Рішення № 80216448, 19.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3759/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

за участю:

представників позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

третя особа ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Держпраці у Львівській області, за участі третьої особи без самостійних вимог на сторні відповідача ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу.

Ухвалою від 07.12.2018 року відкрито провадження у справі. У підготовчому засіданні залучено ОСОБА_3 в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Протокольною ухвалою суду від 04 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами інспекційного відвідування працівниками Головного управління Держпраці у Львівській області складено акт №ЛВ697/592/АВ від 12.07.2018. На підставі вказаного акту винесено постанову №ЛВ697/592/АВ/ФС від 02.08.2018 про накладення штрафу. Постановою Головного управління Держпраці у Львівській області встановлено порушення вимог частини 1 та 3 статті 24 КЗпП України, а саме, допущення позивачем до роботи працівника без укладення трудового договору. Вказує, що працівник не працював у позивача, а відтак винесена постанова є неправомірною. Крім того зазначає, що відповідачем не було повідомлено позивача щодо проведення інспекційного відвідування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив задоволити позовні вимоги.

Представник віповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що оскаржена постанова прийнята за наслідками проведеного інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в ході якого уповноваженими представниками відповідача виявлено порушення трудових відносин, зокрема, допуск працівника до роботи без укладання трудового договору. Підставою для інспекційного відвідування у позивача стало звернення громадянина ОСОБА_3, який працював у ФОП ОСОБА_4 без оформлення трудового договору.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Пояснив, що працював у позивача з листопада 2016 р. по травень 2018 р., виконував роботу по доставці піци. Після звільнення з»ясував, що він не був оформлений, тому звернувся із заявою до відповідача щодо проведення перевірки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 06.07.2018 року № 1557-П інспекторам праці - головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно – правових актів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі пп.1 п.5 Порядку в термін з 11.07.2018 року по 12.07.2018 доручено провести інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

06.07.2018 року для здійснення інспекційного відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Головним управлінням Держпраці у Львівській області видано направлення № 1418 для проведення інспекційного відвідування у період з 11.07.2018 року по 12.07.2018 року.

За результатами інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, відповідачем складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЛВ697/592/АВ від 12.07.2018, який був підписаний з відміткою про наявність зауважень. 18.07.2018 року інспектором праці ОСОБА_6 було надано відповідь на зауваження та 19.07.2018 року складено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ 697/592/АВ/П.

02.08.2018 року заступником начальника ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_8, на підставі акту інспекційного відвідування прийнято постанову №ЛВ697/592/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 у розмірі 111 690,00 грн.

Постанова про накладення штрафу від 02.08.21018 №ЛВ697/592/АВ/ФС є предметом оскарження.

Надаючи правову оцінку постанови ГУ Держпраці у Львівській області від 02.08.2018 №ЛВ697/592/АВ/ФС, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України (надалі - КзпП України) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 3 статті 24 КзпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96(далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За приписами пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509), штрафи накладаються ОСОБА_5 Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

За змістом пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Таким чином, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). При цьому штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку.

Із змісту постанови ГУ Держпраці у Львівській області від 02.08.2018 №ЛВ697/592/АВ/ФС випливає, що підставою для її винесення послугували встановлені в ході інспекційного відвідування порушення вимог частини 1 та частини 3 ст. 24 КЗпП України – працівник ОСОБА_3 допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В ході проведення інспекційного відвідування довіреною особою ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_9 надано накази про прийняття на роботу та повідомлення у ДФС про прийняття працівників на роботу, накази про припинення договору, відомості нарахування та виплати заробітної плати, табелі обліку робочого час та штатні розписи в період 2017-2018 року, однак в зазначених документах були відсутні дані про працівника ОСОБА_3

Як вбачається із заяви ОСОБА_3, яка подана ним до відповідача, 09.11.2016 р. він влаштувався на роботу до ТОВ «ТМ Піца Челентано». Щоденно між ним та одним з ФОПів, а саме ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_10 підписувались цивільно-правові угоди про надання послуг пов»язаних з перевезенням вантажу ( товару) за завданням замовника, хоча щодня робота була одна і та ж. А саме він виконував функції кур»єра по доставці піци. Так, зокрема після отримання оператором замовлення від клієнта через телефон або інтернет, воно оформлялося шляхом друкування двох чеків, через касовий апарат. Один з чеків з прізвищем третьої особи, як виконавця замовлення, передавався йому і він його виконував, довозячи піцу до місця призначення. Так тривало до 01.05.2018 року.

Судом встановлено, що 20.05.2018 року між позивачем та громадянином ОСОБА_11 укладено цивільно - правовий договір, за умовами котрого останній за винагороду мав надати послуги з перевезення вантажу, товару по завданню замовника на території міста Львова, а також послуги перевірки кількості і стану вантажу під час його перевезення, доставка вантажу від місця отримання до клієнта. Послуги ОСОБА_3 позивачу не надавались, тому відповідно акт виконаних робіт сторонами не підписувався, доказів протилежного суду не надано. ОСОБА_3 у заяві вказує, що працював до 01.05.2018 р., тобто договір від 20.05.2018 р. не входить у даний період, отже не є належним доказом, так як не містить інформацію щодо предмета доказування.

Представником відповідача долучено до матеріалів справи копії чеків, з яких вбачається, що на одне замовлення видавалось 2 чеки: попередній рахунок, у якому вказано «До оплати ФОП ОСОБА_4» та чек, у якому вказано доставщик «Чаус О.». Відповідачем під час проведення інспекційного відвідування не з»ясовувалось питання щодо того, який ФОП займається випіканням піци та хто займається доставкою піци.

В судовому засіданні пояснення надали свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які зазначили, що ОСОБА_3 працював кур»єром по цивільно-правовій угоді, сумку, форму, футболки, телефон видавав ФОП ОСОБА_11, ОСОБА_3 працював згідно графіку 5 днів, 2 вихідних. Отримував на кухні замовлення та здійснював його доставку потім гроші віддавав кухарю.

Відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не враховано пояснення ОСОБА_3 щодо його праці у ТОВ «ТМ Піца Челентано», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_15, відповідачем проведено інспекційне відвідування лише ФОП ОСОБА_4, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Стаття 21 КЗпП України визначає, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За таких обставин, суд приходить висновку, що постанова відповідача №ЛВ697/592/АВ від 02.08.21018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами є протиправною та підлягає скасуванню повністю, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем, як суб'єктом господарювання вимог частини 1 та частини 3 ст. 24 КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, для прийняття оспорюваного рішення, згідно якого на позивача накладено штраф у розмірі 111 690,00 грн.

При цьому, судовим розглядом не встановлено процесуальних порушень проведення перевірки відповідачем, на котрі в своєму позові покликається позивач, як на підставу заявлених вимог.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9 ) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, позивачем судовий збір у розмірі 1116, 92 грн підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Держпраці у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ697/592/АВ від 02.08.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297) в користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ( вул. Бічна Садова,2, м.Львів, ІПН НОМЕР_1) судові витрати в сумі 1 116,92 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційної адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 04 березня 2019 року.

Суддя Кухар Н.А.