Рішення № 80229706, 04.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року м. Одеса Справа № 420/6411/18

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення Ізмаїльського об’єднаного управління ПФУ Одеської області №338 від 19 жовтня 2018 року щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності та зобов’язання Ізмаїльське об’єднане управління ПФУ Одеської області здійснити з 01.01.2016 року перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1, пенсії по інвалідності з середньомісячного заробітку, зазначеного в довідці прокуратури Одеської області №403 від 02.05.2018 року 9843,34 грн. в розмірі 80% місячного заробітку, що складає 7878,67 грн., в зв’язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до вимог ст. 50-1 ОСОБА_2 України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ в редакції ОСОБА_2 №2663-ІІІ від 12.07.2001 року та її виплату без обмеження розміру,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач обґрунтовує позов тим, що з 20 січня 2010 року позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності на підставі ст.. 50-1 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року у редакції ОСОБА_2 № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року в розмірі 80% від суми місячної (чинної) заробітної плати. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" працівникам прокуратури підвищено заробітну плату. З прийняттям цієї постанови виникли підстави для перерахунку раніше призначеної пенсії. У зв'язку з чим, отримавши відповідну довідку №403 від 02.05.2018 у прокуратурі Одеської області, 11 жовтня 2018 року позивач звернувся до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області з заявою про здійснення перерахунку пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 року у редакції ОСОБА_2 № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року, у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників відповідно до постанови КМУ від 09.12.2015 №1013. Рішенням Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області №339 від 19 жовтня 2018 року відмовлено у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності з тієї підстави , що пунктом 20 статті 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-УІІ) встановлено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Оскільки на цей час відповідних нормативних актів про перерахунок раніше призначених пенсій працівникам прокуратури України не прийнято, норми ст.. 86 ОСОБА_2 № 1697-УІІ застосовуються лише в частині призначення пенсій. Відмову в проведенні перерахунку пенсії позивач вважає неправомірною, такою, що суперечить вимогам діючого законодавства, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник відповідача надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що рішенням управління №339 від 19.10.2018 року позивачу відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю підстав його проведення. Пенсію по інвалідності позивач отримує відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» (в редакції від 1991 року). Розмір пенсії розраховано на підставі довідки з урахуванням заробітку 5755,90 грн., наданою Прокуратурою Одеської області на підставі ПКМУ від 31.05.2012 року №505 в розмірі 80% від заробітку. Пенсія призначена позивачу 20.01.2010 року відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» (в редакції від 1991 р.). Стосовно перерахунку пенсії з 01.01.2016р. позивачу повідомлено, що 15.07.2015 р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII. Відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" №1697-УІІ визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим ОСОБА_2 положення: Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015 р. Згідно частини 20 статті 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. № 1697-VII умови та порядок перерахунку призначені пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Водночас, Кабінетом Міністрів України відповідного нормативно-правого акту про перерахунок раніше призначених пенсій прийнято не було. Тому норми ст. 86 ОСОБА_2 №1798-VІІІ-застосовуються лише в частині призначення пенсії зазначеній категорії працівників у період з 11.10.2017р. до дня внесення змін до ОСОБА_2 №2262-ХІІ.

Ухвалою суду від 11.12.2018 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що з 20 січня 2010 року позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності на підставі ст.. 50-1 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року у редакції ОСОБА_2 № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року в розмірі 80% від суми місячної (чинної) заробітної плати

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" працівникам прокуратури підвищено заробітну плату. З прийняттям цієї постанови виникли підстави для перерахунку раніше призначеної пенсії.

У зв'язку з чим, отримавши відповідну довідку №403 від 02.05.2018 у прокуратурі Одеської області, 11 жовтня 2018 року позивач звернувся до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області з заявою про здійснення перерахунку пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 року у редакції ОСОБА_2 № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року, у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників відповідно до постанови КМУ від 09.12.2015 №1013.

Рішенням Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області №339 від 19 жовтня 2018 року відмовлено у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності з тієї підстави , що пунктом 20 статті 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-УІІ) встановлено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Оскільки на цей час відповідних нормативних актів про перерахунок раніше призначених пенсій працівникам прокуратури України не прийнято, норми ст.. 86 ОСОБА_2 № 1697-УІІ застосовуються лише в частині призначення пенсій.

За приписами статті 50-1 ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

ОСОБА_2 України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, який набрав чинності 1 січня 2015 року, внесено зміни до статті 50-1 ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень ОСОБА_2 України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.

З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" № 1697-VII, відповідно до частини 20 якої (у редакції ОСОБА_2 України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" підвищено розміри заробітку працюючих працівників прокуратури.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").

Європейський суд з прав людини у рішенні "Великода проти України" від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд враховує, що на час прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013, з якою позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, положення статті 50-1 ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 не містить.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати позивачу перерахунок пенсії на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Положення ОСОБА_2 України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII, якими частину 18 статті 50-1 ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" № 1789-XII та частину 20 статті 86 ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" №1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

ОСОБА_2 України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, якою внесено зміни до статті 50-1 ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України" не підлягає застосуванню у зв'язку із тим, що пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень ОСОБА_2 України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.

Ураховуючи наведені вище положення джерел права, суд дійшов висновку про те, що з 1 грудня 2015 року - дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" та у зв'язку з набранням у подальшому чинності ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому УПФ, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не вбачає порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Подібний правовий висновок у спорах цієї ж категорії міститься у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року по справі №308/11920/16-а.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 242 КАС України, чітко передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

В силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ч. 3 ст. 7, ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: 68702, Одеська область, м. Болград, вул. Троянвальська, 34) до Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (код ЄДРПОУ 37743414, місцезнаходження: 68609, Одеська область, м. Ізмаїл, вул.. Кишинівська, 46) про визнання протиправним та скасування рішення Ізмаїльського об’єднаного управління ПФУ Одеської області №338 від 19 жовтня 2018 року та зобов’язання здійснити з 01.01.2016 року перерахунок раніше призначеної пенсії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст..255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П’ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Е.А.Іванов

.