Рішення № 80202577, 21.02.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8476/18 2/335/254/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:головуючого судді: Рибалко Н.І., за участі секретаря судового засідання Мереуци М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Вознесенівський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що у липні 2018 року він дізнався від бухгалтерії Військової частини А2176, що відносно нього відкрито виконавче провадження за виконавчим написом вчиненим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, що зареєстрований в реєстрі №12057 від 17.11.2017 року по стягненню заборгованості у сумі 79962,99 гривень і за кредитним договором №NXRRX09790306 від 23.01.2008 року.

Позивач вказує, що кредитного договору №KXRRX09790306 від 23.01.2008 року з банком, як вказано у виконавчому написі нотаріуса, він не укладав та кредит не отримував, крім того, вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, вимога про усунення порушень на адресу боржника не надсилалась, спірний виконавчий напис вчинено за відсутності безспірності вимоги.

Згідно тексту виконавчого напису, заборгованість утворилася за період з 23.01.2008 року по 19.07.2017 року, тобто більш ніж за 9 років, що свідчить про порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки відповідачем пропущений строк, на протязі якого він міг звернутися із заявою про вчинення виконавчого напису.

Стягнення за цим виконавчим написом суперечить вимогам чинного законодавства оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме правопорушення.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати виконавчий напис нотаріуса, що зареєстрований в реєстрі №12057 від 17.11.2017 року, таким, що не підлягає виконанню.

Від представника позивача надійшла заява про проведення розгляду справи у його відсутності, вимоги позову підтримує, просить задовольнити.

Від представника АК КБ «Приватбанк» надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача. Також, суду попередньо надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на те, що позивач допустив порушення кредитного договору №NXRRX09790306 від 23.01.2008 року, про що свідчить виписка-рахунок за рахунком позивача. До звернення до нотаріуса відповідач надсилав позивачу 21.07.2017 року письмову вимогу про порушення за вказаним кредитним договором. Письмова вимога позивачем у 5-ти денний строк не виконана, у зв’язку з чим відповідач звернувся до приватного нотаріусу та 17.11.2017 року вчинено оскаржуваний виконавчий напис. Доказів того, що заборгованість вказана у виконавчому написі є спірною позивач не надає.

Також у відзиві відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі №307/1580/17, в якій суд дійшов висновку про те, що стягнення заборгованості за виконавчим написом не обмежується трьохрічним строком нарахування заборгованості. Посилаючись на зазначене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Від приватного нотаріусу Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

Представник Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у запорізькій області у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, позивачі розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Обраним позивачем предметом спору у даній справі і способом захисту права, передбаченим ст. 16 ЦК України, є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Встановлюючи фактичні обставини та визначаючи зміст спірних правовідносин, суд виходив з того, що можливість пред’явлення до суду позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню з положень статей 15, 16 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом припинення дії, яка порушує право. У зв’язку з чим позивач, який має намір визнати виконавчий напис таким,що не підлягає виконанню вважає, що в нього є всі законні на це підстави, має право звернутись до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою про вчинення виконавчого напису на копії кредитного договору №NXRRX09790306 від 23.01.2008 року, для стягнення боргу у сумі 79962,99 гривень. Строк, за який просить стягнути заборгованість з 23.01.2008 року по 19.07.2017 року.

Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 17.11.2017 року вчинив виконавчий напис, на підставі якого пропонується стягнути заборгованість, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1, не сплачену в строк за кредитним договором № NXRRX09790306 від 23.01.2008 року, у сумі 79962,99 грн., з урахуванням заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8735,16 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 1157,06 грн.; заборгованості з комісії у розмірі 4821,72 грн., пені у розмірі 60965,10 грн., штрафу (фіксована частина) – 500 грн. та штрафу (відсоток від суми заборгованості) – 3783,95 грн. Стягнення здійснюється за період з 23.01.2008 року по 19.07.2017 року.

Встановлено, що у виконавчому написі, що зареєстрований в реєстрі №12057 від 17.11.2017 року, не зазначено, на підставі яких документів його здійснено, а лише вказано, що грошові суми, які пропонується стягнути, є заборгованістю за кредитним договором №NXRRX09790306 від 23.01.2008 року, укладеним між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк».

Як встановлено судом, при зверненні ПАТ КБ «ПриватБанк» до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 для одержання виконавчого напису не було подано оригінал кредитного договору № NXRRX09790306, а також засвідченої стягувачем виписки з особового рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості, що є порушенням п. 2 Переліку документів, а нотаріус всупереч вимогам п. 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку при вчиненні виконавчого напису не перевірив належним чином, чи подано на обґрунтування стягнення необхідний обсяг передбачених Переліком документів.

З виконавчого напису вбачається, у виконавчому написі, що зареєстрований в реєстрі №12057 від 17.11.2017 року, зазначено про стягнення заборгованості з 23.01.2008 року по 19.07.2017 року, тобто більш ніж за 9 років, а з самого розрахунку заборгованості станом на 19.07.2017 року, вбачається відсутність інформації про надання кредиту його суму, крім того вбачається що за весь цей період з 23.01.2008 року по 19.07.2017 року жодної сплати ані по тілу кредиту, відсоткам, ані по іншим платежам не відбувалося, а заборгованість за тілом кредиту за цей час не змінилася, що вказує на стягнення поза межами строків давності.

Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 не звернув уваги на те, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років відносно стягнення основного боргу, та більше одного року за вимогою про стягнення пені, і вчинив виконавчий напис. При цьому, за оскаржуваним виконавчим написом стягнув з позивача заборгованість пені у розмірі 60965,10 грн., не звернувши уваги на те що пеня може стягуватись лише за 1 рік.

Вищенаведене свідчить про відсутність ознаки безспірності заборгованості, її необґрунтованість, через неналежність розрахунку заборгованості, при відсутності підтвердження цифрових даних зазначених в ній, які використані приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, та вказує на стягнення поза межами строків давності.

Так, порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами подаються, зокрема, оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відмітною стягувача про непогашення заборгованості.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню правове значення має не лише перевірка додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком, а й перевірка доводів боржника в повному обсязі та встановлення обставин, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Вiдповiдно до п. 7 ч. 13. cт.11 Закону України «Про захист прав споживачiв» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давностi якого минув.

У п. 31 Постанови Пленуму Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ № 5 вiд 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» зазначено, що враховуючи положення п. 7 ч.13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давностi якого минув.

Вищевикладене підтверджує наявність спору в зазначених правовідносинах, та порушення приватним нотаріусом встановлену законом процедуру вчинення виконавчого напису.

Відповідно до ст.. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.3 ст.. 83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідач АТ «Приватбанк», направляючи до суду відзив на позовну заяву, у порушення вимог ст. 83 ЦПК України, не надав суду жодного належного та допустимого доказу у частині спростування доводів позивача, викладених у позовній заяві.

Третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 також не надав суду жодного доказу у частині спростування доводів позивача, викладених у позовній заяві.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст.15,16,18ЦК України,ст.ст.13, 258,259,263-265,268,273,280-289, 354 ЦПК України, ст.ст. 50, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Вознесенівський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис зареєстрований в реєстрі №12057, вчинений 17.11.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 Розділу ХШ «Перехідні Положення» ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Н.І.Рибалко