Рішення № 80207582, 18.02.2019, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/10129/18

Провадження № 2/750/113/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2019 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого - судді Литвиненко І.В.,

із секретарем судового засідання Юрченко І. В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1, відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананка Костянтина Вікторовича та Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію та зобов'язання вчинити певні дії,

I.Стислий виклад позиції позивача.

24.09.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення № 38591493 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк», винесеного державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананко Костянтином Вікторовичем та зобов'язання державного реєстратора поновити запис про право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що перехід права власності є незаконним, так як позивач не отримував вимогу банку, крім того, заяву про вчинення нотаріальної дії подано не до нотаріуса, який вчинив цю дію, , ПАТ «Укрсоцбанк» порушив вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку», наразі діє мораторій на стягнення майна громадян України відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Крім того, зазначає про те, що такий перехід права власності не відповідає умовам договору, укладеного між сторонами договору іпотеки.

ІІ. Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою від 27.11.2018 року Деснянським районним судом м. Чернігова відкрите провадження у справі (а.с. 57-58).

Ухвалою від 26 грудня 2018 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

26.12.2018 року державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананком Костянтином Вікторовичем подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, так як його дії відповідали закону, пунктам 4.1 та 4.5 Іпотечного договору № 407 від 12.03.2007 року, та статті 37 Закону України «Про іпотеку» (зазначаючи при цьому редакцію Закону, що діяла на час вчинення реєстраційної дії). Також повідомляв про те, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого в забезпечення кредитів в іноземній валюті» розповсюджується лише на правовідносини примусового стягнення, в цьому випадку передбачене добровільне стягнення, про яке домовились сторони.

Позивач подав відповідь на відзив відповідача, в якому зазначав про те, що не погоджується із позивачем стосовно того, що на дані правовідносини не розповсюджується Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого в забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпис на повідомленні про вручення повідомлення не належить Таможському В. В., з цього приводу ним подано заяву до правоохоронних органів. Також посилається на правову позицію Великої палати Верховного суду, яка висловлена в постанові від 14.02.2018 року у справі № 127/8068/16-ц. Відповідачем АТ «Укрсоцбанк» подані письмові пояснення, в яких він зазначає, що іпотечний договір, укладений між ними та Таможським В. В. становить іпотечне застереження, на підставі якого було використано право відповідачем на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності, а отже рішення державного реєстратора вважає правомірним. В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. Представники відповідачів позовні вимоги не визнали.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 935/6-051 від 03.03.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та позивачем було укладено іпотечний договір від 12.03.2007, відповідно до умов якого позивач, як майновий поручитель передав банку в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 99-100).

Відповідно до пункту 4.5.3 Цього договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом передачі іпотекодержавтелю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»

16.04.2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до відділу державної реєстрації із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1. До заяви були подані документи: квитанція про сплату адміністративного збору, іпотечний договір № 407 від 12.03.2007, копія повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням № 935/6-051 від 07.09.2007 року, зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення № 1400036508452, вкладення в цінний лист на адресу відповідача (99-102). На підставі поданих документів, державним реєстратором прав на нерухоме майно Ананко К. В. було прийняте рішення № 38591493 від 07.12.2017 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

ІV. Норми права які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду.

Оскільки іпотечний договір між сторонами було укладено 12.03.2007 року, застосуванню до спірних правовідносин підлягає Закон України «Про іпотеку» в редакції від 12 травня 2006 року.

Відповідно до статті 36 цього Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати в тому числі: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

При цьому згідно із частинами першою та другою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Сторони договору досягли згоди про можливість позасудового врегулювання питання про задоволення вимог іпотекодержателя, що випливає з пунктів 4.2 та 4.5.3 договору іпотеки.

Разом із тим, відповідно до пункту 4.5.3 звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання можливе у порядку, встановленому статтею 37 Закону, тобто шляхом укладання договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Суд встановив, що під час прийняття оскаржуваного рішення щодо реєстрації права власності на спірну квартиру договору про її добровільну передачу у власність між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено не було, а ОСОБА_2, як іпотекодавець не надавав своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю.

За таких обставин, ураховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором, ненадання такого договору державному реєстратору та залишення ним без перевірки наявності чи відсутності факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов'язує можливість переходу права власності, рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на спірну квартиру, власником якої залишався позивач, не можна вважати законними.

Суд вважає необґрунтованою позицію відповідачів стосовно того, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати статтю 36, 37 ЗУ «Про іпотеку», що діяла на час вчинення реєстраційних дій, оскільки для з'ясування дійсної домовленості між сторонами, які 12.03.2007 року погодили в договорі іпотеки можливість звернення стягнення предмету іпотеки шляхом передачі іпотекодержавтелю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», яка в той час діяла в редакції, що передбачала укладання договору про задоволення вимог іпотеко держателя, який між сторонами іпотечного договору не укладався. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного суду, викладеною в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17.

З огляду на викладене суд доходить висновку про те, що прийняття державним реєстратором рішення про передачу спірної квартири у власність ПАТ «Укрсоцбанк» та державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, є протиправним, що є підставою для задовлення позовних вимог в цій частині. Одночасно суд вважає, що не підлягає задоволенню вимога про зобов'язання державного реєстратора поновити запис про право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру, так як на підставі статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", такий запис поновлюється автоматично.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позовні вимоги ОСОБА_2 до державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананка Костянтина Вікторовича та Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 38591493 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складене 28.02.2019

Суддя І. В. Литвиненко