Рішення № 80208261, 18.02.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/10112/18

Провадження № 2/520/755/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі :

головуючого - судді Коваленко О.Б.,

за участю секретаря Маценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – Територіальний відділ служби у справах дітей ОМР у Київському районі в особі Київської районної адміністрації ОМР, про визнання права користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

07.08.2018 року позивачкаОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулася до Київського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5, третя особа – Територіальний відділ служби у справах дітей ОМР у Київському районі в особі Київської районної адміністрації ОМР, про визнання права користування житловим приміщенням, в якому просить визнати за ОСОБА_1 та неповнолітніми ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, права користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: 65122, м. Одеса, вул. Відважних, буд. 4.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16 жовтня 1999 року позивачка та відповідач ОСОБА_7, уклали шлюб. У даному шлюбі в них народились діти: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після укладення шлюбу переїхали жити до будинку чоловіка за адресою: 65122, м. Одеса, вул. Відважних, буд. 4, де проживали весь час і де живе позивачка зараз разом із дітьми. Близько року тому відповідач ОСОБА_5 пішов з сім'ї до іншої жінки. В червні 2018 року до позивачки прийшла відповідач ОСОБА_6, мати відповідача ОСОБА_5, та зажадала, щоб ОСОБА_1 з дітьми терміново звільнила будинок, в якому вони мешкають. Як з'ясувалося, будинок належить не чоловіку позивачки, а його матері - відповідачці ОСОБА_3 Більш того - в будинку зареєстрований тільки відповідач ОСОБА_5, а діти в ньому не зареєстровані. На неодноразові звернення позивачки стосовно того, що їй з дітьми нікуди йти, в них немає іншого житла, ОСОБА_6 відповіла, що її це не стосується, а чоловік відповів, щоб позивачка орендувала собі та дітям інше житло.

З 1999 року позивачка та її чоловік ОСОБА_5 за власні спільні кошти добудували та відремонтували цей будинок, суттєво покращивши його стан. Як постійно мешкаючи за адресою: м. Одеса, вул. Відважних, буд. 4, діти знаходяться на обліку у районній медичній установі, відвідують місцеві дитячі садки та школи, отримують відповідні довідки.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.08.2018 року відкрито провадження по цивільній справі на підставі вищевказаної позовної заяви та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги.

Позивачка ОСОБА_1 виявила бажання бути допитана у якості свідка, у судовому засіданні була приведена до присяги та попереджена про кримінальну відповідальність по ст.ст. 384,385 КК України. Пояснила суду, що після укладення шлюбу в 1999 році, на весіллі, мати відповідача ОСОБА_6 подарувала ключ від спірного будинку. С тих пір подружжя добудовувало житло, з окремими кімнатами для дітей. В 2017 році відповідач ОСОБА_5 пішов з сім’ї до іншої жінки, вони з цього часу почали жити окремо. Через рік після роздільного проживання відповідачка ОСОБА_6 наказала позивачці покинути будинок разом з дітьми, теж саме говорив позивачці чоловік. Чоловік переконав позивачку не реєструвати дітей після народження в спірному будинку, тому що він бажав в подальшому отримати кредит з метою розширення житлової площі, а з зареєстрованими неповнолітніми дітьми неможливо заключити кредитний договір та надати майнову заставу. Відповідач ОСОБА_5 оплачує комунальні платежі. За своє адресою реєстрації дітей позивачка не реєструвала, бо вважала, що діти повинні бути зареєстровані по місцю де вони народилися, проживають, відвідують дитячий садок та школу. В спірному будинку у дітей є свої кімнати, які повністю обладнання для проживання дітей.

Представник відповідача ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав, пояснив, що будинок, в якому вони проживають, належить на праві власності його матері ОСОБА_6 Він не є власником будинку № 4 по вулиці Відважних в місті Одесі, тому позивачка не може ставити питання про визнання права на користування , будинком, який належить його матері.

Відповідачка ОСОБА_6 не визнала позовні вимоги, просила відмовити, будинок, в якому проживають позивачка з дітьми, належить їй на праві власності.

Представник третьої особи Територіального відділу служби у справах дітей ОМР у Київському районі в особі Київської районної адміністрації ОМР в судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 16 жовтня 1999 року позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_7 уклали шлюб, який зареєстрований Великодолинською селищною радою Овідіопольського району, Одеської області, актовий запис №63.

У даному шлюбі в них народились діти: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - м.Одеса; та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце народження – м.Одеса.

Згідно довідок № Т4-86617 та № Т4-86612 про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_3, ОСОБА_2 за відомостями відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 11.07.2018 року самостійно та з батьками не значиться.(а.с.9-10)

Відповідно довідки №217 від 12.06.2018 року, виданої ОСНКМ «Дружний» на ім’я ОСОБА_7, вбачається, що він проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. На цієї жилої площі проживають та прописані троє:ОСОБА_7 - син, ОСОБА_3, онука, з 31.08.2011 року постійно, ОСОБА_2, онук, з 21.12.2007 року постійно. (а.с.8). Представник позивачки пояснив стосовно цієї довідки, що діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дійсно проживають в спірному будинку з дня народження, але не зареєстровані. Дану довідку отримав відповідач ОСОБА_5, коли виникли проблеми з влаштуванням дітей до шкоди та дитячого садку.

З обмінної картки 2374 від 06.09.2011 року КУ Пологового будинку №5 вбачається, що позивачка ОСОБА_1 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивачка ОСОБА_1 стверджує, що відповідачі заперечують проти реєстрації дітей в спірному будинку.

За період розгляду справи відповідачі, які неодноразово заявляли, що спір с приводу права проживання та реєстрації малолітніх дітей за адресою: м.Одеса, вул. Відважних, буд. 4, відсутній, не зареєстрували дітей за даною адресою проживання. Численні заяви про намір укладення мирової угоди із заявленою метою захисту прав дітей не мали ніякого наслідку. Зазначені факти викликають обґрунтований сумнів у суду щодо захищеності права дітей на проживання у будинку, в якому вони народилися і проживають до теперішнього часу.

У статті 47 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з ст. 64 ч. 3 ЖК УРСР якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Згідно з частинами першою та другою статті 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (пункт 1 статті 18 Конвенції про права дитини).

У принципі 2 Декларації прав дитини проголошено, що дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до частини другої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з частиною третьою статті 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

З огляду на аналіз зазначених норм та практику Європейського суду з прав людини суд доходить висновку, що у рішеннях стосовно дітей їхні найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що неповнолітні діти мають право на проживання у квартирі, де проживає їх батьки. Цим самим захищається права неповнолітніх дітей.

Неповнолітні діти набувають право на житло визначене ним за згодою батьків, форма якої законодавством не встановлена. Проживання дитини та його батьків у квартирі, яка не є тим місцем проживання, що визначено дитині за згодою батьків, не може бути підставою для визнання її такою, що не набула права користування тим житлом, наймачем якого є один з батьків дитини.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи суд вважає, що доводи позивача є обґрунтованими та позовні вимоги підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 13,76-81, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Територіальний відділ служби у справах дітей ОМР у Київському районі в особі Київської районної адміністрації ОМР, про визнання права користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та малолітніми ОСОБА_2 (21.12.2007 р.н.), ОСОБА_3 (31.08. 2011 р.н.) право користування будинком за адресою: м. Одеса, вул. Відважних, буд. 4.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом 30 днів з дати його проголошення.

Повний текст рішення суду буде складено у строк до 28 лютого 2019 року включно.

Суддя Коваленко О. Б.