Рішення № 80200925, 28.01.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10493/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

28 січня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Бенца К.К.,

при секретарі - Вереш А.В.,

за участі :

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та додаткових витрат на навчання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно та додаткових витрат на навчання.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з гр. ОСОБА_2 Шлюб між ними розірвано, про що 29 грудня 2008 року видане свідоцтво про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_3

У період перебування сторін у шлюбі у них народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, яка на даний час проживає з позивачем ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні.

Вказує на те, що відповідач участі у вихованні та утриманні дитини не приймає, матеріальної допомоги не надає. Дана обставина негативно позначається на житті родини, та не дозволяє в повному обсязі забезпечити дитину найнеобхіднішим. На даний час донька знаходиться повністю на утриманні та вихованні позивача. Взяті на себе зобов'язання відповідач не виконує, не дбає про матеріальне забезпечення доньки.

Окрім того позивач зазначила, що їх донька ОСОБА_3 на момент подачі позову до суду навчається на 2-му курсі Ужгородського торговельно-економічного коледжу КНТЕУ на денній формі навчання. Згіно договору про надання освітніх послуг № 70 від 31 серпня 2017 року загальна вартість освітніх послу за чотири роки навчання у даному навчальному закладі з 01.09.2017 р. по 30.01.2021 р.р. становить 37200 грн.

ОСОБА_1 було оплачено навчання доньки ОСОБА_3 за 2017/2018 навчальні роки у сумі - 9800 грн., а тому позивач просить стягнути з відповідача половину від суми додаткових витрат на оплату освітніх послуг згідно договору про надання освітніх послуг від 31.08.2017 р. з 01.09.2017 р. по 30.01.2021 р. в сумі 18600 грн.

Зважаючи на те, що донька знаходиться повністю на утриманні позивача, відповідач відмовився в добровільному порядку надавати фінансову допомогу на утримання доньки ОСОБА_3 та оплату послуг на навчання дитини, а позивач самостійно не має можливості утримувати неповнолітню ОСОБА_3, оплачувати її навчання, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно почиаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь додаткові витрати на оплату навчання ОСОБА_3 згідно договору про надання освітніх послуг № 70 від 31 серпня 2017 року в Ужгородському торговельно-економічному коледжі КНТЕУ в сумі 18600 грн.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 25.10.2018 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №308/10493/18 та ухвалив здійснювати розгляд справи упорядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Позивач, у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала повністю просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи та письмовий відзив до суду не надходив.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з'явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_4 від 29.12.2008 року, копія якого приєднана до матеріалів справи.

У шлюбі у сторін по справі народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Ужгоордського міського управління юстиції в Закарпатській облатсі 21.08.2002 р., копія якого приєднана до матеріалів справи.

Згідно довідки ОСББ «Льва Толстого» від 14.09.2018 р. неповнолітня ОСОБА_3 проживає з матір'ю (позивачем) ОСОБА_1

Правовідносини між сторонами випливають із норм Сімейного Кодексу України, зокрема згідно до вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Так, відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 свій обов'язок утримувати дитину, що передбачений ст. 180 СК України не виконує.

Ненадання матеріальної допомоги на утримання дитини є порушенням обов'язку батьків піклуватися про своїх дітей.

Частинами 1-3 ст.181СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленністю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини,може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Положеннями статей 180,183,185,193,198,199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180,183);участь батьків у додаткових витратах на дитину,що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини,її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття185);утримання дитини,яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі,у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття193);батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина,які потребують матеріальної допомоги,а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття198).

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька, матері і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 1 статті 182 СК України зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 статті 182 СК України зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ст. 7 ЗУ „Про державний бюджет України на 2019 рік затверджено на 2019 рік прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років з 01 січня 2019 року - 1626 грн.; з 01 липня 2019 року 1699 грн. , на дітей вікoм від 6 до 18 років з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст. ст. 182, 183 СК України, надані сторонами докази в підтвердження своїх позовних вимог та відсутність заперечень проти позовних вимог, враховує матеріальний стан позивача, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною,стан здоров'я, потреби дитини, та працездатний вік відповідача , інших утриманців, крім указаної дитини не має, й має достатні можливості за твердженням позивача сплачувати аліменти на її утримання, та встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину.

Як встановлено судом, відповідач в порядку ст.188 Сімейного Кодексу України від обов'язку утримувати дитину не звільнений, угоди про добровільну сплату аліментів згідно ст. 189 Сімейного кодексу України між сторонами на даний час не укладено, проте не надає матеріальної допомоги на утримання та виховання дитини.

Будь яких обставин, що перешкоджали б відповідачу сплачувати аліменти на утримання дитини в судовомузасіданні не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до положень ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини,ч.ч.7,8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей і,тим більше, при захисті одного із основних прав дитини-права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

З урахуванням викладеного, зважаючи на приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку, що для задоволення всіх потреб дитини: калорійного харчування та забезпеченням одягу відповідно до її віку, вартість навчання, підручників, з урахуванням принципу співмірності, достатніх потреб дитини, дійсної участі батька у її утриманні, слід визначити розмір аліментів в сумі 2000,00 грн.

Підстав для відмови у задоволенні позовних вимог судом не встановлено.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін,та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини,на які вона посилається,виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням,що ґрунтується на всебічному,повному,об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача , враховуючи встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину,суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача аліменти на утримання дитини підлягають до часткового задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Оскільки з позовом позивач звернулася 17.09.2018 року, аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з цієї дати.

Згідно п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог тому суд вважає, що оскільки позивачі за подання позовів про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору, відповідно до Закону України "Про судовий збір", з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Що стосується позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на оплату навчання ОСОБА_3 згідно договору про надання освітніх послуг № 70 від 31 серпня 2017 року в Ужгородському торговельно-економічному коледжі КНТЕУ в сумі 18600 грн., суд констатує наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 на момент подачі позову до суду навчається на 2-му курсі Ужгородського торговельно-економічного коледжу КНТЕУ на денній формі навчання, що підвтердждуєтсья довідкою Ужгородського торговельно-економічного коледжу КНТЕУ від 17.09.2018. за № 133/01-18.

Згіно договору про надання освітніх послуг № 70 від 31 серпня 2017 року загальна вартість освітніх послу за чотири роки навчання у даному навчальному закладі з 01.09.2017 р. по 30.01.2021 р.р. становить 37200 грн.

Згідно ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобовязані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Предметом доказування в справах даної категорії є наявність особливих обставин для понесення додаткових витрат, інших істотних обставин. Спір між батьками щодо розміру додаткових витрат може бути вирішено судом.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках, за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися, залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі, істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

У п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства га стягнення аліментів» роз'яснено, що до участі у додаткових витратах на утримання дитини можна притягати лише батьків, у цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - витягами з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

На підтвердження понесених додаткових витрат на дитину позивач посилається на договір № 70 від 31 серпня 2017 року Ужгородського торговельно-економічного коледжу КНТЕУ.

Суд не може вважати понесення позивачем витрат на оплату навчання в Ужгородському торговельно-економічному коледжі КНТЕУяк витрати, викликані особливими обставинами, понесення яких одним з батьків зумовлювало б стягнення їх половини з іншого. Суд враховує, що таке навчання в Ужгородському торговельно-економічному коледжіне зумовлено особливими обставинами у житті дитини, зокрема розвитком здібностей дитини.

Верховний Суд постановою у справі № 622/373/16-ц від 29.01.2018 року роз'яснив, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї главине встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Тому, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати надитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу(утримання дитини, яка продовжує навчання).

Відповідно до ст.12,82 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог відмовити, оскільки такі витрати відповідно до положень ст. 185 СК України,не є додатковими витратами, а є основними витратами по утриманню дитини, які повинні покриватися за рахунок доходу позивачки та аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Отже суд вважає, що в цій частині вимог слід відмовити, оскільки відсутні правові підстави для стягнення з відповідача додаткових витрат в розмірі 18 600 грн. на дитину за правилами ст. 185 СК України

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 704,80 грн., встановлений Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, з урахуванням ставок судового збору станом на 01.01.2018 року.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 180-182,185, 191Сімейного Кодексу України,Законом України «Про охорону дитинства», суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та додаткових витрат на навчання - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1,що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний код НОМЕР_2 що зареєстрована за адресою АДРЕСА_2, аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі - 2000 грн. 00 коп. щомісячно, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 вересня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

В решті позовних вимог - відмовити.

У частині позовних вимог про стягнення додаткових витрат на навчання дитини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 коп.

Рішення суду в межах стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний код НОМЕР_2 що зареєстрована за адресою АДРЕСА_2;

Відповідач: ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1,що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Дата складання повного тексту рішення 06.02.2019 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца