Рішення № 80228220, 05.03.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) (далі - Луцький прикордонний загін, відповідач) про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року та зобов’язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року, розрахувавши її щомісячний розмір як різницю між сумою індексації за березень 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення (доходу) у березні 2018 року, який склав 241,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року у справі № 0340/1484/18, яке набрало законної сили, Луцький прикордонний загін зобов’язано виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 31.07.2018 року. 15.11.2018 року відповідачем перераховано на картковий рахунок позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 28.02.2018 року. На звернення позивача щодо підстав ненарахування індексації за період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року відповідач зазначив, що внаслідок підвищення посадових окладів і окладів за військовим званням відповідно до постанови Кабінету Міністрі України від 30.08.2017 року № 704 грошове забезпечення позивача з 01.03.2018 року в порівнянні з грошовим забезпеченням за лютий 2018 року збільшилось з 8548,35 грн. на 5284,65 грн. та склало 13833,00 грн. При цьому, відповідач, порівнюючи розмір грошового забезпечення позивача за березень та лютий 2018 року, не враховує у складі грошового забезпечення додаткову грошову винагороду за лютий 2018 року у розмірі 5129,01 грн., оскільки, на його думку, вона не є постійною виплатою та не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Посилаючись на Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та постанову Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, позивач вважає, що відповідач зобов’язаний був нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року, розрахувавши її щомісячний розмір як різницю між сумою індексації за березень 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення (доходу) у березні 2018 року, який склав 241,13 грн.

Ухвалою суду від 08.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року у справі № 0340/1484/18 відповідачем нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 31.07.2018 року у повному обсязі. Вказує на те, що у березні 2018 року в Державній прикордонній службі України встановлено нові посадові оклади та оклади за військовим званням відповідно до постанови Кабінету Міністрі України від 30.08.2017 року № 704, внаслідок чого грошове забезпечення позивача збільшилось в порівнянні з лютим місяцем 2018 року на 5284,65 грн. та склало 13833,00 грн. Таким чином, збільшення грошового забезпечення перевищило розмір індексації за лютий місяць та призвело до її обнуління з березня 2018 року. У зв’язку з нарахуванням та виплатою індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року в повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства, позовні вимоги вважає безпідставними.

У відповіді на відзив позивач вважає, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви. Зазначив, що додаткова грошова винагорода нараховувалась та виплачувалась йому щомісячно (не мала разового характеру, а була постійною виплатою), що підтверджено копіями карток грошового забезпечення за 2016, 2017 роки та довідкою про грошове забезпечення за період з січня 2018 року по липень 2018 року. Відповідно до вказаної вище довідки розмір грошового забезпечення у лютому 2018 року складав 13677,36 грн., а в березні 2018 року - 13918,49 грн., тобто внаслідок підвищення посадового окладу та окладу за військовим званням його грошове забезпечення з 01.03.2018 року збільшилось на 241,13 грн., тому відповідач зобов’язаний був нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року, розрахувавши її щомісячний розмір як різницю між сумою індексації за березень 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення (доходу) у березні 2018 року, який склав 241,13 грн., оскільки розмір підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року не перевищив розмір індексації за березень 2018 року. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначив, що факт щомісячного нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди не є підтвердженням того, що вона носить постійний характер. Просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 19.11.1997 року по 01.08.2018 року проходив військову службу в Луцькому прикордонному загоні, що підтверджується довідкою військової частини 9971 від 01.08.2018 року № 30/460.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року у справі № 0340/1484/18 визнано дії Луцького прикордонного загону в частині невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.07.2015 року по 31.07.2018 року протиправними; зобов’язано Луцький прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2015 року по 31.07.2018 року.

Вказане рішення набрало законної сили 06.11.2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року у справі № 0340/1484/18 Луцьким прикордонним загоном здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1, розмір нарахування індексації становить 57979,13 грн., з якої утримано військовий збір (1,5 %) та податок з доходів фізичних осіб (18 %). Сума індексації з урахуванням утриманих сум податків становить 46673,20 грн. Вказана сума індексації грошового забезпечення виплачена позивачу відповідно до платіжного доручення від 14.11.2018 року №3052. Крім того, ОСОБА_1 компенсовано 18 % податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10436,24 грн. (платіжне доручення від 14.01.2019 року №104).

04.12.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати детальний помісячний розрахунок нарахованої та виплаченої суми індексації у формі довідки та надати роз’яснення, на якій підставі не нараховано індексацію за період з березня 2018 року по липень 2018 року.

Листом від 10.12.2018 року № 11/14099 Луцький прикордонний загін надіслав позивачу довідку розрахунок нарахованої та виплаченої індексації за період з липня 2015 року по липень 2018 року, з якої вбачається, що липня 2015 року по лютий 2018 року включно ОСОБА_1 нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 57979,13 грн., з березня 2018 року по липень 2018 року включно – 0 грн. Також було надіслано довідку (роз’яснення), в якій зазначено, що у лютому 2018 року грошове забезпечення позивача складало 8548,35 грн. без врахування додаткової грошової винагороди, яка не включена в частину постійних виплат. У березні 2018 року в Державній прикордонній службі України встановлено нові посадові оклади та оклади за військовим званням відповідно до постанови Кабінету Міністрі України від 30.08.2017 року № 704, внаслідок чого грошове забезпечення збільшилось в порівнянні з лютим місяцем 2018 року на 5284,65 грн. та склало 13833,00 грн. Таким чином, збільшення грошового забезпечення перевищило розмір індексації за лютий місяць та призвело до її обнуління з березня 2018 року. Для розрахунку та обчислення індексації грошового забезпечення з березня 2018 року та в подальшому за базовий місяць встановлено березень 2018 року.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року, тому звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно із пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно зі статтею 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд звертає увагу на те, що при розгляді адміністративної справи обов’язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб’єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб’єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Задоволення адміністративного позову є можливим у разі встановлення судом фактів того, що оскаржені позивачем рішення, дії чи бездіяльність відповідача вчинені з порушенням ознак, передбачених частиною другою статті 2 КАС України, та порушують права, свободи чи законні інтереси позивача.

Про обов’язковість судових рішень вказано у Конституції України.

Так, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами другою, третьою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення закріплені у статті 370 КАС України, згідно із якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Вказані норми кореспондуються із нормами частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Частинами третьою вказаної статті передбачено, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

КАС України передбачає декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме зобов’язання суб’єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (статті 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (статті 383 КАС України).

Суд звертає увагу на те, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, пов’язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Так, відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Вказаною нормою визначено особливий порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, який здійснюється судом в процесі контролю за виконанням судових рішень.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених КАС України. Невиконання судового рішення (виконання не в повному обсязі) не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

При цьому, суд при вирішенні спору повинен встановити природу спірних правовідносин, а саме те, які рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвели до порушення прав позивача, чи такі пов’язані з виконанням рішення суду.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року у справі № 0340/1484/18 визнано дії Луцького прикордонного загону в частині невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.07.2015 року по 31.07.2018 року протиправними та зобов’язано Луцький прикордонний загін нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

Предметом позову у даній справі фактично є правовідносини, що виникли при виконанні іншого судового рішення (рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року у справі № 0340/1484/18, яке набрало законної сили).

Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту – визнання дій відповідача протиправними щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року та зобов’язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період, розрахувавши її щомісячний розмір як різницю між сумою індексації за березень 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення (доходу) у березні 2018 року, який склав 241,13 грн., - є одним із способів виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 383 КАС України пов’язує наявність підстав для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред’являти новий адміністративний позов.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. А тому суд дійшов висновку про обрання позивачем невірного способу захисту порушених прав, і як наслідок - відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, 6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) (43005, Волинська область, місто Луцьк, Вулиця Стрілецька, 6, ідентифікаційний код 14321661) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_2 Андрусенко