Ухвала суду № 80199999, 01.03.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

01.03.2019 227/1378/18

УХВАЛА

01 березня 2019 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Левченка А.М., за участі секретаря судового засідання Черкасової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючому судді у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП “Добропіллявугілля” шахта “Білицька”, ТОВ “ДТЕК Добропіллявугілля” про зміну формулювання дати звільнення, визнання наказів недійсними, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

Ухвалою судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Левченка А.М. від 04.02.2019 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП “Добропіллявугілля” шахта “Білицька”, ТОВ “ДТЕК Добропіллявугілля” про зміну формулювання дати незаконного звільнення за ч. 3 ст. 40 КЗпП України, визнання наказів недійсними за спливом строку давності про виплату середнього заробітку, за весь період вимушеного прогулу з 11.04.2011р. з нарахуванням індексації і перегляду справи №21751 від 23.11.2011р. згідно Закону ст. 347-2 п. 1, 2, 3, 5 ЦПК України, ст. 147-151, ст. 235 КЗпП, ст. 309 п. 1,2 ч. 3 п. 4 ЦПК України і порушенні кримінальної справи за ст. 172 ч. 2 КК України, ст. 173 КК України, ст.175 КК України, ст. 184 КК України – прийнято до судового провадження, провадження у цивільній справі відкрито та призначено до розгляду на 01.03.2019 року.

Учасники справи в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Від позивача ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшла заява про відвід судді Левченку А.М., в якій вона висловлює своє негативне ставлення до складу суду, вважає суддю упередженим до неї.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «ОСОБА_3 проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).

Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Як зазначено у Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_2 Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності судді, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення цього Суду у справі «Газета "Україна-центр" проти України» від 15.10.2010, для забезпечення неупередженості суду у розумінні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).

Щодо суб'єктивного критерію, то немає підстав стверджувати, що суддя Левченко А.М. виявляє особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.

Разом із тим, Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути не тільки реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, а й суб'єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.

З метою виключення у позивача ОСОБА_1 внутрішнього переконання у розгляді справи упередженим судом та запобігання будь-яких сумнівів у цьому, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про відвід судді.

Суд наголошує, що у даному випадку приймається до уваги право учасників процесу на справедливий суд, що закріплений в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. А незадоволення заяви про відвід в даній справі може бути сприйняте позивачем як порушення його права на справедливий суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

Керуючись ст. 36 – 41, 259 – 261 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ

Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Левченка А.М. - задовольнити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.М. Левченко