Рішення № 80200343, 01.03.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/795/2019

Справа № 243/1097/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2019 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.В.,

при секретареві Малиновській І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

05 лютого 2019 року АТ «ПроКредит Банк» звернувся до Слов’янського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на тих підставах, що 17.12.2007 року з ОСОБА_1 було укладено Рамкову угоду № 3271, відповідно до якої Позивач здійснив кредитування Відповідача 1 на підставі наступних кредитних договорів. Між Позивачем та Відповідачем 1 укладено Договір про надання траншу №90.1552/3271 від 17.12.2007 року, згідно якого Відповідачу1 було надано кредит на наступних умовах: 24 000,00 доларів США під 10% річних (відповідно до Договору № 3 від 08.04.2010 року про внесення змін до Договору траншу №90.1552/3271 від 17.12.2007 року, розмір відсотків з користування кредитом з 08.10.2010 року збільшився до 15% річних), строком на 120 місяців.

В забезпечення виконання зобов’язань Відповідача1 за Кредитним договором з АТ «ПроКредит Банк» було укладено із ОСОБА_2, Договір поруки №3271ДП-2 від 25.01.2008 року.

Відповідно до умов Рамкової угоди (п.9.2.2) Відповідач1 як Позичальник зобов’язався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені цим договором платежі у порядку, визначеному Кредитними договорами.

Однак, Відповідач 1 порушив умови Кредитних договорів та вимоги законодавства, не забезпечив своєчасне погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого у нього утворилась кредитна заборгованість, яка складається з наступного: капітал – 211 969,18 грн., проценти – 66 889,90 грн., проценти за неправомірне користування кредитом – 88 413,04 грн., пеня – 1 364 704,99 грн., а всього 1 731 977,12 грн.

Просять суд, стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, на корить АТ «ПроКредит Банк» заборгованість за Договором траншу № 90.1552/3270 від 17.12.2007 року, а саме: капітал – 211 969,18 грн., проценти – 66 889,90 грн., проценти за неправомірне користування кредитом – 88 413,04 грн., а всього 367 272,13 грн., та витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з’явився, в позовній заяві розгляд справи просив проводити у його відсутності, позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду.

Втім, відповідачі не використали наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з’явилися у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

З огляду на викладене, оскільки відповідачі, будучи повідомленими належним чином про дату, час і місце судового засідання повторно не з’явилися у судове засідання без повідомлення причин неявки, не подали відзив, суд приходить до переконання, що у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, зі згоди позивача, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280, 281 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.

17.12.2007 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 було укладено Рамкову угоду № 3271, відповідно до якої ЗАТ «ПроКредит Банк» здійснив кредитування ОСОБА_1 на підставі наступних кредитних договорів, а саме: Договору про надання траншу №90.1552/3271 від 17.12.2007 року, згідно якого Відповідачу1 було надано кредит на наступних умовах: 24 000,00 доларів США під 10% річних (відповідно до Договору № 3 від 08.04.2010 року про внесення змін до Договору траншу №90.1552/3271 від 17.12.2007 року, розмір відсотків з користування кредитом з 08.10.2010 року збільшився до 15% річних), строком на 120 місяців (а.с.15,16-19,25).

Також, 25.01.2008 року в якості забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №3271ДП-2, відповідно до умов якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов’язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний боржник (а.с.35).

Відповідач ОСОБА_1 не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

З розрахунку заборгованості, який складено станом на 17.01.2019 року слідує, що заборгованість за кредитним договором складається з : капітал – 211 969,18 грн., проценти – 66 889,90 грн., проценти за неправомірне користування кредитом – 88 413,04 грн., пеня – 1 364 704,99 грн., а всього 1 731 977,12 грн.

Приписами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідність до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що банк повністю виконав умови кредитного договору, видавши ОСОБА_1 кредитні ресурси.

Відповідач же не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Розмір заборгованості станом на 17.01.2019 року за кредитом (тіло кредиту) становить 211 969,18 грн.

Крім того, банком нараховано відсотки за користування кредитом в сумі 66 889,90 грн., та відсотки за неправомірне користування кредитом в сумі 88 413,04 грн.

Суд визнає правильним представлений АТ «ПроКредит Банк» розрахунок періоду і сум заборгованості, що утворилась за кредитним договором. Розрахунок відповідає умовам укладеного договору.

В матеріалах справи відсутні будь-які об’єктивні дані того, що відповідач вживав заходи для належного виконання зобов’язання по даному правочину, у зв’язку із чим, порушення зобов’язання визнається судом таким, що сталося з його вини.

Відповідно до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, не скористалися своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надали належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені сторонами в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що відповідачі належним чином не виконували зобов’язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку кредитним договором. Такі дії відповідачів є неправомірними, у зв’язку із чим, позовні вимоги АТ «ПроКредит Банк» про стягнення заборгованості за кредитом (тіло кредиту) та відсотками за користування кредитом підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суд із даним позовом був сплачений судовий збір в розмірі 5 509,08 грн. (а.с.1).

Суд приходить до висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 509,08 грн., по 2 754, 54 грн. з кожного

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 223, 259, 263 – 265, 273, 315, 280,281 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, м. Київ, проспект Перемоги 107 «А», код ЄДР № 21677333, МФО 320984, рахунок № 3739600010600 у АТ «ПроКредит Банк») заборгованість за Договором про надання траншу №90.1552/3271 від 17.12.2007 року, який є невід’ємною частиною Рамкової угоди №3271 від 17.12.2007 року, яка станом на 17.01.2019 року складає: капітал – 211 969,18 грн., проценти – 66 889,90 грн., проценти за неправомірне користування кредитом – 88 413,04 грн., що разом становить 367 272 (триста шістдесят сім тисяч двісті сімдесят дві) грн. 13 коп., та судовий збір у розмірі 5 509,08 грн., по 2 754 (дві тисячі сімсот п’ятдесят чотири) грн. 54 коп. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_3