Рішення № 80210338, 04.03.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.2019 Справа № 905/18/19 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства

до відповідача ОСОБА_1 поліції охорони в Донецькій області

про стягнення заборгованості на загальну суму 143 899, 24 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 поліції охорони в Донецькій області про стягнення заборгованості на загальну суму 143 899, 24 грн., у тому числі 138 103, 17 грн. – суми основного боргу; 3169,96 грн. – пені; 2097,78 грн. – інфляційних витрат; 528, 33 грн. - 3% річних.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем не виконано грошових зобов’язань за договором про надання послуг бізнес-мережі №2135 від 14.05.2018 у повному обсязі. У зв‘язку з чим позивач на суму основного боргу, відповідно до умов договору та ст. 625 Цивільного кодексу України нараховує пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

На підтвердження позовних вимог, позивачем до матеріалів справи надані належним чином засвідчені копії: договору №2135 від 14.05.2018; рахунків-актів за телекомунікаційні послуги за період серпень 2018 – жовтень 2018; вимоги про сплату заборгованості від 05.11.2018 та від 03.12.2018; виписки ПАТ «Укртелеком» від 28.02.2014; виписки на Дніпропетровську філію ПАТ «Укртелеком» від 25.07.2017.

Відповідач у поданому до суду відзиву на позов заперечував проти задоволення позову. Відповідач вважає, що спір між сторонами по справі №905/18/19 стосовно виконання умов договору №2135 вже вирішено судовим рішенням по справі №905/1777/18, боргу станом на дату відкриття провадження по справі не існувало, оскільки усі поточні платежі відповідачем сплачені. Так, сума зобов'зання відповідача у серпні 2018 року становила 46629,43 грн., сплачена відповідачем 22.12.2018 та 26.12.2018; у вересні 2018 року сума зобов‘язань становила 45797,60 грн. сплачена відповідачем 22.12.2018; у жовтні 2018 сума зобов’язань становила 45676,14 грн. сплачена 22.12.2018; у листопаді 2018 сума зобов’язань становила 45443,08 грн. сплачена 22.12.2018.

На підтвердження відзиву на позов, відповідачем до матеріалів справи надані належним чином засвідчені копії: мирової угоди по справі №905/1777/18; ухвали суду по справі №905/1777/18; рахунків та платіжних доручень .

Позивач надав відповідь на відзив та клопотання про закриття провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 138103,17 грн., та просив стягнути з відповідача 3169,96 грн. – пені; 2097,78 грн. – інфляційних витрат; 528, 33 грн. - 3% річних.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача щодо вирішення спору між сторонами в межах справи №905/1777/18, оскільки в попередній справі предметом спору була заборгованість відповідача за період з травня по липень 2018 року, в цій же справі предметом є заборгованість за період з серпня по жовтень 2018 року. Окрім того, позивач підтвердив перерахування відповідачем 22.12.2018 та 26.12.2018 коштів, в якості сплати заборгованості заборгованості по договору за період з серпня по жовтень 2018 року. За таких обставин позивачем подано клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2018 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (оператор) та ОСОБА_1 поліції охорони в Донецькій області укладений договір (бізнес-абонент) №2135 про надання послуг бізнес – мережі (далі –договір).

Відповідно до п.1.1 договору оператор надає бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги бізнес-мережі (послуги), а бізнес-абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість.

Під бізнес-мережею розуміється система комплексного обслуговування бізнес-абонентів, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування (п.1.2 договору).

Згідно з п.2.1 договору оператор організовує бізнес-абоненту лінію(ї) зв'язку для надання послуг або у разі відсутності технічної можливості пропонує бізнес-абоненту інші варіанти підключення.

Приписами п.3.1 договору встановлено, що сторони за цим договором мають права і несуть обов’язки, передбачені Умовами та порядком надання телекомунікаційних послуг ПАТ «Укртелеком» (далі - Умови Укртелекому, затверджені оператором, опубліковані на офіційному веб-сайті Оператора https://ukrtelecom.ua) і чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про телекомунікації», ОСОБА_2 надавання та отримання телекомунікаційних послуг.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору передбачено, що бізнес-абонент здійснює оплату замовлених послуг згідно з тарифами зазначених у додатках до угод до цього договору та умовами Укртелекому; порядок оплати наданих телекомунікаційних послуг – кредит; оплата послуг проводиться у національній валюті України; рахунок (рахунок-акт) за послуги Бізнес-абонент повинен оплатити не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування неналежної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018. У разі, коли жодна зі сторін за два тижні до закінчення строку дії договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати відносини, договір вважається продовженим на кожний наступний рік на таких самих умовах (п.5.1, п.5.2 договору).

14.05.2018 між сторонами підписані додаткові угоди № 1, №2, №3, №4 до договору №2135: про надання послуг телефонного зв’язку; про надання послуг не комутованого доступу до мережі Інтернет; про надання послуг проводового радіомовлення; про надання каналів електрозв’язку; про надання послуги відомчої телекомунікаційної мережі з використанням мережі Інтернет.

На підтвердження виконання договору №2135, позивачем надано до матеріалів справи наступні рахунки-акти:

№1401010364021353.8.2018. за телекомунікаційні послуги за серпень 2018 згідно з договором № 2135 у сумі 46629,43 грн, граничний термін сплати 30.09.2018;

№1401010364021353.9.2018. за телекомунікаційні послуги за вересень 2018 згідно з договором № 2135 у сумі 45797,60 грн, граничний термін сплати 31.10.2018;

№1401010364021353.10.2018. за телекомунікаційні послуги за жовтень 2018 згідно з договором № 2135 у сумі 45676,14 грн, граничний термін сплати 30.11.2018.

Також позивачем до матеріалів справи надані письмові вимоги про сплату заборгованості, а саме:

- вимога від 05.11.2018 про сплату заборгованості у сумі 92427,03 грн, в яку включено період надання послуг позивачем у серпні 2018 - на суму 46629,43 грн та у вересні 2018 року у сумі 45797,60 грн; вказана вимога була направлення на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення та отримана останнім 09.11.2018 (а.с. 34-37);

- вимога від 03.12.2018 про сплату заборгованості у сумі 45676,14 грн, за період надання послуг позивачем у жовтні 2018 - на суму 45676,14 грн; вказана вимога була направлення на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення та отримана останнім 06.12.2018 (а.с. 38-41).

Відповідач не заперечує проти отримання послуг від позивача по договору № 2135 протягом серпня - жовтня 2018 року.

Також відповідачем не надано жодних зауважень щодо якості, вартості або повноти наданих телекомунікаційних послуг.

Разом з тим, на думку відповідача спір про стягнення заборгованості по договору №2135 за період з серпня по жовтень 2018 вже вирішений, в межах справи №905/1777/18.

Судом відхиляються вказані доводи відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 25.10.2018 затверджено мирову угоду у справі №905/1777/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до ОСОБА_1 поліції охорони в Донецькій області, м.Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 148 901,45 грн., з яких 145 277,29 грн. – сума основного боргу та 3624,16 грн. – сума пені.

Відповідно до змісту хвали суду по справі №905/1777/18 від 25.10.2018 мирова угода затверджена судом щодо заборгованості відповідача перед позивачем за договором №2135 від 14.05.2018, яка виникла за період з травня 2018 по липень 2018 включно та становила 145277,29 грн. Окрім того умовами мирової угоди сторонами погоджено, що укладання цієї мирової угоди не змінює строків та не звільняє відповідача від сплати щомісячних поточних нарахувань відповідно до умов договору про надання послуг бізнес-мережі №2135 від 14.05.2018.

З огляду на викладене, судом встановлено, що спір у межах справи № 905/1777/18 вирішений між тими ж сторонами про стягнення заборгованості, що виникла по тому ж договору №2135, що й у межах справи № 905/18/198, проте за період інший (травень-липень 2018 року) ніж заявлено позивачем до стягнення (серпень-жовтень 2018) в межах справи №905/18/19.

За таких обставин, відсутнє рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по договору №2135 за період з серпня по жовтень 2018 року. Тому доводи відповідача є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та відхиляються судом.

Таким чином, належними та допустимими доказами наявними в матеріалах справи підтверджено наданням позивачем послуг бізнес-мережі за період з серпня 2018 по жовтень 2018 відповідачу, а відповідно до рахунків-актів у відповідача існує зобов’язання зі сплати вартості отриманих послуг в сумі 138103,17 грн.

Згідно із п.72 ОСОБА_2 надання та отримання телекомунікаційних послуг у разі здійснення розрахунків за отримані телекомунікаційні послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Вказані рахунки-акти виставляються (формуються) авторизованим програмним забезпеченням згідно вимог ст. 24 Закону України «Про телекомунікації» щодо відповідності стандартам і технічним регламентам технічних засобів телекомунікацій. Підтвердження відповідності технічних засобів телекомунікацій здійснюється із Законом України «Про підтвердження відповідності» відповідно до вимог НКРЗІ.

Надані до матеріалів справи рахунки-акти роздруковані із автоматизованого програмного забезпечення згідно вимог ст. 24 Закону України «Про телекомунікації». (а.с 31,32,33)

Відповідачем відомості, викладені у актах-рахунках, не спростовані та жодних зауважень до них не надано.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач грошові зобов‘язання по договору №2135 у строки передбачені п. 4.3 не виконав, заборгованість станом на момент надсилання позовної заяви до суду становила 138103,17 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що ним сплачено суму боргу по договору №2135 за період серпень-жовтень 2018, ще до відкриття провадження у справі №905/18/19.

В якості доказів сплати позивачу грошових коштів в сумі 138103,01 грн за договором №2135 від 14.05.2018 відповідачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень:

- №1198 від 22.12.2018 на суму 12 266,08 грн. за рахунком №1401010364021353.8.2018 за серпень 2018 року за послуги зв’язку;

- №1199 від 22.12.2018 на суму 12 283,92 грн. за рахунком №1401010364021353.8.2018 за серпень 2018 року за послуги зв’язку;

- №1200 від 22.12.2018 на суму 8 756,57 грн. за рахунком №1401010364021353.8.2018 за серпень 2018 року за послуги зв’язку;

- №1201 від 22.12.2018 на суму 13 222,86 грн. за рахунком №1401010364021353.8.2018 за серпень 2018 року за послуги зв’язку;

- №1249 від 26.12.2018 на суму 100,00 грн. за рахунком №1401010364021353.8.2018 за серпень 2018 року за послуги зв’язку;

- №1202 від 22.12.2018 на суму 11 983,12 грн. за рахунком №1401010364021353.9.2018 за вересень 2018 року за послуги зв’язку;

- №1203 від 22.12.2018 на суму 8 473,61 грн. за рахунком №1401010364021353.9.2018 за вересень 2018 року за послуги зв’язку;

- №1204 від 22.12.2018 на суму 13 300,97 грн. за рахунком №1401010364021353.9.2018 за вересень 2018 року за послуги зв’язку;

- №1205 від 22.12.2018 на суму 13 039,90 грн. за рахунком №1401010364021353.9.2018 за вересень 2018 року за послуги зв’язку;

-№1206 від 22.12.2018 на суму 11983,12 грн. за рахунком №1401010364021353.10.2018 за жовтень 2018 року за послуги зв’язку;

-№1207 від 22.12.2018 на суму 12300, 97 грн. за рахунком №1401010364021353.10.2018 за жовтень 2018 року за послуги зв’язку;

-№1207 від 22.12.2018 на суму 12300, 97 грн. за рахунком №1401010364021353.10.2018 за жовтень 2018 року за послуги зв’язку;

- №1208 від 22.12.2018 на суму 8352,15 грн. за рахунком №1401010364021353.10.2018 за жовтень 2018 року за послуги зв’язку;

-№1209 від 22.12.2018 на суму 13039,90 грн. за рахунком №1401010364021353.10.2018 за жовтень 2018 року за послуги зв’язку;

Окрім того, відповідачем надано до матеріалів справи платіжні доручення № 1210; №1211; №1212; № 1213 від 22.12.2018 за рахунком №1401010364021353.11.2018 за листопад 2018 року за послуги зв’язку; вказані платіжні доручення судом не враховуються, оскільки листопад 2018 не входить до спірного періоду, в рамках справи що розглядається.

Дослідивши надані відповідачем докази, судом встановлено, що заборгованість по договору за серпень - листопад 2018 повністю сплачена відповідачем, проте з порушенням строків передбачених п. 4.3 договору. Вказані обставини повністю підтверджуються позивачем.

Як вже зазначено судом вище, від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу , з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи клопотання позивача про закриття провадження по справі в частині стягнення основного боргу, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За змістом пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Судом, з поштового штемпеля на конверті адресованому суду, встановлено, що позивач надіслав позовну заяву разом з доданими матеріалами як на адресу суду так і на адресу відповідача - 19.12.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, сплата основної суми боргу, відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень відбулася 22.12.2018 та 26.12.2018, тобто вже після того як позивач звернувся до суду.

Провадження за вказаною позовною заявою відкрито судом 10.01.2019.

За таких обставин, станом на момент відкриття провадження по справі №905/18/19 сума заборгованості у розмірі 138 103, 17 грн. повністю сплачена відповідачем у грудні 2018 після звернення позивачем з позовною заявою до суду до відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, на момент відкриття провадження по справі №905/18/19 заборгованість у розмірі 905/18/19 була відсутня, отже у позові та у задоволенні клопотання про закриття провадження в цій частині слід відмовити.

Разом з тим, у зв‘язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов‘язань по договору, позивач просить стягнути з відповідача 3169,96 грн – пені; 2097,78 грн – інфляційних витрат; 528, 33 грн. - 3% річних, суд зазначає наступне.

Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 2 та 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань« визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено що, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.4. договору №2135 сторонам погоджено, що пеня за прострочення оплати Послуги, починає нараховуватися з 1 місяця, що настає по закінченню періоду зазначеного у п. 4.3. цього договору. (а.с. 11)

Разом з тим, дослідивши умови договору, судом встановлено, що умовами договору не погоджений розмір пені. Посилання позивача на ОСОБА_2 надання та отримання телекомунікаційних послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача, як на підставу для нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки, судом не приймається, оскільки розмір пені повинен бути погоджений сторонами письмово, якщо інше не передбачено законом. Зазначені позивачем ОСОБА_2 не підписані відповідачем. Позивачем не визначений закон, на підставі якого здійснювалось би нарахування пені у розмірі зазначеному у позовній заяві. Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань« передбачає максимальний розмір пені та не може бути застосований у разі відсутності домовленості між сторонами щодо розміру пені.

Як встановлено Судом, позивачем нараховано відповідачу пеню, відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за серпень 2018 до 01.10.2018; за вересень 2018 до 01.11.2018; за жовтень 2018 до 01.12.2018 у розмірі 3169,96 грн.

Судо відзначається, що в тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Між тим, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування стягнення пені, не є такою нормою законодавства, яка встановлює обов'язок та умови сплати пені, тобто є безумовною підставою для стягнення неустойки в силу закону, а відтак не може бути застосована при вирішенні даного спору.

При цьому, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено розміру пені за порушення виконання грошового зобов'язання, а ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі, виходячи з облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 904/5922/17.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 3169, 96 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та визнано його арифметично вірним, з огляду на наступне:

- за послуги надані в серпні 2018 у розмірі 46 629, 43 грн. (граничний термін сплати до 30.09.2018) 3% річних нараховуються з 01.10.2018 по 16.12.2018 за 77 днів та становлять 295, 11 грн.;

- за послуги надані у вересні 2018 у розмірі 45797,60 грн. (граничний термін сплати до 31.10.2018) 3 % річних нараховуються з 01.11.2018 по 16.12.2018 за 46 днів та становлять 173, 15 грн.;

- за послуги надані в жовтні 2018 у розмірі 45 676,14 грн. (граничний термін сплати до 30.11.2018) 3 % річних нараховуються з 01.12.2018 по 16.12.2018 за 16 днів та становлять 60,07 грн.;

Отже, загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача складає 528, 33 грн.

Судом перевірено розрахунок інфляційного збільшення боргу та визнано його арифметично вірним, оскільки:

- за послуги надані в серпні 2018 у розмірі 46 629, 43 грн. (граничний термін сплати до 30.09.2018) інфляційні втрати нараховуються з 01.10.2018 по 30.11.2018 та становлять 1456,61 грн.;

- за послуги надані у вересні 2018 у розмірі 45797,60 грн. (граничний термін сплати до 31.10.2018) інфляційні втрати нараховуються з 01.11.2018 по 30.11.2018 та становлять 641,17 грн.;

- за послуги надані в жовтні 2018 у розмірі 45 676,14 грн. (граничний термін сплати до 30.11.2018) інфляційні втрати нараховуються з 01.12.2018 по 16.12.2018 та становлять 0 грн.;

За таких обставин, сума інфляційного збільшення боргу, що підлягає стягненню з відповідача складає 2097,78 грн.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором стосовно здійснення повної та своєчасної оплати телекомунікаційних послуг наданих позивачем, позов є правомірним та обґрунтованими та підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача з урахуванням того, що саме неправомірні дії відповідача призвели до звернення позивача до суду з позовом, у тому числі щодо стягнення суми основного боргу, який відповідач сплатив тільки після звернення позивача до суду. Клопотання позивача про закриття провадження у справі мотивовано тим, що після звернення з позовом до суду, відповідач погасив суму основного боргу. Тобто судовий збір підлягає стягнення з відповідача на користь позивача в частині вимог про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат. Витрати щодо вимог про стягнення пені покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 130, 191, 231, 234, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 поліції охорони в Донецькій області (вул.Італійська,84, Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ 40109189 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м.Київ, бульвар Тараса Шевченко, б.18; код ЄДРПОУ 21560766; адреса філії: 49600, м.Дніпропетровськ, вул.Херсонська,26; код ЄДРПОУ 25543196, рахунок №2600231843 а ПАТ «ПУМБ» м. Київ, МФО 334851, код ЄДРПОУ 21560766, ІПН 215607626656) суму інфляційного збільшення боргу у розмірі 2097 (дві тисячі дев’яносто сім) грн. 78 коп.; суму 3% річних у розмірі 528 (п’ятсот двадцять вісім) грн. 33 коп. та суму судового збору у розмірі 2110 (дві тисячі сто сто десять) грн. 94 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 04.03.2019.

Суддя Д.М. Огороднік