Ухвала суду № 80211472, 04.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.03.2019

Справа № 910/2431/19

Суддя Пукшин Л.Г., розглянувши позовну заяву Керівника Київської місцевої прокуратури №7 (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 19-Б) в інтересах держави в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хенсфорд-Україна" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16), Корпорації "Альтіс-Холдинг" (03146, м. Київ, вул. Качалова, 5-В)

про припинення робіт та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Київська місцева прокуратура № 7 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хенсфорд-Україна" та Корпорації "Альтіс-Холдинг" про припинення робіт та повернення земельної ділянки.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі

Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921 грн. 00 коп.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до п. 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 21 лютого 2013 року N 7 судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідно до ст. 163 ГПК України ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У тексті позовної заяви, прокурором зазначено, що ним заявлено шість вимог немайнового характеру, у зв’язку з чим сплачено судовий збір у розмірі 11 526 грн. згідно платіжного доручення № 116 від 07.02.2019.

Проте, як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимоги про:

- зобов’язання відповідачів припинити здійснення будівельних робіт на Поштовій площі у Подільському районі міста Києва, а саме на території загальною площею 6487 кв.м. (з них 4747 кв.м. – під будівлею № 1, 840 кв.м. – під будівлею № 2 та 900 кв.м. під будівлею № 3);

- зобов’язати відповідачів повернути Київській міській раді територію – земельну ділянку на Поштовій площі у Подільському районі міста Києва загальною площею 6487 кв.м. (з них 4747 кв.м. – під будівлею № 1, 840 кв.м. – під будівлею № 2 та 900 кв.м. під будівлею № 3).

Виходячи із вищевикладеного, позивачем заявлено три вимоги майнового характеру та три вимоги немайнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір” за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір” у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Однак, прокурором не додано жодного доказу, із якого можливо було б визначити вартість спірних земельних ділянок, які прокурор просить витребувати.

Таким чином, до позовної заяви, поданої прокурором до Господарського суду міста Києва не додано доказів сплати прокурором судового збору у встановленому розмірі та порядку.

Відповідно до п.3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Так, приписами ч. 3 ст. 41 та ч.ч. 4, 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у справах можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, у разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Зокрема, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої статті 23).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав. Зокрема, Європейський суд у низці справ роз'яснював, що одна лише участь ("активна" чи "пасивна") прокурора або іншої співмірної посадової особи може розглядатися як порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Мартіні проти Франції" від 12.04.2006 року). Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони почуття нерівності (рішення у справі "Кресс проти Франції" від 07.06.2001 року).

При цьому, принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Останній потребує "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі "Івон проти Франції" від 24.07.2003 року, рішення у справі "Нідерест-Хубер проти Швейцарії" від 18.02.1997 року).

Отже, право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

При цьому, інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати та довести наявність підстав для здійснення представництва. Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17, від 31.10.2018 у справі №910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі № 927/246/18.

Доведення цих підстав здійснюється у загальному порядку відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

В свою чергу, Київською місцевою прокуратурою № 7 не надано та не зазначено жодних доказів наявності підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Суд звертає увагу, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 позовна заява Київської місцевої прокуратуру № 7 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хенсфорд-Україна" та Корпорації "Альтіс-Холдинг" про припинення робіт та повернення земельної ділянки вже залишалась без руху для усунення відповідних недоліків. Проте, Київською місцевою прокуратурою № 7 вищевикладене було залишено без виконання, недоліки у строк встановлені ухвалою суду не усунуті, що стало підставою для повернення позовної заяви прокуратури ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019.

Крім вищезазначеного, суд також зазначає, що відповідно до ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява повинна містити, зокрема, спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Способи захисту прав та інтересів визначені статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з статтею 20 Господарського кодексу України. Статтею 16 Цивільного кодексу України також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Позивач заявляючи позовні вимоги щодо зобов’язання відповідачів припинити здійснення будівельних робіт на Поштовій площі у Подільському районі міста Києва, а саме на території загальною площею 6487 кв.м. (з них 4747 кв.м. – під будівлею № 1, 840 кв.м. – під будівлею № 2 та 900 кв.м. під будівлею № 3) та зобов’язання повернути Київській міській раді територію – земельну ділянку на Поштовій площі у Подільському районі міста Києва загальною площею 6487 кв.м. (з них 4747 кв.м. – під будівлею № 1, 840 кв.м. – під будівлею № 2 та 900 кв.м. під будівлею № 3), належним чином не обґрунтував, що обранні ним способи захисту не суперечать закону, спрямовані на реальне відновлення прав та є ефективними в розумінні статті 5 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України також унормовано, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

В обґрунтування позовних вимог Київська місцева прокуратура № 7 посилається на висновки експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №15870/18-44/15871/18-49/15872/18-43/24552-24555/18-44 від 28.11.2018 та №16014/18-41 від 10.12.2018, які були виконані в межах кримінального провадження №12015100120001272 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 298, ч. 1 ст. 197-1 КК України.

При цьому, жодної інформації щодо стану кримінального провадження №12015100120001272, а також останніх процесуальних дій, які вчинятись в межах даного кримінального провадження, матеріали позовної заяви не містять.

Таким чином, вищезазначене свідчить про не виконання позивачем вимог п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для залишення позовної заяви без руху для усунення відповідних недоліків.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що при усуненні недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 162, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Київської місцевої прокуратури № 7 в інтересах держави в особі Київської міської ради залишити без руху.

2. Встановити Київській місцевій прокуратурі № 7 шестиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення відповідних недоліків.

Ухвала набирає законної сили 04.03.2019 та оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Г. Пукшин