Рішення № 80229191, 28.02.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 лютого 2019 року Справа № 0840/2851/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (вул. Стадіона, буд. 3, с. Новополтавка, Чернігівський район, Запорізька область, 71214)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107)

третя особа Публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк” (вул. Ковпака, 29, м. Київ, 03150)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.07.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі – третя особа), в якій позивач просить:

– визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 26.01.2018 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 77 581,60 грн., з яких: сума грошового зобов’язання – 62 065,28 грн., штрафні санкції – 15 516,32 грн.;

– визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «ПС» від 26.01.2018 № НОМЕР_2, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» у сумі 170 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що на підставі Договору кредиту від 30.08.2007 № 07/1/29-К, укладеного з третьою особою, нею отримано кредитні кошти в іноземній валюті у сумі 16 000,00 $, що еквівалентно 934 048,00 грн. (станом на момент отримання). Договором про внесення змін від 04.11.2016 № 2 до Договору кредиту від 30.08.2007 № 07/1/29-К, зокрема позивачу анульовано борг у розмірі 13 498,67 $, що еквівалентно 1 668 703,92 грн.

На переконання позивача, списана сума заборгованості не є основною сумою боргу, а є іншим платежем (комісія, неустойка, інші платежі) за неналежне виконання кредитних зобов’язань. Отже, дана грошова сума, на думку позивача, не є додатковим благом та, відповідно, доходом позивача. На підтвердження власної правової позиції позивач посилається на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 по справі № 813/1742/16.

Також, позивачем зазначено, що законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором, а також неустойку. Оскільки акт перевірки не містить даних про розмір складових боргу – заборгованості зі сплати кредиту, відсотків, пені або штрафу, позивач вважає, що відповідачем не доведено факт отримання позивачем доходів, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан та доходи.

З огляду на викладені обставини, позивач вважає, що у відповідача відсутні підстави для збільшення суми грошового зобов’язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» та для застосування штрафу.

Ухвалою суду від 18.07.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви у встановлений строк.

Ухвалою суду від 03.09.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 03.10.2018.

02.10.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки в IV кварталі 2016 року позивачем отримано дохід у вигляді додаткового блага від третьої особи у розмірі 344 807,11 грн., який підлягав обов’язковому декларуванню, що підтверджено відомостями від 17.03.2017 № 10245/08 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів. 03.05.2017 Відділом адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Токмацького управління ГУ ДФС у Запорізькій області було направлено позивачу запрошення № 1304/10/0820 щодо декларування доходів, отриманих ним у 2016 році, однак позивач жодним чином на нього не відреагував. Також, 10.10.2017 відповідач отримав від третьої особи лист від 02.10.2017 № 111-186/79-911, в якому зазначено про повідомлення боржника про суму анульованого боргу шляхом укладення додаткового договору. Після цього відповідач прийняв рішення провести документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за ознакою доходу «126» у 2016 році.

Представник відповідача зауважив, що перевіркою встановлено факт неподання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, недекларування доходу, отриманого від третьої особи, а також несплати ним до бюджету податку з отриманого доходу. Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 26.01.2018 № НОМЕР_1 та форми «ПС» від 26.01.2018 № НОМЕР_2, на думку представника відповідача, є правомірними, а тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

24.09.2018 від третьої особи на адресу суду надійшли пояснення на позовну заяву, з яких вбачається, що 04.11.2016 між третьою особою та позивачем укладено Договір про внесення змін від 04.11.2016 № 2 до Договору кредиту від 30.08.2007 № 07/1/29-К, відповідно до якого позивачу анульовано (прощено) заборгованість за кредитним договором, а саме: 1) заборгованість за процентами – в розмірі 1 330,97 грн.; 2) заборгованість за кредитом – в розмірі 13 498,67 грн. Також, представник третьої особи зауважив, що згідно з п. 3.2 Договору про внесення змін від 04.11.2016 № 2 до Договору кредиту від 30.08.2007 № 07/1/29-К позичальник погоджується, що він повідомлений про анулювання (прощення) заборгованості на вищевказаних умовах та про свій обов’язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних у річній податковій декларації відповідно до вимог Податкового кодексу України. Таким чином, позивачу, як стверджує представник третьої особи, здійснено анулювання (прощення) саме основної суми боргу (кредиту), а не суми різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у зв’язку з чим сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням положень пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором. З огляду на викладене, представник третьої особи просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

03.10.2018 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання до 25.10.2018.

Ухвалою суду від 25.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі та призначено підготовче засідання на 29.11.2018.

Протокольною ухвалою суду від 29.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.12.2018.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин, справа розглядається в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача 16.09.2014 зареєстровано як юридичну особу – орган державної влади. Згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань третю особу зареєстровано як юридичну особу – акціонерне товариство 27.09.1991.

30.08.2007 між третьою особою та позивачем укладено Договір кредиту № 07/1/29-К (а.с. 24-30), за умовами якого третя особа надає позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 16 000,00 $ зі сплатою 13,4 процентів річних та порядком погашення суми основної заборгованості. Відповідно до п.п. 1.1.2 п. 1.1 Договору кредиту від 30.08.2007 № 07/1/29-К кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту є 29.08.2022 на умовах, визначених цим Договором.

Як вбачається із Додатку № 1 до Договору кредиту від 30.08.2007 № 07/1/29-К, сукупна вартість кредиту розраховується таким чином: 1) погашення основної суми кредиту – 16 000,00 $; 2) проценти за користування кредитом – 16 215,91 $; 3) комісії за відкриття позичкового рахунку – 158,40 $, комісія за видачу готівки з позичкового рахунку – 48 $; 4) страхування заставного майна – 60 $; 5) нотаріальні послуги за договір іпотеки – 95 $ (а.с. 30).

Внаслідок несвоєчасного виконання позивачем умов Договору кредиту від 30.08.2007 № 07/1/29-К у нього виникла відповідна заборгованість.

04.11.2016 позивач та третя особа уклали Договір про внесення змін № 2 до Договору кредиту від 30.08.2007 № 07/1/29-К (далі – Договір від 04.11.2016 № 2), в п. 2 якого визначено, що станом на дату його укладення заборгованість за Договором кредиту складає: 1) 13 498,67 $ – заборгованість за кредитом; 2) заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 7 330,97 $. (а.с. 21). Відповідно до п. 3.1 Договору від 04.11.2016 № 2 погашення заборгованості за Договором кредиту в сумі 6 000,00 $ здійснюється позивачем не пізніше 04.11.2016.

При цьому, у п. 3.2 Договору від 04.11.2016 № 2 сторони визначили, що у разі належного виконання позивачем умов, які викладені у п. 3.1 цього Договору, залишкова заборгованість позивача перед кредитором за Договором кредиту (а саме залишкова заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 1 330,97 $ та залишкова заборгованість за кредитом в сумі 13 498,67 $) підлягає анулюванню (прощенню). Датою анулювання (прощення) такої заборгованості вважається день виконання позивачем як позичальником умов, зазначених в п. 3.1 Договору від 04.11.2016 № 2.

Також, за умовами п. 3.2 Договору від 04.11.2016 № 2 позивач шляхом його укладення погоджується, що він повідомлений про анулювання (прощення) заборгованості на зазначених вище умовах у сумі згідно п. 3.2 цього Договору та про свій обов’язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної залишкової заборгованості за кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Як зазначено в п. 3.3 Договору від 04.11.2016 № 2, сторони домовились, що неустойки (штрафи, пені), передбачені Договором кредиту за порушення, які мали місце до дати підписання цього Договору про внесення змін, не застосовуються (а.с. 21).

На виконання Договору від 04.11.2016 № 2 позивач квитанцією від 04.11.2016 № FJB1630931500051 перерахував третій особі кошти у розмірі 6 000,00 $, що еквівалентно 153 568,96 грн., в рахунок погашення заборгованості за Договором кредиту (а.с. 19).

Третя особа відобразила в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за IV квартал 2016 року нарахований та виплачений позивачу дохід з ознакою доходу «126» (додаткове благо) у вигляді анульованої основної суми кредиторської заборгованості (а.с. 67). Дана інформація міститься в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів (а.с. 64-66).

04.05.2017 з метою отримання пояснень та документального підтвердження з приводу отриманого доходу у 2016 році відповідачем направлено позивачу запрошення від 03.05.2017 № 1304/10/0820 (а.с. 72). Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення запрошення від 03.05.2017 № 1304/10/0820 позивач 06.05.2017 особисто отримала запрошення третьої особи від 03.05.2017 № 1304/10/0820 (а.с. 73).

Проте, позивач не з’явився до контролюючого органу для декларування отриманих в 2016 році доходів.

У порядку відповіді на запит відповідача від 14.09.2017 № 13046/10/08-01-13-07-15 третя особа надіслала контролюючому органу лист від 02.10.2017 № 111-186/79-911, в якому зазначено, що позивач як боржник повідомлений про суму анульованого боргу шляхом укладення додаткового договору. (а.с. 67). Також, третя особа зауважила, що нею не здійснювалось прощення позивачу курсової різниці відповідно до п. 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

13.12.2017 відповідачем видано Наказ № 3424 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», яким призначено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності і достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за ознакою доходу «126» у 2016 році тривалістю 3 робочі дні, починаючи з 20.12.2017 (а.с. 60).

20.12.2017 відповідач надіслав позивачу повідомлення про проведення перевірки від 20.12.2017 № 602/4049/14-08-01-13-05-09 (а.с. 61), яке отримано позивачем 23.12.2017 (а.с. 63).

З 20.12.2017 по 22.12.2017 відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 (далі – перевірка). За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 22.12.2017 № 4801/08-01-13-05-09/НОМЕР_3 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016» (далі – Акт перевірки від 22.12.2017 № 4801/08-01-13-05-09/НОМЕР_3, а.с. 82-85).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167; пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не надано до Токмацької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік по строку до 01.05.2017.

Акт перевірки від 22.12.2017 № 4801/08-01-13-05-09/НОМЕР_3 відповідно до п. 86.4 ст. 86 Податкового кодексу України надісланий позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується Актом від 22.12.2017 № 259 про неможливість вручення позивачу акту перевірки (а.с. 86)

На підставі Акту перевірки від 22.12.2017 № 4801/08-01-13-05-09/НОМЕР_3 відповідачем було прийнято два податкових повідомлення-рішення, а саме:

1) податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26.01.2018 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 77 581,60 грн., з яких: сума грошового зобов’язання – 62 065,28 грн., штрафні санкції – 15 516,32 грн. (а.с. 23);

2) податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 26.01.2018 № НОМЕР_2, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» у сумі 170 грн. (а.с. 22).

Оцінюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить із такого.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПК України.

Підпунктом 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV ПК України.

У свою чергу, порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) регламентований статтею 179 ПК України, згідно з п. 179.1 якої платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до ПК України.

Згідно з пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додатково до винятків, передбачених підпунктом «а» цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.

Також не вважається додатковим благом платника податку сплачена суб’єктом кінематографії вартість товарів та послуг, а саме проїзду, проживання, харчування, охорони, страхування, медичного обслуговування, тренування, навчання, що пов’язані з участю такого платника податку у виробництві аудіовізуальних творів, що виробляються (створюються) суб’єктами кінематографії України, якщо це передбачено умовами договору з такими платниками податку та/або режисерським сценарієм аудіовізуального твору;

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

Під терміном «послуги домашнього обслуговуючого персоналу» розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належить таким особам або використовується ними;

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;

ґ) суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу);

д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов’язаний повідомити платника податку – боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов’язаний виконати всі обов’язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

За кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник податку має право на сплату суми податкового зобов’язання, нарахованої на суму боргу (кредиту та/або відсотків), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов’язання. Для розстрочення такої суми податкового зобов’язання платник податку разом із декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов’язання.

Суми розстрочених податкових зобов’язань розраховуються платником податку самостійно згідно з документами щодо суми прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків) та погашаються рівними частинами кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня) починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу подано заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов’язання;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

За приписами п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором є доходом, отриманим платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу, а відтак, підлягає включенню до загального річного оподатковуваного доходу платника податку.

Судом встановлено, що між третьою особою та позивачем укладено Договір кредиту від 30.08.2007 № 07/1/29-К (а.с. 24-30), за умовами якого третя особа надала позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 16 000,00 $ зі сплатою 13,4 процентів річних та порядком погашення суми основної заборгованості. У зв’язку з несвоєчасним виконанням позивачем умов Договору кредиту від 30.08.2007 № 07/1/29-К та виникненням відповідної заборгованості сторони уклали Договір від 04.11.2016 № 2, умовами якого передбачено, що у разі погашення позивачем кредиту у розмірі 6 000,00 $ до 04.11.2016 відбудеться анулювання (прощення), зокрема залишкової заборгованості позивача перед третьою особою за кредитом в сумі 13 498,67 $, що було еквівалентно 345 496,11 грн. (а.с. 21). У визначений строк, а саме 04.11.2016, позивач перерахував третій особі кошти у розмірі 6 000,00 $, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції від 04.11.2016 № FJB1630931500051 (а.с. 19). Після отримання зазначених коштів третя особа відобразила в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за IV квартал 2016 року, зарахований та виплачений позивачу дохід з ознакою доходу «126» у вигляді анульованої основної кредитної заборгованості (а.с. 67).

Отже, оскільки третя особа після сплати позивачем грошових коштів у розмірі 6 000,00 $ відповідно до Договору від 04.11.2016 № 2 здійснила йому анулювання (прощення) залишкової заборгованості за кредитом в сумі 13 498,67 $, що було еквівалентно 345 496,11 грн. саме як основної суми кредиту, позивач у розумінні пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України фактично отримав дохід як додаткове благо. У свою чергу, твердження позивача про те, що списана третьою особою сума заборгованості є іншим платежем за неналежне виконання кредитних зобов’язань (комісією, неустойкою тощо), а не основною сумою боргу, очевидно спростовується змістом та умовами п. 3.2 Договору від 04.11.2016 № 2, оскільки позивач, його підписавши, взяв на себе зобов’язання самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної залишкової заборгованості за кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог Податкового кодексу України. Доказів зворотнього відповідачем не надано.

За таких обставин, позивач повинен був у встановленому порядку подати відповідачу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік із відображенням в ній доходу у вигляді додаткового блага за ознакою «126», а також самостійно розрахувати і сплатити до бюджету податок з отриманого доходу, однак безпідставно не вчинив відповідних дій.

Таким чином, суд вважає, що відповідач обґрунтовано збільшив позивачу суму грошового зобов’язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 77 581,60 грн. та застосував до позивача штраф за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» у сумі 170 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем, на переконання суду, не наведено достатніх та переконливих доказів на підтвердження протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. У свою чергу, суд вважає, що відповідач довів факт неправомірного неподання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік із відображенням в ній доходу у вигляді додаткового блага за ознакою «126» та, як наслідок, несплати до бюджету податку з отриманого доходу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, а відтак, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 777,52 грн., виходячи з положень ст. 139 КАС України, не підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 28.02.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко