Рішення № 80227888, 18.02.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 лютого 2019 р. Справа № 802/29/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Корнійчук Ю.І.

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

03.01.2016 до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки рішення Вінницької міської ради №90 від 29.01.2016, яким внесено зміни до рішення №23.01.2015 №1984 та введено транспортний податок на території місті Вінниця, набуло законної сили в лютому 2016 році, застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто з 2017 року.

Крім того, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 №134499-13 про визначення податкового зобов'язання за платежем транспортний податок в розмірі 25000 грн. позивач виходив із розрахунку визначення вартості об'єкту оподаткування транспортним податком, середньоринкова вартість належного йому автомобіля Audi Q7 з об'ємом двигуна 2967 см. куб., з автоматичною коробкою передач, 2014 року випуску з пробігом у 63225 км., яка менша 750 розмірів мінімальної заробітної плати, у зв’язку з чим такий транспортний засіб не підлягає оподаткуванню транспортним податком.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2017, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017, в задоволенні позову ОСОБА_3 до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Ухвалою суду від 18.05.2017 відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №802/29/17-а.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2017, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017, заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у адміністративній справі № 802/29/17-а за позовом ОСОБА_3 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без задоволення.

Поряд із цим, за наслідками перегляду даних рішень, Верховним Судом прийнято постанову від 13.11.2018, якою скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції звернув увагу, що при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій не встановили чи отримував податковий орган інформацію від Мінекономрозвитку про автомобілі, які відносяться до об'єкту оподаткування транспортним податком у 2016 та чи згідно такої, відноситься автомобіль позивача до об'єкту оподаткування.

Також, при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанції повинні були встановити належність транспортного засобу позивача до об’єктів оподаткування транспортним податком за 2016 рік шляхом встановлення його середньоринкової вартості на підставі інформації Мінекономрозвитку наданої контролюючому органу щодо транспортних засобів, які в силу підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об’єктом оподаткування транспортним податком за 2016 рік.

08.01.2019 матеріали справи надійшли на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.

Автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено головуючого суддю по справі - ОСОБА_4

Ухвалою суду від 11.01.2019 справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання на 04.02.2018.

04.02.2019 ухвалою суду постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження, відкладено розгляд справи на 18.02.2019.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував з мотивів, викладених у документах наявних у матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності встановив наступне.

ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки Audi Q7, реєстраційний номер НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 2967 куб см., з автоматичною коробкою передач, 2014 року випуску.

29.06.2016 Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийняте податкове повідомлення-рішення за №134499-13, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25000 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» з 01.01.2015 введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України «Транспортний податок» та Законом України № 909-VIII від 24.12.2015 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", який набрав чинності 01.01.2016 викладено в новій редакції підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України та пункт 267.6 статті 267 Податкового кодексу України доповнено підпунктами 267.6.7 - 267.6.10.

Відповідно до пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01.01.2016), встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній з 01.01.2016) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з приписами підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (підпункт 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України).

Отже, з 01.01.2016 критеріями для визначення належності транспортного засобу до об'єктів оподаткування транспортним податком є його вік до 5 років з моменту випуску та середньоринкова вартість понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика № 66) та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.

Згідно з вимогами п. 2 Методики № 66 середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Відповідно до вимог п. 4 Методики № 66, інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку.

Коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни автомобілів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових автомобілів (пункт 11 Методики №66).

В силу пункту 12 Методики №66 коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів.

У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики № 66 розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об’єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункти 13-14 Методики).

Наведене свідчить, що для визначення об'єкта оподаткування транспортним податком в розпорядженні органу Державної фіскальної служби має бути інформація про середньоринкову вартість певного автомобіля із врахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу тощо.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 №К/9901/37682/18 (справа №826/17092/16).

Пунктом 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (Порядок №403) встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн – ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).

Середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за формулою, яка зокрема передбачає коефіцієнти коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації та залежно від пробігу.

Тобто, середньоринкова вартість транспортного засобу, яка є одним із критерієм віднесення його до об'єкту оподаткування транспортним податком, визначається Мінекономрозвитку на початок звітного податкового періоду, у зв'язку з чим середньоринкову вартість автомобіля ОСОБА_3 також необхідно розраховувати станом на початок податкового (звітного) періоду у якому він є об'єктом оподаткування, в даному випадку - 01 січня 2016 року.

Судом встановлено, що транспортний засіб позивача зареєстрований 11.09.2014, а відтак коефіцієнт за строком експлуатації відповідно до додатку 1 Методики № 66 становить 62 (з 11.09.2014 до 01.01.2016).

У матеріалах справи відсутні відомості пробігу автомобіля марки Audi Q7, реєстраційний номер НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 2967 куб см. станом на 01.01.2016. Разом з тим, згідно з актом виконаних робіт від 08.09.2016, пробіг автомобіля станом на 08.09.2016 складав 101167 км. Автомобіль було придбано 09.09.2014.

Таким чином, середньомісячний пробіг складає 101167/24 = 4215 км.

Станом на 01.01.2016 автомобіль експлуатувався повних 15 місяців, відтак станом на 01.01.2016 пробіг автомобіля складав 4215*15 = 63225 км..

В додатку 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів від 18.02.2016 № 66) визначено, що коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу з урахуванням різниці між фактичним та нормативним середньорічним пробігом транспортного засобу понад 22 тисячі кілометрів, при фактичному середньорічному пробігу понад 27 тисяч кілометрів, становить 7,5.

Тобто, при визначенні вартості автомобіля належному позивача, з урахуванням встановлених судом обставин, повинен застосовуватись коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобіля залежно від пробігу – 7,5.

Таким чином, як вказував представник відповідача, податковим органом розрахунок здійснений на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA) середньоринкової вартості транспортного засобу марки AUDІ Q7 з об'ємом циліндрів двигуна 2967 куб. см., дизель, 2014 року випуску складає 1 987 280 грн. Крім того, податковим органом розрахована середньоринкова ціна нового автомобіля за формулою зазначеною в п.3 Порядку №403 та застосована ціна нового транспортного засобу в Україні станом на 01.01.2016 в розмірі 1987280 грн.

В судовому засіданні представник відповідача вказував, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача.

Так, суд зауважує, що представником відповідача не надано доказів отримання інформації від Мінекономрозвитку про автомобілі, які відносяться до об'єкту оподаткування транспортним податком у 2016 році та чи згідно такої відноситься автомобіль позивача до об'єкту оподаткування, а тому впевнитись у наявності підстав у податкового органу для прийняття податкового повідомлення-рішення неможливо.

Крім того, суд враховує, що в матеріалах справи (а.с.111) міститься лист-відповідь Міністерства економічного розвитку і торгівлі України вих. №3805/04/14617-07 від 04.05.2017, на адвокатський запит ОСОБА_1, згідно якого вказано, що за наданою ДП "Держзовнішінформ" інформацією ціна нового автомобіля AUDІ Q7, яка застосовувалася для визначення його середньоринкової вартості для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб становила у IV кварталі 2014 року - 1 275 421 грн., І кварталі 2015 року - 1568700 грн. та І кварталі 2016 року - 1 964 090 грн.

В силу підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня -1378 грн.

В урахуванням вищенаведеного, суд зауважує, що при застосуванні п.3 Положення №403, зокрема при визначенні середньоринкової вартості автомобіля, податковий орган діяв неправомірно, оскільки застосував ціну нового транспортного засобу AUDІ Q7 в Україні станом на 01.01.2016 в розмірі 1987280 грн., в той час коли правомірним є застосування ціни нового автомобіля AUDІ Q7 визначеної у IV кварталі 2014 року - 1 275 421 грн., оскільки автомобіль позивача 2014 року випуску і придбаний ним саме у 2014 році.

Застосувавши формулу розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу, визначену у Пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403, судом встановлено, що вартість автомобіля належного позивачу станом на 01.01.2016 становила 731 453,94 грн. (1 275 421 грн. (Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні згідно інформації Міністерства економічного розвитку і торгівлі України визначеної у IV кварталі 2014 року) х (62 (Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1)/100) х (1- (7,5 (Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2)/100), що є менше визначеного законодавцем мінімального розміру середньоринкової вартості легкових автомобілів, які є об'єктами оподаткування транспортним податком, вартість яких має перевищувати 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тобто 1 033 500 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що середньоринкова вартість автомобіля позивача менша від встановленого п.п.267.2.1 п.267.2 статті 267 ПК України граничного розміру середньоринкової вартості автомобілів, що підлягають оподаткуванню транспортним податком, він у відповідності до вимог ПК України не є об'єктом оподаткування транспортним податком. Відтак, податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області №134499-13 від 29.06.2016 року є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене узгоджується з актуальною практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області №134499-13 від 29.06.2016 року.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 (вул. Маяковського, 243А, м. Вінниця, РНОКПП НОМЕР_2)

Відповідач: Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області (вул. Костянтина Василенка, 21, м.Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39476158)

Повний текст рішення суду складено 05.03.2019

Суддя Томчук Андрій Валерійович