Рішення № 80229281, 28.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2019 року м.Київ № 810/1511/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Ясько Ольги Борисівни до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, у якому позивач просить суд:

- скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно графічних додатків;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва на території Київської області, Обухівського району, КОАТУУ 3223151000 Зона 04, квартал 065.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №810/1511/18, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 закрито підготовче провадження та постановлено перейти до розгляду справи №810/1511/18 по суті після закриття підготовчого судового засідання 06.12.2018. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що він звернувся у порядку ст.ст.118, 122 Земельного кодексу України до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із клопотанням про виділення йому земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1200 га, яка розташована на території Обухівського району Київської області.

Головне управління Держгеокадастру у Київській області листом від 29.11.2017 №Я-22788/0-18990/6-17 відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтованою площею 0,1200 га, яка розташована на території Обухівського району Київської області з наступних причин: відповідно до наданої інформації відділом в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на бажаній до відведення земельній ділянці наявна деревна та чагарникова рослинність - група включає земельні ділянки, вкриті заростями багаторічних дерев'янистих кущових рослин (додаток 4 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 №1051). Проте, як зауважив позивач, йому не було надано документів на підтвердження причин відмови відповідача, які наведені у вказаному листі.

Крім того, позивач вказав, що у листі зазначено про те, що вказана ОСОБА_1 у клопотанні земельна ділянка, не належить до земель лісогосподарського призначення.

На думку позивача, оскільки у відповіді відповідача вказано, що на відповідній земельній ділянці містяться зарості багаторічних дерев'янистих кущових рослин, бажана земельна ділянка віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що у нього відсутня інформація щодо приналежності земельної ділянки, яку позивач мав намір отримати у власність, до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідач наголосив, що відповідно до експлікації складу земель Проекту формування та встановлення меж території Української міської ради та населених пунктів, розробленого Інститутом землеустрою УААН у 1995 році, земельна ділянка, яку позивач мав намір отримати у власність, орієнтовно розташована на землях, вкритих чагарниковою рослинністю (ліси та інші лісовкриті площі).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 постановлено здійснити подальший розгляд справи №810/1511/18 у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1, виданим Жовтневим РУГУ МВС України в місті Києві 04.10.2001 (а.с.21-23).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із клопотанням від 25.10.2017, у якому просив надати йому дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована: Київська обл., Обухівський р-н., КОАТУУ 3233151000 зона 04, квартал 065.

До вказаного клопотання позивачем додані копії паспорту громадянина України, ідентифікаційного коду, а також роздруківка з публічної кадастрової карти (а.с.25-27).

Головне управління Держгеокадастру у Київській області листом від 29.11.2017 №Я-22788/0-18990/6-17 повідомило позивачу про те, що відповідно до наданої інформації відділом в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на бажаній до відведення земельній ділянці наявна деревна та чагарникова рослинність, - група включає земельні ділянки, вкриті заростями багаторічних дерев'янистих кущових рослин (додаток 4 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 №1051).

У вказаному листі зазначено, що у Головному управлінні відсутня інформація щодо приналежності даної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідач повідомив про відсутність підстав для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,1200 га, яка розташована на території Обухівського району Київської області (а.с.20).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок набуття та реалізації права на землю громадянами встановлений у розділі IV ЗК України. Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 2 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно із ч.3 ст.116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (ч.4 ст.116 Земельного кодексу України). Частиною 1 ст.121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара. Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Згідно з ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Абзацом 1 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абз.2 ч.1 ст.118 Земельного кодексу України).

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абз.3 ч.1 ст.118 Земельного кодексу України).

Як зазначено вище, відповідач листом від 29.11.2017 №Я-22788/0-18990/6-17 відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,1200 га, яка розташована на території Обухівського району Київської області, з підстав того, що запитувана земельна ділянка не належить до земель сільськогосподарського призначення. Так, відповідно до інформації відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на бажаній до відведення земельній ділянці наявна деревна та чагарникова рослинність, - група включає земельні ділянки, вкриті заростями багаторічних дерев'янистих кущових рослин (додаток 4 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 №1051). Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що відповідач протиправно відмовив йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,1200 га, яка розташована на території Обухівського району Київської області, оскільки, на думку позивача, така земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення. Так, позивач зазначив, що йому стало відомо про те, що суміжна земельна ділянка з кадастровим номером 322315100004065076 є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, а саме для земель садівництва.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що у нього відсутня інформація щодо приналежності земельної ділянки, яку позивач мав намір отримати у власність, до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідач наголосив, що відповідно до експлікації складу земель Проекту формування та встановлення меж території Української міської ради та населених пунктів, розробленого Інститутом землеустрою УААН у 1995 році, земельна ділянка, яку позивач мав намір отримати у власність, орієнтовно розташована на землях, вкритих чагарниковою рослинністю (ліси та інші лісо вкриті площі).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Частиною 1 ст.19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Згідно з ч.ч.1-2 ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною ст.22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Частиною 3 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

Згідно зі ч.1 ст.55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках (ч.2 ст.55 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.56 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно з ч.2 ст.56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення (ч.3 ст.56 Земельного кодексу України).

Частиною 1 ст.57 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (ч.2 ст.57 Земельного кодексу України).

Отже, до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

В свою чергу, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Позивач під час розгляду справи наголошував на тому, що земельна ділянка, яку ОСОБА_1 мала намір отримати у власність, належить виключно до земель сільськогосподарського призначення, оскільки відповідна земельна ділянка не перебуває на балансі лісових та мисливських господарств, а відноситься до території забудови садівничих товариств.

На підтвердження своєї правової позиції позивачем додано до матеріалів справи ряд запитів про надання публічної інформації та відповідей на них.

Так, з матеріалів справи вбачається, що представник позивача, ОСОБА_3, звертався до Київського обласного по м.Києву управлінню лісового та мисливського господарства із запитом на отримання публічної інформації від 19.06.2018, у якому просив надати інформацію про те, чи належить земельна ділянка, яка знаходиться на території Української міської ради за наступними критеріями: Київська обл., Обухівський р-н., КОТАУУ 3223151000, зона 04, квартал 065, до земель лісового фонду України чи до яких лісових чи нелісових земель України та в якому лісовому господарстві та чи взагалі перебуває на балансі лісових та мисливських господарств вказана земельна ділянка (а.с.92).

Державне підприємство «Київське лісове господарство» розглянувши вказаний запит позивача, листом від 20.06.2018 №02-03/485 повідомило про те, що відповідна територія не відноситься до земель лісогосподарського призначення лісового фонду, який підпорядкований підприємству (а.с.93).

Судом встановлено, що позивач звернулась до Київського обласного по м.Києву управлінню лісового та мисливського господарства із аналогічним запитом на отримання публічної інформації від 19.06.2018 (а.с.94).

Київське обласне та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства листом від 22.06.2018 №04-47/1250 також повідомило позивачу про те, що згідно наданих картографічних матеріалів зазначена земельна ділянка не відноситься до земель лісогосподарського призначення державних підприємств, що підпорядковуються управлінню (а.с.95).

Також представник позивача, ОСОБА_3, звернувся із запитами від 18.06.2018 до Української міської ради та до Обухівської районної державної адміністрації, у яких просив надати йому інформацію щодо того, яку категорію та приналежність має земельна ділянка, яка знаходиться в межах Української міської ради, КОТАУУ 3223151000, зона 04, квартал 065, сусідня земельна ділянка має кадастровий номер 322315000040650076 (а.с.96, 115).

Виконавчий комітет Української міської ради Обухівського району Київської області листом вих. №42/0/99-18 від 06.07.2018 повідомив позивачу про те, що земельна ділянка, яка вказана у запиті, розташована за межами населених пунктів Української міської ради - міста Українка та села Плюти. Запит позивача був направлений до Обухівської районної державної адміністрації (а.с.97).

Обухівська районна державна адміністрація Київської області листом вих.№60/15-04/535 від 21.06.2018 повідомила позивачу про те, що відповідно до містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану с.Плюти Української міської ради», затвердженої рішенням 42 сесії VI скликання Української міської ради, вказана земельна ділянка відноситься до території забудови садівничих товариств (а.с.116-120).

Крім того, представник позивача, ОСОБА_3, звернувся до ДП Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства із адвокатським запитом вих.№7 від 02.11.2018, у якому просив надати інформацію про те, чи належить земельна ділянка, яка знаходиться між земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 до земель лісового фонду України чи до будь-яких лісових чи нелісових земель України та в якому лісовому господарстві та чи перебуває взагалі на балансі лісових чи промислових господарств вказана земельна ділянка, в тому числі Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарствам (а.с.184-185).

Київське обласне та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства листом від 09.11.2018 №04-28/2427 повідомило представника позивача про те, що згідно наданих картографічних матеріалів зазначена земельна ділянка не відноситься до земель лісогосподарського призначення державних підприємств, що підпорядковуються управлінню (а.с.186).

Також представник позивача, ОСОБА_3, звернувся із адвокатськими запитами вих.№6 від 02.11.2018 та вих.№1 від 31.10.2018 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Обухівської районної державної адміністрації, у яких просив надати копію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, яка знаходиться на території Обухівського району Київської області, КОАТУУ 3223151000 Зона 04, квартал 065, між земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (а.с.187-188,190-191).

Головне управління Держгеокадастру у Київській області листом від 08.11.2018 №29-10-0.331-17005/2-18 повідомило про відсутність можливості ідентифікувати земельну ділянку, так як відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки виконує функцію її ідентифікатора - унікальної ознаки, яка служить для виокремлення ділянки та її атрибутів у реєстрах, базах даних, інформаційних системах тощо (а.с.189).

В свою чергу, Обухівська районна державна адміністрація Київської області листом вих. 60/07-25/3472 від 02.11.2018 повідомила про те, що для отримання копії державного акту на право постійного користування земельною ділянкою необхідно звернутись до відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (а.с.192).

Представник позивача, ОСОБА_3, звернувся із адвокатським запитом вих.№4 від 01.11.2018 до Української міської ради, у якому просив надати інформацію про підприємство чи організацію лісового господарства, яким підпорядкована територія обмежена земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3, а також інформацію про водогосподарське підприємство чи організацію, якій підпорядкована територія, обмежена вказаними земельними ділянками (а.с.193-194).

Виконавчий комітет Української міської ради Обухівського району Київської області листом вх.№2470/0/1-18 від 01.11.2018 відмовив представнику позивача у наданні запитуваної інформації, з підстав відсутності достовірної, точної та повної інформації (а.с.195).

Присутній у судовому засіданні представник позивача повідомив про те, що йому стало відомо, що сусідня земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 перебуває у постійному користуванні СТ «Роздолля».

Так, з матеріалів справи слідує, що представник позивача, ОСОБА_3, звернувся до Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» із адвокатськими запитами вих.№35 від 27.11.218 та №36 від 27.11.2018, у яких просив надати копію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, виданого на СТ «Роздолля», державного акту постійного користування ділянкою від 14.06.2005 НОМЕР_5 та державного акту на право власності на землю НОМЕР_4, зареєстрованого Українською міською радою 24.03.2005 (а.с.196-199).

Державне підприємство «Центр Державного земельного кадастру» листом від 04.12.2018 №5/4046 повідомило представнику позивача про те, що запитувані акти на право власності на землю та право постійного користування земельною ділянкою в Центрі ДЗК не зберігаються, оскільки на підприємство у період надання ним послуг не покладались обов'язки щодо зберігання других примірників правовстановлюючих документів на земельні ділянки (а.с.200).

Також представник позивача звертався з аналогічними адвокатськими запитами від 27.11.2018 №37 та №38 до Обухівського міськрайонного виробничого відділу Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (а.с.201-204).

Державне підприємство «Центр Державного земельного кадастру» листом від 03.12.2018 №4-2/1465 повідомило представнику позивача про те, що запитувані акти на право власності на землю та право постійного користування земельною ділянкою в Філії та її структурних підрозділах, у т.ч. в Обухівському міськрайонному виробничому відділ Філії не зберігаються, оскільки на Філію у період надання послуг з ведення державного реєстру земель, не покладались обов'язки щодо зберігання других примірників правовстановлюючих документів на земельні ділянки (а.с.205).

Суд наголошує на тому, що жоден із вищевказаних документів не підтверджує позицію позивача про те, що запитувана земельна ділянка належить саме до земель сільськогосподарського призначення, а також не спростовує її приналежність до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) від 29.08.2018 №1063/402-18, наданої відділом в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, земельна ділянка КОАТУУ 3223151000 Зона 04, квадрат 065, станом на 01.01.2016 відповідно до Державної статистичної звітності (форма 6-зем) обліковується як ліси на інші лісовкриті площі (шифр рядка 90) за водогосподарськими підприємствами (а.с.132).

Відповідно до Складу земельних угідь території міської ради земельна ділянка КОАТУУ 3223151000 Зона 04, квадрат 065 перебуває у користуванні дирекції Канівської ГЕС (порядковий номер 10 - водогосподарські підприємства) (а.с.42-44).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 залучено до участі у справі спеціаліста з питань державного обліку земель відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області, якого викликано у судове засідання.

Так, у судовому засіданні 10.09.2018 був присутній спеціаліст з питань державного обліку земель відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області ОСОБА_4.

Спеціаліст зазначив, що він є головним спеціалістом відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області. До його обов'язків входить ведення кількісного обліку земель.

Спеціаліст пояснив, що КОАТУУ - це класифікатор по адміністративно-територіальному устрою, а Зона 04 - це одна із зон, на яку поділена рада. В свою чергу, зона ділиться на квадрати.

ОСОБА_4 зазначив, що Проект формування та встановлення меж Української міської ради визначає Склад земельних угідь або категорію земель.

Склад земельних угідь відноситься до Проекту формування та встановлення меж Української міської ради.

Порядковий номер 10 Складу земельних угідь території міської ради - це умовне позначення, якому відповідають водогосподарські підприємства.

Спеціаліст повідомив, що спірна земельна ділянка відноситься до земель, вкритих чагарниковою рослинністю і згідно умовного позначення належить до відання Дирекції Канівської ГЕС.

Отже, матеріали справи, зокрема, дані державної статистичної звітності, свідчать про те, що земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність, перебуває у віданні Дирекції Канівської ГЕС. При цьому, вказана земельна ділянка не належить до земель сільськогосподарського призначення, а за категорією земель відноситься до лісів та інших лісо вкритих площ.

Суд зазначає про те, що в силу вимог ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадянин, який має намір набути у власність земельну ділянку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, у разі вилучення відповідної земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб, додає погодження землекористувача.

В матеріалах справи відсутні докази щодо звернення позивача до Дирекції Канівської ГЕС для отримання відповідного погодження.

Щодо посилань позивача на те, що земельна ділянка, яку він має намір отримати у власність, належить до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на те, що сусідні земельні ділянки належать до такої категорії земель, суд зазначає таке.

У письмових поясненнях по справі відповідач зазначив про те, що відповідно до карти формування Української міської ради народних депутатів Обухівського району Київської області, розробленого інститутом землеустрою УААН, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_7 орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області, рахується відповідно до Державної статистичної звітності (форма 6-зем) як водогосподарські підприємства, ліси та інші лісовкриті площі - чагарники, згідно з класифікацією видів земельних угідь - (004.00). Земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_6 розташована в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області, рахується відповідно до Державної статистичної звітності (форма 6-зем) як водогосподарські підприємства (шифр рядка 90), ліси та інші лісовкриті площі - чагарники, згідно з класифікацією видів земельних угідь - (004.00) (а.с.106-107). Також у письмових поясненнях по справі відповідач зазначив, що відповідно до відомостей програмно-апаратного комплексу «Національна кадастрова система» Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 рахується за СТ «Роздолля» (а.с.141-142).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.10.2018 №НВ-3212606092018 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1,1201, яка розташована за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., Українська міська рада СТ «Роздолля», перебуває у власності ОСОБА_5.

З вказаного витягу вбачається, що відповідна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - для ведення садівництва (а.с.143-145).

Судом встановлено, що ОСОБА_5 придбала вказану земельну ділянку у ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.04.2015, зареєстрованого в реєстрі за №1938 (а.с.168). Отже, суміжна земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 дійсно належить до земель сільськогосподарського призначення. Проте, дана обставина не свідчить про те, що запитувана земельна ділянка КОАТУУ 3223151000 Зона 04, квадрат 065 також належить до даної категорії земель.

Матеріали справи не підтверджують приналежність запитуваної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, а свідчать про те, що така земельна ділянка перебуває у користуванні водогосподарського підприємства, Дирекції Канівської ГЕС, та відноситься до земель «ліси ат інші лісовкриті площі».

У зв'язку з цим, суд вважає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів належності спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, натомість відповідач належними та допустимими доказами довів, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель «ліси та інші лісовкриті площі».

Враховуючи встановлені обставини, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складений - 28.02.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.