Рішення № 80215602, 26.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 р. Справа№200/14736/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) у врахуванні при призначені з 07 липня 2018 року та обчисленні розміру пенсії, довідок про заробітну плату з ДП “Шахта Комсомолець” ДП “Артемвугілля” за період роботи з 27.07.1992 року по 30.06.2000 року;

- зобов'язати Слов’янське об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області врахувати для обчислення розміру пенсії з 07 липня 2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) довідок про заробітну плату з ДП “Шахта Комсомолець” ДП “Артемвугілля” за період роботи з 27.07.1992 року по 30.06.2000 року та провести відповідні перерахунки та виплати;

- стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 усі понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що з 22 травня 2018 року він зареєструвався як внутрішньо переміщена особа у м.Слов’янську Донецької області. З 07 липня 2018 року він є пенсіонером за віком по списку №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та знаходиться на обліку в Слов’янському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. При зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, позивач подавав необхідний перелік документів та їх копій, а також оригінали довідок про заробітну плату для обчислення пенсії з ДП «Артемвугілля» шахти «Комсомолець» №05/416-1 за період з 01.08.1992 року по 31.07.1997 року та №05/416 за період з 01.08.1997 року по 30.06.2000 рік. Робота на зазначеному підприємстві в зазначений період підтверджується записом у трудовій книжці, яка також була надана відповідачу. Відповідачем з 07 липня 2018 року була призначена пенсія за віком, але не були враховані довідки про заробітну плату для обчислення пенсії з ДП «Артемвугілля» шахти «Комсомолець» за період з 1992 року по 2000 рік. З відповіді відповідача вбачається, що оскільки всі первинні документи, на підставі яких видані довідки залишилися на території тимчасово непідконтрольній Україні, відсутня можливість врахувати в розрахунок пенсії заробітну плату за період з 01.08.1992 року по 30.06.2000 року згідно довідок виданих ДП «Артемвугілля» шахти «Комсомолець».

Позивач вважає такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують його права.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У строк, встановлений судом, через відділ документообігу та архівної роботи суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог позивача, в обґрунтування зазначив, що ОСОБА_1 згідно особистої заяви призначено пенсію за віком по Списку №1 з 07.08.2018 року відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-ІV, із змінами та доповненнями, внесеними Законом України “Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи” від 03.10.2017 року №2148-VIII, як внутрішньо переміщеній особі. Загальний страховий стаж позивача складає 24 роки 09 місяців, в тому числі по Списку №1 - 13 років. Стаж враховано по 28.11.2014 року. Пенсія розрахована із заробітної плати за період з 01.07.2000 року по 31.07.2014 року згідно даних персоніфікованого обліку. Довідки про пільговий стаж та про заробітну плату №0608/01, 0608/02, №0608/03 від 06.08.2018р., надані ДП “Артемвугілля” не зараховані, оскільки суми заробітків не відповідають даним персоніфікованого обліку. При цьому, зазначає, що відповідно до виписки з ЄДРПОУ ДП “Артемвугілля” змінило місцезнаходження з м.Горлівка на м.Святогірськ, але із зупиненням виробничих потужностей, залишенням усіх своїх основних та оборотних фондів. 17.02.2017 року від ДП “Артемвугілля” отримано лист, що всі первинні документи знаходяться на території, тимчасово непідконтрольній Україні. Виходячи із вищевказаного надати допомогу у витребуванні необхідних довідок, провести будь-яку перевірку фінансово-господарської діяльності немає можливості. Таким чином, врахувати в розрахунок пенсії заробітну плату за період з 01.08.1992 року по 30.06.2000 року згідно довідок наданих ДП “Артемвугілля” шахти “Комсомолець” від 06.08.2018 року №0608/02 та №0608/03 не має законних підстав.

На підставі вищезазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

До відзиву на позовну заяву відповідачем надано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розглянувши останнє суд зазначає наступне.

В силу приписів статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В клопотанні відповідача не наведені конкретні обставини, що ускладнюють розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Крім того, відповідачем надано відзив на позовну заяву та матеріали пенсійної справи позивача. Ознайомившись із матеріалами справи, враховуючи категорію справи та характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України про що свідчить паспорт громадянина України серії ВА №885317 виданого Микитівським РВ Горлівського МУ УМВС України 28 липня 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та особою, переміщеною з тимчасово окупованої території, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22 травня 2018 року №0000542107.

Відповідач – Слов’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37803258) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивачу з 07.07.2018 року призначено пенсію за віком (робота за списком №1) на підставі особистої заяви позивача від 07.08.2018 року, що підтверджується витягом з пенсійної справи позивача з програмного забезпечення:ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії.

Загальний страховий стаж позивача складає 24 роки 09 місяців, в тому числі по Списку №1 - 13 років.

Для призначення пенсії враховано заробітну плату за період з 01.07.2000 року по 31.07.2014 року на підставі даних персоніфікованого обліку.

Листом від 27.11.2018 року № 837/4-02-01-03 відповідач повідомив позивача, що загальний страховий стаж позивача складає 24 роки 09 місяців, в тому числі по Списку №1 - 13 років. Стаж враховано по 28.11.2014 року. Коефіціент страхового стажу у відповідності зі ст. 25 Закону складає 0,37750. Заробітна плата для розрахунку основного розміру пенсії складає 9105,44 грн., тобто 3764,40 грн.(середня заробітна плата по народному господарству за 2015 рік, за 2016 рік за 2017 рік) x 1,70149 (коефіцієнт заробітної плати). Пенсія розрахована із заробітної плати за період з 01.07.2000 року по 31.07.2014 року згідно даних персоніфікованого обліку. Основний розмір пенсії за віком згідно ст.27 Закону складає 3454,29 грн., тобто 9150,44 грн. (середня з/плпта) х 0,37750 (коефіцієнт страхового стажу). Згідно ст.28 Закону № 1058 за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії обчисленої у відповідності до ст. 27 даного Закону. При загальному страховому стажі 37 років (24 роки +13 років) понаднормативний стаж складає 2 роки (37-35). Розмір пенсії з липня 2018 року складає 3 483,33 грн., в тому числі: 3454,29 грн. – основний розмір пенсії, 29,04 грн.- доплата за 2 роки понаднормативного стажу роботи. Між іншим зазначено, що відповідно до виписки з ЄДРПОУ ДП «Артемвугілля» змінило місцезнаходження з м. Горлівка пр. Леніна,13 на м.Святогірськ вул.Куйбишева, 66, але із зупиненням виробничих потужностей, залишенням усіх основних та оборотних фондів. 17.02.2017року від ДП “Артемвугілля” отримано лист, що всі первинні документи знаходяться на території, тимчасово непідконтрольній Україні. Виходячи із вищевказаного, надати допомогу у витребуванні необхідних довідок, провести будь-яку перевірку фінансово-господарської діяльності немає можливості. Таким чином, виходячи із зазначеного врахувати в розрахунок пенсії заробітну плату за період з 01.08.1992 року по 30.06.2000 року згідно довідок наданих ДП «Артемвугілля» шахти «Комсомолець» від 06.08.2018 року № 0608/02 та № 0608/03 не має законних підстав.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, спірними питанням у справі є правомірність не врахування заробітку для обчислення пенсії за період з 01.08.1992 року по 30.06.2000 року.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначається, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно ч. 4 ст. 42 даного Закону за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Підпунктом 3 п. 2.1 Постанови правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Таким чином, обов'язковою умовою врахування для обчислення пенсії заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.

Зазначена позиція підтримана Верховним судом України в постанові від 17.03.2015 року у справі № 21-11а15, в якій зазначено:

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІVврегульовано Порядком. За змістом підпункту «в» пункту 7 Порядку заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).

Така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (п. 17 Порядку).

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з цим, суд враховує, що подані ОСОБА_1 до відповідача довідки № № 0608/02 та № 0608/03 про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи з 01.08.1992 року по 30.06.2000 року на ДП «Артемвугілля» шахти «Комсомолець» засвідчені печаткою підприємства та підписами посадових осіб, містить обов'язкові відомості про розмір заробітної плати, про нарахування страхових внесків.

При цьому, суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача 07.08.2018 року із заявою про призначення йому пенсії, до якої було додано, на підтвердження його трудового стажу, зокрема, довідку про пільговий характер роботи № 0608/01 від 06.08.2018 року, видана ДП «Артемвугілля» (за новим місцем реєстрації), за період роботи з 27.07.1992 року по 01.10.2003 року на шахті «Комсомолець» в якості електрослюсар підземний, з 01.10.2003 року по 01.09.2006 року в якості виконуючого обов’язки механіка дільниці, з 01.09.2006 року по 01.03.2008 року в якості механіка дільниці, з 01.03.2008 року по 19.07.2010 року у якості гірського майстера підземного та з 19.07.2010 року по 28.11.2014 року у якості виконуючого обов’язки головного енергетика.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи надані копії корінців про заробітну плату за спірний період.

Органом Пенсійного фонду України не прийняті довідки про заробітну плату позивача на підприємстві, оскільки підприємство знаходиться на непідконтрольній українській владі території.

Суд вважає такі посилання відповідача неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

З огляду на загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України", п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п. 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України").

Згідно з п.п.4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" № 137-V 14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Відповідно до п.п. 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З огляду на наведене орган Пенсійного фонду України неправомірно відмовився приймати та розглядати подані позивачем довідки про заробітну плату.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом визнання бездіяльності відповідача, варто зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 року (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у п.п. 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин, враховуючи, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправних дій відповідача, які полягають у неврахуванні для обчислення розміру пенсії позивачу з 07 липня 2018 року довідок про заробітну плату з ДП “Шахта Комсомолець” ДП “Артемвугілля” за період роботи з 27.07.1992 року по 30.06.2000 року, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у врахуванні при призначені з 07 липня 2018 року та обчисленні розміру пенсії, довідок про заробітну плату з ДП “Шахта Комсомолець” ДП “Артемвугілля” за період роботи з 27.07.1992 року по 30.06.2000 року та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 07 серпня 2018 року з урахуванням довідок про заробітну плату з ДП “Шахта Комсомолець” ДП “Артемвугілля” за період роботи з 27.07.1992 року по 30.06.2000 року.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача провести відповідні перерахунки та виплати, суд зазначає наступне.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку, призначення, індексації та перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд зобов'язати відповідача провести відповідні перерахунки та виплати, що є виключними дискреційними повноваженнями відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. квитанцією Ощадбанк № 29 від 21.12.2018 року за подання до суду адміністративного позову до Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1.

Відповідно до положень частини третьої статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження – п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ – 37803258, юридична адреса: 84122, Донецька область, м.Слов’янськ, пл.Соборна, 3) щодо відмови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) у врахуванні при призначені з 07 липня 2018 року та обчислені розміру пенсії, довідок про заробітну плату з ДП “Шахта Комсомолець” ДП “Артемвугілля” за період роботи з 27.07.1992 року по 30.06.2000 року.

Зобов'язати Слов’янське об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ – 37803258, юридична адреса: 84122, Донецька область, м.Слов’янськ, пл.Соборна, 3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) про призначення пенсії від 07.08.2018 року з урахуванням довідок про заробітну плату з ДП “Шахта Комсомолець” ДП “Артемвугілля” за період роботи з 27.07.1992 року по 30.06.2000 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ- 37803258, юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов’янськ, пл.Соборна, 3) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 26 лютого 2019 року та його повний текст складено та підписано 01 березня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Кочанова П.В.