Рішення № 80206471, 18.02.2019, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/1058/18

Провадження № 2/648/45/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року смт. Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді: Кусік І.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Козлової Т.С.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника третьої особи: Бондаренко Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача: Білозерська районна державна адміністрація Херсонської області, про зміну способу стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав на дитину,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача: Білозерська районна державна адміністрація Херсонської області, про зміну способу стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав на дитину, яким просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, що був встановлений рішенням Білозерського районного суду Херсонської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та покласти на відповідача судові витрати по справі.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 вказала, що 14 листопада 2009 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилася донька ОСОБА_5. 29.11.2011 року шлюб між сторонами було розірвано. Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 20.09.2011 року з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх його видів заробітку щомісячно, починаючи з 22.07.2011 року до повноліття дитини. Даний виконавчий лист перебував на виконанні у виконавчій службі Нижньогірського районного управління юстиції АР Крим, проте у зв'язку з окупацією АР Крим відсутня можливість надати копії будь-яких постанов, що були сформовані державними виконавцями в ЄДРВП.

На даний момент неповнолітня донька сторін ОСОБА_5 потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, з чим збільшуються потреби в навчанні, розвитку та іншому. Тож позивач вважає за доцільне змінити спосіб стягнення стягнутих з відповідача аліментів в твердій грошовій формі у розмірі 1000 грн. на місяць, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, оскільки на даний час позивач не може повністю забезпечити та задовольнити потреби неповнолітньої ОСОБА_5 одягом, харчуванням, засобами гігієни, не має змоги оплатити у разі потреби її лікування, відвідування необхідних гуртків, а відповідач мешкає на тимчасово окупованій території АРПК, не приймає участі у вихованні та розвитку дитини ні в матеріальному, ні в психологічному плані, ухиляється від сплати аліментів, має мінливий дохід. Відомостей про його заробітну плату у позивача немає.

На обґрунтування вимоги щодо позбавлення відповідача батьківських прав позивач вказала, що ОСОБА_4 з 2011 року ухиляється від виконання своїх обов'язків по утриманню доньки, аліменти не сплачує, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує їй належного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на розвиток дитини, не спілкується з нею. Відповідач не бере участі й у вихованні доньки, не відвідує батьківські збори, не забирає дитину зі школи. Окрім того, у 2011 році перед від'їздом до АР Крим, відповідач надав ОСОБА_1 заяву, якою не заперечував проти задоволення позову щодо позбавлення його батьківських прав по відношенню до доньки.

Позивач в судовому засіданні підтвердила викладені в позові обставини, просила задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, відповідно до порядку, визначеному ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, в судові засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, відзиву не подав.

Представник Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області Бондаренко Г.І. не заперечувала проти задоволення позову, вважає його таким, що відповідає інтересам дитини.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 23 жовтня 2018 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування доказів.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Білозерського районного управління юстиції Херсонської області 27 квітня 2010 року, батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4, виданого Дніпровською сільською радою Білозерського району Херсонської області 14.11.2009 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 14 листопада 2009 року перебували у шлюбі, який був розірваний 29.11.2011 року рішенням Білозерського районного суду Херсонської області № 2-1002/2011.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області № 2-1014/11 від 20.09.2011 року було задоволено позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в тому числі, про стягнення з ОСОБА_4 на її користь аліментів на утримання дитини: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 22.07.2011 року до повнолітня дитини.

З листа Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (а.с. 15) вбачається, що згідно бази даних Автоматизованої системи виконавче провадження за параметрами пошуку «ПІБ стягувача - ОСОБА_1», виконавчі документи, за якими стягувачем є позивач зареєстрованими в органах державної виконавчої служби АР Крим не значаться. Разом з тим, в Автоматизованій системі виконавчого провадження значиться зареєстрованим ВП № 29741716 за яким стягувач фізична особа російською мовою «ОСОБА_1». Зокрема, в АСВП міститься інформація що по виконавчому листу Білозерського районного суду Херсонської області № 2-1014/11 про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ніжньогірського районного управління юстиції АР Крим 10.11.2011 року винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки до виконавчого документа стягувачем не додано заяву про прийняття до виконання виконавчого документу, а також у підставах відмови у відкритті провадження міститься посилання на обов'язковість пред'явлення до виконання оригіналу виконавчого документу. Інша інформація щодо виконання вказаного виконавчого документу відсутня. У зв'язку з окупацією АР Крим відсутня можливість надати копії будь-яких постанов, що були сформовані державними виконавцями в ЄДРВП.

З довідок виконавчого комітету Білозерської селищної ради № 1087 від 27.03.2018 року, № 1582 від 09.03.2017 року, характеристики на ученицю БЗПЗСО №2 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, вбачається, що позивач зареєстрована та проживає разом зі своєю донькою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1. Дитина знаходиться на утриманні матері.

З листа Державної фіскальної служби України Головного управління ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 05.11.2018 року вбачається, що за період звітності з 01.01.2018 року по 30.06.2018 року інформації про доходи ф/о ОСОБА_4 в ЦБД ДРФО немає.

Відповідно до положень ст. 180 ч.1 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 ч. 3 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Положеннями ст.ст. 182 ч.2, 184 ч.1 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Правовою позицією ВСУ по справі за № 143цс13 визначено, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (Зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-VІІІ від 17 травня 2017 року внесено зміни до ст. 182 СК України, та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789ХІІ (789912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Виходячи з вищевикладеного, суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та в їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, з метою захисту права дитини на належне утримання, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, керуючись змінами в законодавстві, якими вдосконалено порядок стягнення аліментів та визначено їх мінімальний розмір на одну дитину, зважаючи на те, що на даний час позивач не може повністю забезпечити та задовольнити потреби неповнолітньої ОСОБА_5 одягом, харчуванням, засобами гігієни, не має змоги оплатити у разі потреби її лікування, відвідування необхідних гуртків, а відповідач не приймає участі в утриманні дитини, ухиляється від сплати аліментів, має мінливий дохід, у позивача немає відомостей про його заробітну плату так як ОСОБА_4 мешкає на тимчасово окупованій території АР Крим, що значно ускладнює виконання рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дитини у відсотковому співвідношенні, тож суд дійшов висновку, що після ухвалення рішення від 20.09.2011 року про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки, не лише змінилося законодавство, а й інші фактичні обставини справи, які настали вже після прийняття рішення про стягнення аліментів, тож вимоги позивача про зміну способу стягнення аліментів відповідають інтересам дитини та підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимогу позивача щодо позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, судом встановлено наступне.

З Довідки Білозерського закладу повної загальної середньої світи № 2 ім. Богдана Хмельницького № 05-02/64 від 20.03.2018 року вбачається, що відповідач не бере участі у вихованні доньки ОСОБА_5, не спілкується з вчителями, не відвідує батьківські збори, не забирає дитину зі школи додому.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 суду підтвердили той фат, що ОСОБА_4 не бере участі у житті та вихованні своєї доньки ОСОБА_5 з 2011 року, саме в цей період вони й бачили відповідача востаннє. Він не приїздить до дитини, не спілкується з нею, взагалі не виконує свої батьківські обов'язки по відношенню до доньки.

Згідно висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, орган опіки та піклування Білозерської районної державної адміністрації вважає позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини.

Згідно ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 164 ч.1 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до п. 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, тощо.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що суду надано достатньо доказів того, що ОСОБА_12 не піклується про фізичний та духовний розвиток доньки, не забезпечує необхідних умов для її проживання, харчування, навчання, медичного догляду, не спілкується з дитиною в обсязі, достатньому для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, що в своїй сукупності суд розцінює як ухилення батька від виконання батьківських обов'язків по відношенню до доньки, а тому позов в частині позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 5, 10, 12, 13, 141, 263- 265, 280-289 ЦПК України, на підставі ст.ст. 150 ч. 2, 164-166, 180 ч.1, 181 ч.3, 182 ч.2, 184 ч.1 СК України, п. 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», постановою Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року,суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1 до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_2, третя особа на стороні позивача: Білозерська районна державна адміністрація Херсонської області (код ЄДРПОУ 04059993, вул. Свободи, 87, смт. Білозерка, Херсонської області, 75000), про зміну способу стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав на дитину - задовольнити повністю.

Змінити спосіб стягнення аліментів, який було встановлено рішенням Білозерського районного суду Херсонської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісяця на тверду грошову форму в розмірі 1000 грн. щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.

Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав по відношенню до доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Білозерським районним судом Херсонської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Повне рішення суду складено 28 лютого 2019 року.

Головуючий суддя: Кусік І.В.