Ухвала суду № 80229188, 04.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

04 березня 2019 рокуСправа № 326/1546/18о 10 год. 41 хв.м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Новікової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

представника третьої особи – не з’явився,

розглянувши у підготовчому засіданні питання щодо закриття провадження у справі

за позовом ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4

до Виконавчого комітету Приморської міської ради Приморського району Запорізької області

третя особа – Комунальне підприємство «Приморська центральна районна лікарня» Приморської районної ради Запорізької області

про зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду з Приморського районного суду Запорізької області (за підсудністю) надійшов позов ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 (далі – позивач) до Виконавчого комітету Приморської міської ради Приморського району Запорізької області (далі - відповідач), третя особа – Комунального підприємства «Приморська центральна районна лікарня» Приморської районної ради Запорізької області, в якому позивач просить суд:

- скасувати внесені до реєстраційного обліку відомості про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як не законні;

- зобов’язати Виконавчий комітет Приморської міської ради Приморського району Запорізької області поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1.

В підготовчому судовому засіданні 04.03.2019 судом поставлено на обговорення питання щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, з підстави визначеної пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Представник позивача в підготовчому засіданні проти задоволення клопотання заперечив та вказав на те, що дана справа повинна розглядатися саме Запорізьким окружним адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства.

Представник відповідача вирішення питання щодо закриття провадження у справі залишив на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, з огляду на наступне.

Так, під час проведення підготовчих засідань судом було встановлено, що в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в квартиру, яка знаходиться за адресою: м. Приморськ, вул. Морська б. 59, кв.41, та яка є за своїм статусом є гуртожитком, позивач вселився 14.08.2012 року на законних підставах на підставі договору найму житлового приміщення від 14.08.2012 року, як працівник Комунальної установи «Санаторій медичної реабілітації «Глорія».

В свою чергу, підставою для зняття позивача з реєстрації за вищевказаною адресою стало звернення до державного реєстратора ВК Приморської МР третьої особи – КП «Приморська центральна районна лікарня» Приморської районної ради Запорізької області, яке є балансоутримувачем гуртожитку за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Морська, буд.59 (з правом оперативного управління). При цьому, як встановлено з матеріалів справи підставою для звернення до державного реєстратора стало те, що договір найму жилого приміщення від 14.08.2012 (відповідно до п.5.2 договору) припинив свою юридичну чинність по закінченні строку трудового договору, укладеного між наймодавцем та наймачем ОСОБА_3.

Тобто, підставою для зняття позивача з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, стало звернення КП «Приморська центральна районна лікарня», як балансоутримувача гуртожитку з правом оперативного управління, яке вважає, що позивач втратив право користування спірним приміщенням.

В свою чергу, позивач в свою чергу обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги вказує на те, що користується спірним приміщенням на законних підставах, оскільки жодних рішень про виселення його з житлового приміщення не було, а договір найму житлового приміщення є чинним та не може бути розірваний за ініціативою КП «Приморська центральна районна лікарня».

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 згаданої Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Водночас, частиною 3 статті 19 КАС України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

За частиною другою статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Тобто, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як установлено судом, предметом розгляду у цій справі є протиправне, на думку позивача, зняття з реєстрації у житловому приміщенні.

Суд звертає увагу на те, що органи місцевого самоврядування можуть бути як суб'єктами приватних правовідносин, так і суб'єктами публічних правовідносин. Причому статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права - цивільні чи публічні вони мають намір реалізувати.

Суд зазначає, що у даній справі спір пов’язаний з реалізацією житлових прав особи, зокрема прав на користування житловим приміщенням, тобто із правом цивільним.

Спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

Суд звертає увагу представників сторін на ту обставину, що юрисдикція даної категорії справ була визначена постановою ОСОБА_5 Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №826/13571/17 (К/9901/18191/18), в якій ОСОБА_5 Верховного Суду вказала наступне: «Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23 лютого 2016 року (справа №21-6551а15) та від 02 березня 2016 року (справа №6-14цс16), і ОСОБА_5 Верховного Суду не вбачає правових підстав та мотивів для відступлення від цих висновків.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_5 Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що спір, який розглядається, не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися за нормами ЦПК України.».

За таких обставин, враховуючи те, що фактично спір в даній справи точиться між позивачем та третьою особою, а також стосується питання правомірності зняття з реєстраційного обліку місця проживання (за наявності спору), то відповідно такий спір повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства, оскільки під час розгляду справи неодмінно виникне необхідність у встановленні належного власника/користувача спірного житлового приміщення, а зазначені обставини не можуть встановлюватись в рамках адміністративного судочинства, оскільки належать до компетенції місцевого суду та цивільного судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, в свою чергу розгляд справи повинен відбуватися за правилами ЦПК України загальним судом.

Відповідно до ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Судом встановлено, що під час звернення до суду з вищевказаною позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1409,60 грн., який підлягає поверненню на користь ОСОБА_3 у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 238, 241, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі №326/1546/18 за позовом ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, третя особа – Комунальне підприємство «Приморська центральна районна лікарня» Приморської районної ради Запорізької області, про зобов’язання вчинити певні дії.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 сплачену суму судового збору в розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев’ять гривень 60 копійок), яка сплачена за квитанцією №0.0.1154580872.1 від 10.10.2018, оригінал якої зберігається в матеріалах адміністративної справи №326/1546/18.

Роз’яснити позивачу, його право на звернення з даним позовом до місцевого суду в порядку цивільного судочинства, а також те що відповідно до ч.2 ст.239 КАС України повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її постановлення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 05.03.2019.

Суддя І.В. Новікова