Рішення № 80212148, 18.02.2019, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/5806/17

2/264/523/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2019 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т. В., за участі секретаря судового засідання Родіної Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулися до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначено, що 29.07.2013 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 уклали договір кредиту №221АІ20130729001, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 58410,00грн. Також, в забезпечення виконання цього зобов’язання, 29.07.2013 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №221АІ20130729001-ПОР, відповідно до умов якого відповідач як поручитель поручається за виконання позичальником обов’язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Позивач кредитні кошти за договором надав, але у порушення умов договору позичальник ОСОБА_1 свої зобов’язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 31.07.2017 року має прострочену заборгованість в сумі 98654,77грн. Відповідачам направлялась вимога про усунення порушень договору та сплату заборгованості, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана. На підставі вищевикладеного, позивач був вимушений звернутись до суду та просили стягнути з відповідачів в солідарному порядку суму заборгованості за кредитом в загальній сумі 98654,77грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00грн.

Заочним рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 26.12.2017 року позов задоволено.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 18.10.2018 року заочне рішення суду було скасовано та призначено підготовче судове засідання.

Представник позивача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, до судового засідання не з’явився, надав заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності на підставі наявних доказів та матеріалів, позовні вимоги задовольнити. Також було надано письмову відповідь на відзиви, в якій вказано, що відповідачами не заперечується факт укладення договорів з банком, питання недійсності кредитного договору ними не ставилось. Будучи не згодним з розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 власного розрахунку не надав. На виконання умов Договору позичальнику та поручителю завчасно направлялась вимога про досудове врегулювання спору. Виходячи зі змісту п.4.4 Кредитного договору, позичальник повинен був погасити весь кредит 29.11.2014 року, тому строк позовної давності має обчислюватися з 29.11.2014 року, а до суду банк звернувся 20.10.2017 року, отже строки позовної давності пропущені не були. Крім того, до укладення договору кредиту банком надавалися позичальнику попередня інформація про умови кредитування, а також при збільшенні процентної ставки відповідачам направлялись відповідні повідомлення.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з’явився, надав заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, в задоволенні позову відмовити. Також надано відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав, що з позовними вимогами категорично не погоджується, оскільки при підписанні кредитного договору, ні попередньо інформації, ні графіку платежів йому надано не було. Кредитний договір не містить визначення змісту та обґрунтування розрахунку загальної вартості кредиту. ОСОБА_4 нарахування відсотків за весь період кредитування значно завищенні, розрахунок боргу не відповідає дійсності, тому не може бути взятий за основу при постановленні рішення. Крім того, банком порушено порядок збільшення процентної ставки, а саме відповідача не було належним чином повідомлено про збільшення процентних ставок, банк збільшував ставки в односторонньому порядку. За період з 29.08.2014 року до 20.10.2014 року сплив строк позовної давності для стягнення заборгованості за процентами. На підставі п.4.4 Кредитного договору строк кредитування був змінений і закінчився 29.11.2014 року, тобто з цього періоду право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Позивачем на підтвердження суми боргу не були надані суду первинні документи. Також, позовні вимоги про стягненні пені заявлені з порушенням вимог ЗУ «При тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та з пропуском спеціальної позовної давності. Просив не брати до уваги як докази повідомлення про зміну процентної ставки, оскільки відсутні докази його отримання відповідачем, а також детальний розпис сукупної вартості кредиту та інші докази долучені до відповіді на відзив, у зв’язку з порушенням вимог ст.83 ЦПК України. Враховуючи викладене, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 до судового засідання не з’явилась, з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначила про незгоду із заявленими позовними вимогами, у зв’язку з тим, що позивач змінюючи 29.08.2014 року умови Кредитного договору та неодноразово збільшуючи процентну ставку без письмової згоди поручителя, порушив вимоги п.3.3.2 Договору поруки, тому відповідно до вимог ч.1 ст.559 ЦК України порука вважається припиненою. Також договір поруки припинений і на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки банк пред’явив вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання основного зобов’язання.

Представник відповідачів ОСОБА_4, яка діє на підставі ордерів, в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити, з підстав зазначених відповідачами у відзиві на позов та запереченнях. 18.02.2019 року до судового засідання не з’явилась, з невідомих суду підстав, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява ПАТ «Укрсоцбанк» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 29.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредиту №221А120130729001, згідно з яким відповідачу було надано у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 58410,00грн. та з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 29.07.2018 року, на умовах, визначених Договором, а позичальник зобов’язався прийняти, використовувати за цільовим призначенням та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії, неустойки, та інші платежі в порядку, на умовах та в строки визначені цим договором.

За вимогами п.1.1.1 Кредитного договору, погашення кредиту та сплата нарахованих процентів за користування кредитом здійснюється наступним чином: починаючи з місяця, наступного за місяцем надання Кредиту, позичальник щомісячно, 29 числа сплачує кредитору суму грошових коштів, кожна з яких включає в себе заборгованість за кредитом та процентами, розрахованими за весь строк користування кредитом, згідно з графіком погашення кредиту (додаток 5 до договору) надалі за текстом окремо- «Ануїтетний платіж».

Згідно умов п.2.4.1 Кредитного договору, сторони погодили, що розмір базової процентної ставки кредитування фіксується щорічно на підставі оприлюднених офіційних даних Національного банку України, як це зазначено у пункті 2.4 Договору. На перший річний період з 29.07.2013 року по 28.07.2014 року встановлюється процентна ставка за користуванням кредитом у розмірі 16,60%.

Відповідно до п.2.4.2 Кредитного договору, новий розмір процентної ставки за цим договором встановлюватиметься 29 липня кожного річного періоду, починаючи з другого року від дати укладення цього договору. Про новий розмір базової процентної ставки позичальник може самостійно дізнатись з відомостей щодо розміру ставок за депозитами, залученими на рахунки домашніх господарств у гривні на строк до 1 року, розміщені на сайтах Національного банку України в мережі інтернет (http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=57897 п.4.1.2.11, колонка 9) або надруковані в офіційних виданнях Національним банком України, зокрема, у «Бюлетені Національного банку України» або інших офіційних виданнях, визначених Національним банком України. Про зміну Процентної ставки за кредитом кредитор письмово повідомляє позичальника, поручителя та інших зобов’язаних за даним договором не пізніше як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова процентна ставка.

Згідно п.2.4.3 Кредитного договору, кожного річного періоду, починаючи з другого року від дати укладення цього Договору позичальник зобов’язаний звернутись до відповідного відділення Кредитора, в якому було оформлено кредит для отримання інформації про суми щомісячних платежів на черговий річний період та для викладення Графіку погашення кредиту у новій редакції шляхом укладення додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього Договору та з наданням детального розпису сукупної вартості кредиту. Не звернення позичальника до кредитора та відповідно не укладення Графіку погашення кредиту у новій редакції не звільняє позичальника від зобов’язання сплачувати ануїтетні платежі в новій (зміненій) сумі у відповідності до умов цього договору.

За вимогами п.2.4.5 Кредитного договору, сторони дійшли згоди, що суми погашення процентів за користування кредитом, зазначені у Графіку погашення Кредиту (Додаток 5 до Договору), розраховані з урахуванням розміру базової процентної ставки кредитування, як складової процентної ставки, станом на день укладення цього договору. Тому проценти за другий та усі наступні річні періоди носять орієнтований характер, оскільки на дату укладення цього договору сторони не володіють інформацією про розмір базової процентної ставки кредитування протягом усього строку дії договору.

Окрім основного кредитного договору, ОСОБА_1 також ознайомився та підписав Додаток №1 до договору «Тарифи»; Додаток №2 «Заява на погашення кредитної заборгованості»; Додаток №3 «Пам’ятка позичальника», в якій зазначені реквізити кредитора для погашення заборгованості; Додаток №4 «Ануїтетна схема платежів в рахунок погашення кредиту та нарахованих процентів», в якому наведені вимоги щодо періодичності внесення платежів та роз’яснений порядок визначення розміру платежів; Додаток «Детальний розмір сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту», в якому детально розписаний щомісячний розмір платежу на весь термін дії кредитного договору, а також розмір сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту.

Зі всіма наведеними вище додатками відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис під документами, крім того справжність підписів ним не оскаржується так само як і сам факт отримання кредитних коштів.

29.07.2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №221А120130729001-ВКЛ від 29.07.2013 року, згідно умов п.2.1 якого позичальнику також надається кредит на здійснення оплати страхових платежів за договором страхування та договором страхування життя/ страхування від нещасного випадку

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором 29.07.2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки, згідно умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих санкцій у розмірі, в строки та порядку, передбачених договором кредиту №221А120130729001 від 29.07.2013 року та Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №221А120130729001-ВКЛ від 29.07.2013 року.

Свої зобов'язання позивач виконав повністю, надавши відповідачу кредит у вказаному розмірі, однак відповідачі всупереч умов кредитного договору свої зобов’язання належним чином не виконували.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем, станом на 31.07.2017 року розмір заборгованості становить 98654,77грн., що складається з суми заборгованості за кредитом в розмірі 49588,04грн., суми заборгованості за відсотками в розмірі 28154,47грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 7130,23грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 6680,38грн., інфляційні витрати за кредитом в розмірі 3656,21грн., інфляційні витрати за відсотками в розмірі 3445,44грн.

Однією з засад судочинства, регламентованих ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду.

За вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 49588,04грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не дивлячись на те, що відповідач ОСОБА_1 взагалі не визнає позовні вимоги, факт отримання кредитних коштів у зазначеному в договорі розмірі ним не заперечується. Посилання на те, що йому в порушення вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», при укладені кредитного договору не надавалась попередня інформація та графік платежів, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, та навпаки спростовуються дослідженими матеріалами справи.

Так, як вже зазначалось вище, згідно Додатків до кредитного договору, ОСОБА_1 під підпис був ознайомлений із ануїтетною схемою платежів в рахунок погашення кредиту та нарахованих процентів, а також з детально розписаним щомісячним розміром платежів на весь термін дії кредитного договору, розміром сукупної вартості кредиту, значенням реальної процентної ставки та абсолютним значення подорожчання кредиту.

Крім того, у п.1.1.1 Кредитного договору, також наведений графік погашення кредиту та сплати нарахованих процентів за користування кредитом. А п.2.4.3 договору, взагалі встановлений обов’язок позичальника кожного річного періоду звертатись до відділення кредитора для отримання інформації щодо сум щомісячних платежів на черговий річний період та для викладення графіку погашення кредиту у новій редакції з наданням детального розпису сукупної вартості кредиту.

Що стосується вимог про стягнення заборгованості за процентами суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідач ОСОБА_1 заперечуючи проти задоволення вимог про стягнення відсотків, посилався на те, що суми нарахування відсотків за весь період кредитування значно завищенні, банком порушено порядок збільшення процентної ставки. За період з 29.08.2014 року до 20.10.2014 року сплив строк позовної давності для стягнення заборгованості за процентами та на підставі п.4.4 Кредитного договору строк кредитування був змінений і закінчився 29.11.2014 року, тобто з цього періоду право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Пунктом 4.4 Кредитного договору визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених у п.п.3.3.6., 3.3.7 договору, протягом більше ніж 90 (дев’яносто) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та, відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Відтак, вбачається, що сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, останній платіж позичальником було здійснено 29.08.2014 року.

У постанові ОСОБА_5 Верховного ОСОБА_4 від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Крім того, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (висновок, викладений у постанові ОСОБА_5 Верховного ОСОБА_4 від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 ).

Оскільки останній платіж відповідач здійснив 29.08.2014 року, а тому за визначенням пункту 4.5 кредитного договору строк користування вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 29.11.2014 року, отже право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося з цієї дати, однак позивачем відповідно до наданого розрахунку кредитної заборгованості проценти за користування кредитом було нараховано станом аж на 31.07.2017 року у розмірі, визначеному договором кредиту.

Вимоги про стягнення процентів відповідно до ст.625 ЦК України заявлені не було, у зв’язку з чим розгляду не підлягають.

Отже, враховуючи те, що останній платіж позичальником було вчинено 29.08.2014 року, кінцевий строк виконання зобов'язань за кредитним договором сплив 29.11.2014 року, тому в задоволенні вимог про стягнення процентів, нарахованих за період з 29.11.2014 року по 31.07.2017 року слід відмовити.

Що стосується відсотків нарахованих за період з 29.08.2014 року по 29.11.2014 року слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу (п. 92 постанови ОСОБА_5 Верховного ОСОБА_4 від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12).

За умовам кредитного договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів щомісячно 29 числа, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу, тобто в даному випадку перебіг позовної давності розпочався 29.09.2014 року.

Згідно штампу поштового відділення на конверті, позивач направив позовну заяву до суду 08.11.2017 року, тобто вимоги про стягнення процентів заявлені за період з 29.08.2014 року до 08.11.2014 року задоволенню не підлягають, у зв’язку із пропуском позовної давності.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, підлягають стягненню проценти розраховані за період з 08.11.2014 року до 29.11.2014 року в розмірі 556,25грн., які розраховується наступним чином: 1) на строкову заборгованість: 48157,31грн. (заборгованість за кредитом)х 19,23(відсотків)/100/360 (кількість календарних днів на рік згідно п.2,4 договору)х 21(кількість днів за період з 08.11.2014 року по 29.11.2014 року)= 540,20грн.; 2) на прострочену заборгованість: 1430,73грн. (прострочена заборгованість за кредитом)х 19,23(відсотків)/100/360 (кількість календарних днів на рік згідно п.2,4 договору)х 21(кількість днів за період з 08.11.2014 року по 29.11.2014 року)= 16,05грн.

Розрахунок заборгованості був проведений із врахуванням відсоткової ставки в розмірі 19,23%. Посилання відповідача на безпідставну та односторонню зміну відсоткової ставки не заслуговують на увагу, оскільки в п.2.4.2 кредитного договору він був попереджений про щорічну зміну процентної ставки, з розміром якої можливо ознайомитись через мережу інтернет. Також п.2.4.3 договору встановлений обов’язок позичальника звертатись до відділення банку кожного річного періоду для отримання інформації про суми щомісячних платежів.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що позичальником на підтвердження розміру заборгованості не було надано первинні документи теж не заслуговують на увагу враховуючи наступне.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі, вказаному в кредитному договорі, підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 №22037700022233 за 29.07.2013 року, меморіальним ордером №2219 від 29.07.2013 року та не заперечується самим відповідачем.

Також відповідачем не заперечується дата здійснення останнього платежу саме 29.08.2014 року, після чого він втратив можливість як сплачувати поточну заборгованість, так і остаточно виплатити заборгованість за кредитом після закінчення строку дії кредитного договору. Порушень зобов’язань за договором до 29.08.2014 року зі сторони відповідача не допускалось.

Таким чином, всі первинні дані, які були необхідні для встановлення розміру заборгованості за кредитом, що підлягає до стягнення, підтверджуються наданими позивачем доказами, та не заперечуються самим відповідачем, у зв’язку з чим, у витребуванні додаткових первинних документів потреба відсутня.

Щодо вимог про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.2 ч.1-3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Положення частин першої і другої цієї статті не поширюються на нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики, укладеними з юридичними особами і фізичними особами - підприємцями, місцезнаходженням яких є територія проведення антитерористичної операції, крім населених пунктів згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, якщо такі договори укладені після 1 січня 2018 року або до яких після 1 січня 2018 року за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов’язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Відповідно до вказаного розпорядження м.Маріуполь було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно довідки відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 30.11.2017 року, ОСОБА_1 з 15.05.2012 року по теперішній час зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_2 з 14.09.2004 року по теперішній час зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків задоволенню не підлягають, оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що санкції нараховані після 14 квітня 2014 року, а отже їх нарахування суперечить положенням ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Також, позивачем були заявлені вимоги про стягнення інфляційних витрат за кредитом в розмірі 3656,21грн. та за відсотками в розмірі 3445,44грн.

Згідно вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимога кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 49558,04грн. заявлені відповідно до вимог законодавства та кредитного договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог по стягненню інфляційних витрат за кредитом та стягує їх в межах заявлених вимог в розмірі 3656,21грн.

В свою чергу, враховуючи, що вимоги про стягнення відсотків задоволені частково, відповідно і вимоги про стягнення інфляційних витрат за відсотками підлягають частковому задоволенню в сумі 441,88грн., виходячи із формули: [Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] ? [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу] та відповідно розрахунку: 556,52грн.(сума боргу)*179,400 (індекс інфляції за весь період прострочення)/100%- 556,52грн. (сума боргу).

Крім того, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2

Так, ч.4 ст.559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договір поруки №221А120130729001-ПОР від 29.07.2014 року, не містить строку дії договору. А умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вже було зазначено, строк виконання зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі настав 29.11.2014 року. Кредитор направив до суду позовну заяву лише 08.11.2017 року, тобто не пред'явив позову на протязі шести місяців з дати настання строку виконання зобов'язання, а отже згідно з ч.4 ст.559 ЦК України договір поруки припинив свою дію.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції про сплату судового збору, розмір судових витрат складає 1600,00 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 54242,65грн. *100% / 98654,77грн. ціни позову = 55%), тобто 55% від суми сплаченого судового збору (55% * 1600,00 грн./100% =880грн.) складає 880,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, який зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м.Київ, вул.Ковпака, буд.29, МФО: 300023, код ЄДРПОУ: 00039019, п/р №29096880130001) заборгованість за кредитом в розмірі 49588,04грн., заборгованість за відсотками в розмірі 556,52грн., інфляційні витрати за кредитом в розмірі 3656,21грн., інфляційні витрати за відсотками в розмірі 441,88грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 880,00грн., а всього 55122,65грн. (п’ятдесят п’ять тисяч сто двадцять дві гривні, шістдесят п’ять копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т.В. Пустовойт