Рішення № 80229885, 26.02.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/467/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Вязун К.Ю.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про :

- визнання протиправною та скасування відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ - 01.02), кадастровий номер 5324281900:00:001:0035, загальною площею 3,4500 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (за межами населеного пункту), оформлену листом від 10.01.2019 №207/0/26-19;

- зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати ОСОБА_3 у власність земельну ділянку для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ - 01.02), кадастровий номер 5324281900:00:001:0035, загальною площею 3,4500 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (за межами населеного пункту).

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на протиправність відмови ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, викладеної у листі № 207/0/26-19 від 10 січня 2019 року, оскільки вона порушує норми Земельного кодексу України, Закону України «Про фермерське господарство», Закону України «Про землеустрій». Відповідачем під час розгляду питання щодо затвердження проекту землеустрою безпідставно зроблено висновки про невідповідність проекту вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій", зокрема, щодо долучення до проекту землеустрою висновку відділу Держземагентства у Решитилівському районі Полтавської області, строк дії якого закінчився. Так, на думку позивача, відповідно до чинних норм законодавства строк дії відповідного висновку не є обмеженим у часі. Крім того, відповідач посилався на те, що Законом України "Про фермерське господарство" передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування.

ОСОБА_3 у позові вказувалось, що поданий на затвердження до відповідача проект землеустрою відповідає вимогам частини 5 статті 116 Земельного кодексу України, оскільки містить заяву члена фермерського господарства - постійного користувача земельною ділянкою ОСОБА_4 відносно згоди на виділення земельний часток – паїв членам фермерського господарства.

Позивачем акцентовано увагу на тому, що суб’єкт владних повноважень, який уповноважений на передачу земельної ділянки у власність, не має повноважень щодо перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства на стадії затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність.

22 лютого 2019 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому вказував, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області правомірно відмовило позивачу у затвердженні проекту землеустрою з наступних підстав.

Земельна ділянка, за рахунок якої позивач бажав отримати земельну ділянку у власність, на сьогодні перебуває у постійному користуванні, яке не припинено на підставі Державного акта на право постійного користування серії ІІ-ПЛ № 000999. Враховуючи даний факт, на думку відповідача, з огляду на вимоги частини 5 статті 116 Земельного кодексу України, передача у власність земельної ділянки позивачу можлива тільки після припинення права постійного користування землею. Також вказано, що громадяни можуть отримати землі державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному законодавством України із переданих у користування саме фермерському господарству, а не його члену. Висновок про погодження проекту землеустрою втратив чинність.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Надав пояснення, аналогічні викладеному обґрунтуванню позову.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації с. Решетилівка від 22.12.2011 року № 900 /а.с. 46/, ОСОБА_3, з метою виготовлення зазначеного проекту землеустрою звернулася до Приватного підприємства "Алан-Зем", як уповноваженого на виконання даного виду робіт.

Згідно з абзацом 2 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно закону, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до завдання на виконання робіт ПП "Алан-Зем" був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) площею 3,4500 га у власність гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів 5324281900:00:001:0035 /а.с. 39-116/.

Виготовлений ПП "Алан-Зем" проект землеустрою разом із клопотанням, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, висновком Відділу Держземагентства у Решетилівському районі Полтавської області про погодження проекту землеустрою позивач подав до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на затвердження.

10 січня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, за результатами розгляду клопотання, було направлено відповідь № 207/0/26-19, в якій повторно зазначалися недоліки проекту землеустрою /а.с.19/.

Зокрема вказано, що у проекті землеустрою міститься висновок з терміном дії, що закінчився. Зазначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Вказано, що фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства.

Позивач, вважаючи таке рішення протиправним, звернувся до суду за правовим захистом порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За правилами частини другої статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою (частина тринадцята статті 123 Земельного кодексу України).

За змістом частин 10, 11 статті 118 Земельного кодексу України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

За приписами частини 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка, яку хоче отримати у власність ОСОБА_3 є частиною земель, наданих у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства громадянину ОСОБА_4 на підставі Державного акту ІІ-ПЛ № 000999, зареєстрованого за № 46 від 18.04.1995. Тобто, позивач просить передати їй у власність частину земельної ділянки, що знаходиться у користуванні іншої особи.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Статтею 12 вказаного Закону визначено склад земель фермерського господарства. Зокрема, встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Частиною другою цієї ж статті визначено, що права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

У свою чергу, відповідно до статті 13 Закону України «Про фермерське господарство», члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що громадяни можуть отримати землі державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному Земельним кодексом України. При цьому, статтею 13 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування, тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 816/1920/17, а також у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №818/1530/17.

Враховуючи те, що земельна ділянка площею 3,4500 га на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів 5324281900:00:001:0035 у користування ОСОБА_3 не передавалася і при цьому знаходиться в користуванні іншої особи, підстави для передачі її ОСОБА_3 у власність відсутні.

За викладених обставин суд вважає правомірною відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ - 01.02), кадастровий номер 5324281900:00:001:0035, загальною площею 3,4500 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (за межами населеного пункту), оформлену листом від 10.01.2019 №207/0/26-19.

Разом з тим, суд не може погодитися з такою підставою для відмови, як закінчення строку дії висновку про погодження щодо спірної земельної ділянки, оскільки це суперечить додатку до Постанови Кабінету міністрів України від 31.08.2016 № 580, де зазначено, що строк дії висновку необмежений.

За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (вул. Соборна, 90, с. Прибірськ, Іванківський район, Київська область, 07253, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_5