Рішення № 80218897, 20.02.2019, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/467/17

№ провадження 2/453/13/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 лютого 2019 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого – судді Микитина В.Я.,

секретаря судового засідання Корнута Т.Б.,

з участю представника позивача – адвоката ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання квартири об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_4 26.04.2017 року звернулася у суд із позовом до відповідача – ОСОБА_5, в якому просить визнати квартиру № 7 у багатоквартирному будинку № 19, розташованому по вул. Стрийська (тепер – вул. ОСОБА_6 Ушневича) у м. Сколе Львівської області, об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Судові витрати у справі позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Курницької В.Я. від 12.05.2017 року, після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, який не є підприємцем, відкрито провадження у справі та призначено її судовий розгляд.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 15.05.2017 року, з урахуванням ухвали від 25.05.2017 року про виправлення у ній описки (головуюча – суддя Курницька В.Я.), у даній справі вжито заходів забезпечення позову у спосіб заборони відповідачу вчиняти дії по відчуженню квартири № 7 у багатоквартирному будинку № 19, розташованому по вул. Стрийська (тепер – вул. ОСОБА_6 Ушневича) у м. Сколе Львівської області, до вирішення справи по суті.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 09.06.2017 року (головуюча – суддя Курницька В.Я.) у даній справі вжито заходів забезпечення доказів у спосіб витребування з КР ЛОР «Стрийське МБТІ» інвентаризаційної справи на квартиру № 7 у багатоквартирному будинку № 19, розташованому по вул. Стрийська (тепер – вул. ОСОБА_6 Ушневича) у м. Сколе Львівської області.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 05.07.2017 року, з урахуванням ухвали від 28.11.2017 року про уточнення питань до експерта (головуюча – суддя Курницька В.Я.), у даній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення котрої поставлені два питання: яка ринкова вартість квартири № 7 у багатоквартирному будинку № 19, розташованому по вул. Стрийська (тепер – вул. ОСОБА_6 Ушневича) у м. Сколе Львівської області станом на серпень 2007 року та станом на квітень 2008 року?; яка ринкова вартість невід’ємних покращень, здійснених позивачем у квартирі № 7 у багатоквартирному будинку № 19, розташованому по вул. Стрийська (тепер – вул. ОСОБА_6 Ушневича) у м. Сколе Львівської області? Провадження у справі зупинено на час проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 02.04.2018 року (головуюча – суддя Курницька В.Я.) провадження у даній справі поновлено та продовжено її судовий розгляд.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 13.08.2018 року вказану справу прийнято до провадження у зв’язку із закінченням п’ятирічного терміну повноважень судді Курницької В.Я.. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою підготовчого засідання від 10.09.2018 року у даній справі підготовче провадження закрито та призначено її судовий розгляд по суті.

Позов, із врахуванням додаткових пояснень позивача та її представника, обґрунтовано тим, що 31.08.2004 року між сторонами було зареєстровано шлюб, котрий було розірвано рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 31.05.2018 року. Від спільного проживання у сторін народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, який, після розірвання шлюбу, проживає разом із позивачем за фактичним її місцем проживання. Позивач зазначає, що відповідач є власником спірної квартири, право власності на котру оформив до реєстрації шлюбу з позивачем, а після реєстрації такого шлюбу, позивач та їх спільна з відповідачем дитина зареєстрували у цій квартирі своє місце проживання, позивач вселилася туди у листопаді 2006 року, а зареєструвала там своє місце проживання у грудні 2010 року. Виходячи з того, що проживати у спірній квартирі, а особливо з малолітньою дитиною не представлялося можливим при наявних незадовільних умовах, у серпні 2007 року позивач, виходячи у першу чергу з необхідності забезпечення їх з відповідачем малолітній дитині належних умов проживання, з дозволу відповідача розпочала у цій квартирі капітальний ремонт, котрий було звершено у квітні 2008 року. За час проведення такого ремонту квартири, позивач здійснила заміну старих вікон на нові (металопластикові), старих міжкімнатних дверей на нові, старих вхідних дверей на нові (броньовані), старої підлоги на нову. Також позивачем було повністю замінено електропроводка та інженерне обладнання у спірній квартирі, здійснено у законний спосіб відключення квартири від централізованого опалення та влаштовано індивідуальне опалення із встановленням нового котла та батарей. Крім того, позивач одночасно встановила у спірній квартирі нові нагрівальні, сантехнічні та газові прилади, переобладнала ванну кімнату, збільшивши її площу за рахунок демонтажу внутрішніх перегородок, здійснила переустаткування туалету. Вартість таких ремонтних робіт спірної квартири склала близько 50 000 грн., що у еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на дату завершення ремонтних робіт (квітень 2008 року) становило близько 10 000 доларів США. Позивач наголошує, що інвентаризаційна вартість спірної квартири станом на дату оформлення відповідачем права власності на неї (серпень 2007 року), становила 16 389 грн., а тому переконана, що внаслідок проведених нею невід’ємних поліпшень, вартість такої квартири істотно збільшилася, а її експлуатаційні параметри суттєво покращились. При цьому, істотне збільшення вартості спірної квартири відбулось внаслідок особистих трудових та грошових витрат позивача, яка, зокрема, працювала особисто при ремонтних роботах, 10 000 грн. вона отримала від своєї матері, яка працює закордоном, а 40 000 грн. отримала від ТзОВ «Благо-Інвест» за укладеним 06.08.2007 року договором позики, забезпеченого порукою, де поручителями виступили рідні брат та сестра позивача, а також іпотекою, предметом котрої був власний будинок позивача, розташований у с. Межиброди Сколівського району Львівської області. Позивач зазначає, що відповідач, на відміну від неї, участі у ремонті своєї власної квартири не приймав ані трудовими, ані грошовими затратами, як і не погоджувався бути її поручителем при отриманій позиці, або ж передати в іпотеку спірну квартиру. Натомість у квітні 2017 року відповідач почав вимагати від позивача виселитись разом із їх сином із спірної квартири, так як він звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу, а також мотивуючи відсутністю у неї прав на спірну квартиру, що вона вважає вкрай несправедливим. За таких обставин, позивач, посилаючись на положення ст. 361 ЦК України, ст. ст. 61, 62 СК України, за захистом своїх прав майнового характеру звернулася до суду із даним позовом із обраним нею способом захисту про визнання спірної квартири об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Допитана у судовому засіданні позивач як свідок (за правилами ст. ст. 230, 234 ЦПК України), надала покази, котрими повністю, із урахуванням усіх деталей, підтвердила викладені у поданій нею позовній заяві обставини та вказала про намір захистити своє порушене право в обраний спосіб, у тому числі й для забезпечення їх з відповідачем малолітнього сина, з яким, після розірвання шлюбу, відповідач не спілкується, часткою у спірній квартирі за рахунок проведених позивачем її невід’ємних поліпшень, у зв’язку з чим неодноразово намагалася владнати це питання з відповідачем поза судом, однак, безрезультатно.

Належно уповноважений представник позивача – адвокат ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив такі задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, надав пояснення, аналогічні наведеним у позові, з урахуванням додаткових пояснень про обставини, котрі виникли після пред’явлення позову.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з’явився.

Належно уповноважені представники відповідача – ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили у повному обсязі з тих підстав, що спірна квартира належала їх довірителю ще до часу реєстрації шлюбу з позивачем, а, отже, є його особистою власністю. Не заперечували тієї обставини, що позивачем за час шлюбу, після її вселення у спірну квартиру проводився ремонт, однак такий, на їх переконання, не слід вважати капітальним, так як він містить усі ознаки поточного. Спірна квартира після проведення у ній ремонту не збільшилася істотно у своїй вартості внаслідок затрат позивача як другого з подружжя, однак, навіть у випадку протилежного, відповідач також поніс трудові та грошові затрати при проведенні такого ремонту, оскільки на час його проведення працював та отримував заробітну плату. Виконаному у справі висновку експерта № 3774-3776 від 28.03.2018 року представники відповідача не надають віри, так як огляд спірної квартири проводився без участі відповідача та його завчасного повідомлення про це, а сам висновок містить дані з приводу опису проведених ремонтних робіт у квартирі, котрі повністю суперечать наявним у справі фотографіям цієї квартири після проведення ремонту. За таких обставин, вважають позов необґрунтованим та просять у його задоволенні відмовити.

Розглянувши матеріали справи, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід’ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов’язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз’яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз’яснень, суд, перевіряючи порушення прав позивача цивільного характеру, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із свідоцтва про одруження серії І-СГ № 1187231, копія якого міститься у матеріалах справи (т. 1, а. с. 8), 31.08.2004 року сторонами у справі зареєстровано шлюб, про що міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського обласного управління юстиції складено актовий запис № 2022. Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про народження серії І-СГ № 004181, виданого міським відділом РАЦС Львівського міського управління юстиції від 05.03.2005 року на підставі актового запису № 1218 (т. 1, а. с. 9), від шлюбу сторони у справі мають спільного сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3. Шлюб сторін було розірвано на підставі рішення Сколівського районного суду Львівської області, ухваленого 31.05.2018 року у цивільній справі № 453/341/17, провадження № 2/453/58/18, за позовом ОСОБА_5, котре після його апеляційного оскарження, 11.12.2018 року набрало законної сили (т. 2, а. с. 125, 126-127). Після розірвання шлюбу малолітній син сторін залишився проживати із позивачем та перебуває на її утриманні.

Встановлено судом на підставі аналізу наявних у матеріалах справи письмових доказів (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, видана 20.04.2017 року – т. 1, а. с. 10), відповідач є власником квартири № 7 у багатоквартирному будинку № 19, що розташований по вул. Стрийська (тепер вул. ОСОБА_6 Ушневича) у м. Сколе Львівської області. Право власності на вказане майно набуто позивачем на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 27.12.1993 року виконкомом Сколівської міської Ради народних депутатів на підставі його розпорядження № 121 від 23.12.1993 року та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 16.08.2007 року державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області ОСОБА_8 та зареєстрованого у реєстрі за № 1235, після смерті його батька ОСОБА_9, який помер 26.11.2006 року. Копії вказаних свідоцтв містяться у матеріалах справи (т. 1, а. с. 11, 15).

З дослідженого судом технічного паспорту, виготовленого КП ЛОР «Стрийське МБТІ» від 28.05.2008 року, копію якого позивачем долучено до матеріалів справи (т. 1, а. с. 18-19), вбачається, що квартира № 7 у багатоквартирному будинку № 19, що розташований по вул. Стрийська (тепер вул. ОСОБА_6 Ушневича), має загальну площу 50,6 кв. м, розташована на третьому поверсі п’ятиповерхового будинку, складається з двох кімнат житловою площею 28,9 кв. м, кухні площею 8,3 кв. м, вбиральні площею 0,8 кв. м, ванної кімнати площею 2,6 кв. м, коридору площею 7 кв. м, комори площею 0,6 кв. м., лоджії площею 2,4 кв. м., інвентаризаційна вартість квартири становить 16 389 грн..

Як вбачається із копії будинкової книги, як міститься у матеріалах справи (т. 1, а. с. 17), у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_5 – з 23.11.2006 року, ОСОБА_7 – з 17.03.2005 року та ОСОБА_4 – з 03.12.2010 року.

Як стверджує позивач, вона з відповідачем та їх дитиною вселились у спірну квартиру у кінці листопада 2006 року. Дана обставина відповідачем не заперечується.

Не заперечується відповідачем і твердження позивача про те, що у період з серпня 2007 року по квітень 2008 року для покращення житлових умов позивачем було проведено ремонтні роботи. У той же час, не погоджується відповідач із визначенням позивачем такого ремонту, як капітального, оскільки такий містить усі ознаки поточного.

Встановлюючи характер проведених ремонтних робіт, а саме, віднесення таких до капітального чи поточного ремонту, судом досліджено висновок експерта № 3774-3776 від 28.03.2018 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи (т. 1, а. с. 193-202), в якому експертом, який був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, згідно візуального огляду на місці знаходження квартири АДРЕСА_1 та матеріалів справи, встановлено, що у 2007-2008 роках у квартирі проведено наступні ремонтні (будівельні) роботи по переплануванні та капітальному ремонту квартири: замінено старі дерев’яні вікна, внутрішні підвіконники та зовнішні зливи на нові металопластикові, замінено міжкімнатні двері на нові, встановлено нові вхідні броньовані двері, замінено старе покриття підлоги на нове (керамічну плитку), влаштовано у кухні підлогу з підігрівом, проведено оздоблення стін та стель: водоемульсійне пофарбування, облаштування керамічною плиткою, шпалерами, замінено електропроводку та інженерне обладнання, влаштовано індивідуальне опалення замість центрального, замінено нові нагрівальні, сантехнічні і газові прилади, влаштовано нові радіатори, переплановано ванну кімнату, збільшивши її площу за рахунок площі туалету, комори та демонтажу внутрішніх перегородок, влаштовано нові перегородки для приміщення ванни та інші (т. 1, а. с. 195, абз. 2). Таким чином, висновком експерта, який є належним та допустимим доказом у розумінні наведених вище норм ЦПК України (ст. 81, 89 ЦПК України), чітко встановлено капітальний характер проведених позивачем у період 2007-2008 років ремонтних (будівельних) робіт у квартирі АДРЕСА_2.

Крім того, у відповідності до висновку експерта № 3774-3776 від 28.03.2018 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи встановлено, що за шкалою оцінки зносу елементів будинку до проведення ремонтних (будівельних) робіт по капітальному ремонту і переплануванні, станом на серпень 2007 року, технічний стан квартири № 7 у житловому будинку № 19 по вул. Героя Олега Ушневича (колишня Стрийська) у м. Сколе відносився до задовільного, а вже після проведення ремонтних робіт, станом на квітень 2008 року, такий стан відносився до доброго (т. 1, а. с. 195, абз. 4 (зворот)).

Відповідаючи на поставлені судом на вирішення експерта питання, у висновку експерта № 3774-3776 від 28.03.2018 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи встановлено, що ринкова вартість квартири № 7 у багатоквартирному будинку № 19, що розташований по вул. Стрийська (тепер вул. Героя Олега Ушневича) у м. Сколе Львівської області, станом на 16.08.2007 року, могла становити 206 144, 00 грн. Ринкова вартість квартири № 7 у багатоквартирному будинку № 19, що розташований по вул. Стрийська (тепер вул. Героя Олега Ушневича) у м. Сколе Львівської області, станом на квітень 2008 року, могла становити 262 551, 00 грн.. Ринкова вартість невід’ємних поліпшень, здійснених позивачем у квартирі № 7 багатоквартирного будинку № 19, що розташований по вул. Стрийська (тепер вул. Героя Олега Ушневича) у м. Сколе Львівської області, станом на момент завершення ремонтних будівельних робіт, тобто на квітень 2008 року, могла становити 54 737, 00 грн..

Допитаний у судовому засіданні 09.11.2018 року судовий експерт ОСОБА_10 виконаний ним експертний висновок № 3774-3776 від 28.03.2018 року підтримав, зазначив про капітальний характер виконаних у 2007-2008 роках ремонтних (будівельних) робіт, а також про зміну внаслідок таких технічного стану спірної квартири з задовільного на добрий, що є суттєвим покращенням стану такої.

Матеріалами справи документально підтверджується факт фінансування проведених ремонтних будівельних робіт саме з особистих коштів та саме позивачем, якою надано оригінали платіжних документів, які свідчать про придбання будівельних матеріалів та інших товарів для проведення капітального ремонту квартири АДРЕСА_3 (тепер вул. Героя Олега Ушневича) у м. Сколе Львівської області (т. 2, а. с. 86-119).

Щодо джерел одержання позивачем коштів, витрачених на проведення капітального ремонту спірної квартири, то суд зазначає про те, що отримання позивачем 40 000 грн. від ТзОВ «Благо-Інвест» за договором позики документально підтверджується долученою до матеріалів справи копією Договору позики № 33/07 від 06.08.2007 року (т. 1, а. с. 25). При цьому, у відповідності до п. 2 вказаного договору призначенням позики визначено «на ремонт житла». Звертає увагу суд і на те, що зобов’язання позивача за Договором позики № 33/07 від 06.08.2007 року забезпечено порукою (Договір від 08.08.2007 року – т. 1, а. с. 26-28), поручителями у якій виступили ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які є братом та сестрою позивача. Крім того, як вбачається з долученої до матеріалів справи копії Договору іпотеки від 20.09.2007 року (т. 1, а. с. 29-30), у якості забезпечення виконання зобов’язання за договором позики позивачем було передано ТзОВ «Благо-Інвест» в іпотеку житловий будинок, який належить позивачу на праві особистої приватної власності, за адресою: вул. Б. Лепкого, 15 у с. Межиброди Сколівського району Львівської області. Крім того, знайшло своє документальне підтвердження і посилання позивача на одержання нею у період з квітня 2007 року по серпень 2014 року 13 020 Євро від її матері (оригінали виписок з рахунку в іноземній валюті – т. 2, а. с. 120-123). Частину вказаних коштів позивачем було використано для проведення капітального ремонту квартири АДРЕСА_3 (тепер вул. Героя Олега Ушневича) у м. Сколе, а частину використано на повернення позики із чистими внесками та адміністративними витратами. При цьому, як вбачається з долученого до матеріалів справи копії листа ТзОВ «Благо-Інвест» від 2014 року, зобов’язання за договором позики позивачем виконано у повному обсязі (т. 1, а. с. 34).

Щодо участі відповідача у проведенні ремонтних робіт, то суд зазначає, що такі посилання не знайшли свого документального підтвердження, а сам факт працевлаштування відповідача на момент проведення ремонту, підтверджений копією трудової книжки (т. 2, а. с. 11-14), не може вважатися належним доказом його участі у такому. Суд звертає увагу на те, що доказів розміру одержуваної у спірний період заробітної плати відповідачем чи його представниками не надано. Крім того, суд погоджується із посиланням позивача на відсутність участі відповідача у зобов’язаннях позики, та похідних від такої поруки та іпотеки, як на обставину, яка у сукупності з іншими доказами також опосередковано підтверджує факт проведення ремонтних (будівельних) робіт силами саме позивача. Доказів зворотнього відповідачем та його представниками суду не надано.

Не знайшли свого підтвердження і посилання представників відповідача на те, що будівельні матеріали та інші товари для проведення капітального ремонту, придбання яких у період 2007-2008 років підтверджено позивачем оригіналами платіжних документів, було використано для проведення ремонтних робіт не у квартирі АДРЕСА_3 (тепер вул. Героя Олега Ушневича) у м. Сколе, а в будинку, який належить позивачу на праві особистої приватної власності, за адресою: вул. Б. Лепкого, 15 у с. Межиброди Сколівського району Львівської області. Суд наголошує, що такі посилання спростовуються як висновком експерта № 3774-3776 від 28.03.2018 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, так і долученим до матеріалів справи оригіналом ОСОБА_9 обстеження житлово-побутових вимог житлового будинку № 15 по вул. Лепкого у с. Межиброди Сколівського району Львівської області від 12.210.2018 року, складеного комісією Верхньосиньовидненської селищної ради, в якому, зокрема, зафіксовано, що ремонт у вказаному житловому будинку не проводився більше 20 років, а його технічний стан потребує покращення (т. 2, а. с. 9).

Згідно із ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, й майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об’єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об’єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об’єктами спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об’єкта, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з’ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об’єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об’єкта.

Наведені правові висновки щодо застосування вищевказаних норм сімейного права викладені у Постанові Верховного Суду України від 08.11.2018 року у справі № 6-1447цс17, від котрих не відступив і Верховний Суд у прийнятих ним постановах від 14.02.2018 року у справі № 362/6789/15-ц., від 22.03.2018 року у справі № 623/5588/14-ц., від 18.04.2018 року у справі № 222/90-14-ц., від 26.06.2018 року у справі № 686/26964/14-ц., від 12.09.2018 року у справі № 295/10148/13-ц., від 26.09.2018 року у справі № 369/4549/16-ц. та ін..

Беручи до уваги вищевикладене, суд, вирішуючи питання наявності у даному випадку істотності збільшення вартості спірного майна, як обов’язкової умови для визнання його об’єктом спільної сумісної власності, бере до уваги таке.

Висновком експерта № 3774-3776 від 28.03.2018 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи встановлено, що ринкова вартість квартири № 7 у багатоквартирному будинку № 19, що розташований по вул. Стрийська (тепер вул. Героя Олега Ушневича) у м. Сколе Львівської області, станом на 16.08.2007 року, могла становити 206 144, 00 грн.. Ринкова вартість квартири № 7 у багатоквартирному будинку № 19, що розташований по вул. Стрийська (тепер вул. Героя Олега Ушневича) у м. Сколе Львівської області, станом на квітень 2008 року, могла становити 262 551, 00 грн.. Ринкова вартість невід’ємних поліпшень, здійснених ОСОБА_4 у квартирі № 7 багатоквартирного будинку № 19, що розташований по вул. Стрийська (тепер вул. Героя Олега Ушневича) у м. Сколе Львівської області, станом на момент завершення ремонтних будівельних робіт, тобто на квітень 2008 року, могла становити 54 737, 00 грн.. Таким чином, вартість квартири внаслідок грошових затрат позивача у справі збільшилась на 54 737, 00 грн., що станом на час проведення вказаних ремонтних (будівельних) робіт згідно з офіційним курсом гривні до іноземної валюти, складало більше 10 000, 00 доларів США. Вказане документально підтверджене матеріалами справи збільшення вартості спірного майна, з урахуванням суттєвого покращення стану квартири та її якісних характеристик у зв’язку із зміною технічного стану останньої з задовільного на добрий, а також факту здійснення такого покращення виключно силами позивача у справі, за відсутності участі відповідача у такому покращенні, на переконання суду, безсумнівно свідчить про істотність збільшення вартості об’єкта нерухомого майна – квартири № 7 у багатоквартирному будинку № 19, що розташований по вул. Стрийська (тепер вул. Героя Олега Ушневича) у м. Сколе Львівської області. Зокрема, з урахуванням досліджених судом письмових доказів, а також пояснень експерта, наданих у судовому засіданні, розмір здійснених позивачем невід’ємних поліпшень у спірній квартирі, може становити близько 25-30 % її вартості до проведення капітального ремонту, а після його проведення, становить ще більше, і це без врахування грошового еквіваленту в іноземній валюті станом на дату проведення таких поліпшень.

Усе наведене вище повністю спростовує твердження представників відповідача про те, що вартість невід’ємних поліпшень спірної квартири, здійснених позивачем, не є істотною і не вплинула на вартість такої квартири, оскільки, за аналізом наведеної існуючої судової практики, на котру, з-поміж іншого й посилалася сторона відповідача, істотність як категорія у спорі про визнання об’єкта спільною сумісною власністю, не визначається виключно фінансовим критерієм, а слід враховувати усі обставини, котрі мали істотне значення.

Щодо таких обставин, то справедливо було б зазначити про незадовільні умови проживання (особливо для малолітньої дитини сторін) у спірній квартирі, котрі існували до проведення її капітального ремонту, вимушеність невідкладного проведення такого ремонту, котра виникла у вкрай обтяжливий для позивача час в силу скрутного фінансового становища подружжя сторін, що, при повній відмові відповідача від участі у покращенні умов їх проживання, змусило позивача, у першу чергу як матір, здійснити такі покращення як власною фізичною працею, так і за особисті кошти, опинившись у боргах та передавши особисте майно в іпотеку, а також просити про фінансову допомогу та про поручительство перед кредитором своїх близьких родичів.

З огляду на вказане, суд, дотримуючись принципу верховенства права, одним з проявів якого є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства, переконаний, що зазначені норми не допускають дій з боку відповідача щодо можливості покласти на позивача одну увесь тягар покращення умов приживання їх сім’ї і приведення таких умов до елементарних стандартів, а, особливо, коли позивач була змушена це зробити у першу чергу заради забезпечення належних умов проживання та виховання спільної з відповідачем дитини, якій станом на дату закінчення капітального ремонту, виповнилося три роки. За таких обставин, суд вважає, що позиція сторони відповідача не узгоджується з приписами ст. ст. 2, 4, 10 ЦПК України, котрі визначають справедливість як одну із загальних засад цивільного судочинства.

Таким чином, зважаючи на усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, що буде у повній мірі справедливим по відношенню до позивача і забезпечить дотримання принципу верховенства права при вирішенні даного спору.

Судовий збір, сплачений позивачем за подання позову (т. 1, а. с. 3), забезпечення позову (т. 1, а. с. 95) та забезпечення доказів (т. 1, а. с. 124), - по 320 грн., у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідача у справі. Інші судові витрати, а саме витрати, пов’язані із проведенням експертизи (т. 2, а. с. 38) у сумі 7 128 грн., згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, також підлягають покладенню на відповідача. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 8 088 грн. (320 грн. + 320 грн. + 320 грн. + 7 128 грн. = 8 088 грн.) судових витрат у справі.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати квартиру № 7 у багатоквартирному будинку № 19, розташованому по вул. Стрийська (тепер – ОСОБА_6 Ушневича) у м. Сколе Львівської області, об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 8 088 (вісім тисяч вісімдесят вісім) грн. 00 коп. судових витрат у справі.

Роз’яснити сторонам, що заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали від 15.05.2017 року у даній справі, продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання рішенням законної сили, або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2; зареєстроване місце проживання: 82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Стрийська (тепер – ОСОБА_6 Ушневича)АДРЕСА_4; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; зареєстроване місце проживання: 82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Стрийська (тепер – ОСОБА_6 Ушневича)АДРЕСА_4; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2.

Суддя В. Я. Микитин

Повне рішення суду складене 01 березня 2019 року.