1631/414/АВ/П/1ПТ за порушення ФОП ОСОБА_1 ч. 3 ст.41 КУпАП (аркуш справи 19).

Не погоджуючись із зазначеним актом, позивачем 26.11.2018 подано в Управління Держпраці в Тернопільській області заперечення на акт інспекційного відвідування №ТР1631/414/АВ від 21.11.2018 (аркуш справи 48). Зокрема, зазначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на час проведення інспекційного відвідування готелю “Едем” допомагали позивачу виконувати домашню роботу, яка не мала жодного відношення до обслуговування клієнтів та не була пов’язана із здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідач, розглянувши заперечення, надав позивачу відповідь від 28.11.2018 №4083/01-05-4.3/18, в якій вказав, що обґрунтування, наведені в запереченнях є безпідставними та не можуть бути взяті до уваги.

За результатами розгляду справи на підставі акта №ТР1631/414/АВ від 21.11.2018 відповідачем винесено постанову №ТР 1631/414/АВ/ТД-ФС від 13.12.2018 уповноваженою особою - заступником начальника Управління Держпраці у Тернопільській області, відповідно до якої на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 223380,00 грн згідно з абзацом третім частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (аркуш справи 10).

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, вважаючи її протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 №877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі - Порядок №295).

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п. 8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п. 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Відповідно до п. 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Як встановлено судом, на підставі наказу, направлення на проведення перевірки (інспекційного відвідування) було проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування.

Відповідальність за порушення трудового законодавства, до якої притягнуто позивача оскаржуваним у цій справі рішенням, передбачена такими нормами.

Згідно з частинами першою, другою статті 265 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП України) посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно із частиною першою статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - за текстом - КЗпП України), трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 24 КзпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин третьої та четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 265 КЗпП України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Процедура накладення штрафів за порушення наведених норм є наступною.

За приписами пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Перевіряючи аргументи сторін про наявність чи відсутність у діях ФОП ОСОБА_1 порушень трудового законодавства у вигляді допущення до роботи працівника без укладення трудового договору, суд прийшов до наступних висновків.

З аналізу зазначених норм випливає, що трудовий договір характеризується, зокрема тим, що працівник не сам організовує роботу і виконує її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковується відповідним посадовим особам.

Ознаки трудових відносин, які мають бути оформлені трудовим договором є такими: працівник виконує роботу за трудовою угодою; працівник приймається на роботу (посаду), як правило, включену до штатного розпису підприємства для виконання певної роботи (функції) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; висновок оформляється наказом роботодавця про прийняття працівника (за його заявою) на роботу; працівник підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку; роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові зарплату і забезпечувати умови праці та соціальні гарантії необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як встановлено судом, готель “Едем”, що знаходиться по вулиці Замость, 3 в місті Бережани, в якому позивач здійснює підприємницьку діяльність, є приватною власністю ФОП ОСОБА_11 та місцем проживання її сім'ї, що підтверджується будинковою книгою (аркуші справи 21-25) та відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті.

При проведенні перевірки відповідачем отримано пояснення від ФОП ОСОБА_1, яка повідомила, що в готелі "Едем", де позивач здійснює підприємницьку діяльність працює лише три особи, а ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не працюють у готелі (аркуш справи 51).

Крім того, з наявної у матеріалах справи постанови Бережанського районного суду Тернопільської області від 15.01.2019 у справі №593/1877/18 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП вбачається, що зазначеною постановою було закрито провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Зазначеною постановою Бережанського районного суду Тернопільської області встановлено відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП - фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що вона є подругою позивачки та часто приїздить до ОСОБА_1 за місцем її проживання. Вони також товаришують із ОСОБА_5, яка останнім часом постійно проживає в Польщі. 20 листопада 2018 року вона разом із ОСОБА_5 приїхали до ОСОБА_1 у готелі "Едем" , де вирішили відсвяткувати їх зустріч, у зв'язку з чим, поралися на кухні. ОСОБА_5 прасувала білизну та одежу дітей позивачки. Коли ОСОБА_1 на декілька хвилин покинула їх, в приміщення готелю прийшов інспектор Держпраці, який звинуватив ОСОБА_1 у тому, що вона використовує найману працю без укладення трудових договорів і хоч вони пояснювали йому, що вони не є найманими працівниками, а є подругами власниці готелю і присутні тут як гості позивачки, однак, він не бажав слухати їх пояснень.

Також, допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що вона працює адміністратором в готелі "Едем", власником якого є ОСОБА_1 Разом із нею в готелі позмінно працюють адміністраторами Кулина Ірина Сергіївна та Тебень Лілія Іванівна. Оскільки, готель не має великої кількості номерів та осіб, які бажають проживати в ньому, тому, більшої кількості персоналу їм непотрібно. В своїх поясненнях свідок зазначила, що в приміщенні готелю його власник ОСОБА_1 проживає разом із своїм чоловіком та двома дітьми. До них часто приходять родичі та друзі, а так як вхід у готель і помешкання позивача єдиний, тому вони всі користуються одним входом. Зазначила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у готелі не працюють. Вони часто відвідують ОСОБА_1, оскільки підтримують із нею та її сім'єю дружні відносини. 20 листопада 2018 року ОСОБА_1 разом із своїми подругами готували на кухні. ОСОБА_5М займалася прасуванням дитячої одежі та білизни. Коли ОСОБА_1 покинула приміщення готелю, прийшов інспектор держпраці та звинуватив її в тому, що вона використовує найману працю ОСОБА_5 та ОСОБА_4 без укладення із ними трудових договорів. І хоч на запитання інспектора вона пояснювала останньому, що в готелі працюють лише три адміністратори, а ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - це друзі власниці готелю, однак він не бажав приймати до уваги її пояснення. Це саме пояснювали і самі ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Крім того, в матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_13 (аркуш справи 84-85), в яких вона стверджує, що у зв’язку із запланованим виїздом за межі України в Польщу, не буде мати можливості дати особисті пояснення по даному факту. Зазначила, що родом із Бережан, однак, останній період часу постійно проживає із сімєю в Польщі. Вона давно товаришує із сімєю ОСОБА_1, тому, 20.11.2018 разом із подругами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вирішили зустрітися та трохи посидіти. ОСОБА_4В допомагала позивачці приготувати святковий стіл, а ОСОБА_5, оскільки не дуже любить поратись на кухні, вирішила допомогти ОСОБА_1 попрасувати постіль та дитячу одежу. Коли ОСОБА_1 на декілька хвилин покинула приміщення готелю, бо мала дещо привести із магазину, в приміщення готелю прийшов інспектор держпраці, який не бажав слухати їх пояснень, що вони є подругами власниці готелю, а прийняв їх за найманих працівників, що фактично не відповідало дійсності.

Аналогічні пояснення надали як свідки ОСОБА_6, ОСОБА_12 та ОСОБА_5 під час розгляду справи в Бережанському районному суді Тернопільської області про притягнення ФОП ОСОБА_1 на підставі протоколу Управління Держпраці в Тернопільській області про адміністративне правопорушення від серії ТР №1631/414/АВ/П/1ПТ до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП постанови Бережанського районного суду Тернопільської області.

Також в судовому засіданні допитаний як свідок інспектор праці ОСОБА_9, який пояснив суду, що брав участь у проведенні інспекційного відвідування позивача 20.11.2018. Зазначив, що ОСОБА_12 знаходилася за стійкою реєстрації як працівник готелю, ОСОБА_5 в спеціальному приміщенні прасувала готельну білизну. На запитання інспектора відповідала, що є стажером.

Твердження відповідача про наявність трудових відносин позивача із ОСОБА_12 та ОСОБА_5 спростовані показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_12 та ОСОБА_5

Крім того, відповідачем суду не надано жодного доказу, що інспектор праці під час інспекційного відвідування відбирав письмові пояснення у ОСОБА_12 та ОСОБА_5 з приводу того, на яких правових підставах 20.11.2018 вони перебували у місці, де вона провадить свою підприємницьку діяльність. Відповідачем зазначено, що доказами порушення ОСОБА_1 ч. 3 ст. 24 КУпАП є її пояснення та фото працівника ОСОБА_5 за роботою. Інспектором праці, після отримання письмового пояснення ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у неї не працюють, не вжив заходів щодо письмового опитування вказаних осіб та найманих працівників щодо вказаної обставини. Таким чином інспектором праці не вжито заходів щодо об'єктивного та повного документування результатів інспекційного відвідування.

Також слід зазначити, що ОСОБА_6 є підпорядкованою позивачу особою, а ОСОБА_12 та ОСОБА_5 її подругами. ОСОБА_9 безпосередньо здійснював інспекційне відвідування, складав і підписував матеріали перевірки.

У зв'язку з цим, суд приймає до уваги свідчення вказаних осіб, однак, враховуючи їхню можливу зацікавленість в результаті вирішення спору, оцінює вказані свідчення критично, співставляючи з іншими доказами у справі.

Щодо інформації про уточнення статусу зайнятості працівника ОСОБА_5 (аркуш справи №52), на який посилався позивач, суд зазначає, що вказаний документ заповнювався самостійно інспектором, а згідно пояснень ОСОБА_5 не читаючи його поставила підпис на цьому документі лише у зв'язку з тим, що це було єдиною умовою, що її відпустять додому. Крім цього, відомості які містяться у вказаній інформації спростовуються показами свідків та іншими наявними в справі доказами.

Також, слід зазначити, що постановою Бережанського районного суду Тернопільської області від 15.01.2019 у справі №593/1877/18 закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частина третя ст. 41 КУпАП передбачає відповідальність фізичних осіб - підприємців за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Таким чином, постановою Бережанського районного суду Тернопільської області від 15.01.2019 у справі №593/1877/18 встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Щодо поданого відеозапису, то суд вважає на доцільне зауважити наступне. Із переглянутого відеозапису, що був проведений в приміщенні готелю «Едем» вбачається, що жінка-працівник готелю (адміністратор) принесла каву до столика. Вказана жінка одягнена у білу футболку із написом на спині «Едем», що є форменим одягом працівників готелю.

Із наданої фотокопії світлини, на якій зображена ОСОБА_5, вбачається, що вона не одягнена у фірмову футболку із написом «Едем», що не дає підстав однозначно стверджувати той факт, що вона є працівником готелю. Крім цього, з світлини не вбачається, що ОСОБА_5 прасує речі, які використовуються позивачем для здійснення підприємницької діяльності. Як встановлено з пояснень свідків та копії технічної документації на будівлю, кухня та підсобні приміщення використовуються ОСОБА_1 одночасно і для власних потреб, у зв'язку із відсутністю інших приміщень.

Оскільки місце господарської діяльності позивача є одночасно місцем проживання її та членів її сім'ї, то не виключається можливість перебування у вказаному приміщенні осіб, які не мають відношення до підприємницької діяльності ОСОБА_1

Враховуючи наведене, суд вважає, що наявність між позивачем та ОСОБА_12 і ОСОБА_5 ознак таких трудових відносин у даній справі не доведена відповідачем достатніми доказами.

Також суд звертає увагу, що маючи передбачену законом можливість здійснювати в процесі перевірки фото і відео фіксацію виявлених порушень, відповідач не в повній мірі скористався наданим правом та належним чином не зафіксував обставини інспекційного відвідування.

Такими чином, суд приходить до висновку, що достатні докази, які б давали суду підстави дійти обґрунтованого висновку, що дійсно мало місце порушення позивачем ст.24 КЗпП, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідачем достатніми доказами не доведено вчинення позивачем порушення ст.24 КЗпП, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 1762,00 грн відповідно до квитанції №0.01220231011.1 від 21.12.2018 (аркуш справи 3).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Шпитальна, 7, м. Тернопіль, 46006, код ЄДРПОУ: 39777822) про скасування постанови, - задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову Управління Держпраці у Тернопільській області ТР1631/414/АВ/ТД-ФС від 13.12.2018 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 223 380,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 березня 2019 року.

Головуючий суддя Баб'юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб'юк П.М.