Ухвала суду № 80200926, 28.02.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/8451/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.02.2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Данко В.Й.,

за участю секретаря судового засідання – Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді скаргу ОСОБА_1 (стягувача), в інтересах якого діє представник – адвокат ОСОБА_2, де боржник – ОСОБА_3 обласний благодійний фонд «Євреї Закарпаття», заінтересована особа – старший державний виконавець Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_4, про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник – адвокат ОСОБА_2, звернувся в суд із скаргою, де боржник – ОСОБА_3 обласний благодійний фонд «Євреї Закарпаття», заінтересована особа – старший державний виконавець Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_4, про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування скарги посилається на те, що 01.03.2018 року було відкрито виконавче провадження № 55898979 з виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.02.2018 року у справі № 308/3749/17.

10.05.2018 року, не вчинивши в повному обсязі дії з розшуку майна боржника, державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

24.07.2018 року державний виконавець надіслав вказану постанову стягувачу, що підтверджується конвертом та роздруківкою довідки з ПАТ «Укрпошта».

В обґрунтування скарги зазначає, що державний виконавець не здійснив дії у повному обсязі з метою відшукати майно боржника, за допомогою якого можна було б стягнути заборгованість перед стягувачем, принаймні виконавець не повідомив про вчинення таких дій, не скористався усіма наданими йому повноваженнями з метою змусити боржника виконати рішення суду, зокрема: не звертався до органу державної реєстрації транспортних засобів щодо транспортних засобів боржника (ч. 2 ст. 36 Закону); не звертався до державних реєстраторів за відомостями про корпоративні права боржника в інших юридичних особах (ч. 2 ст. 36 Закону); не перевіряв майновий стан боржника за його місцезнаходженням; не викликав керівника боржника до державного виконавця та не витребовував від нього пояснення за фактом невиконання рішення (п. 18 ч. 3 ст. 18 Закону); не притягав до відповідальності ні боржника у порядку ст. 75 Закону, ні його керівника.

Зауважує, що державний виконавець всупереч приписам ст. 28 Закону не надіслав оскаржувану постанову від 18.05.2018 року наступного робочого дня – 21.05.2018 року стягувачу, чим призвів до неможливості своєчасного оскарження постанови, поновлення порушених прав стягувача судом та затягування процесу виконання рішення суду. Скаржник дізнався про оскаржувану постанову 26.07.2018 року, коли отримав постанову поштою, що підтверджується роздруківкою довідки ПАТ «Укрпошта», відтак, вважає, що строк на подання скарги не пропущено.

На підставі наведеного просить суд: поновити строк на подання скарги; визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_4, яка полягала у не надісланні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.05.2018 року наступного робочого дня із затримкою більш ніж на два місяці; постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.05.2018 року у виконавчому провадженні № 55898979 визнати протиправною і скасувати; зобов’язати старшого державного виконавця Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_4 відновити виконавче провадження № 55898979 та вжити передбачені Законом заходи щодо примусового виконання рішення суду, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії з виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду від 26.02.2018 року у справі № 308/3749/17.

Заявник (стягувач) ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, при цьому його представник надіслав до суду заяву, згідно з якою просить розглянути скаргу за відсутності заявника та його представника, зазначивши, що вимоги скарги підтримує та просить задовольнити.

Представник боржника ОСОБА_3 обласного благодійного фонду «Євреї Закарпаття» та старший державний виконавець Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_4, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, у судове засідання не з’явилися, однак їх неявка у відповідності до ч. 2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.12.2017 року у справі № 308/3749/17 за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 обласного благодійного фонду «Євреї Закарпаття» про стягнення заробітної плати, що набрало законної сили, стягнуто із ОСОБА_3 обласного благодійного фонду «Євреї Закарпаття» на користь ОСОБА_1 10033 грн. заборгованості по заробітній платі, 9400,65 грн., компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням терміну її виплати, 71891 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 3219 грн. тримісячного середнього заробітку.

На виконання вказаного рішення Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 26.02.2018 року видано виконавчий лист, який пред’явлено для примусового виконання до Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області.

Постановою старшого державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_4 від 18.05.2018 року (ВП № 55898979) виконавчий лист № 308/3749/17, виданий 26.02.2018 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, повернуто стягувачу ОСОБА_5 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб’єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до вимог ст. ст. 1, 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках – на приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі – документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4частини дев’ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Матеріалами справи встановлено, що оскаржувану постанову державним виконавцем надіслано стягувачу 24.07.2018 року і отримано останнім 26.07.2018 року, що стверджується поштовим конвертом та роздруківкою відстеження поштового відправлення ПАТ «Укрпошта».

Таким чином, у даному випадку державним виконавцем порушено приписи ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо надіслання стягувачу постанови про повернення виконавчого документа не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі якого державним виконавцем винесено оскаржувану постанову, передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Перелік дій, які виконавець зобов’язаний та має право вчиняти містять ч. ч. 2, 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтями 13, 76, 81 ЦПК України регламентовано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Державним виконавцем не надану суду доказів про те, які дії ним було здійснено для розшуку майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, а також про вчинення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходів щодо розшуку майна боржника.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги скарги у частині визнання неправомірною бездіяльності старшого державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_4, яка полягала у не надісланні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.05.2018 року наступного робочого дня із затримкою більш ніж на два місяці, скасування оскаржуваної постанови є підставними та підлягають до задоволення.

Що стосується вимоги заявника про зобов’язання державного виконавця відновити виконавче провадження та вжити передбачені законом заходи щодо примусового виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Крім того, згідно з роз’ясненнями, наданими Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 18 постанови № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», виходячи зі змісту статті 387 ЦПК (на даний час ст. 451 ЦПК), у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов’язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов’язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні вимог заявника про зобов’язання державного виконавця відновити виконавче провадження та вжити передбачені законом заходи щодо примусового виконання рішення суду слід відмовити, оскільки це є виключно компетенцією державного виконавця та скасування оскаржуваної постанови є підставою для відновлення виконавчого провадження та проведення виконавчих дій в подальшому відповідно до вимог чинного законодавства.

Беручи до уваги наведене та виходячи з принципу обов’язковості виконання рішень, встановленого ст. 129-1 Конституції України та положень ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до переконання, що бездіяльність державного виконавця є неправомірною, а оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу безпідставною і передчасною, а тому скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Оскільки заявник дізнався про оскаржувану постанову 26.07.2018 року, отримавши останню поштовим відправленням, то у даному випадку строк для подання скарги ним не пропущено.

Керуючись ст. ст. 259-261, 354, 355, 450, 451 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_4, яка полягала у не надісланні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.05.2018 року наступного робочого дня із затримкою більш ніж на два місяці.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_4 про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.05.2018 року у виконавчому провадженні № 55898979 з виконання виконавчого листа № 308/3749/17, виданого 26.02.2018 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області.

У задоволені решти вимог скарги – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_6