Рішення № 80211526, 11.02.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/2782/18

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства «Укрсервіс Мінтрансу», м. Київ,

до відповідача Державного підприємства обслуговування повітряного руху України,

м. Бориспіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача – Регіонального відділення Фонду державного майна України по

м. Києву, м. Київ,

про стягнення 414041,53 грн.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1, генеральний директор; контракт від 18.01.2018 №2-VІІІ

від відповідача: ОСОБА_2, адвокат, ордер від 14.01.2019 КС №485409;

від третьої особи: ОСОБА_3, представник, довіреність від 22.02.2018 №10

СУТЬ СПОРУ:

позивач – Державне підприємство «Укрсервіс Мінтрансу», м. Київ району (далі по тексту ДП «Укрсервіс Мінтрансу», позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом №34/881-12 від 12.12.2018 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, м. Бориспіль (далі по тексту ДП "Украерорух", відповідач), третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна УКраїни по м. Києву, м. Київ (далі по тексту РВ ФДМУ по м. Києву), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди №7936 нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.09.2017 в сумі 414041,53 грн, в тому числі: 349 899,65 грн основного боргу, 47548,01 грн. пені, 12596,39 грн. інфляційних втрат, 3997,48 грн. процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договором оренди №7936 нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.09.2017, укладеним з орендодавцем – РВ ФДМУ по м. Києву, відповідач ОСОБА_4 отримав в строкове платне користування нежитлові приміщення в адмінбудівлі за адресою м. Київ, проспект Перемоги 14, що перебувають на балансі ДП «Укрсервіс Мінтрансу» та зобов’язався сплачувати відповідну орендну плату (70% до державного бюджету, 30% балансоутримувачу) щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

24.04.2018 орендодавець РВ ФДМУ по м. Києву та орендар ОСОБА_4 уклали Договір №7936/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 29.09.2017, яким погодились, що частина нерухомого майна використовувалась орендарем до укладення основного договору, а саме з 01.03.2017, у зв’язку з чим орендар зобов’язався протягом трьох місяців після підписання цього договору про внесення змін перерахувати орендну плату в розмірі 699799,30 без ПДВ до державного бюджету та балансоутримувачу за період оренди з 01.03.2017 по 28.09.2017 включно.

Позивач твердить, що в установлений строк відповідач кошти балансоутримувачу в погодженій сумі 349899,65 грн. (з ПДВ) не сплатив, відтак позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість в судовому порядку та нараховані у зв’язку із простроченням грошового зобов’язання передбачену договором пеню в сумі 47548,01 грн. (за період 25.07 – 10.12.2018), а також відповідно до ст. 625 ЦК України 3 997,48 грн. процентів річних (25.07 – 10.12.2018) та 12596,39 грн. інфляційних втрат (25.07 – 10.12.2018).

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №911/2782/18 та призначено підготовче засідання на 14.01.2019.

14.01.2019 до суду від відповідача ДП ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву від 10.01.2019 №1-17-127, у якому відповідач просить суд відмовити позивачу в позові повністю. Відзив мотивований тим, що Договір оренди укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 29.09.2017 до 29.08.2020 включно, ОСОБА_5 приймання-передавання орендованого майна підписано 29.09.2017, відтак орендоване нерухоме майно було передано відповідачу 29.09.2017, а акт про фактичне розміщення та користування приміщенням від 08.11.2017, в якому зазначено, що відповідач в період з 01.03.2017 по 28.11.2017 фактично розміщувався у нежитлових приміщеннях в адмінбудівлі за адресою м. Київ, проспект Перемоги 14, не підписаний з боку орендодавця.

14.01.2019 позивач на виконання ухвали суду про відкриття провадження подав до матеріалів справи додаткові документи із клопотанням від 11.01.2019 №34/45-01. Зокрема були подані копії акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 30.09.2018, копія картки рахунку по договору 7936 за 24.04.2018 – 11.01.2019 та копії банківських виписок.

14.01.2019 від третьої особи надійшли письмові пояснення від 11.01.2019, у яких третя особа твердить про обґрунтованість позову та просить суд його задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 14.01.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.01.2019.

Ухвалою суду від 28.01.2019 розгляд справи було відкладено на 11.02.2019.

07.02.2019 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення від 07.02.2019 №34/134-02, у яких позивач зазначає про те що згідно пункту 3.2 Договору оренди та за змістом Податкового кодексу України орендна плата є об’єктом оподаткування ПДВ, однак бюджетні установи (зокрема РВ ФДМУ по м. Києву) не здійснюють господарської діяльності і не є платниками ПДВ. Відтак, орендна плата за договором відповідачем самостійно розмежовується з розрахунку 70% до державного бюджету та 30% балансоутримувачу, і на рахунок позивача як балансоутримувача спрямовується 30% орендної плати та сума податку на додану вартість, обчислена з повної вартості орендної плати.

08.02.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив від 07.02.2019 №34/136-02, у якій позивач зазначає про те, що обладнання, яке використовувалось для забезпечення безпеки польотів та організації фіксованого телефонного зв’язку, було розміщене в адмінбудівлі МІУ ще до звернення відповідача з листом від 14.02.2017 №1-25-499 про намір укласти договір оренди. Листом від 15.08.2017 №34/1226-08 позивач повідомив РВ ФДМУ по м. Києву про зазначений факт та просив врахувати при укладанні договору оренди. На підставі викладеного позивач твердить, що внесення 24.04.2018 відповідних змін до Договору оренди, за якими відповідач зобов’язався протягом трьох місяців після підписання Договору про внесення змін перерахувати до державного бюджету та балансоутримувачу орендну плату 699799,30 грн. без ПДВ, відповідало дійсним відносинам сторін та не суперечило чинному законодавству, зокрема і положенням Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Розглянувши позов ДП «Укрсервіс Мінтрансу» до ДП "Украерорух" про стягнення 414041,53 грн., всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

29.09.2017 між РВ ФДМУ по м. Києву (орендодавець) та ДП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди №7936 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі – Договір оренди), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 493,9 кв.м., яке перебуває на балансі ДП «Укрсервіс Мінтрансу» за адресою м. Київ, проспект Перемоги 14 з метою: 72,2 кв.м. – розміщення офісу, 421,7 кв.м. – розміщення обладнання, яке використовується для забезпечення безпеки польотів, організації фіксованого телефонного зв’язку (пункти 1.1, 1.2 Договору оренди);

- орендар вступає у строкове платне користування майном не раніше дати підписання сторонами договору та ОСОБА_5 передачі-приймання майна (пункт 2.1 Договору оренди);

- орендна плата за базовий місяць оренди (серпень 2017) 122828,42 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункти 3.1, 3.3 Договору оренди);

- Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним у співвідношенні – 70% - до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу (пункт 3.6 Договору оренди). У разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно (пункт 3.11 Договору оренди);

- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується у відповідному співвідношенні з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.7 Договору оренди). У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (пункт 3.8 Договору оренди);

- договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 29.09.2017 по 29.08.2020 (пункт 10.1). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (пункт 10.4 Договору оренди).

Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно частини 1 ст. 759, частини 1 ст. 761, частини 1 ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. ОСОБА_5 користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відносини сторін даного Договору регулюються також Законом України “Про оренду державного та комунального майна”, який є спеціальним законом з питань оренди державного майна та, відповідно до частин першої та другої ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до частини 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

ОСОБА_5 приймання-передавання орендованого майна від 29.09.2017, підписаного та скріпленого печатками орендаря, орендодавця, та балансоутримувача, орендар прийняв у користування нежитлові приміщення площею загальною площею 493,9 кв.м.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, підписаного між ДП «Укрсервіс Мінтрансу» та ДП «Украерух» акту звірки, копій банківських виписок та картки рахунку 3611, орендар сплачував орендну плату за договором.

Разом із тим, 24.04.2018 між РВ ФДМУ по м. Києву та ДП «Украерорух» було укладено договір №7936/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 29.09.2017 №7936, за яким сторони доповнили розділ 5 «Обов’язки орендаря» пунктом 5.15, згідно якого погодили, що у зв’язку з тим, що частина орендованого нерухомого майна (421,70 кв.м.) використовувалась орендарем до укладення договору оренди, а саме з 01.03.2017, орендар зобов’язався протягом трьох місяців після підписання цього договору про внесення змін перерахувати до державного бюджету та балансоутримувачу орендну плату в розмірі 699799,30 грн. без ПДВ за період із 01.03.2017 – до 28.09.2017.

Балансоутримувачем ДП «Укрсервіс Мінтрансу» та орендарем ДП «Украерорух» 24.04.2018 також було підписано та скріплено печатками ОСОБА_5 №УС-0000599 приймання передачі наданих послуг з 01.03.2017 по 28.09.2017 на загальну вартість послуг з оренди 699799,30 грн. без ПДВ (839759,16 грн. з ПДВ), балансоутримувачем було виписано, а орендрем отримано рахунок-фактуру №УС-0000599 від 10.05.2018 на оплату 349899,65 грн. (30% орендної плати балансоутримувачу та повна сума ПДВ). 11.05.2018 ДП «Укрсервіс Мінтрансу» зареєстровано відповідну податкову накладну від 24.04.2018 №127.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ОСОБА_5 умовами Договору №7936/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна орендна плата 699799,30 грн. (без ПДВ) за період фактичного користування частиною приміщення (для розміщення обладнання, яке використовується для забезпечення безпеки польотів, організації фіксованого телефонного зв’язку) мала бути сплачена до 24.07.2018, а з 25.07.2018 настало прострочення.

Відповідач доказів оплати орендної плати за договором №7936/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна суду не подав.

. ОСОБА_5 таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу з орендної плати (30% балансоутримувачу плюс повна сума ПДВ) в розмірі 349899,65 грн. є обґрунтованою та належить до задоволення.

Суд бере до уваги твердження відповідача про суперечність Договору №7936/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна пункту 2.1 Договору оренди та ст.ст. 10, 12, 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки термін оренди є однією з істотних умов договору, який вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору, а пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном не раніше дати підписання сторонами договору та ОСОБА_5 передачі-приймання майна.

Разом із тим, по-перше, фактичне користування частиною орендованого приміщення у період з 01.03.2017 по 28.09.2017 для розміщення обладнання відповідачем та позивачем визнається та підтверджується матеріалами справи, зокрема листом позивача до РВ ФДМУ по м. Києву від 15.08.2017 №34/526-08.

По-друге, відповідно до частини 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання. Згідно частини 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

По-третє, в силу презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Прямої заборони сторонам розповсюдити дію договору оренди на строк, що передує його фактичному підписанню, закон не містить. Суду не подано доказів того, що Договір №7936/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 29.09.3017 №7936 від 24.04.2018 визнано судом недійсним, або що зобов’язання за ним сторонами припинено у будь-який інший спосіб.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов’язання пеню в сумі 47548,01 грн., 3 997,48 грн. 3% річних та 12 596,39 грн. інфляційних втрат (за період з 25.07.2018 по 10.12.2018).

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій – неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов’язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше встановлено пунктом 3.7 Договору оренди, відповідно до якого орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що його зроблено арифметично вірно та у відповідності до умов договору та вимог закону, відтак вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 47 548,01 грн. слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16|3-1522гс16.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що його зроблено арифметично вірно та у відповідності до умов договору та вимог закону, відтак вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3997,48 грн. слід задовольнити повністю.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відтак, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат (за повні місяці існування заборгованості серпень-листопад 2018) не виходячи за межі заявленого позивачем періоду (25.07.2018 - 10.12.2018), суд встановив, що належні до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні втрати становлять 17 785,93 грн. Суд, ухвалюючи рішення, не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог (частина 2 ст. 237 ГПК України), відтак вимогу про стягнення відповідача інфляційних втрат слід задовольнити повністю у заявленій позивачем сумі 12 596,39 грн.

ОСОБА_5 таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши обставини справи та надані докази, перевіривши подані позивачем розрахунки, суд задовольняє позов Державного підприємства «Укрсервіс Мінтрансу» повністю, ухвалює рішення про стягнення з відповідача Державного підприємства обслуговування повітряного руху України 349899,65 грн. основного боргу, 47 548,01 грн. пені, 12596,39 грн. інфляційних втрат та 3997,48 грн. 3% річних.

У зв’язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору в розмірі 6 210,63 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 236, 238, 240, 242 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Укрсервіс Мінтрансу» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України (08300, Київська обл., м. Бориспіль, аеропорт, ідентифікаційний код 19477064)

на користь Державного підприємства «Укрсервіс Мінтрансу» (01135, м. Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, буд. 14, ідентифікаційний код 30218246)

349899,65 грн. (триста сорок дев’ять тисяч вісімсот дев’яносто дев’ять гривень шістдесят п’ять копійок) основного боргу,

47 548,01 грн. (сорок сім тисяч п’ятсот сорок вісім гривень одну копійку) пені,

12596,39 грн. (дванадцять тисяч п’ятсот дев’яносто шість гривень тридцять дев’ять копійок) інфляційних втрат

3997,48 грн. (три тисячі дев’ятсот дев’яносто сім гривень сорок вісім копійок) 3% річних;

6210,63 грн. (шість тисяч двісті десять гривень шістдесят три копійки) судового збору.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення підписано 04.03.2019.

Суддя О.В. Конюх